Рішення

від 12.11.2021 по справі 160/19588/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2021 року Справа № 160/19588/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича про визнання протиправними дій та скасування звіту про оцінку майна,-

ВСТАНОВИВ:

20.10.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича щодо оцінки майна та скасувати Звіт про оцінку майна: житловий будинок АДРЕСА_1 , здійснений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (суб`єктом оціночної діяльності) в ході виконавчого провадження ВП №65602464.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що не погоджується з вартістю нерухомого майна в розмірі 1 113 800,00 грн., визначеною у звіті про оцінку майна від 30.09.2021. Так, ОСОБА_1 , з посиланням на ст.11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , вважає, що звіт про оцінку майна, складений суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на замовлення Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи О.В. в рамках виконавчого провадження №65602464, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, на думку позивача, експертна оцінка ринкової вартості нерухомого майна була проведена фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 з істотним порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з тим, що суб`єктом оцінювання не проводився огляд (обстеження) об`єкту оцінки, а отже, ним був порушений порядок проведення експертної оцінки ринкової вартості нерухомого майна, що істотно вплинуло на визначення ринкової вартості майна, та, як наслідок, дії відповідача з визначення оцінки вартості майна, також слід вважати протиправними.

22.10.2021 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/19588/21 відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 відкрито провадження у справі №160/19588/21 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 05.11.2021.

03.11.2021 на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що проведені виконавчі дії та вжиті відповідні заходи примусового виконання, здійснені з дотриманням вимог діючого законодавства, в тому числі Закону України Про виконавче провадження , Закону України Про органи та осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів та Інструкції з організації примусового виконання рішень, а відповідні процесуальні документи винесені без порушень, та відповідають всім вимогам та порядку їх оформлення.

05.11.2021 у судовому засіданні у справі №160/19588/21 оголошено перерву до 12.11.2021.

12.11.2021 у судовому засіданні у справі №160/19588/21 було допитано свідка ОСОБА_2 та ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.05.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Юлією Олександрівною вчинено виконавчий напис №992 про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп (код ЄДРПОУ 40696815, місцезнаходження: 49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 2, офіс 205, р/р НОМЕР_1 , АТ КБ ПРИВАТБАНК , МФО 30529) з боржника - ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 7 602 915,63 грн., а також 2 500,00 грн. сплачених за вчинення виконавчого напису.

27.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи О.В. із заявою про примусове виконання виконавчого напису №992 від 20.05.2021.

28.05.2021 відповідачем відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №992 від 20.05.2021 (ВП №65602464).

В ході примусового виконання приватним виконавцем здійснено перевірку майнового стану боржника.

За інформацією, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 встановлено, що за боржницею зареєстровано право власності на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з чим, відповідачем звернуто стягнення на наявне вищезазначене нерухоме майно боржника, про що винесена постанова про опис та арешт майна боржника від 05.08.2021

Також, з`ясовано, що земельна ділянка за адресою описаного та арештованого майна з кадастровим номером 1210100000:01:420:0003 згідно даних Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 .

Право власності на вищевказану земельну ділянку ОСОБА_1 не перереєстровувалось, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.09.2021 по справі №199/6641/21 за результатами розгляду подання виконавця надано дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку площею 67,0 кв.м., кадастровий номер 1210100000:01:420:0003, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В.Г. 05.03.2008, за реєстром №749, №750 в межах виконавчого провадження №65602464.

На підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.09.2021 по справі №199/6641/21 відповідачем звернуто стягнення на наявну вищезазначену земельну ділянку, про що винесена постанова про опис та арешт майна боржника від 28.09.2021.

Також, 29.09.2021 відповідачем у виконавчому провадженні ВП № 65602464 винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності, суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, відповідно до якої призначено суб`єкта оціночної діяльності, суб`єкта господарювання ОСОБА_2 .

30.09.2021 ОСОБА_2 складено звіт про оцінку майна: житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно звіту про оцінку майна від 30.09.2021, вартість арештованого майна склала 1 113 800,00 грн. без урахування ПДВ, з яких житловий будинок 987 400,00 грн. та земельна ділянка 126 400,00 грн.

Незгода позивача із вартістю майна визначеною суб`єктом оціночної діяльності та діями приватного виконавця зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404 (далі - Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.18 Закону №1404).

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №1404 заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до п.5 та 15 ч.3 ст.18 Закону №1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Частиною 1 статті 48 Закону №1404 встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до ст.56 Закону №1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Статтею 57 Закону №1404 визначено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Також, згідно зі ст.20 Закону №1404 для проведення оцінки майна залучається суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання. Суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання зобов`язаний надати письмовий звіт з питань, що містяться в постанові.

