Ухвала

від 16.11.2021 по справі 920/740/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 листопада 2021 року

м. Київ

cправа № 920/740/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Міщенко І.С.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,

представники сторін в судове засідання не з`явились (також уповноважена особа Господарського суду Сумської області повідомила, що для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції представники сторін до Господарського суду Сумської області не з`явились),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021

у справі № 920/740/17

за позовом Приватного підприємства "Карла Маркса -2"

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Карла Маркса-2" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання поновленим на тих самих умовах на сім років строком до 01.04.2024 договору оренди землі від 24.03.2010 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0012, площею 16,7960 га.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що належним чином виконував та продовжує виконувати умови договору, а також вчасно 31.01.2017 звернувся до відповідача з листом-повідомленням, до якого було додано проект додаткової угоди про поновлення договору. Однак відповідач безпідставно відмовив в укладенні додаткової угоди з посиланням на відсутність витягу з технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі, у той час як обов`язок щодо замовлення проведення нормативної грошової оцінки орендарем не передбачено законодавством. Разом з цим позивач продовжував користуватись земельною ділянкою, сплачує орендну плату, відповідач протягом одного місяця після закінчення строку договору не повідомляв про заперечення у поновленні договору, а тому позивач вважає, що на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" отримав право на поновлення цього договору.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.09.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2017, у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з тим, що право позивача на поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, визначене ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відповідачем не порушувалося, оскільки позивач не звертався до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах, які були передбачені договором, і не надсилав відповідачеві проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2018 рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

В обґрунтування своєї позиції Верховний Суд послався на те, що: 1) підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у ч.ч. 1-5 і ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не пов`язані одна з одною; 2) ПП "Карла Маркса-2" більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі (31.01.2017) направило до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області лист-повідомлення про поновлення цього договору разом із проектом відповідної додаткової угоди (отримано відповідачем 17.02.2017), а також інші документи. Таким чином, орендар земельної ділянки належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено умовами договору оренди від 24.03.2010 та не суперечить положенням ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"; 3) як вбачається зі змісту листа-повідомлення від 16.03.2017 №28-18-0.6-3928/2-17, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області поінформувало, що не вважає за можливе поновити договір оренди через відсутність, зокрема, витягу із технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі. Водночас Закон України "Про оренду землі" не передбачає надання орендарем в обов`язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди.

Під час нового розгляду справи, 14.03.2019 позивачем була подана заява про зміну предмету позову, в якій позивач зазначив, що спірна земельна ділянка була поділена на дві нові, у зв`язку з чим він просив суд визнати поновленим договір оренди землі від 24.03.2010 (зареєстровано 01.04.2010 за № 041063300530) на той самий строк на тих самих умовах стосовно земельних ділянок загальною площею - 167960 га, зокрема земельних ділянок з кадастровими номерами 5923882300:09:001:0202 площею 7.6545 га, 5923882300:09:001:0203 площею 9.1415 га, вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах, в редакції запропонованій позивачем.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.05.2019 (суддя Заєць С.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 (колегія суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючий, Михальська Ю.Б., Срипка І.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано поновленим договір оренди землі б/н від 24.03.2010 (зареєстровано 01.04.2010 за № 041063300530), вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах, у редакції, викладеній в резолютивній частині постанови.

Судами попередній інстанцій встановлено, що 24.03.2010 між Путивльською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Приватним підприємством "Карла Маркса -2" (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування за рахунок земель державної власності В`язенської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 16,7960 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Сумська обл., Путивльський район, В`язенська сільська рада

Відповідно до п. 8 договору він укладений на 7 років. Після закінчення строку дії договору орендар має право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

01.04.2010 договір зареєстровано у реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис 01.04.2010 за № 041063300530.

Земельна ділянка площею 16,7960 га була передана позивачу за актом приймання-передачі, який підписаний сторонами.

Відповідач з 03.03.2015 відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України наділений повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області.

Позивач, який є публічним правонаступником орендодавця, 31.01.2017 направив відповідачу лист-повідомлення № 64 з проектом додаткової угоди про пролонгацію договору оренди землі площею 16,7960 га кадастровий номер 5923882300:09:001:0012 на той же строк на умовах викладених у проекту додаткової угоди.

До вищезазначеного листа-повідомлення надано проект додаткової угоди до договору оренди б/н від 24.03.2010, зокрема, п. 2.2.2 якої містить положення про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, яка з урахуванням коефіцієнтів індексації станом на 01.01.2017 становить 312 605,14 грн. (18 611, 88 грн. за 1 га).

Крім того, п. 2.4.1. додаткової угоди передбачав, що річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря та становить 8% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 25 008, 41 грн.

Вказаний лист-повідомлення отримано відповідачем 17.02.2017 за вхідним №3204, про що свідчить відповідна відмітка на вказаному листі.

Відповідач направив позивачу лист-повідомлення про прийняте рішення (вих. №28-18-0.6-3928/2-17 від 16.03.2017), в якому заперечував щодо поновлення договору оренди землі від 24.03.2010 та вказав, що у поданих на розгляд документах відсутній витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки, який потрібний для встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності; при цьому зазначив, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін; у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Зазначений лист отриманий позивачем 29.03.2017 за вхідним №23.

Позивачем до матеріалів справи, як докази сплати орендної плати, надавались копії платіжних доручень від 27.04.2017 на суму 82315,70 грн., від 26.05.2017 на суму 81736,70 грн., від 23.06.2017 на суму 81736,70 грн. від 12.07.2017 на суму 81736,79 грн.

28.12.2017 згідно з актом приймання-передачі (повернення) земельної ділянки до договору оренди державної власності (державна реєстрація від 01.04.2017 №041063300530) генеральний директор ПП "Карла Маркса-2" Гаркавенко С.В. відповідно до рішення Господарського суду Сумської області та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 по справі № 920/740/17 передав земельну ділянку загальною площею 16,7960 гектарів, кадастровий номер 5923882300:09:001:0012, яка розташована за межами населених пунктів на території В`язенської сільської ради Путивльського району Сумської області, а Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, в особі начальника Відділу у Путивльському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області прийняло земельну ділянку до складу земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності.

За результатами торгів щодо продажу прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які відбулись 29.08.2018, з переможцем ТОВ "Добробут-12" укладені договори оренди землі, в тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером 5923882300:09:001:0012.

18.09.2018 ТОВ "Добробут-12" звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області про надання дозволу на поділ земельної ділянки площею 16, 7960 га кадастровий номер 5923882300:09:001:0012.

21.09.2018 наказом Головного управління Держгеокадастру в Сумській області №18-7454/16-18-СГ надано згоду на поділ даної земельної ділянки площею 16,7960 га кадастровий номер 5923882300:09:001:0012.

Згідно з даними Публічної кадастрової карти України земельна ділянка кадастровий номер 5923882300:09:001:0012 є архівною. Згідно з даними Публічної кадастрової карти України чітко вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 5923882300:09:001:0203 площею 9.1415 га та земельна ділянка кадастровий номер 5923882300:09:001:0202 площею 7.6545 га утворені шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 5923882300:09:001:0012. Сума площ новостворених земельних ділянок становить 16,796 га, що становить площу земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0012. Датою реєстрації земельних ділянок є 11.10.2018, а підставою наказ Головного управління Держгеокадастру в Сумській області №18-7454/16-18-СГ від 21.09.2018 року.

Наказом Головного управління Держгеокадастру № 18-8898/16-18-СГ від 09.11.2018 внесено зміни до п. 2 договору оренди землі, укладеного між ТОВ "Добробут-12" та Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області, зареєстрованого у Литвиновицькій сільській раді Кролевецького району Сумської області від 05.09.2018 № 27780392 на земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 16, 7960 га (рілля) кадастровий номер 5923882300:09:001:0012, яка розташована на території В`язенської сільської ради Путивльського району Сумської області, викласти пункт 2 в наступній редакції: в оренду передається земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 16, 7960 га (рілля) ,у тому числі: земельна ділянка площею 9.1415 га, кадастровий номер 5923882300:09:001:0203, земельна ділянка площею 7.6545 га, кадастровий номер 5923882300:09:001:0202, яка розташована на території В`язенської сільської ради Путивльського району Сумської області.

22.02.2019 згідно з актом приймання-передачі ТОВ "Добробут-12" повернуло Головному управлінню Держгеокадастру в Сумській області земельну ділянку державної власності загальною площею 16, 7960 га, у тому числі: земельна ділянка кадастровий номер 5923882300:09:001:0203 площею 9.1415 га та земельна ділянка кадастровий номер 5923882300:09:001:0202 площею 7.6545 га.

Вказане у сукупності свідчить про те, що земельна ділянка, про поновлення договору оренди землі якої подано позов у цій справі, була поділена в її межах на 2 інших земельних ділянок і ці дії були здійснені відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом та вже під час розгляду справи в судах до прийняття остаточного рішення у цьому спорі.

Відмовляючи у задоволенні позову за результатами нового розгляду справи місцевий господарський суд виходив з того, що на момент розгляду справи судом позивач фактично повернув спірну земельну ділянку відповідачу (орендодавцю) за актом приймання-передачі від 28.12.2017, що сторонами не спростовується, тобто орендар не продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди, що унеможливлює поновлення договору оренди саме на підставі п.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", так як користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди є обов`язковою умовою для можливого продовження між сторонами орендних правовідносин.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги апеляційний суд виходив з того, що підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у ч.ч. 1- 5 і ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою. Лист-повідомлення від 16.03.2017 про відмову позивачеві у поновленні договору оренди землі, яку позивач отримав лише 29.03.2017, тобто відповідачем був порушений місячний термін для повідомлення орендаря про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачу підставу розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону. При цьому відповідач в листі-повідомленні від 16.03.2017 безпідставно посилається на необхідність надання додаткових документів, і не зазначає конкретних підстав для відмови в поновленні дії договору оренди земельної ділянки. Відповідь на пропозицію позивача щодо поновлення договору не ґрунтується на нормах діючого законодавства, не є чітко висловленою і зрозумілою для іншої сторони. Аргументи відповідача не можуть вважатись відмовною позицією, а мають формуватись та направлятись в процесі узгодження з орендарем істотних умов договору. Право відмовити орендареві у поновленні договору оренди землі через те, що ним не додано до листа-повідомлення інших документів окрім проекту додаткової угоди, у орендодавця відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відсутнє. Таким чином, відповідачем була порушена процедура реалізації позивачем переважного права відповідно до ч.ч.1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" на поновлення договору. Позивач на момент звернення до суду мав статус землекористувача земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0012, площею 16,7960 га відповідно до договору від 24.03.2010 з урахуванням обставин, передбачених ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", за яких договір вважається поновленим на той самий строк і на тих саме умовах. Проте, внаслідок неправомірних дій відповідача фактично сформовано 2 нові земельні ділянки та присвоєно цим ділянкам нові кадастрові номера шляхом поділу існуючої земельної ділянки, яка перебувала в орендному користуванні позивача, без його згоди, що суперечить приписам ст. 186 ЗК України .

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на помилковість висновків апеляційного суду про порушення строків повідомлення позивача про відмову у поновленні договору, оскільки законодавством визначено, що орендодавець повинен повідомити орендаря про прийняте рішення до закінчення строку дії договору або протягом місяця після закінчення дії договору оренди землі. Крім цього, позивач не звертався до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі та доданим до нього проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі саме на тих умовах, які були передбачені договором, а тому і право позивача на поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, визначене ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відповідачем не порушувалося.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - апеляційним судом не враховано висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 920/5756/18.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 03.08.2021 та зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/1030/19.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.10.2021 поновлено провадження у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.11.2021.

До Верховного Суду від Головного управління Держгеокадастру у Сумській області 28.10.2021 надійшли додаткові пояснення.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Отже, з`ясування наявності права скаржника на касаційний перегляд судових рішень з підстав, наведених у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог та встановлених судами фактичних обставин, а також наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

В обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник посилається на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 920/5756/18. Колегією суддів не встановлено існування вказаної постанови. При цьому у тексті касаційної скарги скаржник зазначає правильний номер справи, у якій Великою Палатою Верховного Суду прийнято відповідну постанову - № 159/5756/18, а тому його посилання на постанову у справі № 920/5756/18 колегія суддів вважає опискою і досліджує в якості підстави касаційного оскарження неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18.

Так у справі № 159/5756/18 фізична особа звернулася до суду із позовом до Ковельської міської ради Волинської області про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки. У вказаній справі суди встановили, що позивачка не дотрималась вимог ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не надавши до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди. Невиконання зазначених вимог і стало підставою скасування постановою Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 рішень судів попередніх інстанцій і прийняття нового рішення про відмову у позові.

Водночас у справі № 920/740/17 позивач навпаки більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі направив до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області лист-повідомлення про поновлення цього договору разом із проектом відповідної додаткової угоди. Тобто правовідносини у справах № 159/5756/18 та № 920/737/17 не є подібними зважаючи на різні фактичні обставини, встановлені судами, що має наслідком відмінне правове застосування приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Подібний висновок викладено в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 920/737/17 та від 03.11.2021 у справі № 920/748/17.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Суд нагадує, що вирази "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним.

Крім того, суттєвим є той факт, що застосовне національне право відповідає поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine").

Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п. 31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція, викладена в ухвалі ОП КГС ВС від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 287, 296, 326 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у справі № 920/740/17 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Міщенко І.С.