Рішення

від 18.11.2021 по справі 911/2425/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2021 р.

м. Київ

Справа № 911/2425/21

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Інвест" (49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Барнаульська, буд. 2А, код ЄДРПОУ 41329828)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старелектро" (08296, Київська обл., місто Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Кленова, буд. 68, код ЄДРПОУ 34780280)

про повернення передоплати за договором про надання послуг спецтехніки № 08/07/2 від 08.07.2021

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 11.08.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старелектро" про повернення передоплати за договором про надання послуг Спецтехніки № 08/07/2 від 08.07.2021.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач, зокрема, зазначає, що між ним та відповідачем 08.07.2021 укладено Договір надання послуг спецтехніки №08/07/2. Позивачем на виконання умов Договору здійснено передплату у загальному розмірі 105750,00 грн, водночас, відповідачем не виконано робіт за Договором, у зв`язку з тим, що надана відповідачем техніка є несправною, що підтверджується висновком експертизи. У зв`язку з неотриманням бажаних очікувань від Договору позивач просить суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 105750,00 грн, які були перераховані останньому в якості авансу, а також 260,75 грн 3% річних та 5433,11 грн витрат на експертизу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.

Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву б/н від 27.08.2021 про виправлення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, ухвалою від 09.09.2021 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 04.10.2021; відповідачу - заперечень до 11.10.2021.

01.10.2021 до суду від відповідача надійшов відзив б/н від 28.09.2021 в якому останній зазначив, що він не згоден з позицією, викладеною у позовній заві та повністю проти неї заперечує.

Також разом з відзивом відповідачем 01.10.2021 подано до суду заяву б/н від 28.09.2021 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 08.10.2021 судом відмовлено у задоволенні заяви б/н від 28.09.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Старелектро" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У зв`язку з зі спливом процесуальних строків на розгляд даної категорії справ, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старелектро" (далі - відповідач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Інвест" (далі - позивач, замовник) укладено Договір надання послуг спецтехніки №08/07/2 від 08.07.2021 (далі - Договір), за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги спецтехніки, визначеної у специфікації, під керівництвом оператора для виконання робіт на об`єкті замовника, а замовник зобов`язується прийняти вказані послуги та сплатити виконавцю визначену цим договором вартість наданих послуг (п 1.1. Договору).

Доставка спецтехніки до об`єкта замовника, а також повернення спецтехніки на територію виконавця здійснюється за рахунок виконавця, окрім випадку визначеному у пп. 2.2. цього Договору. Якщо територія замовника знаходиться за межами м. Києва та Києво-Святошинського району Київської області доставка спецтехніки до об`єкта замовника, а також повернення спецтехніки на територію виконавця здійснюється за рахунок замовника. Вартість доставки спецтехніки до об`єкта замовника, а також повернення спецтехніки на територію виконавця, у такому випадку, визначається окремо у специфікації до цього договору, або визначається за ціною встановленою за 1 кілометр дороги до об`єкта Замовника. Виконавець направляє спецтехніку на територію замовника в день, наступний за днем зарахування повної суми авансу на рахунок виконавця. Територія замовника, на якій буде використовуватись спецтехніка, визначається у специфікації до цього Договору. Спецтехніка розміщується на об`єкті замовника в момент підписання акту розміщення спецтехніки для надання послуг на об`єкті Замовника. Спецтехніка повертається виконавцю після підписання зворотного акту розміщення спецтехніки. (п. 2.1-2.7 Договору).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Договору вартість договору визначається відповідно до загальної суми вартості рахунків, що виставляються виконавцем замовнику згідно цього договору. Розрахунки за цим договором проводяться згідно виставлених рахунків, які надаються виконавцем замовнику протягом 10 (десяти) робочих днів наступних за календарним місяцем, у якому були надані послуги, шляхом надсилання цих рахунків поштою або засобами електронного зв`язку, в тому числі електронною поштою, за адресою вказаною у цьому Договорі. Розрахунки здійснюються на підставі актів наданих послуг, які надаються виконавцем замовнику протягом 10 (десяти) робочих днів наступних за календарним місяцем, у якому були надані послуги, або у іншій, визначений сторонами строк, шляхом надсилання цих актів поштою або засобами електронного зв`язку, в тому числі електронною поштою, за адресою вказаною у цьому договорі. Кінцеві розрахунки за Договором здійснюються протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів після виконання і приймання всіх передбачених Договором робіт і наданих послуг.