Отже, визначення вартості майна боржника проводиться самим виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден, або сторони виконавчого провадження не досягли згоди щодо вартості майна та письмово, у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника, не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб`єкт оціночної діяльності суб`єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 №2658-III (далі - Закон №2658).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем 29.09.2021 прийнято постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №65602464.

Суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 08.01.2020 складено Звіт про оцінку майна: Житловий будинок №42 та земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:01:420:0003, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання (абз.3 ч.2 ст.3 Закону №2658).

Суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі (ч.1 ст.5 Закону №2658).

За змістом ст.12, 33 Закону №2658 звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.

Тобто, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/881/17.

Поряд з цим, згідно із ч.1, 2 ст.74 Закону №1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов держвиконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що у випадку, коли учасник виконавчого провадження не погоджується зі звітом суб`єкта оціночної діяльності про оцінку майна, вказаний звіт підлягає оскарженню в порядку, передбаченому ст.287 КАС України, оскільки визначення оцінки нерухомого майна, що підлягає продажу в процесі примусового виконання рішення, є процесуальною дією, яка вчиняється виконавцем у відповідності до вимог ст.57 Закону України "Про виконавче провадження".

У справі, що розглядається, для визначення вартості майна, в даному випадку житлового будинку та земельної ділянки, тобто нерухомого майна, яка відбувається в рамках процедури примусового виконання, приватний виконавець вправі залучити суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 20.03.2019 у справі № 821/197/18 та від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

В обґрунтування позовних вимог щодо протиправності оцінки майна, позивач покликається на порушення відповідачем вимог Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440.

Відповідно до ч.6 ст.9 Закону №2658 положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Пунктами 50-55 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт №2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна", з урахуванням вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", яким визначено загальні засади.

Згідно з п.50 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки.

Пунктом 51 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону №2658 замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Отже, виходячи з наведених норм права, незважаючи на вибір суб`єктом оціночної діяльності методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Зі змісту Звіту про оцінку житлового будинку та земельної ділянки слідує, що під час виконання оцінки Оцінювачем (ФОП ОСОБА_2 ) здійснено огляд об`єкта оцінки за місцем його знаходження, а також опрацьовано надані Замовником (приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою О.В.) вихідні дані.

Факт огляду об`єкта оцінки за місцем його знаходження підтверджується фотознімками, що містяться у Звіті про оцінку житлового будинку та земельної ділянки.

Під час розгляду справи не надано належних доказів, які б підтверджували невідповідність ціни майна, визначеній в звіті про оцінку, чи доказів невідповідності такого звіту вимогам нормативно-правових актів та наявності у них недоліків.

Доводи позивача про те, що звіт про оцінку майна не відповідає вимогам Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", є безпідставними та спростовуються встановленими наведеними вище нормами матеріального права та обставинами справи.

Оцінку правомірності процесу та методів визначення вартості оцінюваного майна суд не надає, оскільки в рамках даної справи розглядається питання щодо правомірності дій виконавця.

Крім того, висновків експертів щодо встановлення іншої вартості зазначеного нерухомого майна стороною позивача надано не було, клопотань про проведення відповідних судових експертиз не заявлялося.

Щодо посилань позивача на протиправність проведеної оцінки майна з огляду на те, що суб`єктом оціночної діяльності не досліджувались внутрішні приміщення житлового будинку, то з цього приводу суд зазначає, що ОСОБА_1 на виконання приписів ч. 2 ст. 57 Закону №1404 мала можливість повідомити виконавця про визначену нею вартість такого майна, однак означеного зроблено не було.

Відповідно до матеріалів справи відповідачем на виконання вимог Закону України Про виконавче провадження було повідомлено позивача про день та час проведення огляду об`єкту, проте позивач не виконав свій, передбачений законом, обов`язок забезпечити доступ до об`єкту відповідача та суб`єкта оціночної діяльності. Отже, не проведення дослідження суб`єктом оціночної діяльності внутрішніх приміщень житлового будинку було зумовлено поведінкою самого позивача, що також було підтверджено поясненнями відповідача та свідка ОСОБА_2 в судовому засіданні.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Всі основні аргументи, на яких ґрунтувалися доводи та заперечення учасників справи, судом розглянуто та оцінено в розрізі норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін на підтвердження своїх правових позицій, суд доходить переконання, що позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення його прав та охоронюваних інтересів в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем спростовано вимоги позовної заяви.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено, ст.139 КАС України не передбачено.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича про визнання протиправними дій та скасування звіту про оцінку майна - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 272 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 287, 297 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 12 листопада 2021 року.

Суддя А. Ю. Рищенко