Рішення

від 19.11.2021 по справі 200/7470/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2021 р. Справа№200/7470/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецької області, треті особи на стороні позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа на стороні відповідача - Військово-цивільна адміністрація міста Волноваха Волноваського району, про визнання протиправним та скасування наказу від 09.02.2021 року №387-СГ про відмову у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Донецької області, треті особи на стороні позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання протиправним та скасування наказу від 09.02.2021 року №387-СГ про відмову у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою та зобов`язання вчинити певні дії.

З урахуванням уточнення позовної заяви в обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що вона є головою селянського (фермерського) господарства Колос та за наслідками рішення зборів членів господарства звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі середньої земельної частки (паю) по Рибинській сільській раді із земель раніше наданих засновнику С(Ф)Г Колос в постійне користування на підставі державного акту, додавши до свого клопотання також клопотання членів господарства ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Проте відповідач наказом від 09.02.2021 року №387-СГ відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою в зв`язку з порушенням норм частини 6 статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Позивач вважає отриману відмову безпідставною, оскільки нею додержано вимоги статті 32 ЗК України, на підставі чого просила:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою від 09.02.2021 року №387-СГ;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецької області повторно розглянути клопотання голови та членів Селянського (фермерського) господарства Колос та видати наказ про надання дозволу його голові ОСОБА_1 та членам селянського (фермерського) господарства Колос :

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

на розроблення проекту землеустрою щодо передачі безоплатно у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Рибинської сільської ради Волноваського району Донецької області з земель раніше наданих засновнику цього селянського (фермерського) господарства ОСОБА_7 згідно з державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №533 від 05.06.2000 р., або про відмову у наданні дозволу з урахуванням висновків суду.

Ухвалою від 22 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

06 липня 2021 року при усуненні недоліків позовної заяви позивачем надано її уточнення, в якості третьої особи на стороні відповідача позивачем зазначено Військово-цивільну адміністрацію міста Волноваха Волноваського району.

Ухвалою від 09 липня 2021 року уточнену позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 07 вересня 2021 року закрито підготовче провадження у справі.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому підтверджені обставини звернення позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства та відповідної відмови.

Відповідач зазначив, що до поданого позивачем клопотання не надано документів на підтвердження факту надання земель у користування селянського (фермерського) господарства Колос .

В наказі про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою зазначено, що дія частини першої статті 32 Земельного кодексу України не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай), а тому до пакету документів має бути надано довідку про невикористане право па земельну частку (пай), довідку про визначення розміру земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради, та підтверджено досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України.

Також відповідач вказав, що з 27.05.2021 року він втратив владні повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою в зв`язку з набранням чинності Законом України від 28.04.2021 № 1423-1Х Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин , через що не може повторно розглянути подане позивачем клопотання.

Тому, на думку відповідача, клопотання про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою не відповідає нормам чинного законодавства та не може бути задоволено наказом Головним управлінням Держгеокадастру у Донецької області. У зв`язку з наведеним відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем зауважено, що земельна ділянка площею 29,5000 га для ведення селянського (фермерського) господарства, стосовно відведення якої зверталася ОСОБА_1 , передавалася у постійне користування виключно ОСОБА_7 - засновнику фермерського господарства, який є її належним землекористувачем відповідно до державного акту на право постійного користування землею, виданого Волноваською районною радою народних депутатів 05.06.2000, серія ДН № 533. Тому відповідач звернув увагу на відсутність встановленого факту припинення права власності чи користування земельною ділянкою в порядку, визначеному законом.

Третя особа - Військово-цивільна адміністрація міста Волноваха Волноваського району, надала пояснення по суті позовних вимог, в яких підтримала доводи відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Третя особа додала, що відповідно до частини 4 статті 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян проводиться один раз по кожному виду цільового призначення. В порушення статті 50 Закону України Про землеустрій , до клопотання позивача не надано нотаріально засвідченої згоди землекористувача - ОСОБА_7 , на передачу земельної ділянки у власність. Окрім того, формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, тому заявники повинні звертатися із заявами не за дозволом на відведення, а на поділ.

За твердження третьої особи, з 27.05.2021 року спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності Волноваської територіальної громади, проте Військово-цивільна адміністрація міста Волноваха не має повноваження відчуження об`єктів комунальної власності. Отже рішення щодо зобов`язання повторного розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не може бути реалізованим.

З наведених підстав третя особа просила відмовити у задоволенні позову.

Учасники справи до судового засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Матеріали справи містять заяви представників сторін про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку про вирішення спору за наявними матеріалами справи.

Приписами частини 5 статті 250 КАС України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

Згідно запису з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Селянське (фермерське) господарство Колос (ЄДРПОУ 23117756), зареєстровано 16.02.1995 року, дата запису 03.06.2008 року, номер запису 12391050013000658, юридична адреса АДРЕСА_1 та власник - ОСОБА_7 , керівник з 06.11.2015 року - ОСОБА_1 (а.с.24-27).

ОСОБА_7 , на підставі рішення Волноваської районної Ради народних депутатів Волноваського району Донецької області від 28.02.2000 року №ХХІІІ-9/178 надана у постійне користування земельна ділянка площею 29,5 гектарів в межах згідно з планом за межами населених пунктів на території Рибинської сільської ради та видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДН №533, що зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №533 05.06.2000 року (а.с.19).

Відповідно до статуту Селянського (фермерського) господарства Колос від 13.11.2018 року, рішенням загальних зборів внесено зміни, згідно з якими головою обрано ОСОБА_1 , до членів селянського (фермерського) господарства Колос включені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а.с.30-38, 39-54).

Згідно з витягом з державного земельного кадастру земельна ділянка має кадастровий номер 1421587200:02:000:0149, площа земельної ділянки відповідає значенню державного акту - 29,5000 га, власником вказане Головне управління Держгеокадастру у Донецької області (а.с.21-23).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 07 грудня 2020 року ОСОБА_1 відповідно до рішення зборів членів Селянського (фермерського) господарства Колос (а.с.28-19), звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі середньої земельної частки (паю) по Рибинській сільській раді із земель раніше наданих в постійне користування засновнику С(Ф)Г Колос ОСОБА_7 для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі державного акту на право постійного користування землею за №533 від 05.06.2000 року, загальною площею 29,5 гектарів, кадастровий номер 1421587200:02:000:0149, розташованої за межами населених пунктів на території Рибинської сільської ради Волноваського району Донецької області, додавши до свого клопотання також клопотання членів господарства ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а.с.13-17).

За результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області прийнято наказ від 09.02.2021 року №387-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації землеустрою оскільки до наданого пакету документів не додано довідку про невикористане право па земельну частку (пай), довідку про визначення розміру земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради, та не підтверджено досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (а.с.12).

Вважаючи протиправною зазначену відмову, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, з урахуванням встановлених при розгляді справи обставин, суд зазначає про таке.

Стосовно правового статусу відповідача суд вказує, що згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 (далі - Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Підпунктом 31 пункту 4 Положення № 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521.

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області діє відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 року № 308 (зі змінами в редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 року № 53), в своїй роботі керується Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами та здійснює свої функції безпосередньо, а також через свої структурні підрозділи, та в порядку визначених повноважень розпоряджається землями сільськогосподарського призначення державної власності на території Донецької області з 2013 року.

Щодо нормативного регулювання спірних відносин суд вказує, що відповідно до частини другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Спірні правовідносини врегульовані, в тому числі, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законами України Про фермерське господарство , Про землеустрій .

Згідно з підпунктом б) частини 1 статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом частин 1 - 3 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Аналогічні приписи містяться у статті 13 Закону України Про фермерське господарство , яка зокрема передбачає:

1. Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

2. Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

3. Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Також, вирішуючи справу, суд враховує, що 27.05.2021 року набув чинності Закон України від 28.04.2021 № 1423-1X Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин , згідно з яким землі державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які погрібні державі для виконання її функцій) передані до комунальної власності сільських, селищних, міських рад.

Зокрема, розділ X Перехідні положення ЗК України доповнено пунктом 24 такого змісту:

З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради. .

З урахуванням вказаного нормативного регулювання спірних відносин, перевіряючи спірне рішення відповідача на дотримання критеріїв, передбачених частиною 2 статті 2 КАС України, суд дійшов таких висновків.

Мотивами прийняття спірного наказу про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства відповідач зазначив:

- відсутність довідки про невикористане право па земельну частку (пай),

- відсутність довідки про визначення розміру земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради,

- не підтвердження досвіду роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зауважує, що земельна ділянка площею 29,5000 га для ведення селянського (фермерського) господарства передавалася у постійне користування виключно ОСОБА_7 - засновнику фермерського господарства, який є її належним землекористувачем. Отже відсутній факт припинення права землекористування в порядку, визначеному законом.

Досліджуючи наведені мотиви прийняття спірного наказу, суд зазначає, що вимоги про підтвердження досвіду роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, не передбачені приписами статті 32 ЗК України та статті 13 Закону України Про фермерське господарство , якими врегульована передача громадянам України - членам фермерських господарств безоплатно у приватну власність наданих їм у користування земельних ділянок.

Тому вказані вимоги спірного наказу не відповідають приписам законодавства.

Водночас суд зауважує, що як статтею 32 ЗК України, так і статтею 13 Закону України Про фермерське господарство прямо встановлено, що право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок реалізується у розмірі земельної частки (паю), а також, що норми про безоплатну передачу у приватну власність земельних ділянок не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Отже, викладений в оскарженому наказі відповідача висновок про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою через відсутність довідок про невикористане право на земельну частку (пай) та про визначення розміру земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради, відповідають приписам закону, а отже, в цій частині оскаржене рішення відповідача є правомірним.

Доводи відповідача про те, що земельна ділянка площею 29,5000 га для ведення селянського (фермерського) господарства передавалася у постійне користування виключно ОСОБА_7 - засновнику фермерського господарства, який є її належним землекористувачем, не відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у Постанові від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц.

Зокрема, вказаною Постановою Верховного Суду визначено, що право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство (пункти 51.1, 51.2 Постанови).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи його члени мають право на безоплатну приватизацію земельних ділянок, незважаючи на те, що державний акт видавався лише його засновнику.

Проте, суд зауважує, що позивачем у справі не надано жодного доказу смерті ОСОБА_7 - засновника селянського (фермерського) господарства Колос . Відомості про вказаний факт містяться лише у протоколі загальних зборів членів Селянського (фермерського) господарства Колос від 03.12.2020 року (а.с.28).

Відповідно до наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.06.2021 року засновником Селянського (фермерського) господарства Колос вказаний ОСОБА_7 (а.с.25). Відомостей про його виключення зі складу членів С(Ф)Г Колос позивачем також не надано.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а за приписами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Незважаючи на розгляд справи в порядку загального позовного провадження, до жодного судового засідання сторона позивача не з`явилася, чим позбавила суд можливості з`ясування факту смерті засновника Селянського (фермерського) господарства Колос ОСОБА_7 , якому був виданий державний акт на право землекористування.

За вказаних обставин позивачем не доведений склад членів вказаного господарства, які мають право на приватизацію земельних ділянок, що позивачем заявлено в якості підстав заявленого позову.

Стосовно наявності правових підстав для задоволення відповідачем клопотання про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою суд враховує також правові висновки, викладені у Постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 802/1447/17-а, а саме:

Відповідно до ч. 1-5 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У ч. 6 ст. 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про землеустрій :

- проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

- технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

За правилами статті 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Тобто, згідно з положеннями ЗК України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Згідно з ч. 5 ст. 20 ЗК України земельні ділянки для особистого селянського господарства є не окремою категорією цільового призначення земель, а лише видом використання земель в межах цільового призначення.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 21 Закону України Про Державний земельний кадастр відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру:

а) щодо категорії земель:

- на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

- на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення;

- на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;

б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:

- на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

- на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);

- на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Отже, зміна цільового призначення земельної ділянки може відбуватись на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок.

За таких підстав Суд приходить до висновку, що проект землеустрою та подальша відповідна процедура необхідні лише у разі: переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної статтею 19 ЗК України, в іншу; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель оборони; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель сільськогосподарського призначення (окрім наданих для ведення ОСГ, які можуть використовуватись також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення).

Таку позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 806/5308/15 та від 04.05.2020 по справі за №802/1539/17-а. .

Позивач просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо передачі безоплатно у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, із земель, раніше наданих засновнику селянського (фермерського) господарства згідно з державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №533 від 05.06.2000 року. З

гідно з Інформацією з Державного земельного кадастру вказана земельна ділянка має кадастровий номер 1421587200:02:000:0149, цільове призначення вказаної земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (а.с.21).

Тому, керуючись вказаною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 16 липня 2020 року у справі № 802/1447/17-а, суд у цій адміністративній справі дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відповідачем клопотання про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою, оскільки у випадку, що розглядається, відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Таким чином, позивачем обраний неналежний спосіб реалізації свого права на приватизацію земельної ділянки, що виключає задоволення позовних вимог про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою від 09.02.2021 року №387-СГ.

В частині позовних вимог про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання голови та членів Селянського (фермерського) господарства Колос та видати наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає, що з урахуванням змін, внесених до розділу X Перехідні положення ЗК України Законом від 28.04.2021 № 1423-1X Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин , згідно з яким землі державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які погрібні державі для виконання її функцій) передані до комунальної власності сільських, селищних, міських рад, станом на час розгляду справи до повноважень відповідача не відноситься вирішення вказаного питання.

При цьому, зазначивши шляхом подання уточненого позову в якості третьої особи Військово-цивільну адміністрацію міста Волноваха Волноваського району, позивач до вказаного суб`єкта владних повноважень позовних вимог не заявила.

Враховуючи, що позов в частині повторного розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має похідний характер від задоволення позовних вимог в частині скасування наказу відповідача від 09.02.2021 року №387-СГ, а судом не встановлено таких підстав, вказані позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого у справі позову повністю через неналежний спосіб реалізації позивачем свого права на приватизацію земельної ділянки та ненадання документів, прямо передбачених статтею 32 ЗК України та статтею 13 Закону України Про фермерське господарство .

При цьому суд зауважує, що позивач не позбавлена можливості звернутися до уповноваженого органу із заявою щодо поділу земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою з наданням документів, передбачених законом.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України через відмову у задоволенні позову відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецької області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 16, код ЄДРПОУ 39767332), треті особи на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 ), третя особа на стороні відповідача - Військово-цивільна адміністрація міста Волноваха Волноваського району (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Центральна, 88, код ЄДРПОУ 42849315), про визнання протиправним та скасування наказу від 09.02.2021 року №387-СГ про відмову у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 19 листопада 2021 року, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов