Ухвала

від 16.11.2021 по справі 918/870/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 918/870/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання Калітінського М.Ю.,

представників учасників справи :

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Бабій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

на рішення Господарського суду Рівненської області

у складі судді Пашкевич І.О.

від 04.02.2021

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Олексюк Г.Є., Маціщук А.В., Мельник О.В.

від 08.06.2021

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення в сумі 21 747 711, 68 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та інших заяв учасників справи

1. У грудні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач/НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - Відповідач /Скаржник /ТОВ "Рівнетеплоенерго") про стягнення 21 747 711, 68 грн заборгованості за Договором від 18 вересня 2017 року №8368/1718-КП-28 про постачання природного газу, з яких: 15 816 978,70 грн основного боргу, 3 750 568,18 грн пені, 749 657,96 грн трьох процентів річних та 1 430 506,84 грн інфляційних втрат.

2. Позов мотивований неналежним виконанням умов Договору постачання природного газу від 18 вересня 2017 року № 8368/1718-КП-28 щодо своєчасної та повної оплати переданого товару.

3. Відповідач подав до суду першої інстанції заяву про зменшення штрафних санкцій (пені) на 100%.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.02.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь НАК "Нафтогаз України" основний борг у сумі 15 816 978, 70 грн, 3 % річних в розмірі 749 657, 96 грн, інфляційні втрати у сумі 1 430 506, 84 грн, пеню у розмірі 1 875 284, 09 грн та 326 215,68 грн судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 1 875 284,09 грн відмовлено.

5. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені на 50 %.

6. Ухвалюючи рішення про відмову у позові про стягнення пені в сумі 1 875 284,09 грн, суди врахували баланс інтересів сторін, принципи розумності та справедливості, а також відсутність доказів, які б підтверджували ймовірність завдання чи наявність реальних збитків у Позивача у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх договірних зобов`язань, та те, що стягнення 3% річних та інфляційних втрат певною мірою компенсує знецінення несплачених відповідачем коштів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

7. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 04.02.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 в частині стягнення пені у розмірі 1 875 284,09 грн.

8. Скаржник підставою касаційного оскарження судових рішень визначив пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України. Скаржник зазначив, що оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 875 284,09 грн ухвалені за неправильного застосування норм матеріального права у правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду про таке застосування, а саме: відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 6 частини 1 статті 3, частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України під час розгляду справ про стягнення заборгованості, що виникла на підставі договору про постачання природного газу.

9. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу ТОВ "Рівнетеплоенерго" без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

10. 18 вересня 2017 року НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ "Рівнетеплоенерго" (споживач) уклали Договір №8368/1718-КП-28 постачання природного газу (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобовязується оплатити його на умовах цього договору.

11. 02.04.2018, 07.06.2018 та 08.08.2018 сторони уклали додаткові угоди № 1-3 до Договору.

12. Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій).

13. Постачальник передає споживачу з 01.08.2018 по 31.08.2018 (включно) природний газ обсягом до 3,500 тис. куб. метрів (п. 2.1. Договору).

14. Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п. 3.7 Договору).

15. Ціна за 1 000 куб.м. газу на дату його укладення становить 7 907,20 гривень, податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 9 488,64 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (пункти 5.2., 5.4. Договору).

16. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору).

17. За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення (пункти 8.1, 8.2. Договору).

18. На виконання умов Договору постачальник передав споживачу у власність природний газ на загальну суму 42 460 620, 25 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме від 31.10.2017 на суму 1 430 099,35 грн, від 30.11.2017 на суму 5 751 150,10 грн, від 31.12.2017 на суму 7 156 854,17 грн, від 31.01.2018 на суму 8 956 811,22 грн, від 28.02.2018 на суму 7 940 966,90 грн, від 31.03.2018 на суму 7 519 661,81 грн, від 30.04.2018 на суму 2 437 413,37 грн, від 31.05.2018 на суму 1 267 663,33 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.

19. Позивач у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання, керуючись п. 8.2. Договору, нарахував Відповідачу пеню в сумі 3 750 568,18 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

20. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України)

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків

1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини.

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов`язання

1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов`язання

1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 551. Предмет неустойки

3. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов`язання

1. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Стаття 612. Прострочення боржника

1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 712. Договір поставки

1. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

21. Господарський кодекс України (далі - ГК України)

Стаття 230. Штрафні санкції

1. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 233. Зменшення розміру штрафних санкцій

1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

2. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

22. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України)

Стаття 86. Оцінка доказів

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 296. Закриття касаційного провадження

1. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:

4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

2. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

23. Скаржник в касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми частини 1 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України та допустилися помилки, зменшивши пеню лише на 50%, а не на 100%, при цьому відсутній висновок Верховного Суду про застосування вказаних норм у правовідносинах, де боржник є об`єктом критичної інфраструктури, що має стратегічне значення, єдиним постачальником тепла у населеному пункті, перебуває у скрутному майновому становищі, частково погасив заборгованість.

24. Суди попередніх інстанцій, скориставшись відповідним правом на підставі норм частини 1 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, дійшли висновків про зменшення розміру пені на 50% з урахуванням інтересів сторін та наведених Відповідачем обставин.

25. При цьому суд першої інстанції послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, зокрема, про те, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені; суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

26. Щодо питання зменшення розміру пені на 100%, то суд апеляційної інстанції покликався на висновок Верховного Суду в постанові від 28.02.2018 у справі №202/3351/14-ц про те, що клопотання боржника про необхідність зменшення розміру пені на 100 % не відповідає вимогам закону, оскільки частина 3 статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків, а не звільнити від такої сплати взагалі.

27. Зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

28. Суд апеляційної інстанції у цій справі також взяв до уваги висновок Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18З про те, що зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

29. Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, а суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

30. Необхідно також зазначити, що Верховний Суд у постанові від 29.09.2021 у справі №918/867/19, яка стосується подібних правовідносин, зокрема, між тими ж сторонами, з таким же предметом позову (про стягнення заборгованості), підставами позову (неналежне виконання договору поставки природного газу), підстави касаційного оскарження, у тому числі за пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України щодо відсутності висновку про застосування норм статей 551 ЦК України та 233 ГК України, дійшов висновку про закриття касаційного провадження, врахувавши наявність усталених правових висновків Верховного Суду про застосування статей 233 ГК України та 551 ЦК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

31. Враховуючи наявність наведених та інших усталених правових висновків Верховного Суду про застосування норм статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України у подібних правовідносинах, а також те, що суди попередніх інстанцій у цій справі постановили оскаржувані судові рішення відповідно до таких висновків Верховного Суду, касаційне провадження за касаційною скаргою Відповідача підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.

32. Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/4647/18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. З огляду на викладене, Суд зазначає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Рівнетеплоенерго", відкрите з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.

Судові витрати

34. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.02.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі №918/870/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

О. Кролевець