Постанова

від 16.11.2021 по справі 813/4168/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 813/4168/15

касаційне провадження № К/9901/32866/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторговий дім Волинь (далі - Товариство) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 (головуючий суддя - Судова-Хомюк Н.М., судді - Гуляк, Коваль Р.Й.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторговий дім Волинь до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.04.2015: № 0000762201 - в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 18456,00 грн. та штрафної санкції у розмірі 9228,00 грн.; № 0000772201 - у повному обсязі; № 0000752201 - в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 38659,00 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій між Товариством та ДП Інженерний центр Львівантикор ФМІ ім. Г.В. Карпенка НАН України (за жовтень 2012 року), ПП Електрокомплект (за листопад 2012 року та липень 2013 року), ТОВ Цифрові технології - захід (за жовтень - листопад 2013 року), ТОВ Боул Трейд (за березень 2012 року), ТОВ Сана Прим (за травень 2012 року), ТОВ Юбісі Тред (за червень 2012 року), ТОВ Неона Консалт (за березень 2013 року), ТОВ Профмаг (за квітень, серпень, листопад та грудень 2013 року) щодо придбання товарів (робіт, послуг) підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; придбані у зазначених постачальників товари (роботи, послуги) були використані у власній господарській діяльності, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку та знайшло своє відображення у акті перевірки; Інспекцією використано лише інформацію з актів територіальних органів ДПС за місцем реєстрації контрагента та актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, яка не містить жодного доведеного факту, а ґрунтується лише на припущеннях.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 17.09.2015 позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 15.04.2015: № 0000762201 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 18456,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 9228,00 грн.; № 0000752201 - в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 38659,00 грн.; № 0000772201 - повністю;

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: фактичне виконання господарських операцій між Товариством та ДП Інженерний центр Львівантикор ФМІ ім. Г.В. Карпенка НАН України, ПП Електрокомплект , ТОВ Цифрові технології - захід , ТОВ Боул Трейд , ТОВ Сана Прим , ТОВ Юбісі Тред , ТОВ Неона Консалт , ТОВ Профмаг підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що придбані у зазначених контрагентів товари (роботи, послуги) були використані Товариством у власній господарській діяльності, зокрема, для ремонту основних засобів, які знаходяться на балансі Товариства; Інспекцією ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи не було надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів, укладених між Товариством із зазначеними контрагентами, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами, а також іншими суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання, податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих потужностей; доводи Інспекції про відсутність у актах приймання-передачі виконаних посилання на державні будівельні норми, непредставлення Товариством дефектних актів про доцільність проведення ремонтно-будівельних робіт, перепусток, журналів про перебування на території товариства працівників (власних та/або залучених) та техніки (власної та/або залученої) під час проведення ремонтно-будівельних робіт, відсутність у товарних накладних на отримання товарно-матеріальних цінностей посилання на дату та номер довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та відсутність посвідчень про якість (сертифікати відповідності) на отримані товарно-матеріальні цінності не ґрунтується на вимогах чинного податкового законодавства і не спростовує висновків суду про реальність господарських операцій позивача із вказаними контрагентами.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 01.02.2017 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: подані Товариством первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими Інспекцією фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів позивача свідчать про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього Товариства.

Товариство оскаржило рішення суду апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.04.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що: немає жодного закону чи підзаконного нормативного акту, який би забороняв Товариству приймати рішення про проведення тих чи інших ремонтних робіт, доцільність проведення яких визначена самим Товариством, та зобов`язував би Товариство оформляти прийняте рішення якимись документами зовнішнього та/або внутрішнього застосування; встановлення на Товаристві пропускного режиму людей та механізмів, визначення його особливостей та документального оформлення є виключною прерогативою Товариства, яка жодним чином не прив`язана до вимог того чи іншого нормативно-правового акту України; для формування витрат та податкового кредиту платника податків контролюючий орган має оцінювати відносини безпосередньо між учасниками господарської операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку, тоді як відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами; видаткова накладна, як первинних документ бухгалтерського обліку, не підданий правовому регулюванню, оскільки немає жодного нормативно-правового акту, яким би затверджувалася форма видаткової накладної..