Оплата виставлених за цим договором рахунків здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку від виконавця. Замовник сплачує виконавцю плату за години роботи спецтехніки. Вартість 1 (одної) зміни (8 годин), а також вартість 1 (одної) години, роботи Спецтехніки визначається у специфікації до цього Договору: підписуючи цей договір замовник погоджується із тим, що спецтехніка відпрацьовує на об`єкті не менше 8 годин на добу, що підтверджується змінними рапортами, які підписуються замовником на об`єкті; - у разі коли спецтехніка відпрацювала менше, ніж 8 (вісім) годин з вини замовника, то замовник сплачує повну вартість зміни, а саме 8 годин; відпрацьовані понаднормово години, тобто понад 8 (вісім) годин на добу оплачуються замовником згідно виставлених рахунків (п. 3.3., 3.4. Договору).

Згідно пунктів 3.6., 3.7. Договору вартість доставки спецтехніки до об`єкта замовника, а також повернення спецтехніки на територію виконавця, визначається окремо у специфікації до цього договору, або визначається за ціною за 1 кілометр дороги до об`єкта замовника. Протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього договору, але у будь-якому випадку до моменту виїзду Спецтехніки на територію замовника, замовник повинен сплатити виконавцю аванс, який визначається у специфікації до цього договору і не може бути меншим за суму вартості 3 (трьох) змін (24 години) використання спецтехніки та вартості доставки спецтехніки на територію замовника. Аванс вважається сплаченим з моменту зарахування повної суми авансу на рахунок виконавця.

Розділом 6 Договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно умов цього договору та вимог законодавства України. Якщо в результаті невиконання чи неналежного виконання однією зі сторін умов цього договору інша сторона понесла збитки винна сторона відшкодовує постраждалій стороні документально підтверджені збитки. При невиконанні обов`язків зі сплати вартості наданих послуг, передбачених цим Договором, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості несплачених послуг за кожен день прострочення. Якщо у строк, зазначений у специфікації (Додаток №1) виконавець не забезпечить прибуття спецтехніки на об`єкт замовника, виконавець зобов`язується повернути передоплату, отриману за Договором, протягом трьох банківських днів з моменту виконання зобов`язань щодо прибуття спецтехніки.

Відповідно до підписаної сторонами Специфікації (Додаток №1 до Договору) визначено спецтехніку - марка: MAN, модель: LE18.280, тип: спеціальний вантажний автопідйомник, ДН: AI9011CO. Вартість однієї зміни (8 годин) надання послуг (роботи) спецтехніки: 12000,00 грн. Вартість 1 (однієї) години надання послуг (роботи) спецтехніки: 1500,00 грн. Вартість доставки на об`єкт замовника: 57750,00 грн. Вартість 1 (однієї) понаднормової години надання послуг (роботи) спецтехніки: 1500,00 грн. Об`єкт замовника на якому здійснюється надання послуг спецтехніки та строки надання послуг: ММК ім. Ілліча, 87504, м. Маріуполь, ул. Левченка, д.1. Початок надання послуг: 12.07.2021. Закінчення надання послуг: 14.07.2021, з можливістю продовження.

Обгрутновуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним на виконання умов договору згідно виставлених відповідачем рахунків №8/07-2 від 08.07.2021 та №14/07 від 14.07.2021 загалом сплачено відповідачу в якості авансу 105750,00 грн, при цьому позивач стверджує, що спецтехніка виконавця 12.07.2021 прибула до м. Маріуполь, але знаходилась у несправному стані, що підтверджується експертним висновком №33670814-09-01-0087.21 від 15.07.2021 зробленого третьою особою (ТОВ Технічний альянс Донбасу ).

На підставі вищевказаного експертного висновку надавати послуги несправною спецтехнікою не можливо, у зв`язку з тим, що це порушує законодавство України про охорону праці є, а отже послуги пошкодженою спецтехнікою не надавались (виконавець не виконав своїх зобов`язань за Договором) стверджує позивач.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 105750,00 грн, які були перераховані останньому в якості авансу, а також 260,75 грн 3% річних та 5433,11 грн витрат на експертизу.

Відповідач в свою чергу проти позову заперечує та зазначає, що на виконання умов Договору спецтехніка прибула на об`єкт позивача у встановлений строк. Як на момент прибуття на об`єкт спецтехніка перебувала у справному стані, придатному для виконання робіт та надання послуг за цільовим призначенням, так і на сьогоднішній день вказана техніка не піддавалась ремонтним роботам та перебуває у справному стані і придатна для використання.

Також відповідач стверджує, що за невідомих для нього обставин та причин, після прибуття спецтехніки на об`єкт замовника, останній не допустив спецтехніку до надання послуг за договором, а твердження про те, що спецтехніка перебувала в несправному стані не відповідає дійсності і використовується позивачем для того щоб порушити свої договірні зобов`язання, а відтак, сума авансу поверненню не підлягає.

Поряд з тим відповідач зазначає, що сума попередньої оплати за договором становить не 105750,00 грн, а 48000,00 грн, позаяк вартість доставки спецтехніки на об`єкт замовника становить 57750,00 грн, а отже, у зв`язку з тим, що відповідач виконав свої зобов`язання з доставка спецтехніки у строк, вказана сума також поверненню не підлягає, як і сплата відсотків за користування чужими коштами.

Крім того, відповідач наголошує, що вимога щодо відшкодування витрат на експертне обстеження спецтехніки є неправомірною, у зв`язку з тим, що вказаний експертний висновок не є висновком експерта у розумінні положень ГПК, позаяк, експертиза проведена без відповідного погодження з власником (відповідачем) та без його участі, а отже, не може вважатись належним доказом у справі.

Суд дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази вважає за необхідне зазначити на наступному.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, тож відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

У відповідності до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до платіжного доручення №216 від 09.07.2021 позивачем оплачено на користь відповідача 93750,00 грн, за призначенням платежу: сплата за автопідйомник згідно рахунку №8/07-2 від 08.07.2021. Також з платіжного доручення №238 від 14.07.2021 вбачається оплата позивачем відповідачу 12000,00 грн за призначенням платежу: сплата за автопідйомник згідно рахунку №14/07-3 від 14.07.2021.

Тобто позивачем згідно умов Договору та Специфікації до нього перераховано відповідачу 105750,00 грн (93750,00 + 12000,00 грн).

Згідно виставленого відповідачем рахунку №8/07-2 від 08.07.2021 позивачем сплачено 09.07.2021 30000,00 грн за послуги автопідйомника 35 м. та 48125,00 грн за перебазування автомобільного підйомника , разом з цим згідно виставленого відповідачем рахунку №14/07-3 від 14.07.2021 позивачем 14.07.2021 сплачено відповідачу 12000,00 грн за послуги автопідйомника 35 м.

Сторонами не заперечується факт доставки (перебазування) автомобільного підйомника до адреси, зазначеної у Специфікації, а отже, суд вважає вказану обставину доведеною та такою, що не підлягає додатковому встановленню.

Таким чином, у зв`язку з доставленням відповідачем автомобільного підйомника до місця призначення, останнім виконано договірні зобов`язання в частині перебазування спецтехніки, а відтак, вимоги позивача про повернення суми у розмірі 48125,00 грн за перебазування автомобільного підйомника є безпідставними.

Поряд з тим, Специфікацією сторони погодили, що початком надання послуг є дата - 12.07.2021, а дата закінчення надання послуг - 14.07.2021, з можливістю продовження, а отже, з платіжного доручення №238 від 14.07.2021 вбачається, що оплата позивачем відповідачу 12000,00 грн була здійснена в останній день погодженого строку робіт.

