Постанова

від 18.11.2021 по справі 580/3299/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3299/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Бабич А.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бобра Дениса Олександровича на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Черкаси, дата складання повного тексту рішення - 12 серпня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, ДЕПАРТАМЕНТУ ЕКОНОМІКИ ТА РОЗВИТКУ ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, міського голови м.Черкаси Бондаренка Анатолія Васильовича про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2021 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі - відповідач 1), ДЕПАРТАМЕНТУ ЕКОНОМІКИ ТА РОЗВИТКУ ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі - відповідач 2), в якому з урахуванням уточнень (заява від 22.07.2021) просив:

визнати протиправним і скасувати розпорядження Черкаського міського голови від 12.05.2021 №202 р (к) Про припинення служби та звільнення ОСОБА_1 ;

поновити його на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу розвитку конкуренції Департаменту економіки та розвитку відповідача 1 з 15.05.2021;

стягнути з відповідача 2 на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.05.2021 до моменту ухвалення рішення у цій справі.

Додатково просив: стягнути з відповідача 2 на його користь судові витрати зі сплати витрат на професійну правову допомогу та судовий збір; рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання; витребувати докази у відповідача 1, а саме довідку про розмір його середньої заробітної плати на момент звільнення відповідно до правил, передбачених Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 №100.

В обґрунтування позову зазначено, що спірне рішення прийняте всупереч вимог законодавства з порушенням процедури звільнення працівника з посади.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року відмовлено повністю у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що З 11.04.2005 позивач працював на різних посадах в органі місцевого самоврядування - Черкаській міській раді.

Розпорядженням міського голови м. Черкаси С.О. Одарича від 30.09.2011 №476-р/(к) позивача переведено на посаду заступника директора Департаменту - начальника відділу розвитку конкуренції Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради.

Рішенням Черкаської міської ради від 23.05.2013 №3-1682 серед іншого затверджено для вказаного Департаменту 40 штатних одиниць у складі відділу бухгалтерського обліку та звітності, управління економічного розвитку, відділу розвитку конкуренції, управління власністю.

Штатним розписом Департаменту, затвердженим на 2018 рік, передбачено 4 штатних посади у відділі розвитку конкуренції.

09.04.2019 міський голова м. Черкаси виніс розпорядження №222-р, яким утворив комісію для проведення персонального попередження працівників Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради та вказаного вище Департаменту та доручив провести персональне попередження з 15 квітня 2019 року до 15 травня 2019 року про наступне вивільнення та одночасно запропонувати їм переведення на іншу посаду (роботу) за згодою, за наявності вільних посад (робочих місць) з урахуванням направленості, рівня їх фахової підготовки та досвіду роботи, а у разі відсутності цього чи відмови працівника від переведення запропонувати працівнику звернутися за допомогою до Черкаського міського центру зайнятості або працевлаштуватися самостійно.

Розпорядженням міського голови від 18.04.2019 №156-р(к) затверджено штатний розпис з 19.04.2019 Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради, в якому не передбачено відділу розвитку конкуренції та реорганізовано йог внутрішню структуру шляхом ліквідації та утворення відділів та управлінь.

Строк роботи вказаної вище комісії продовжено розпорядженням від 15.05.2019 №334-р до 31.05.2019.

У письмовому персональному повідомленні про наступне вивільнення з 25.07.2019 та пропозицію на переведення на посаду головного спеціаліста відділу праці Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради позивача ознайомлено 23.05.2019 , про що свідчить його підпис. У графі щодо рішення працівника про необхідність подання заяви про переведення/призначення в термін до закінчення двох місяців після дати попередження, а неподання такої заяви у цей строк має розглядатися як його відмова від запропонованої йому посади (роботи) позивач вказав, що погодився .