У запереченні на касаційну скаргу Інспекція просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.11.2021 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 16.11.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ДП Інженерний центр Львівантикор ФМІ ім. Г.В. Карпенка НАН України за жовтень 2012 року, ПП Електрокомплект за листопад 2012 року та липень 2013 року, ТОВ Цифрові технології - захід за жовтень - листопад 2013 року, ТОВ Боул Трейд за березень 2012 року, ТОВ Сана Прим за травень 2012 року, ТОВ Юбісі Тред за червень 2012 року, ТОВ Неона Консалт за березень 2013 року, ТОВ Профмаг за квітень, серпень, листопад та грудень 2013 року, ТОВ Поберіжжя за березень 2014 року та ТОВ Укрснаб-Агро за березень 2014 року і використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків, результати якої були оформлені актом № 240/22-01/31120922 від 10.05.2015, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.5 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на суму 735885,00 грн. (у тому числі: за 1 півріччя 2012 року на суму 4267,00 грн., за 3 квартали 2012 року - на суму 5820,00 грн., за 2012 рік - на суму 8092,00 грн., за 2013 рік - на суму 35336,00 грн., за 2014 рік - 735885,00 грн.); пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 грн. Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на загальну суму 157901,00 грн. (у тому числі: за березень 2012 року - 833,00 грн., за червень 2012 року - 5130,00 грн., за жовтень 2012 року - 5851,00 грн., за листопад 2012 року - 345,00 грн, за травень 2013 року - 2328,00 грн., за липень 2013 року - 356,00 грн., за серпень 2013 року - 470,00 грн., за жовтень 2013 року - 1153,00 грн., за листопад 2013 року - 1990,00 грн., за березень 2014 року - 139445,00 грн.) та до завищення бюджетного відшкодування за січень 2014 року на суму 1047,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно сформувало витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податковий кредит за відповідні податкові періоди по господарських операціях з ДП Інженерний центр Львівантикор ФМІ ім. Г.В. Карпенка НАН України, ПП Електрокомплект , ТОВ Цифрові технології - захід , ТОВ Боул Трейд , ТОВ Сана Прим , ТОВ Юбісі Тред , ТОВ Неона Консалт , ТОВ Профмаг , оскільки не підтверджено реальність здійснення таких операцій, з огляду на: відсутність у актах приймання-передачі виконаних робіт посилання на державні будівельні норми (по взаємовідносинах з ДП Інженерний центр Львівантикор ФМ ім. Г.В. Карпенка НАН України ); непредставлення дефектних актів про доцільність проведення ремонтно-будівельних робіт (по взаємовідносинах з ДП Інженерний центр Львівантикор ФМ ім. Г.В. Карпенка НАН України ,ТОВ Цифрові технології-захід , ТОВ Сана Прим ); непредставлення перепусток, журналів про перебування на території Товариства працівників (власних та/або залучених) та техніки (власної та/або залученої) під час проведення ремонтно-будівельних робіт (по взаємовідносинах з ДП Інженерний центр Львівантикор ФМ ім. Г.В. Карпенка НАН України ,ТОВ Цифрові технології-захід , ТзОВ Сана Прим ); існування акту іншого територіального органу державної податкової служби за місцем реєстрації контрагента, в якому значиться, що не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, відсутність об`єкта оподаткування, неможливість реального виконання операцій контрагентом (по взаємовідносинах з ДП Інженерний центр Львівантикор ФМ ім. Г.В. Карпенка НАН України , ТОВ Цифрові технології-захід , ТОВ Сана Прим , ПП Електрокомплект , ТОВ Боул Трейд , ТОВ Юбісі Трейд , ТОВ Профмаг ,ТОВ Неона Консалт ); відсутність у товарних накладних на отримання товарно-матеріальних цінностей посилання на дату та номер довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (по взаємовідносинах з ПП Електрокомплект , ТОВ Боул Трейд , ТОВ Юбісі Трейд , ТОВ Профмаг ,ТОВ Неона Консалт ); відсутність посвідчень про якість (сертифікати відповідності) на отримані товарно-матеріальні цінності (по взаємовідносинах з ПП Електрокомплект , ТОВ Боул Трейд , ТОВ Юбісі Трейд , ТОВ Профмаг ,ТОВ Неона Консалт ).

На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 15.04.2015: № 0000752201, яким зменшила Товариству суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2014 року на 735885,00 грн.; № 0000762201, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 157901,00 грн. - за основним платежем, 78951,00 грн. - з штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000832201, яким зменшила Товариству суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2014 року на 1047,00 грн., визначила суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1047,00 грн. та штрафні (фінансові)санкції у розмірі 524,00 грн.

По взаємовідносинах із ТОВ Поберіжжя та ТОВ Укрснаб-Агро за березень 2014 року Товариство скористалось правом на застосування податкового компромісу, який був погоджений рішенням начальника Інспекції від 24.04.2015 №2697/10/13-09-22-01, згідно якого податковий компроміс складає 139445,09 грн. заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Положеннями підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.4 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат (витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування), та податкового кредиту з податку на додану вартість, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу Інтерсплав проти України , вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що: господарські операції між Товариством та ДП Інженерний центр Львівантикор ФМІ ім. Г.В. Карпенка НАН України, ПП Електрокомплект , ТОВ Цифрові технології - захід , ТОВ Боул Трейд , ТОВ Сана Прим , ТОВ Юбісі Тред , ТОВ Неона Консалт , ТОВ Профмаг підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, та регістрами бухгалтерського обліку.

Зокрема, судом першої інстанції було встановлено, що на підтвердження здійснення господарських операцій із вказаними вище контрагентами у періоди, що були охоплені перевіркою, Товариством були надані копії документів, які були предметом дослідження судом, а саме: по взаємовідносинах з ДП Інженерний центр Львівантикор ФМ ім. Г.В. Карпенка НАН України за жовтень 2012 року (договір підряду №0110/12-ТС від 01.10.2012 на виконання робіт по ремонту тріщин та зони входу-виходу труб бетонного резервуару на 100 м 3 , розміщеного на території готельного комплексу Ріксос-Трускавець з технічним завданням, кошторисом та календарним планом виконання, які є додатками до договору, акт прийому-передачі виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення); по взаємовідносинах з ПП Електрокомплект за листопад 2012 року та січень 2013 року (договір поставки товару №2309-13/4рос від 25.09.2013 зі специфікацією до нього, накладні на відвантаження, податкові накладні, платіжні доручення); по взаємовідносинах з ТОВ Сана Прим за травень 2012 року (договір підряду №10-04/12-ВКБ від 10.04.2012 на виконання робіт часткового фарбування і ремонту фасаду будівлі готельного комплексу Ріксос-Трускавець з технічними завданнями, договірною ціною-кошторисом та графіками виконання робіт, які є додатками до договору, акти прийому-передачі виконаних робіт, акт прийому-передачі матеріалів, податкові накладні, платіжні доручення); по взаємовідносинах з ТОВ Цифрові технології-захід за жовтень-листопад 2013 року (договір підряду на виконання робіт №ЦТ-28/10.13 від 28.10.2012 по ремонту каналізаційного колектора діаметром 300 мм, акти приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2013 року та за листопад 2013 року (форма №КБ-2в) та договірну ціну, податкові накладні, платіжні доручення); по взаємовідносинах з ТОВ Боул Трейд за березень 2012 року (видаткову накладну, податкову накладну та платіжне доручення); по взаємовідносинах з ТОВ Юбісі Трейд за червень 2012 року: видаткову накладну, податкову накладну, платіжне доручення); по взаємовідносинах з ТОВ Неона Консалт за березень 2012 року (видаткову накладну, податкову накладну та платіжне доручення); по взаємовідносинах з ТОВ Профмаг за квітень, серпень, листопад та грудень 2013 року (видаткові накладні, податкові накладні та платіжні доручення. На підтвердження оприбуткування придбаних товарно-матеріальних цінностей Товариством були надані прибуткові накладні з відповідними актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, накладними на внутрішнє переміщення та актами списання.

Також, судом було встановлено, що згідно з даними з витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності Товариства за КВЕД-2010 були, зокрема: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20); діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення (55.10).

Крім того, на підтвердження факту використання придбаних у вказаних вище контрагентів товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності Товариством були надані копії свідоцтв про право власності на нерухоме майно, відповідно до яких у приватній власності Товариства є лікувально-оздоровчий корпус, санаторій, харчоблок з кюветом мінеральних вод, споруда енергоблоку, будівля насосної питної води, які розташовані по вул. Городище,8 у м. Трускавець, а також звіт про незалежну оцінку вартості індивідуально визначеного майна Товариства від 10.04.2015, згідно з відомостями якого у додатку №1 значиться боулінг.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що аналіз придбаних Товариством товарів (робіт, послуг) у зазначених контрагентів дає підстави стверджувати, їх придбання зумовлене використанням у межах господарської діяльності позивача.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що на час укладення договорів та виконання господарських зобов`язань за ними ДП Інженерний центр Львівантикор ФМІ ім. Г.В. Карпенка НАН України, ПП Електрокомплект , ТОВ Цифрові технології - захід , ТОВ Боул Трейд , ТОВ Сана Прим , ТОВ Юбісі Тред , ТОВ Неона Консалт , ТОВ Профмаг були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Товариство правомірно сформувало витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податковий кредит по господарських операціях, здійснених із ДП Інженерний центр Львівантикор ФМІ ім. Г.В. Карпенка НАН України, ПП Електрокомплект , ТОВ Цифрові технології - захід , ТОВ Боул Трейд , ТОВ Сана Прим , ТОВ Юбісі Тред , ТОВ Неона Консалт , ТОВ Профмаг .

При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду враховує, що висновки податкового органу щодо неправомірного формування Товариством витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту були обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судом першої інстанції з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суд першої інстанції зробив правильний висновок, що вони не підтвердилися, з урахуванням того, що: висновки Інспекції, викладені у акті перевірки, ґрунтуються на обставинах, викладених у актах про неможливість проведення зустрічної звірки, тоді як в силу положень пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб`єктів господарювання, оскільки складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб`єкта господарювання; доказів прийняття іншими територіальними органами державної податкової служби за місцем реєстрації контрагентів податкових повідомлень-рішень на підставі проведених перевірок, якими б контрагентам позивача були визначені податкові зобов`язання по господарських операціях, здійснених з Товариством, матеріали справи не містять; встановлення на Товаристві пропускного режиму людей та механізмів, визначення його особливостей та документального оформлення є виключною прерогативою Товариства; незначні недоліки у оформленні первинних бухгалтерських документів не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, якщо такі документи містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 підлягає скасуванню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 - залишенню в силі.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись п.4 ч.1 ст. 349, ст. 352, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторговий дім Волинь задовольнити, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 скасувати і залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2015.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова