Рішення

від 09.11.2021 по справі 804/8226/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року Справа № 804/8226/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.

при секретарі судового засідання Серпіковій А.Ю.

за участі:

представника позивача Дударенко А.Д.

представник відповідача Шарамок І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Контрансис" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

06.12.2017 року Приватне акціонерне товариство "Макіївський завод "Лазер" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому позивач, з урахуванням уточненого позову від 29.01.2018 року просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0014311419 від 12.09.2017 року щодо збільшення грошового зобов`язання Приватному акціонерному товариству "Макіївський завод "Лазер" на 117 000, 00 грн. за основним платежем;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0014321419 від 12.09.2017 року, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання на 610 707, 00 грн. за основним платежем та 305 353, 50 грн. за штрафними санкціями;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо збільшення штрафної санкції по податковому повідомленню-рішенню Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0014311419 від 12.09.2017 року на 305 353, 50 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 року у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Макіївський завод "Лазер" відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 року у справі №804/8226/17 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Макіївський завод "Лазер" залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 року у справі №804/8226/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.06.2020 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Макіївський завод "Лазер" задоволено частково: рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 року у справі № 804/8226/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

За наслідком автоматизованого розподілу судової справи від 17.07.2020 року, справа №804/8226/17 передана для розгляду судді Бондар М.В.

Ухвалою суду від 22.07.2020 року призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

На стадії підготовчого провадження в підготовчому засіданні замінено:

- Приватне акціонерне товариство "Макіївський завод "Лазер" на Приватне акціонерне товариство "Контрансис" (далі - ПрАТ "Контрансис", позивач);

- Західно-Донбаську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач).

Під час підготовчого провадження судом було задоволено клопотання позивача та призначено судово-економічну експертизу для з`ясування питання: чи підтверджується документально, зазначене в акті №9353/04-6-14-19-14340684 від 18.08.2017 року порушення ПрАТ МАКІЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЛАЗЕР пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 610 707,00 грн.?

Висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи №1797/1798-21 по справі встановлено, що висновки зазначені в акті №9353/04-6-14-19-14340684 від 18.08.2017 року порушення ПрАТ МАКІЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЛАЗЕР пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 610 707,00 грн. документально не підтверджуються.

В межах підготовчого провадження 22.09.2021 року представником позивача надано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд прийняти до розгляду позовні вимоги в наступній редакції:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0014311419 від 12.09.2017 року щодо збільшення грошового зобов`язання Приватному акціонерному товариству "Макіївський завод "Лазер" (теперішня назва - ПрАТ "Контрансис") на 117 000, 00 грн. за основним платежем та 29 250,00 грн. - за штрафними санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0014321419 від 12.09.2017 року щодо збільшення грошового зобов`язання Приватному акціонерному товариству "Макіївський завод "Лазер" (теперішня назва - ПрАТ "Контрансис") на 610 707, 00 грн. за основним платежем та 305 353, 50 грн. - за штрафними санкціями.

04.10.2021 року представником ГУ ДПС у Дніпропетровській області надано клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання зазначено, що з 23.11.2017 року податкове повідомлення-рішення від 12.09.2017 року №0014311419 має статус Скасовано після Апел. розгляду , у зв`язку з тим, що за результатами розгляду скарги ПрАТ МЗ ЛАЗЕР на податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській від 12.09.2017 року №0014311419, №0014321419, ДФС України прийнято рішення за №27298/6/99-11-01-02-25 від 23.11.2017 року, яким скаргу задоволено частково.

28.10.2021 року представником позивача надано заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, в якому зазначено, що відповідач відкликав податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській від 12.09.2017 року №0014311419 на підставі рішення ДФС України №27298/6/99-11-01-02-25 від 23.11.2017 року, тому позивач не заперечує проти закриття провадження у справі в частині позовних вимог.

28.10.2021 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 09.11.2021 року.

Ухвалою суду від 09.11.2021 року клопотання представника ГУ ДПС у Дніпропетровській області про закриття провадження у справі - задоволено частково: провадження у справі №804/8226/17 в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0014311419 від 12.09.2017 року - закрито; у задоволенні іншої частини клопотання - відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просили позовну заяву задовольнити. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню. Так, висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки, не можуть свідчити про відсутність факту реального вчинення господарської операції та її не спрямованість на реальне настання наслідків, оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, шо вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому, представник позивача зауважила, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки чи недоліки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника, які у даному випадку мали місце та не спростовані відповідачем. Окрім того, позивач вважає, що доводи, викладені в акті перевірки не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що можуть спростувати реальність господарських операцій між ПрАТ "Контрансис" (колишня назва - ПАТ МЗ Лазер ) та ТОВ Морфо Крона (колишня назва - ТОВ Автокомплектсервіс ). Також представник позивача зазначила, що чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед формуванням податкового кредиту. Відсутність заниження податку на додану вартість на загальну суму 610 707,00 грн. підтверджує і висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи по справі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. Позиція відповідача аргументована тим, що в ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено, що фінансово-господарська діяльність ПрАТ "Контрансис" (колишня назва - ПАТ МЗ Лазер ) у перевіряємому періоді здійснювалась за межами правового поля, оскільки правочини, укладені між позивачем та контрагентом (ТОВ Морфо Крона (колишня назва - ТОВ Автокомплектсервіс ) без наміру створення правових наслідків та спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, що ставить під сумнів фактичне надання послуг (робіт), у зв`язку з чим надані підприємством до перевірки паперові носії за формою первинних документів не можуть вважатись первинними документами для цілей податкового обліку. Крім того, позивачем не спростовано наявність суттєвих недоліків, що містять товарно-транспортні накладні, довіреності та прибуткові ордери. Під час первинного розгляду справи Верховним Судом не спростовано вірність висновків контролюючого органу щодо безпідставності формування позивачем податкового кредиту з огляду на встановлені обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПрАТ "Контрансис" (колишня назва - ПАТ МЗ Лазер ) було зареєстровано як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа 22.08.1995 року.

На час виникнення спірних правовідносин до видів економічної діяльності позивача (за КВЕД) належали:

28.92 Виробництво машин і устатковання для добувної промисловості та будівництва (основний);

10.41 Виробництво олії та тваринних жирів;

46.63 Оптова торгівля машинами й устаткованням для добувної промисловості та будівництва;

46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна

Позивач перебуває на податковому обліку у контролюючих органах (зокрема, на момент виникнення спірних правовідносин у Західно-Донбаській ОДПІ).

На підставі виданого Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області направлення №10466 від 28.07.2017 року та наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 3987-п від 25.07.2017 року, фахівцем Західно-Донбаської ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ МЗ Лазер з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинах із ТОВ МОРФО КРОНА (стара назва - ТОВ Автокомплектсервіс (код ЄДРПОУ 36961258) за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року, за результатами якої податковим органом складено Акт №9353/04-6-14-19-14340684 від 18.08.2017 року.

За підсумками проведеної перевірки відповідач дійшов до висновку щодо порушення позивачем:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІ від 16.07.1999 року та пунктів 2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, в результаті чого платником занижено податок на прибуток на загальну суму 117 000, 00 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-Х1 від 16.07.1999 року та пунктів 2.1, 2,2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 610 707,00 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області сформовано:

- податкове повідомлення-рішення №0014311419 від 12.09.2017 року, яким контролюючий орган збільшив грошові зобов`язання підприємства за платежем Податок на прибуток приватних підприємств (код платника 1102100) на загальну суму 146 250, 00 грн. (в т.ч.: за основним платежем - 117 000, 00 грн., за штрафними санкціями - 29 250, 00 грн.);

- податкове повідомлення-рішення №0014321419 від 12.09.2017 року, яким контролюючий орган збільшив грошові зобов`язання підприємства за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14010100) на загальну суму 916 060, 50 грн. (в т.ч.: за основним платежем - 610 707, 00 грн., за штрафними санкціями - 305 353, 50 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду поданої ПАТ МЗ Лазер скарги за вих. №86 від 21.09.2017 року на вищезазначені податкові повідомлення-рішення Державною фіскальною службою України прийнято рішення за №27298/6/99-99-11-01-02-25 від 23.11.2017 року, яким скаргу платника задоволено частково, а саме, скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0014311419 від 12.09.2017 року в частині донарахувань по операціях грошовими коштами на користь ТОВ Морфо Крона , з податку на прибуток за 2016 року та не встановлено дебіторської заборгованості і у відповідній частині штрафні санкції з вказаного податку, а в іншій частині оскаржувані податкові повідомлення-рішення - залишено без змін.

Листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 07.08.2020 року №2700/04-36-05-16-09 повідомлено, що на виконання рішення ДФС України про результати розгляду скарги №27298/6/99-99-11-01-02-25 від 23.11.2017 року було скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0014311419 від 12.09.2017 року щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 146 250, 00 грн. (в т.ч.: за основним платежем - 117 000, 00 грн., за штрафними санкціями - 29 250, 00 грн.) та залишено без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0014321419 від 12.09.2017 року щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість. При цьому нові ППР не формувались.

Відповідно до паспорту перевірки податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0014311419 від 12.09.2017 року щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в ІТС Податковий блок має статус скасовано , що підтверджено відсутністю донарахованої суми згідно зазначеного податкового повідомлення-рішення в картці особового рахунку з податку на прибуток за 2017-2020 роки.

На підставі підпункту 60.1.2. пункту 60.1. статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 60.3. статті 60 Податкового кодексу України, у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0014311419 від 12.09.2017 року є відкликаним.

Зазначене стало підставою для закриття провадження у цій справі в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0014311419 від 12.09.2017 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 16.1.4 пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), встановлено обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до приписів пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм ПК України, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (далі - Закон №996).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами ПК України.

Згідно зі статтею 1 Закону №996, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити (ст. 9 Закону №996), як:

- назву документа (форми);

- дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону №996, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв`язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції відповідно до чинного законодавства.

Відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті податку на додану вартість) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару, роботи, послуги суму податку на додану вартість при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, та зменшує оподатковуваний доход на суму понесених витрат.

Дотримання норм цивільного чи господарського права під час укладення договору не означає автоматично реальності вчинення господарської операції та правильності відображення її результатів у податковому обліку.

З огляду на зафіксовані податковим органом факти суд перевіряє обставини стосовно руху активів на шляху від покупця до постачальника у процесі виконання спірних операцій, з`ясувавши, яким чином транспортувався товар, де зберігався, ким приймався, а також встановити посадових осіб постачальника та покупця, безпосередньо задіяних у такому процесі.

Виходячи з норм податкового законодавства, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому, підтвердження фактичного виконання умов укладених, платником податку договору, мають виступати не лише первинні документи, що підставою для віднесення сум податку до податкової звітності підприємства, такі як податкові накладні, а й документи, що відображають зміст, характер, періодичність, умови, обсяг здійсненої господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

Надані позивачем до суду документи, втрачають силу первинних документів, не можуть слугувати належним підтвердженням права позивача на формування податкової звітності за наслідками господарських операцій, оскільки вказані операції не породжують наслідків, ними обумовлених, зважаючи на наступне.

ТОВ Автокомплектсервіс (продавець) із ПАТ МЗ Лазер (покупець) укладено договір поставки №04/08-16 від 04.08.2016 року. Предметом договору є товар, який визначено у специфікаціях. Якість товару, що постачається Продавцем, має відповідати ГОСТам, ТУ та іншим необхідним умовам. Продавець після передачі товару Покупцеві або зазначеній ним представнику передає оригінали нижчезазначених документів: рахунок-фактуру на товар, копію сертифіката якості, видаткову накладну. Датою поставки вважається дата, зазначена в накладній, виписаної Продавцем. Поставка товару виконується на умовах EXW Інкотермс 2010 - самовивіз. Приймання товару за кількістю, якістю та комплектності проводиться Покупцем відповідно до Інструкції Держарбітражу П-6 і П-7. Дія договору: до 31.12.2017 року.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) мають істотні недоліки.

Так, зокрема, дати перевезень не співпадають з даними видаткових накладних, а саме:

- ТТН №21/11-16 датована 21.11.2016 року, а видаткова накладна - 18.11.2016 року;

- ТТН №29/11-16 датована 29.11.2016 року, а видаткова накладна - 25.11.2016 року;

- ТТН №29/11-16 датована 29.11.2016 року, а видаткова накладна - 30.11.2016 року;

- ТТН №06/12-16 датована 06.12.2016 року, а видаткова накладна - 30.11.2016 року.

В матеріалах справи наявна заявка позивача на перевозку вантажу №15/21 від 18.11.2016 року, адресована СПД Волков В.Г. . Проте вказана заявка не містить відомостей щодо дат перевезення вантажу, переліку та кількості (маси) такого вантажу, пунктів призначення (навантаження та розвантаження), відомостей щодо договору на перевезення вантажу. Позивачем не надано доказів стосовно зазначених обставин, а також документів щодо розрахунків у будь-який спосіб з контрагентом за поставлений товар.

Крім того, мають місце інші розбіжності в документах:

1) дата виписаної довіреності на довірену особу вантажоодержувача (згідно даних журналу реєстрації довіреностей) не відповідає даті зазначеної в ТТН та даті виписки ТТН, зокрема:

- в ТТН №21/11-16 від 21.11.2016 року зазначена дата довіреності 12.11.2016 року, а зареєстрована довіреність на отримання товару в журналі тільки 12.12.2016 року під №178, виданою на ОСОБА_1 , яка працює на ПАТ МЗ ЛАЗЕР з 03.11.2016 року;

- в ТТН №06/12-16 від 06.12.2016 року зазначена дата довіреності 12.12.2016 року під № 179, виданою на Микульську М.П., а ТТН виписана лише 06.12.2016 року, однак зазначену у ТТН дата даної довіреності визначена пізніше, ніж дата складання ТТН;

- в ТТН №29/11-16 від 29.11.2016 року зазначена довіреність від 18.11.2016 року під №154, виданою на ОСОБА_1 , яка зареєстрована в журналі терміном дії до 27.11.2016 року, а ТТН виписана тільки 29.11.2016 року.

2) у ТТН №29/11-16 від 29.11.2016 року відсутні дані довіреної особи вантажоодержувача, що підтверджено записам в журналі реєстрації довіреностей.

3) у розділі Вантажно-розвантажувальні операції ТТН не зазначено жодного запису в даних графах.

Також, до матеріалів справи долучено договір зберігання №63 від 15.01.2016 року, який укладений між ТОВ ДОНБАСЬКА ІНДУСТРІАЛЬНА КОМПАНІЯ (зберігач) та ПАТ МЗ Лазер (підприємство). Предметом договору є передача на зберігання ТОВ ДОНБАСЬКА ІНДУСТРІАЛЬНА КОМПАНІЇ продукції позивача. Дія договору: до 31.12.2017 року.

Вказаний договір не містить ані адреси об`єктів, де буде зберігатись продукція (товар), їх площа та умови зберігання, ані найменування продукції (товару), ані будь-яких відомостей приналежності ТОВ ДОНБАСЬКА ІНДУСТРІАЛЬНА КОМПАНІЇ об`єктів де буде зберігатись продукція (товар). Також, договір не містить умов щодо оплати вказаної послуги зберігання та способу розрахунків між сторонами.

Крім того, контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що при дослідженні під час перевірки питання складського обліку ТМЦ, позивачем були надані прибуткові ордера за типовою формою №М-4 для оприбуткування товару на склад.

Прибуткові ордера за типовою формою № М-4, затверджені наказом Міністерства статистики України №193 від 21.06.1996 року, складаються матеріально відповідальною особою в одному - двох екземплярах у день прибуття цінностей на склад.

Натомість, надані позивачем до перевірки прибуткові ордера містили недоліки, оскільки не були складені по затвердженій формі.

Також, податковий орган встановив, що дати виписки прибуткових ордерів не співпадають з датою прибуття товару на склад згідно ТТН, а саме:

- прибутковий ордер датований 18.11.2016 року, а ТТН №21/11-16 складена 21.11.2016 року;

- прибутковий ордер датований 25.11.2016 року, а ТТН №29/11-16 складена 29.11.2016 року;

- прибутковий ордер датований 30.11.2016 року, а ТТН №06/12-16 складена 06.12.2016 року;

- прибутковий ордер датований 30.11.2016 року, а ТТН № 29/11-16 складена 29.11.2016 року.

З наведеного вбачається, що продукція (товар) прибувала на зберігання не в день її транспортування, при цьому в більшості разів - раніше її транспортування, що не є логічним.

Позивачем вказані обставини не спростовані, доказів протилежного суду не надано.

Крім того, згідно з актом перевірки відповідачем на підставі інформаційних баз даних Державної фіскальної служби України та в ході аналізу податкової звітності встановлено, що ТОВ Морфо Крона (ТОВ Автокомплектсервіс ) декларація з податку на прибуток за 2016 рік даним взагалі не подавалась, що, на думку податкового органу, свідчить про відсутність наміру отримання доходу, та здійснення лише документального оформлення господарських операцій, в тому числі з ПАТ МЗ Лазер в листопаді 2016 року, які не здійснювались.

Остання звітність з податку на додану вартість подано ТОВ Морфо Крона (ТОВ Автокомплектсервіс ) за листопад 2016 року (перевірений період), у якій задекларована сума ПДВ по розрахункам з бюджетом за листопад 2016 року в розмірі від`ємного значення 122357 грн. Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) та звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів ДФС (форма Д4) кількість працюючих встановити неможливо, оскільки податковий розрахунок за 4 квартал 2016 року та звіт за листопад 2016 року даним підприємством не подано. Згідно Єдиного реєстру податкових накладних контролюючим органом встановлено невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) ТОВ Морфо Крона (ТОВ Автокомплектсервіс ) за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року.

Посадова особа (директор) підприємства ТОВ Морфо Крона (стара назва ТОВ Автокомплектсервіс ) також одночасно є посадовими особами (директорами та головними бухгалтерами) у 33-х суб`єктів господарювання.

Отже, в ході аналізу інформації із баз даних Державної фіскальної служби України та наявної вхідної інформації можна зробити висновок про неможливість здійснення ТОВ Морфо Крона (стара назва ТОВ Автокомплектсервіс ) господарської діяльності взагалі у визначенні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України та частин 1 і 2 статті 3 і частини 1 статті 43 Господарського кодексу України, у зв`язку з наступним:

-відсутність офісних, складських, виробничих або торгівельних приміщень (активів);

-відсутність основних фондів (в тому числі транспортних засобів), згідно з ЄРПН не встановлено залучення (оренди, послуг зберігання) засобів (приміщень) третіх осіб (не встановлено місце зберігання придбаних та залишених на залишках товарів);

- відсутність управлінського та технічного персоналу (на підприємстві рахується одна особа), яка також одночасно є посадовою особою (директором та/або головним бухгалтерам) у 33 суб`єктів господарювання;

- у ТОВ Морфо Крона (стара назва ТОВ Автокомплектсервіс ) відсутнє придбання товарів (робіт, послуг) необхідних для ведення господарської діяльності: газу, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів, транспортних послуг, навантажувальних та розвантажувальних послуг та інше, за відсутності реальної можливості їх виконання власними силами;

-згідно Єдиного реєстру податкових накладних контролюючим органом встановлено невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року.

Як визначено частиною першою статті 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з ПДВ свідчать наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та зв`язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською дальністю платника податку.

При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені належним чином складеними та своєчасно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку формує дані податкового обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

Особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Під час судового розгляду справи не заперечувалось, що податкові накладні, які стали підставою для формування спірного податкового кредиту формально відповідають чинним на час складання вимогам нормативно-правових документів та їх реєстрація не заперечується.

Разом з тим, наявність податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Правильність формування податкового кредиту залежить від наявності зв`язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв`язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв`язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Таким чином, відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, не зважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом досліджено висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи №1797/1798-21 по справі, в якому зазначено, що висновки зазначені в акті №9353/04-6-14-19-14340684 від 18.08.2017 року порушення ПрАТ МАКІЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЛАЗЕР пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 610 707,00 грн. документально не підтверджуються.

Аналізуючи висновок експерта, суд звертає увагу, що відповідно до розділу ІІ висновку експерта, дослідження проведено методом документальної перевірки та зіставлення; при цьому: представлені документи перевірені за формою, змістом та по суті відображених в них господарських операцій, перевірено відповідність записів в документах вимогам нормативних актів, проведені арифметичні розрахунки.

Експертом окремо зазначено, що встановлення правочинів недійсними та визначення фактичного здійснення господарських операцій, встановлення достовірності даних, що містяться в документах податкового обліку, та проведення оцінки наданих матеріалів щодо фактичного здійснення господарських операцій, виходить за межі компетенції експерта-економіста.

Таким чином, висновок експерта лише підтверджує наявність первинних документів податкового обліку у позивача, які стали підставою для відображення спірних господарських операцій в податковому обліку та вірність розрахунків при заповненні податкової звітності.

Відповідно до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу

Отже, за наслідком сукупності встановлених під час розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що наявність у позивача первинних документів, виданих контрагентом, за умови факту нездійснення самої господарської операції не є достатніми доказами фактичного виконання поставки. Спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, шо свідчить про безтоварність спірних операцій та виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, за наслідком розгляду справи суд зазначає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0014321419 від 12.09.2017 року.

З огляду на вищенаведене, суд доходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог ПрАТ "Контрансис" та необхідність відмови у їх задоволенні.

Правові підстави для розподілу судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Контрансис" (адреса: вул. Центральна, буд. 96 корп.1 кв.42, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14310684) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (адреса: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44118658) - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено 19.11.2021 року.

Суддя М.В. Бондар