Розпорядженням Черкаського міського голови №10-р/(к) від 10.01.2020 припинено службу в органах місцевого самоврядування та звільнено позивача зі вказаної посади у зв`язку із відсутністю на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

Вказане розпорядження стало предметом судового спору у справі №580/645/20, в якій позивач серед іншого просив суд поновити його на посаді. У зв`язку з задоволенням позову міський голова м. Черкаси виніс розпорядження від 06.07.2020 №278-р(к) про поновлення позивача на посаді.

Листом Черкаської міської ради від 13.07.2020 №2505-01-8, примірник якого позивач отримав згідно з відомостями підпису 13.07.2020, йому запропоновано сьогодні подати письмову заяву на переведення на запропоновану вище посаду або іншу вакантну посаду, перелік яких додано (старший інспектор Департаменту економіки та розвитку, головний спеціаліст сектору сімейної політики відділу координації надання соціальних послуг Департаменту соціальної політики, головний спеціаліст сектору №1 відділу персоніфікованого обліку Управління соціальних гарантій та персоніфікованого обліку, завідувач сектору зв`язків з громадськістю вказаного Департаменту, головний спеціаліст відділу праці того ж департаменту) , в іншому порядку буде звільнений.

14.07.2020 міський голові м. Черкаси видав позивачу лист №2570-01-8 (вручено позивачу особисто згідно з відомостями рекомендованого повідомлення 20.07.2020 ), в якому повідомив, що з огляду на надходження заяви про відпустку просить у перший робочий день подати заяву на переведення на запропоновану 23.05.2019 комісією посаду або іншу вакантну згідно з наданим списком. Того ж дня розпорядженням міського голови м. Черкаси №282-р(в) позивачу надано відпустку з 14 до 28 липня 2020 року.

У періодах з 17.07.2020 до 08.08.2020, 10.08.2020 до 22.08.2020, 25.08.2020 до 17.10.2020, з 19.10.2020 до 31.10.2020 до 17.11.2020, 19.11.2020 до 28.11.2020 позивач перебував на лікарняному, що підтверджується копіями листків непрацездатності, долученими до матеріалів судової справи.

07.04.2021 комісія в складі директора Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради, начальника відділу кадрової роботи Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради в присутності міського голови Бондаренка А.В. склали акт про те, що07.04.2021 о 08год. 10хв. в кабінеті міського голови йому вкотре запропоновано написати заяву на переведення на запропоновану посаду, на що він погодився, але писати заяву відмовився. Того ж дня листом, підписаним за ступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради В.А. Беззубенко, позивачу повторно вказали зазначені пропозиції та повідомили про наявність вакантних посад згідно з письмовим списком: у Департаменті економіки та розвитку - старший інспектор відділу стратегічного розвитку Управління економічного розвитку; у Департаменті житлово-комунального комплексу - головні спеціалісти у комунальному відділі Управління житлово-комунального господарства та відділі документообігу; у Департаменті соціальної політики - головний спеціаліст відділу праці; у Департаменті охорони здоров`я та медичних послуг - статистик відділу бухгалтерського обліку, заступник начальника управління інспектування, заступник начальника управління - начальник відділу інформаційного забезпечення Управління інформаційної політики . Того ж дня склали акт о 16год. 31 хв. про отримання позивачем листа нарочно.

12.05.2021 вказана комісія склала акт про надання позивачу пропозиції написати заяву про переведення на одну із вакантних посад: у Департаменті управління справами та юридичного забезпечення - головний спеціаліст архівного відділу; у Департаменті економіки та розвитку - старший інспектор відділу стратегічного розвитку Управління економічного розвитку; у Департаменті житлово-комунального комплексу - головні спеціалісти у комунальному відділі Управління житлово-комунального господарства та Відділі житлового обліку; у Департаменті соціальної політики - головний спеціаліст відділу праці; у Департаменті охорони здоров`я та медичних послуг - статистик відділу бухгалтерського обліку, заступник начальника управління інспектування, начальник відділу або головний спеціаліст відділу інспектування Управління інспектування.

12.05.2021 міський голова м. Черкаси Бондаренко А.В. виніс спірне розпорядження №202-р(к), в якому, посилаючись на виконання ст.ст.20-21 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування , ст.ст.40, 43 1 , 44, 47, 49 2 , 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), п.5.3 Колективного договору між адміністрацією виконавчого комітету Черкаської міської ради та профспілковим комітетом працівників апарату виконавчого комітету Черкаської міської ради, врахування розпоряджень міського голови від 18.04.2019 №156-р(к) Про затвердження штатних розписів з 19.04.2019 , від 10.01.2020 №10-р(к) Про припинення служби та звільнення ОСОБА_1 , від 06.07.2020 №278-р(к) Про поновлення ОСОБА_1 , від 14.07.2020 №282-р(в) Про надання відпустки ОСОБА_1 , враховуючи відсутність ОСОБА_1 внаслідок тимчасової непрацездатності, засвідченої листками непрацездатності серії АДЯ: від 27.07.2020 №549297, від 21.08.2020 №546636, від 25.08.2020 №552730, від 01.09.2020 №559211, від 18.09.2020 №559332, від 01.10.2020 №653197, від 30.10.2020 №510743, від 02.11.2020 №576688, від 19.11.2020 №567694, від 08.04.2021 №331718,- припинив службу позивача в органах місцевого самоврядування та звільнив зі вказаної вище посадити 14.05.2021 у зв`язку зі скороченням штату працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України , доручив провести повний розрахунок у зв`язку з таким звільненням.

Підставами вказаного рішення зазначено: попередження про майбутнє вивільнення позивача від 23.05.2019, листи Черкаської міської ради від 13.07.2020 №2505-01-8, від 17.07.2020 №2570-01-8, від 07.04.2021 №1262-01-8, акт від 07.04.2021 про вручення позивачу листа від 07.04.2021 №1262-01-8, акт від 07.04.2021 про відмову позивача писати заяву про переведення на запропоновану посаду, акт від 12.05.2021 про пропонування позивачу написати заяву про переведення на одну із вакантних посад.

Тому позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

27.05.2021 Верховний Суд постановою у справі №580/645/20 скасував зазначені вище рішення судів щодо поновлення позивача на посаді та направив на новий розгляд у суд першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року №322-VIII (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За приписами частини 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою , з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 цього КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Абзацом восьмим ст.43 1 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян.

Відповідно до ст.20 Закону України від 7 червня 2001 року №2493-III Про службу в органах місцевого самоврядування крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , цим та іншими законами України, а також у разі:

порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону;

порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону);

виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону);

досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Посадові особи місцевого самоврядування, крім посадових осіб, зазначених у частині другій цієї статті, яких притягнуто до відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією або стосовно яких набрало законної сили рішення суду щодо визнання їх активів або активів, набутих за їх дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, підлягають звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України Про місцеве самоврядування в Україні .

Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.

Перевибори сільських, селищних, міських голів, зміна керівників органів місцевого самоврядування не є підставою для припинення служби посадовими особами виконавчих органів рад, їх секретаріатів, крім працівників патронатної служби.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 цього КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові згідно зі ст.44 КЗпП України виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до абзацу першого ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У разі звільнення працівника йому згідно з абзацом першим ст.83 КЗпП України виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Порядок вивільнення працівників врегульований нормами ст.49 2 КЗпП України.

Так, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Вказані вище встановлені судом обставини спору свідчать, що відповідач дотримався вказаних вимог закону, адже з дати персонального попередження позивача до дати звільнення спірним рішенням пройшло більше 2 років. Протягом вказаного часу відповідачі вживали достатніх і належних заходів для забезпечення дотримання права позивача на працю.

Згідно з ч.3 ст.64 Господарського кодексу України підприємство, установа, організація, тобто роботодавець, має право самостійно визначати організаційну структуру, а також встановлювати чисельність працівників і штатний розпис.

Доводи позивача про те, що фактичне поновлення його на посаді, що була скорочена, не забезпечило реального виконання ним трудової функції (внесення змін до штатної структури шляхом відновлення його посади, оформлення нової посадової інструкції тощо) не обґрунтовані, оскільки поновлення незаконно звільненого працівника на посаду, з якої відбулося таке звільнення, є виконанням прямої вказівки закону - абзацу першого ст.235 КЗпП України: У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом , який розглядає трудовий спір . , - та безпосередньо рішення суду. При цьому обов`язку відновлювати в штатній структурі посаду, що підлягала скороченню у зв`язку з чинним розпорядженням щодо змін штатної структури юридичної особи, закон не встановлює.

Звільнення відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з скороченням чисельності або штату працівників провадиться з наданням гарантій, передбачених КЗпП України:

працівник (при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації) має право на отримання допомоги по безробіттю, звернувшись за працевлаштуванням до державної служби зайнятості (частина третя статті 49-2 КЗпП України);

працівник (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) протягом одного року після розірвання трудового договору має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації (стаття 42-1 КЗпП України).

Твердження позивача про відсутність обов`язку подати роботодавцю заяву про переведення на запропоновану посаду не враховано з огляду на таке.

Абзац другий ст.43 Конституції встановлює, що використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Переведення на іншу роботу та зміна істотних умов праці врегульована ст.32 КЗпП України.

Зокрема, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором . Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я .

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою . Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Штатні розписи з 19.04.2019 підтверджують відсутність (ліквідацію) відділу, який був очолений позивачем та його посади, у т.ч. з ідентичним обсягом трудової функції. Розпорядження, на підставі якого Департамент реорганізовано, чинне. Працівники такого відділу звільнені розпорядженнями №№364-р(к), 365-р(к), 366-р(к). Строк, протягом якого позивачу запропоновано вирішити, на яку посаду його буде переведено, сплинув.

Як встановлено вище, позивач висловив згоду з продовженням роботи, проте не подав заяви про переведення його на будь-яку запропоновану посаду впродовж майже 2 років.

Оскільки в письмовому персональному повідомленні про наступне вивільнення з 25.07.2019 у графі щодо рішення працівника про необхідність подання заяви про переведення/призначення в термін до закінчення двох місяців після дати попередження, а неподання такої заяви у цей строк має розглядатися як його відмова від запропонованої йому посади (роботи) позивач вказав, що погодився, отже, розумів значення факту неподання заяви про переведення його на іншу посаду. З дати ознайомлення (23.05.2019) до дати звільнення (15.05.2021) позивач протягом тривалого часу перебував на лікарняному (20 листків непрацездатності з різними видами захворювань), але така тривалість протягом вказаного проміжку часу не була безперервною. Об`єктивних перешкод для позивача визначитися з посадою, на яку позивача має бути переведено, протягом майже двох років ен підтверджено.

Власник або уповноважений ним орган згідно зі ст.31 КЗпП України не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором .

Переведення на легшу роботу передбачено ст.170 КЗпП України. Зокрема, працівників, які потребують за станом здоров`я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку. При переведенні за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або надається матеріальне забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Отже, у зв`язку з реорганізацією роботодавець не має права за наявності декількох вакантних посад самостійно обрати одну та перевести на неї позивача.

Встановлені обставини спору свідчать, що з дати персонального попередження позивача та пропозиції посади головного спеціаліста відділу до його звільнення спірним рішенням відповідача виникали різні вакансії, у т.ч. керівні посади, які пропонувалися позивачу для обрання. Проте на жодну із запропонованих або обраних самостійно позивач з 23.05.2019 заяву не надав без поважних причин.

У спірних правовідносинах для прийняття спірного рішення відповідач 3 діяв добросовісно, в межах наданих повноважень відповідно визначених законом підстав, що підтверджується врученими позивачу персональним повідомленням з пропозицією посади, листами зі списками вакансій, з огляду на що воно правомірне та скасуванню не підлягає.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бобра Дениса Олександровича - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

М.І. Кобаль