Рішення

від 17.11.2021 по справі 120/8450/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 р. Справа № 120/8450/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чечельницької селищної ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - голови Фермерського господарства Альонушка-93 Бондар Альони Ігорівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Чечельницької селищної ради (надалі також відповідач, селищна рада) про визнання протиправним та скасування рішення 11 сесії 8 скликання селищної ради від 29.06.2021 № 208, в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в орієнтованому розмірі 2 гектари, яка розташована на території Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області та зобов`язання відповідача надати позивачу такий дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 26.04.2021 позивач звернулась до відповідача з письмовим клопотання про надання їй дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована на території Чечельницької селищної ради. Однак, відповідач своїм рішенням від 29.06.2021 за № 208 відмовив у наданні такого дозволу з тих підстав, що бажана для позивача земельна ділянка перебуває в стадії державної реєстрації речового права на нерухоме майно із земель державної власності у комунальну. Позивач вважає, що така підстава для відмови суперечить положенням ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим вказує на протиправність винесеного рішення. Наведені обставини і спонукали позивача звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 02.08.2021 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19.08.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній заперечує щодо позову та просить у його задоволенні відмовити. Свої доводи мотивує тим, що земельна ділянка за кадастровим номером 0525083200:07:000:0450, частину якої намагається отримати у власність позивачка, зареєстрована у комунальній формі власності, проте на час винесення оскаржуваного рішення селищна рада не володіла інформацією, що згадана земельна ділянка тривалий час перебувала на умовах постійного користування ОСОБА_2 , а на даний час перебуває на умовах постійного користування в порядку спадкування у ОСОБА_3 - голови Фермерського господарства "Альонушка-93". Посилаючись на положення ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, в якій зазначено, що "земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом" відповідач просить в задоволені вимог адміністративного позову відмовити.

Також у своєму відзиві відповідач ставив перед судом питання про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_3 як засновника Фермерського господарства "Альонушка-93".

Згодом, 31.08.2021 року від позивачки надійшла відповідь на відзив, у якій остання заперечує проти доводів відповідача, вказуючи на відсутність доказів, які б підтверджували належне оформлення права власності чи права користування на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 . Також позивачкою висловлено заперечення щодо можливості залучення до участі у справі третьої особи.

02.09.2021 до суду надійшли заперечення відповідача у яких останній, окрім аргументів наведених у відзиві на позовну заяву та повторно заявленого клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_3 як третьої особи, також просив суд проводити розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою від 06.09.2021, постановленою в письмовому провадженні, суд на підставі ч. 2 ст. 49 КАС України залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача голову Фермерського господарства "Альонушка-93" - Бондар Альону Ігорівну та встановив їй строк для надання письмових пояснень по суті позову. Окрім того, цією ухвалою судом було відмовлено у задоволені клопотання відповідача щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Надалі, 28.09.2021 засобами поштового зв`язку до суду надійшли письмові пояснення третьої особи - голови ФГ "Альонуша-93" ОСОБА_3 , у яких остання заперечує проти задоволення адміністративного позову. Вказує на те, що Фермерське господарство "Альонушка-93" зареєстровано Чечельницькою районною державною адміністрацією 12.03.1993 та по сьогодні є діючою юридичною особо. Згідно рішення Чечельницької районної Ради народних депутатів Чечельницького району Вінницької області від 24.03.1993 голові ФГ "Альонуша-93" ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею 12,5 га в межах згідно з планом на території Каташинської сільської ради. Надалі 16.02.1994 на підставі Рішення 18 сесії 21 Чечельницької районної Ради народних депутатів Чечельницького району Вінницької області до Державного акта було внесено зміни в землекористуванні, а саме додана земельна ділянка 35,0 га. Представник третьої особи вказує, що бажана позивачем земельна ділянка знаходиться у межах наданої в користування ФГ "Альонуша-93" земельної ділянки (35,00 га) та оскільки, ОСОБА_3 на даний час згідно свідоцтва про право на спадщину та рішення № 1 засновників ФГ "Альонуша-93" від 16.04.2021 є головою даного фермерського господарства, то надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу призведе до порушення її права користування земельною ділянкою. За таких обставин просить відмовити у задоволенні даного адміністративного позову.

Інших заяв по суті справи від учасників процесу до суду не надходило.

Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив, що 26.04.2021 ОСОБА_1 звернулась до Чечельницької селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована на території Каташинського старостинського округу Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області. До поданої заяви позивачем додано копію паспорта громадянина України - заявника, документ про присвоєння ідентифікаційного номера, а також графічні матеріали із позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки і її кадастровий номер: 0525083200:07:000:0450.

За наслідком розгляду вказаного клопотання, рішенням 11-ої сесії 8 скликання Чечельницької селищної ради від 29.06.2021 за № 208 ОСОБА_1 відмовлено у наданні відповідного дозволу на розробку проекту із землеустрою з тієї підстави, що вказана в клопотанні земельна ділянка перебуває в стадії державної реєстрації речового права на нерухоме майно із земель державної власності у комунальну власність згідно статтею 117, 126 ЗК України.

Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно пункту "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Зокрема, ч. 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, якими є:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону.

Аналогічна правова позиція із цього приводу неодноразово була висловлена Верховним Судом у своїх постановах від 25.02.2020 року в справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 року в справі за № 818/1707/16 та від 14.05.2020 року в справі за № 360/536/17-а, та інших.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі Закон N 280/97-ВР).

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону N 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Відповідно до статті 59 Закону N 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Таким чином, рішення Чечельницької селищної ради № 208 від 29.06.2021 Про розгляд заяви ОСОБА_1 вважається прийнятим у передбаченій законом формі (належним чином оформленим) та органом, до повноважень якого законом віднесено вирішення цього питання.

У той же час щодо підстав для його прийняття, зокрема щодо мотивів відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з посиланням на невідповідність місця розташування об`єкта у зв`язку із тим, що вказана в клопотанні земельна ділянка перебуває в стадії державної реєстрації речового права на нерухоме майно із земель державної власності у комунальну власність, то такі на переконання суду не відповідають положенням частини 7 статті 118 ЗК України.

Так, оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у оскарженому рішенні Чечельницької селищної ради, суд не погоджується з доводами відповідача про наявність вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

В даному ж випадку під наведену вище підставі відповідач підвів процес державної реєстрації речового права щодо цієї земельної ділянки із земель державної власності у комунальну власність, що не є тією виключною умовою, передбаченою ч. 7 ст. 118 ЗК України, для відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.

При цьому, про ту обставину, що бажана для позивача земельна ділянка наразі використовується на законних підставах третьою особою і позивачем не надано погодження із землекористувачем про вилучення в нього частину земельної ділянки відповідач зазначив уже під час розгляду даної справи в суді у своєму відзиві на позовну заяву. Однак, відповідних посилань на такі підстави відмови оскаржуване рішення селищної ради не містить.

Згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку виключно тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.

Отже, в цьому випадку є безпідставними посилання відповідача на те, що місце розташування бажаної для позивача земельної ділянки знаходиться в межах земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ФГ "Альонушка-93", адже відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення в адміністративній справі. Неведене лише додатково підтверджує, що при прийнятті такого рішення відповідач дія не у спосіб, що передбачений законом, адже відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суб`єкт владних повноважень повинен навести усі підстави для такої відмови, чого останнім зроблено не було.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що оскаржуване рішення Чечельницької селищної ради № 208 від 29.06.2021 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність прийняте з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови, визначених у частині 7 статті 118 ЗК України, у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування не наведено.

Таким чином, відповідне рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо наступної позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл позивачу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована на території Чечельницької селищної ради Вінницької області, то суд зазначає таке.

Так, наслідком скасування судом у цій справі рішення Чечельницької селищної ради № 208 від 29.06.2021 у відповідній частині є те, що клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою залишається актуальним та нерозглянутим.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Проте, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Розглядаючи цю справу, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 2 КАС України однією із вимог до рішення суб`єкта владних повноважень є його обґрунтованість.

Обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень полягає в дослідженні усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.

Водночас суд звертає увагу, що відповідач в процесі розгляду справи самостійно підтвердив ті обставини, що при винесені оскаржуваного рішення рада не врахувала, що спірна земельна ділянка тривалий час перебувала на умовах постійного користування засновника Фермерського господарства "Альонушка-93".

Виходячи із наведеного, суд доходить до висновку, що оскаржуване позивачем рішення Чечельницької селищної ради не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою. При цьому суд не виключає, що ті доводи, які викладені відповідачем та третьою особою у своїх заявах по суті справи відносно місця розташування бажаної для позивача земельної ділянки в межах земельної ділянки, яка надана у постійне користування засновнику ФГ "Альонушка-93", та відсутності згоди землекористувача на вилучення цієї ділянки, можуть бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Однак, оскільки в оскаржуваному рішенні міститься зовсім інша підстава відмови, правову оцінку якій уже було надано судом вище, тому відповідач має перевірити наявність усіх цих обставин, які дійсно мають важливе значення для правильного вирішення відповідного питання, при повторному розгляді звернення позивача.

Отже, підсумовуючи викладене суд констатує, що радою не надана належна оцінка усім обставинам, що можуть бути істотними в контексті прийняття законного рішення про надання дозволу на розробку проекту землекстрою, як і не перевірено зміст клопотання позивача на предмет відповідності в цілому і іншим вимогам статті 118 ЗК України, так як оскаржувана відмова ґрунтувалася на зовсім інших підставах, що не охоплюється вищевказаною нормою законодавства. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Тобто, в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку про те, чи є ті обставини, які зазначені в оскаржуваному рішенні вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для надання відповідного дозволу. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

Саме такий правовий висновок із подібного питання був зроблений Верховним Судом у постанові від 03.12.2019 року по справі № П/811/2541/17.

З урахуванням викладеного, суд вбачає підстави для часткового задоволення цієї позовної вимоги у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 26.04.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га, на території Чечельницької селищної ради Гайсинського (Чечельницького) району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог, тобто в сумі 454 грн. (908/2).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 11 сесії 8 скликання Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області від 29 червня 2021 року № 208 в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Зобов`язати Чечельницьку селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 26.04.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована на території Чечельницької селищної ради Гайсинського (Чечельницького) району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Чечельницької селищної ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 17.11.21.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Чечельницька селищна рада (вул. Героїв Майдану, 36, смт. Чечельник, Чечельницький район, Вінницька область, 24800, код ЄДРПОУ 04326247);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Голова фермерського господарства Альонушка-93 (код ЄДРПОУ 20095570) Бондар Альона Ігорівна (місце реєстрації: вул. Лесі України, 17, с. Жабокричка, Гайсинський (Чечельницький) район, Вінницька область).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович