Рішення

від 22.11.2021 по справі 188/1746/20

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/1746/20

Провадження № 2/188/148/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року смт.Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Лукіна Л.Г.

справа №188/1746/20

позивач : ОСОБА_1

відповідач: Миколаївська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області

про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулася з позовом до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 склав заповіт, який було посвідчено секретарем виконкому Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Цим заповітом ОСОБА_2 зробив заповітне розпорядження, відповідно до якого усе належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов`язки, які належать йому на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть йому на день смерті заповів у власність позивачу.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_2 були мати позивачки, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та брати ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_4 . Жоден з них не звертався до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину.

Інших спадкоємців немає.

На момент відкриття спадщини ( момент смерті спадкодавця ) ОСОБА_2 належали:

1) земельна ділянка, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4, 42 га., кадастровий номер 1223882500:04:001:0190, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області та належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ДП № 026667, виданого 12 березня 2002 року;

2) домоволодіння АДРЕСА_1 згідно погосподарської книги №14, об`єкта погосподарського обліку № 1324-1, що підтверджуються довідкою №2127 від 29.10.2020, виданою виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Позивач своєчасно звернулася до нотаріуса та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначену вище земельну ділянку.

20 листопада 2020 року вона звернулась до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане вище домоволодіння, але приватним нотаріусом було винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Постанова мотивована тим, що нотаріусу не було надано правовстановлюючих документів на відповідне домоволодіння.

Вказаний житловий будинок та господарчі споруди були збудовані батьком позивача з 1971 по 1976 рік. З невідомих причин на вказаний вище житловий будинок та господарські будівлі не збереглися правовстановлюючі документи.

Згідно довідки №881 від 24.11.2020 виданої виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області за адресою домоволодіння АДРЕСА_1 закріплені земельні ділянки:

- площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства.

Земельні ділянки не приватизовані.

Підтвердженням того, що спадкодавець є належним власником зазначеного домоволодіння є довідка №2127 від 29.10.2020 виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, відповідно до якої житловий будинок АДРЕСА_1 , згідно погосподарської книги № 14, об`єкта погосподарського обліку № 1324-1 належить ОСОБА_2 .

Для подальшого утримання та збереження майна позивачу необхідно оформити право власності на спадкове майно, проте іншого шляху, окрім визнання права власності на вказаний житловий будинок в судовому порядку, не існує.

Позивач просить суд визнати за ним право власності у порядку спадкування на житловий будинок, що належав її померлому батьку.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд позову у відсутність сторони позивача, просить позов задовольнити, судові витрати не стягувати з відповідача.

Від відповідача надійшла заява з проханням розглянути справу без участі їх представника, проти задоволення позову не заперечили.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 21 січня 2013 року виданого виконкомом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, актовий запис № 04.

Копією заповіту від 01.12.2009 року, зареєстрованому в реєстрі за №134 підтверджується, що померлий, ОСОБА_2 заповідав все своє майно, майнові права та обов`язки позивачу.

Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 18.03.2014 року підтверджується, позивач отримала в спадщину земельну ділянку призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,42 га, кадастровий номер земельної ділянки: 1223882500:04:001:0190, яка належала померлому ОСОБА_2 .

Заборона відчуження та податкова заборона на цю земельну ділянку відсутні.

Довідкою, виданою виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради №881 від 24.11.2020 року підтверджується, що за померлим ОСОБА_2 по Миколаївській сільській раді, згідно з погосподарською книгою № 14 сторінка АДРЕСА_2 , значаться земельні ділянки:

- площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства .

Відповідно до довідки, виданої КП Павлоградське МБТІ №358 від 30.07.2020 року право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано.Дані по реєстрації права власності надані станом на 31.12.2012р.

В період часу с 1992р по 01.04.1998р., КП Павлоградським МБТІ не проводилися роботи з технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані в населених пунктах Петропавлівського р-ну крім того, раніше реєстрація будинків в сільській місцевості проводилася згідно списків власників затверджених сільською радою. Назва вулиці і номер будинку в списках були відсутні.

Технічним паспортом на будинок, виготовлений 04.11.2020 року підтверджується рік будівництва характеристики та розташування будівель та споруд домоволодіння.

Висновком про оцінку майна від 23.11.2020 року підтверджується, що вартість спадкового домоволодіння складає 66775 грн.

Матеріалами спадкової справи №33-2014 від 17.02.2014 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 підтверджується правомірність вимог позивача.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06.02.2014 року позивачу надано додатковий строк на прийняття спадщини.

Відповідно до Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру є чинний заповіт, відсутні обтяження та заборони відчуження щодо спадкового майна, інші спадкоємці відсутні.

Відповідно до постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.11.2020 року винесеної приватним нотаріусом Петропавлівського районного нотаріального округу Свириденко Л.В. підтверджується, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з тієї підстави, що у позивача відсутні оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Відповідно до ч. 4 ст. З Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який прийнято 01.07.2004року, набрав чинності 03.08.2004 року, в редакції від 04.07.2012 року, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, якщо реєстрація прав: та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що\ не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, позивач спадщину прийняв.

Відповідно до вивчених доказів, позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до діючого законодавства позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом, земельну ділянку успадкувала, а у спадщині у вигляді житлового будинку нотаріусом було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на даний житловий будинок.

Судом встановлено після смерті ОСОБА_2 , позивач отримала свідоцтво про право власності на спадкування за заповітом на частину майна померлого, є належним спадкоємцем, тож має право на спадкування за заповітом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже в сукупності всі вищенаведені належні, допустимі, письмові докази підтверджують належність житлового будинку із господарчими спорудами за адресою: буд. АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та що після його смерті такий житловий будинок із господарчими спорудами належним чином було успадковано позивачем, що дає в свою чергу право позивачу на визнання за ним права власності на таке майно.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.

Відповідно до Правового висновку викладеному у Постанові КЦС ВС від 03.06.2020 у справі № 160/224/18, належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Відповідно до вивчених в судовому засіданні документів, померлий - ОСОБА_2 дійсно був власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Від спадщини у вигляді житлового будинку позивач не відмовлявся, прийняв її та звернувся до нотаріуса з відповідною заявою, проте через відсутність правовстановлюючого документу не міг оформити вказане спадкове майно у виді домоволодіння на своє ім`я та розпоряджатися ним на правах власника.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши та оцінивши докази позивача, надані ним на підтвердження своїх вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання судових витрат, суд бере до уваги, що позивач просить залишити їх за ним і не стягувати судові витрати з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 1216, 1217, 1218, 1241, 1268, 1270, 1272-1274 ЦК України , ст.ст. 4, 10, 12, 141, 258, 264- 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_2 право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а саме житловий будинок літера А , загальною площею приміщень 80.1 кв.м., житлова площа 33.8 кв.м. та літню кухню Б , гараж В , огорожу №1-3 в порядку спадкування за заповітом зареєстрованому в реєстрі за №134 від 01.12.2009 року після смерті спадкодавця, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп НОМЕР_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О. М. Курочкіна