Ухвала

від 22.11.2021 по справі 911/3373/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 911/3373/21

Суддя Бабкіна В.М. , розглянувши позовну заяву і додані до неї документи,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДІСПЛЕЙ» (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 2-В)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕМБРАНА НОВА» (07455, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, вул. Слави, 27)

про стягнення 86690,00 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № ОМН-03/06-19 від 03.06.2019 р,

встановив:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 15.11.2021 р. (вх. № 3337/21 від 16.11.2021 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДІСПЛЕЙ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕМБРАНА НОВА» про стягнення 86690,00 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № ОМН-03/06-19 від 03.06.2019 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за договором оренди нежитлового приміщення № ОМН-03/06-19 від 03.06.2019 р., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 86690,00 грн. заборгованості, а також судовий збір.

Слід зазначити, що Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову від 16.02.2021 р. у справі № 911/2390/18, в якій розглянуто питання щодо виключної підсудності розгляду справ, які виникають щодо нерухомого майна.

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, розглядаючи спір в рамках справи № 911/2390/18, Верховний Суд дійшов таких висновків.

У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або його основної частини.

На відміну від регулювання, наведеного у ЦПК України, у положеннях частини третьої статті 16 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.

Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов`язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду, як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині першій та другій статті 15 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин» від 18 лютого 2010 року № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 ГПК України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об`єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь» , тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Отже, приймаючи дану постанову, Велика Палата Верховного Суду чітко визначила, що будь-який спір, предметом якого є нерухоме майно, яке, в свою чергу, не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення, розглядається за виключною підсудністю, за місцем знаходження такого нерухомого майна.

Як вбачається з позовних матеріалів, а саме - договору оренди нежитлового приміщення № ОМН-03/06-19 від 03.06.2019 р., приміщення, яке відповідачем було взято в тимчасове платне користування в оренду, і за яке, в подальшому, не внесено плати за користування, у зв`язку чим позивач і звернувся з даним позовом до суду, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 2-В.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати мають явний та очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 2-В.

Водночас, поняття виключної підсудності позбавляє не тільки суд, а і самого позивача в усіх випадках права та можливості змінювати місце розгляду господарського спору. Відповідно до ч. 6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України спори між судами щодо підсудності не допускаються, проте, порушення виключної територіальної підсудності матиме прямим правовим наслідком ухвалення рішення з порушенням норм чинного законодавства.

У відповідності з пунктом 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За таких обставин, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, з огляду на те, що нерухоме майно, щодо якого виник спір, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 2-В, даний спір відноситься до юрисдикції господарського суду м. Києва.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про передачу матеріалів позовної заяви б/н від 15.11.2021 р. (вх. № 3337/21 від 16.11.2021 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДІСПЛЕЙ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕМБРАНА НОВА» про стягнення 86690,00 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № ОМН-03/06-19 від 03.06.2019 р. за територіальною юрисдикцією (підсудністю) господарському суду м. Києва, за місцезнаходженням майна, щодо якого виник спір.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст. 30, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Матеріали позовної заяви б/н від 15.11.2021 р. (вх. № 3337/21 від 16.11.2021 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДІСПЛЕЙ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕМБРАНА НОВА» про стягнення 86690,00 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № ОМН-03/06-19 від 03.06.2019 р. передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до господарського суду м. Києва.

2. Ухвалу направити сторонам у справі.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 22.11.2021 р.

Суддя В.М. Бабкіна