Ухвала

від 17.11.2021 по справі 216/870/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1699/21 Справа № 216/870/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

захисників ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури на ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 жовтня 2021 року про застосування запобіжного заходу щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Валове Криворізького району Дніпропетровської області, громадянина України, який має вищу освіту, офіційно не працевлаштований, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, на утриманні перебуває син ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.199,ч.1ст.204,ч.2ст.204КК України , -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 жовтня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виглідя тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та застосовано відносно останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 12 грудня 2021 року.

Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення послався на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисних тяжких злочинів. Відповідно до даних, що характеризують його особу, підозрюваний хоча і має на утриманні малолітню дитину, проте у зареєстрованому шлюбі не перебуває, проживає за адресою без реєстрації, офіційно не працевлаштований, а отже й не має достатньо міцних соціальних зав`язків, які б могли його утримувати за місцем проживання, у зв`язку з чим підозрюваний може як переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно вплинути на свідків, які встановлені та допитані у кримінальному провадженні, так і вчинити нове кримінальне правопорушення, що в свою чергу свідчить про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зазначає, що в клопотанні слідчим не обґрунтована недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а посилання в клопотанні на ризики не може вважатись судом переконливим, оскільки більшість з них спростовується обставинами, встановленими в судовому засіданні.

При цьому хоча підозра у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204 КК України, частково підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а заявлений в клопотанні ризик знайшов свого підтвердження, проте, згідно наданих стороною захисту відомостей щодо підозрюваного, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до останнього є недоцільним та таким, що перешкоджає реалізації права підозрюваного на захист.

Вказані обставини, а також відомості про вік підозрюваного, стан його здоров`я, а також матеріальне становище дають достатні підстави вважати, що такий запобіжний захід як домашній арешт повинен запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи та створити необхідні умови для встановлення істини у вказаній кримінальній справі.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосовувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що слідчий не взяв до уваги фактичні обставини справи, які не дають підстав для застосування відносно ОСОБА_7 більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Не врахував вагомість наявних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вказує, що враховуючи що ОСОБА_7 вчинив тяжки злочин, має певне матеріальне становище, що дає йому змогу покинути межі України, його злочинна діяльність спричинила значний суспільний резонанс в Україні, а також те, що матеріалами кримінального провадження встановлено наявність реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то застава у визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання особою покладених на неї обов`язків. ОСОБА_7 необхідно визначити заставу, як альтернативний захід, у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу і з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 просили залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, її доводи вважали безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просили залишити її без змін

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, СВ КРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020041750000114 від 08.12.2020 року, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204 КК України.

Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 жовтня 2021 року було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виглідя тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та застосовано відносно останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 12 грудня 2021 року

Відмовляючи в клопотанні слідчого, місцевий суд послався на наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_7 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим та доведеність прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчините нове кримінальне правопорушення, а також дані про особу підозрюваного, та вважав, що в клопотанні слідчим не обґрунтована недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам.

Проте, з таким висновком слідчого судді колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини її життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Також, відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, апеляційний суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненими інкримінованими злочинами підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність останнього до вчинення інкримінованих злочинів є обґрунтованою, що дає підстави для застосування щодо нього одного з запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, з метою здійснення подальшого розслідування.

На основі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання апеляційний суд у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Таким чином, пред`явлена ОСОБА_7 підозра у вчиненні даних злочинів є обґрунтованою.

Що стосується наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України апеляційний суд зазначає наступне.

Метою застосування запобіжного заходу (в тому числі у виді тримання під вартою) є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам кримінального провадження (стаття 177 КПК). Такі ризики закон пов`язує зі спробами переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК покладає на прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

Підозрюваний ОСОБА_7 , зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відбування покарання у вигляді позбавлення волі. Також останній може незаконно впливати на свідків, оскільки підозрюваний особисто знайомий з ними.

Можливість ризику вчинення іншого кримінального правопорушення наявна у зв`язку з тим, що в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, відносно ОСОБА_7 розглядається кримінальне провадження за вчинення аналогічних злочинів, а тому, вказана обставина свідчить про схильність ОСОБА_7 до продовження вчинення злочинів.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочинів, які інкримінуються ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Крім того, у справі Москаленко проти України, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Оцінюючи всі обставини в сукупності, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК).

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (частина 1 статті 131 КПК). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 (частина 1 статті 184 КПК).

Законодавцем визначено, що за умови внесення застави в певному розмірі вона (застава) за своєю ефективністю забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, є еквівалентною такому винятковому запобіжного заходу як тримання під вартою. Інші запобіжні заходи (в тому числі домашній арешт) в цьому випадку не здатні забезпечити дієвість кримінального провадження на тому ж рівні що й тримання під вартою.

Встановлене законом право слідчого судді, суду визначити розмір застави в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою. Тримання під вартою не застосовується у зв`язку з внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

Так, вирішуючи питання про співвідношення домашнього арешту, застави та тримання під вартою Суд зазначає наступне.

Домашній арешт та тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов`язані з позбавленням (обмеженням) волі підозрюваного. У цьому контексті домашній арешт є «несуворою» формою ізоляції підозрюваного.

Враховуючи обставини кримінальних правопорушень та дані про особу, міцність соціальних зв`язків та інше, колегія суддів вважає, що вказані факти не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики та у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи підозрюваного у встановленому законом порядку. Домашній арешт не зможе у цьому випадку ефективно запобігти встановленим ризикам, та захистити високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства

Щодо розміру застави як альтернативи триманню під вартою.

Вирішуючи питання про визначення розміру застави у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Суд виходить з такого.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК). У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у межах, передбачених КПК України, не здатна забезпечити виконання особою покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 182 КПК).

Так, із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її пункту 3, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та § 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain, заява № 12050/ 04, § 79). У рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25.04.2000 (заява № 31315/96, § 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ні в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Суд в черговий раз звертає увагу, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204 КК України, та його дії викликали значний суспільний резонанс та завдали збитків державі.

З урахуваннямнаведеного,майнове становищеостаннього,наявність ризиків,передбачених ст.177КПК України, застава в розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього обов`язків та запобігти встановленим ризикам, та не є завідомо непомірною для нього із урахуванням викладеного вище.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 жовтня 2021 року скасувати.

Постановити новуухвалу,якою клопотання слідчого СВКриворізького РУПГУНП вДніпропетровській області ОСОБА_11 про застосуваннязапобіжного заходу задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 грудня 2021 року з визначенням застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 189 500 грн.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом телефонним зв`язком чи повісткою;

- не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби (роботи);

- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю

Роз`яснити ОСОБА_7 , що у разі його неявки за викликом до слідчого чи прокурора без поважних причин або неповідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення обов`язків, покладених цією ухвалою, застава звертається на користь держави.

Підозрюваного ОСОБА_7 взяти під варту в залі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4