Рішення

від 22.11.2021 по справі 127/20406/21

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/20406/21

Провадження № 2/127/3465/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2021 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В.В.,

при секретарі Горденко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за загальними правилами позовного провадження, в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру частки у праві спільної сумісної власності,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Вінницької міської ради про визначення розміру часток у праві спільної сумісної власності.

Позов мотивовано тим, що позивач є власником Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Технічного паспорту на житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1 , іншим співвласником будинку є ОСОБА_3 , який помер, однак має дітей, але позивачу не відомо, чи відкрита спадкова справа та чи прийняли діти спадщину.

Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га., в межах згідно з планом. Дана земельна ділянка згідно державного акту перебуває у спільній сумісній власності позивача та ОСОБА_3 .

Рішенням Вінницької міської ради від 26.12.2003 року №549 ОСОБА_1 надано земельну ділянку для ведення садівництва, прощею 0,0562 га по АДРЕСА_1 , де співвласником також зазначено ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що розмір частки у праві спільної сумісної власності на кожну земельну ділянку становить Ѕ частки, тобто пропорційно розміру частки співвласників у житловому будинку, тому звернулась до суду із позовом про визначення розмірів частки у праві спільної сумісної власності на земельні ділянки.

Ухвалою суду від 10.08.2021 року відкрито провадження у справі за загальними правилами позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 07.10.2021 року замінено неналежного відповідача Вінницьку міську раду на належного - ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 01.11.2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Чернілевська Р.В. не з`явились, представник позивача надала до суду заяву, в якій заявлені вимоги підтримала в повному обсязі за обставин, викладених у позовній заяві та просила суд їх задоволити, справу розглядати у її відсутність та відсутність позивача. Судові витрати просила залишити за позивачем.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій позов визнав, не заперечив проти його задоволення та просив справу розглядати у його відсутність.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи положення ч.2 ст.247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилось.

Дослідивши матеріали справи, суд приймає визнання відповідачем позову та вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач є власником Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16.02.1999 року, виданого Державним нотаріусом першої Вінницької державної нотаріальної контори Боярською Л.О., зареєстровано в реєстрі №3-122.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , іншим співвласником будинку є ОСОБА_3 .

Як вбачається із Державних актів, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці, площею 0,1000 га., та перебуває у спільній сумісній власності позивача та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 у віці 81 рік, що підтверджується актовим записом про смерть за №1736 від 10.06.2015 року.

Із копії Спадкової справи №937/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , вбачається, що спащину після його смерті прийняв його син - ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної сумісної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Частинами 4, 5 ст.89 ЗК України передбачено, що співвласники земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або виділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачене законом або не встановлено судом. Відповідні роз`яснення містять положення п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності від 22 грудня 1995 року №20.

Згідно з ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.

Позивач, заявляючи вимогу про визначення часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, посилається на розмір часток сторін у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510100000:02:073:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та й праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,0562 га, кадастровий номер 0510100000:02:073:0019, цільове призначення - для ведення садівництва, що розтащовані по АДРЕСА_1 . Вказане визнається відповідачем по справі. Суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.118 ЗК України (в редакції на час отримання в спільну сумісну власність земельної ділянки, 19 жовтня 2004 року) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Статтею 121 ЗК України (в редакції на час набуття права власності на земельну ділянку співвласниками будинковолодіння) визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах не більше 0,25 га, в селищах не більше 0,15 га, в містахне більше 0,10 га (ч.1); при цьому розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв`язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим) (ч.3).

За системним аналізом зазначених норм матеріального права (ст.377 ЦК України, ст.120, 121 та ч.1 ст.118 ЗК України) громадянин мав право на приватизацію земельної ділянки, яка знаходиться у його користуванні, а у випадку переходу права власності на житловий будинок (частину житлового будинку) та переходу при цьому права користування земельною ділянкою на приватизацію тієї земельної ділянки, на якій розміщено житловий будинок (частина житлового будинку), господарські будівлі та споруди, та частини земельної ділянки, необхідної для їх обслуговування.

Співвласникам вказаного будинковолодіння передано у спільну сумісну власність земельні ділянки: для обслуговування та будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд і для ведення садівництва, у розмірі що є меншим, ніж визначено законом.

Отже, кожен із власників будинковолодіння отримав у власність земельну ділянку не меншу ніж та, на якій розташована його частина будинковолодіння та необхідна для їх обслуговування.

Оскільки за положеннями частини третьої статті 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, за системним аналізом усіх зазначених норм матеріального права, які були чинними на час зазначених правовідносин, можна зробити висновок, що в разі набуття права спільної сумісної власності на земельну ділянку співвласниками будинковолодіння з виділеними частками, право власності на земельні ділянки переходить відповідно до їх розміру часток у будинковолодінні.

Тому, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визначення розміру часток в праві спільної сумісної власності підлягає задоволенню.

Судові витрати за клопотанням позивача, підлягають залишенню за нею.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 317, 319, 355, 357, 368, 372, 377 ЦК України, ст. 89, 120, 158 ЗК України, ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру частки у праві спільної сумісної власності - задоволити.

Визначити, що розмір частки ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 1,000 га., кадастровий № 0510100000:02:073:0018, цільове призначення- для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - становить Ѕ ідеальної частки.

Визначити, що розмір частки ОСОБА_1 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,0562 га., кадастровий №0510100000:02:073:0019, цільове призначення- для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - становить Ѕ ідеальної частки.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня винесення повного тексту судового рішення до Вінницького апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 22.11.2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя: