Рішення

від 19.10.2021 по справі 910/9292/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.10.2021Справа № 910/9292/21

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Музиченко В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк", м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс", м.Київ

про стягнення 433 551,93 грн, -

Представники сторін:

від позивача: Доценко Т.О.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк" звернулось до Господарського суду міста до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" про стягнення заборгованості в розмірі 392 482,33 грн, пені в сумі 15853,96 грн, 35% річних в сумі 25215,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що внаслідок сплати гарантом на підставі гарантії №1315-0417/АВТ3у від 13.05.2017 суми банківської гарантії на вимогу бенефіціара у Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" виникло право зворотної вимоги до принципала.

Ухвалою від 14.06.2021 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 14.07.2021.

14.07.2021 судом було відкладено підготовче засідання на 25.08.2021.

25.08.2021 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.09.2021.

22.09.2021 розгляд справи по суті було відкладено на 20.10.2021.

Відповідач 20.10.2021, як і у попередні судові засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, проте, судом було вчинено всі дії з метою належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" про дату, час та місце розгляду справи. При цьому, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про дату та час судового засідання з розгляду справи по суті, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судова кореспонденція направлялась судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01103, м.Київ, бульвар Дружби Народів, буд.28-А, н.п. 6, офіс 1.

Проте, конверти з ухвалами суду були повернуті до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

До того ж, судом враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Наразі, з огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає таке.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 20.10.2021.

В судовому засіданні 20.10.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

13.05.2017 між Публічним акціонерним товариством "Айбокс банк" (бенефінціар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АБІТ-ТЕКС" (принципал) було укладено договір про надання гарантії №1315-0417/АВТ3v, за умовами п.1.1 якого гарант в порядку та на умовах, які визначені цим договором, надає Міністерству оборони України гарантію згідно умов якої гарантує перед бенефіціаром виконання принципалом його зобов`язань щодо виконання умов договору, що буде укладено з бенефіціаром.

Гарантія видається на суму 386 682 грн та на строк по 01.02.2018 (п.п.1.2, 1.3 договору №1315-0417/АВТ3v від 13.05.2017).

Пунктом 3.2 договору №1315-0417/АВТ3v від 13.05.2017 передбачено, що у випадку виконання гарантом зобов`язань принципала, які забезпечені гарантією, принципал сплачує гаранту плату у розмірі 35% річних від суми коштів, яка фактично була сплачена гарантом бенефіціару за наданою гарантією. Проценти нараховуються гарантом щомісяця за період з першого по останнє число поточного місяця, виходячи з фактичної кількості днів у році. Нарахування процентів за місяць, в якому грошові кошти було фактично сплачено гарантом бенефіціар, починається з дня здійснення гарантом такої проплати за гарантією (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день повного погашення принципалом зворотних вимог гаранта, які виникли в результаті здійснення гарантом проплати за виданою гарантією. Проценти, нараховані за місяць відповідно до умов цього пункту, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця не пізніше 7-го числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані. Проценти, нараховані за місяць, в якому принципал повністю погасив зворотні вимоги гаранта, які виникли в результаті здійснення гарантом проплати за виданою гарантією, повинні бути сплачені не пізніше дня погашення принципалом таких зворотних вимог.

За умовами п.п.4.3, 4.4 договору №1315-0417/АВТ3v від 13.05.2017 у разі виконання гарантом зобов`язань принципала, які забезпечені гарантією, він згідно із законодавством України набуває прав зворотної вимоги (регресу) до принципала в межах сплаченої суми за цією гарантією. Принципал зобов`язаний погасити свої грошові зобов`язання перед гарантом, які виникли внаслідок виконання гарантом його зобов`язань перед бенефіціаром, які забезпечені гарантією, протягом двох робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги від гаранта.

Згідно п.6.3 договору №1315-0417/АВТ3v від 13.05.2017 в разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує пеню, сума якої розраховується виходячи зі ставки 0,1% від суми гарантії за кожен день прострочення, але не більше ніж подвійна облікова ставка.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (п.8.9 договору №1315-0417/АВТ3v від 13.05.2017).

Як свідчать матеріали справи, Публічним акціонерним товариством "Айбокс банк" (гарант) видано банківську гарантію №1315-0417/АВТ3v від 13.05.2017, згідно з якою банк бере на себе безумовні та безвідкличні зобов`язання виплатити Міністерству оборони України (бенефінціар) суму, визначену цією гарантією, у разі невиконання (неналежного виконання) Товариством з обмеженою відповідальністю "АБІТ-ТЕКС" (принципал) умов договору (щодо якості, кількості, строків) щодо закупівлі футболок та сорочок (1833) (Сорочка бойова, вид 3, тип 4), код 121:2015-1833 - футболки та сорочки, (код ДК 021:2015-18332000-5 - сорочки) лот №3 - сорочка 18332000-5 (Сорочка бойова, вид 3, тип 4), але в будь-якому разі суму, що не перевищує 386 682,00 грн за лотом №3, протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання ним письмової вимоги бенефіціара відповідно до чинного законодавства України з посиланням на цю гарантію за підписами уповноважених осіб, у якій має зазначатися номер і дата договору, сума належна до сплати, якщо у вимозі буде вказано, що сума, яку бенефіцар вимагає сплатити, повинна бути виплачена йому у зв`язку із невиконанням чи неналежним виконанням принципалом умов договору із зазначенням, в чому саме полягає невиконання чи неналежне виконання умов договору.

Відповідно до умов гарантії №1315-0417/АВТ3v від 13.05.2017 гарантія дійсна по 01 лютого 2018 року включно. Будь-які вимоги або повідомлення стосовно цієї гарантії мають бути надіслані в письмовій формі та в такий час, щоб банк мав можливість отримати їх не пізніше тієї дати, після якої ця гарантія втрачає чинність.

15.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АБІТ-ТЕКС" (замовник) та Міністерством оборони України (замовник) укладено договір №286/3/17/108 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується у 2017 році поставити замовнику футболки та сорочки (1833) (лот 3. Сорочки 18332000-5 (Сорочка бойова, вид 3, тип 4), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі (п. 1.1 договору).

Згідно із п.1.2 договору, номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються Специфікацією: сорочки 18332000-5 (сорочка бойова, вид 3, тип 4); строки постачання до 15.05.2017 (включно), усього за рік, загальна кількість 17 000, ціна товар з ПДВ складає: 7 733 640,00 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору, товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару буде визначений в специфікації договору (п. 1.2.).

Пунктом 5.1 договору визначено, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).

Датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника (п. 6.3. договору).

За змістом пункті 7.3.1 договору, постачальник зобов`язується забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

Згідно із п. 11.1 договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Між сторонами спору укладено додаткову угоду від 15.05.2017 № 1 до жоговору, відповідно до умов якої сторони визначили кінцевий строк поставки товару 23.06.2017 включно.

В пункті 12.1 договору сторони погодили, що постачальник забезпечив виконання своїх зобов`язань за договором у розмірі 5% від суми договору (банківська гарантія від 13.05.2017 №2017 року № 1315-0417/АВТ3у видана Публічним акціонерним товариством Айбокс Банк на суму 386 682, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/3151/20 за позовом Військової прокуратура Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" суми банківської гарантії №1315-0417/АВТ3v від 13.05.2017 у розмірі 386 682,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2020, яке залишено без змін постановою від 03.02.2021 Північного апеляційного господарського суду, позов задоволено повністю: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк" на користь Міністерства оборони України суму банківської гарантії у розмірі 386 682,00 грн; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк" на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону судовий збір у розмірі 5 800,23 грн.

Наразі, суд зазначає, що частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Обов`язок держави у забезпеченні права кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини договірних Сторін.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Отже, обставини, які встановлені у судовому по справі №910/3151/20, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

У судовому рішенні по справі 25.09.2017 №910/3151/20 було встановлено, що бенефіціар повідомив банк про порушення принципалом (Товариством з обмеженою відповідальністю АБІТ-ТЕКС) зобов`язань за договором та звернувся до банку з вимогою № 286/8/5721 від 25.09.2017, у якій просив виплатити належну йому гарантію у сумі 386 682 грн.

За результатами розгляду вказаної вимоги, гарант листом №1645/12-б/б-01 від 17.10.2017 відмовив позивачу у її задоволенні, оскільки висновком Чернігівської регіональної торгово-промислової палати, встановлено обставини, що унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/17/108 від 15.05.2017, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю АБІТ-ТЕКС.

У рішенні також встановлено, що згідно з умовами договору, а також відповідно до рознарядки, яка є додатком №1 до додаткової угоди №1 від 15.05.2017, строк поставки товару встановлений до 23.06.2017 (включно) у кількості 17 000 шт.

До військової частини НОМЕР_1 товар поставлено 15.08.2017 у кількості 4 000 шт, що підтверджується актом приймального контролю якості №1 від 15.08.2017 та видатковою накладною №62 від 15.08.2017 й в подальшому 06.10.2017 у кількості 13 000 шт, що підтверджується актом приймального контролю якості №2, тобто з порушенням обумовленого сторонами у договорі строку поставки.

До того ж, обставини щодо поставки товару за договором 286/3/17/108 від 15.05.2017 з порушенням строку, вказаному в договорі, встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 у справі № 910/8394/18 за позовом Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю Абіт-Текс про стягнення 541 354,80 грн. штрафу та 1 419 350,40 грн., які у відповідності до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України також є преюдиційними та повторного доведенню не потребують.

З представлених суду документів, а саме меморіального ордеру №5295000 від 30.03.2021 вбачається, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2020, яке залишено без змін постановою від 03.02.2021 Північного апеляційного господарського суду по справі №910/3151/20, позивачем було перераховано на рахунок Міністерства оборони України суму гарантійного платежу за договором про надання банківської гарантії №1315-0417/АВТ3v від 13.05.2017 в розмірі 386 682 грн, згідно меморіального ордера 5295850 від 30.03.2021 перераховано суму судового збору в розмірі 5800,23 грн.

08.04.2021 Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Абіт-Текс з вимогою №1262/121-а від 08.04.2021 про погашення суми заборгованості, а саме суми банківської гарантії в розмірі, а також сплаченого судового збору. Аналогічні вимоги було заявлено позивачем у листі №1414/12-01 від 20.04.2021. На підтвердження направлення вказаних листів на адресу відповідача засобами поштового зв`язку позивачем надано суду описи вкладення у цінний лист та поштові накладні.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю Абіт-Текс вимоги Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" виконано не було, грошові кошти в розмірі сплаченої гарантом на вимогу бенефіціара суми гарантії не перераховано, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з таких підстав.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтею 526 Цивільного кодексу України , якою передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України гарантія є одним із видів забезпечення зобов`язань.

За умовами ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Стаття 560 Цивільного кодексу України вказує, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (беніфіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України, зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Таким чином, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфеціаром.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Отже, після виконання договірного зобов`язання за наданою гарантією банк-гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника-принципала в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові-бенефіціару у встановлених законом та договором випадках, яка, як уже зазначалося і встановлено судами попередніх інстанцій, була сплачена банком-гарантом на користь кредитора-бенефіціара.

Як встановлено вище, 13.05.2017 між Публічним акціонерним товариством "Айбокс банк" (бенефінціар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АБІТ-ТЕКС" (принципал) було укладено договір про надання гарантії №1315-0417/АВТ3v, за умовами п.1.1 якого гарант в порядку та на умовах, які визначені цим договором, надає Міністерству оборони України гарантію згідно умов якої гарантує перед бенефіціаром виконання принципалом його зобов`язань щодо виконання умов договору, що буде укладено з бенефіціаром.

Гарантія видається на суму 386 682 грн та на строк по 01.02.2018 (п.п.1.2, 1.3 договору №1315-0417/АВТ3v від 13.05.2017).

За умовами п.п.4.3, 4.4 договору №1315-0417/АВТ3v від 13.05.2017 у разі виконання гарантом зобов`язань принципала, які забезпечені гарантією, він згідно із законодавством України набуває прав зворотної вимоги (регресу) до принципала в межах сплаченої суми за цією гарантією. Принципал зобов`язаний погасити свої грошові зобов`язання перед гарантом, які виникли внаслідок виконання гарантом його зобов`язань перед бенефіціаром, що забезпечені гарантією, протягом двох робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги від гаранта.

Судом вище було встановлено, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2020, яке залишено без змін постановою від 03.02.2021 Північного апеляційного господарського суду по справі №910/3151/20, позивачем було перераховано на рахунок Міністерства оборони України суму гарантійного платежу за договором про надання банківської гарантії №1315-0417/АВТ3v від 13.05.2017 в розмірі 386 682 грн, згідно меморіального ордера 5295850 від 30.03.2021 перераховано суму судового збору в розмірі 5800,23 грн.

Отже, враховуючи наведене вище, виходячи з приписів статті 569 Цивільного кодексу України та умов договору №1315-0417/АВТ3v від 13.05.2017, з огляду на виплату гарантом суми банківської гарантії на вимогу бенефіціара, у Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" виникло право зворотної вимоги (регресу) до принципала - Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс".

Одночасно, суд звертає увагу позивача на те, що згідно приписів статті 569 Цивільного кодексу України та умов договору №1315-0417/АВТ3v від 13.05.2017 право зворотної вимоги (регресу) обмежується сплаченою сумою за цією гарантією, а отже, включення позивачем до суми основного боргу 5800,23 грн сплаченого судового збору є необґрунтованим та безпідставним.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" в частині стягнення заборгованості в розмірі 392 482,33 грн, а саме на суму 386 682 грн.

Щодо позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" про стягнення пені в сумі 15853,96 грн, 35% річних в сумі 25215,64 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п.6.3 договору №1315-0417/АВТ3v від 13.05.2017 в разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує пеню, сума якої розраховується виходячи зі ставки 0,1% від суми гарантії за кожен день прострочення, але не більше ніж подвійна облікова ставка.

З огляду на порушення відповідачем строків повернення суми гарантії, позивачем було нараховано пеню на загальну суму 15853,96 грн.

Проте, наведений позивачем розрахунок є необґрунтованим, оскільки умовами договору передбачено обмеження розміру неустойки подвійною обліковою ставкою.

Аналогічні обмеження також визначено у ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Після здійснення перерахунку, суд дійшов висновку, що обгрунтованим є стягнення з відповідача пені в розмірі 5212,26 грн.

Одночасно, як було встановлено вище, пунктом 3.2 договору №1315-0417/АВТ3v від 13.05.2017 передбачено, що у випадку виконання гарантом зобов`язань принципала, які забезпечені гарантією, принципал сплачує гаранту плату у розмірі 35% річних від суми коштів, яка фактично була сплачена гарантом бенефіціару за наданою гарантією. Проценти нараховуються гарантом щомісяця за період з першого по останнє число поточного місяця, виходячи з фактичної кількості днів у році. Нарахування процентів за місяць, в якому грошові кошти було фактично сплачено гарантом бенефіціар, поч10инається з дня здійснення гарантом такої проплати за гарантією (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день повного погашення принципалом зворотних вимог гаранта, які виникли в результаті здійснення гарантом проплати за виданою гарантією. Проценти, нараховані за місяць відповідно до умов цього пункту, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця не пізніше 7-го числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані. Проценти, нараховані за місяць, в якому принципал повністю погасив зворотні вимоги гаранта, які виникли в результаті здійснення гарантом проплати за виданою гарантією, повинні бути сплачені не пізніше дня погашення принципалом таких зворотних вимог.

На підставі наведених умов договору позивачем було нараховано за період з 30.03.2021 по 04.06.2021 відсотки річних на загальну суму 25215,64 грн.

Однак, за наслідками перевірки наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості та безпідставності в частині включення до суми, на яку здійснюється нарахування, розміру сплаченого в межах справи №910/3151/20 судового збору в сумі 5800,23 грн.

Після здійснення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 35% річних на загальну суму 24842,99 грн.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" про стягнення заборгованості в розмірі 392 482,33 грн, пені в сумі 15853,96 грн, 35% річних в сумі 25215,64 грн підлягають задоволенню частково.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 145, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" про стягнення заборгованості в розмірі 392 482,33 грн, пені в сумі 15853,96 грн, 35% річних в сумі 25215,64 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" (01103, місто Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 28-А, н/п 6, офіс 1, ЄДРПОУ 39830791) на користь Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (03150, місто Київ, вул.Ділова, будинок 9 А, ЄДРПОУ 21570492) основний борг в сумі 386 682 (триста вісімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят дві) грн, 35% річних в розмірі 24842 (двадцять чотири тисячі вісімсот сорок дві) грн 99 коп., пеню в сумі 5212 (п`ять тисяч двісті дванадцять) грн 26 коп. та судовий збір в розмірі 6251 (шість тисяч двісті п`ятдесят одна) грн 06 коп.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 5800,33 грн, пені в розмірі 10641,70 грн та 35% річних в сумі 372,65 грн відмовити.

4. Судовий збір в сумі 252,22 грн залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27.10.2021.

Суддя В.В. Князьков