Між тим, в матеріалах справи відсутні докази виконання спецтехнікою робіт у вигляді актів виконання робіт та/або інших доказів.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, за наявності в матеріалах справи платіжного доручення №238 від 14.07.2021, яким підтверджується сплата позивачем 12000,00 грн за послуги автопідйомника, суд вважає більш вірогідними обставини виконання відповідачем Договору в частині виконання робіт, тобто позивач, оплачуючи послуги відповідача 14.07.2021 у розмірі 12000,00 фактично підтвердив виконання останнім робіт за Договором, позаяк згідно Специфікації роботи повинні були бути розпочаті 12.07.2021 та були оплачені іншим платежем (авансовим).

Варто зауважити, що оплата позивачем послуг була здійснена згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури №14/07-3 від 14.07.2021 з конкретним найменуванням послуг - послуги автопідйомника 35м , що може вказувати на те, що виконання робіт відповідачем, які були оплачені авансовим платежем на той момент (14.07.2021) вже були виконані.

Отже, існування платіжного доручення №238 від 14.07.2021 фактично підтверджує виконання відповідачем робіт та є єдиним вірогідним доказом, який спростовує твердження позивача про невиконання відповідачем робіт за Договором, адже, позивач у своїх доводах стверджує, що спецтехніка виконавця прибула до м. Маріуполь 12.07.2021 та знаходилась в несправному стані та нею роботи не проводились, проте в той же час останній здійснив оплату послуг відповідачу 14.07.2021, тобто після обізнаності про те, що спецтехніка є несправною, що є не логічним та таким, що суперечить саме собі.

При цьому, жодних пояснень щодо можливої помилковості оплати 12000,00 грн позивачем не надано.

Відтак, на підставі викладеного, суд доходить висновків про те, що позивачем безпідставно заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми авансового платежу у розмірі 105750,00 грн, а отже, суд відмовляє у їх задоволенні. Разом з цим, суд також відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 260,75 грн 3% річних.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача вартості послуг на експертне обстеження підйомника автомобільного гідравлічного стрілового на загальну суму 5433,11 грн суд повідомляє наступне.

Доданий до матеріалів справи експертний висновок №33670814-09-01-0087.21, виконаний ТОВ Технічний альянс Донбасу на який, як на підставу несправності спецтехніки посилається позивач, проведений 15.07.2021, водночас, як вже зазначалось судом вище, сторонами погоджено строки виконання робіт за Договором з 12.07.2021 по 14.07.2021.

Тобто, проведене на вимогу позивача експертне дослідження спецтехніки відбулося фактично після визначених сторонами строків виконання робіт. Крім того, відповідач, як власник автопідйомника на проведення вказаної експертизи свого погодження не надавав та не був присутній під час проведення вказаної експертизи.

За відсутності в матеріалах доказів, суд не може достеменно стверджувати про те, чи спецтехніка була доставлена у м. Маріуполь вже з пошкодженнями, чи вказані у експертному висновку пошкодження були отримані нею під час виконання робіт з 12.07.2021 по 14.07.2021.

До того ж варто зауважити, що у експертному висновку міститься інформація про те, що підйомник автомобільний гідравлічний стріловий, що належить ТОВ Старелектро перебуває в оренді в ТОВ ТБМ-Інвест , водночас, в матеріалах справи відсутні докази передачі позивачу в оренду вказаної спецтехніки.

Таким чином суд не може посилатись на вказаний експертний висновок як на беззаперечну підставу наявності у спецтехніки відповідача пошкоджень станом на 12.07.2021, що б стало причиною неможливості використання спецтехніки за призначенням, а отже, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача вартості послуг на експертне обстеження.

Відтак, на підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги, про стягнення з відповідача 105750,00 грн боргу (повернення авансу), 260,75 грн 3% річних та 5433,11 грн витрат на експертизу недоведеними, необгрутованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Принагідно, суд зазначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд бере до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2021.

Суддя А.Ф. Черногуз