Рішення

від 18.11.2021 по справі 420/13172/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13172/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

27.07.2021 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області стосовно нерозгляду у передбачений законодавством спосіб клопотання ОСОБА_1 від 10.06.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Долинівського старостинського округу Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів) на земельному масиві з кадастровим номером 5120482100:01:001:0599, з цільовим призначенням 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) оформлену листом №826/02-09 від 09.07.2021 року;

- зобов`язати Павлівську сільську раду Арцизького району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Долинівського старостинського округу Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів) на земельному масиві з кадастровим номером 5120482100:01:001:0599, з цільовим призначенням 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) й видати за наслідками розгляду рішення по суті порушеного у клопотанні питання у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до вимог статей 116, 118, 121 та 122 Земельного кодексу України до Павлівської сільської ради нею було подане клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель комунальної власності, яка розташована поза межами населеного пункту на території Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області на земельному масиві з кадастровим номером 5120482100:01:001:0599, з цільовим призначенням 16.00 - землi запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія призначення, землі - землi сільськогосподарського призначення.

Як вказує позивач, для розгляду відповідного клопотання у відповідності до вимог ст. 118 Земельного кодексу України, відповідачу були надані копії наступних документів: копія паспорту громадянина України та ІПН; графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки з Публічної кадастрової карти України.

Вказане клопотання було зареєстровано за вх.№722-ж від 10.06.2021 року.

Позивач зазначає, що 12 липня 2021 року ним отримано лист Павлівської сільської ради від 09.07.2021 року №826/02-09 про розгляд вищевказаного клопотання з якого вбачається, що на останній сесії Павлівської сільської ради від 09.07.2021 року було прийнято рішення Про проведення інвентаризації земель комунальної власності на території Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області , тому після проведення цієї інвентаризації буде можливість надавати земельні ділянки громадянам у власність, які придатні для вирощування сільськогосподарських культур на території ради. На підставі викладеного Павлівською сільською радою позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Вказана відмова відповідача, на думку позивача, є протиправною бездіяльністю, оскільки не відповідає вимогам земельного законодавства України та ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні та прийнята фактично одноосібно сільським головою, без розроблення відповідного проекту рішення про надання дозволу, який повинен згiдно вимог закону оприлюднюватися на сайті, без розгляду вказаного питання на земельній комісії та не внесенню відповідного питання на розгляд пленарного засідання сесії Павлівської сільської ради, що призвело до порушення вимог ст. 19 Конституції України, п. 7 ст.118 Земельного кодексу України та ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні .

Ухвалою суду від 02.08.2021 року судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст.262 КАС України.

Копію ухвали отримано відповідачем 26.08.2021 року.

Станом на 18.11.2021 року відзиву на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 11.06.2021 року ОСОБА_1 подав до Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Долинівського старостинського округу Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів).

У клопотанні було зазначено, що позивач право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не використано.

Разом із клопотанням позивачем було надано відповідачу копії паспорту громадянина України та ІПН; графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки з Публічної кадастрової карти України.

У відповідь на вказане клопотання 10.06.2021 року Павлівською сільською радою Арцизького району Одеської області складено листа Про розгляд заяви , в якому зазначено, що Павлівська сільська рада відмовляє позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з тим, що Павлівською сільською радою на останньої сесії від 09.07.2021 року було прийняте рішення Про проведення інвентаризації земель комунальної власності на території Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області , тому після затвердження цієї інвентаризації відповідач буде мати можливість надавати земельні ділянки громадянам у власність, які придатні для вирощування сільськогосподарських культур на території ради.

Вважаючи протиправною бездіяльність Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області стосовно нерозгляду у передбачений законодавством спосіб клопотання ОСОБА_1 від 10.06.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Долинівського старостинського округу Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів) на земельному масиві з кадастровим номером 5120482100:01:001:0599, з цільовим призначенням 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) оформлену листом №826/02-09 від 09.07.2021 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами 2,3 ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про особисте селянське господарство для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Пунктом "б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно п. "б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 6, 7, 8 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про звернення громадян громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч.9 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність..

Згідно з ч.ч.10-11 ст.118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена зокрема в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 по справі №545/808/17, від 24.04.2018 по справі №814/1961/17, від 02.02.2021 по справі №420/3294/19.

Положеннями п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що питання регулювання земельних відносин відповідно до Закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

За приписами ч. 5 ст. 60 вказаного Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Стаття 59 цього Закону визначає, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характер.

Частина десята статті 47 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачає, що за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

З аналізу наведених вище норм законодавства випливає висновок про те, що розгляд клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою здійснюється на пленарних засіданнях ради, за результатами якого сільською, селищною, міською радою радою приймається відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 804/2607/17, від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18, від 03.09.2020 у справі № 419/3815/17.

З наданих до суду доказів судом встановлено, що відповідачем не приймалось рішення за результатами розгляду клопотання позивача від 10.06.2021 року.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки клопотання позивача на відповідність його вимогам статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України, як умови надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та, відповідно, відсутні рішення, які прийняті за результатами їх розгляду.

Отже за встановлених судом обставин, у встановлений ч. 6 ст. 123 ЗК України строк Куяльницькою сільською радою безпідставно не прийнято рішення щодо вирішення клопотання позивача.

Відсутність рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні, свідчить про те, що клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем по суті не розглядалась та про наявність протиправної бездіяльності уповноваженого органу, яка полягає у не розгляді вказаних клопотань позивача.

Отже, враховуючи вищевикладене, вимога позивача про визнання протиправною бездіяльність Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області щодо нерозгляду у передбачений законодавством спосіб клопотання ОСОБА_1 від 10.06.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Долинівського старостинського округу Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів), яка викладена у листі №826/02-09 від 09.07.2021 року.

В той же час, суд зазначає, що у своєму клопотанні позивачем не було зазначено, що бажана земельна ділянка розташована на земельному масиві з кадастровим номером 5120482100:01:001:0599, з цільовим призначенням 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам.

Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання протиправною вищевказаної бездіяльності саме щодо земельної ділянки на земельному масиві з кадастровим номером 5120482100:01:001:0599, з цільовим призначенням 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам

При цьому, щодо вимоги позивача зобов`язання Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Долинівського старостинського округу Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів) на земельному масиві з кадастровим номером 5120482100:01:001:0599, з цільовим призначенням 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) й видати за наслідками розгляду рішення по суті порушеного у клопотанні питання у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як вже зазначалось судом, позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідним клопотанням, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, натомість, останній протиправно такого рішення не прийняв.

При цьому, відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або про відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду заяви (клопотання), є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.

Суд може прийняти рішення про зобов`язання органу владних повноважень прийняти певне рішення, в разі, якщо можливість прийняття єдиного альтернативного рішення виключена судом.

Зі змісту вищенаведених судом норм Земельного кодексу України вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.

Наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийняття відповідних рішень.

Таким чином, в даному випадку, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції відповідача, до повноважень якого, зокрема, віднесено функції щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні у разі наявності визначених законодавством підстав, та зобов`язувати відповідача прийняти те чи інше конкретне рішення.

За таких обставин та враховуючи, що відповідачем не було прийнято рішення за результатами розгляду клопотання позивача, суд дійшов висновку, що і похідна вимога є такою, що підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.06.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Долинівського старостинського округу Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів) й прийняти за наслідками її розгляду рішення по суті порушеного у клопотанні питання у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При вирішенні даної адміністративної справи, суд враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного суду. Так, зокрема у постанові Верховного суду від 21.08.2018 року по справі № 810/3393/17 зазначено, що:

"…На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не мають втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Якщо на момент прийняття суб`єктом владних повноважень рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду. Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №826/11251/18.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.08.2018 року у справі №820/2605/17, "безпідставним є посилання в обґрунтування касаційної скарги на те, що зобов`язавши відповідача повторно розглянути клопотання позивача суд вийшов за межі позовних вимог та втрутився у його дискреційні повноваження, а також те, що вказане клопотання відповідачем розглянуто та надано письмову відповідь, у зв`язку з чим підстави повторного розгляду клопотання відсутні, оскільки відповідачем передбаченого законодавством рішення за результатами клопотання позивача прийнято не було".

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи те, що в досліджуваних правовідносинах встановлено, що відповідач за розглядом клопотання позивача не прийняв встановленого чинним законодавством рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241- 246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області щодо нерозгляду у передбачений законодавством спосіб клопотання ОСОБА_1 від 10.06.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Долинівського старостинського округу Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів), яка викладена у листі №826/02-09 від 09.07.2021 року.

Зобов`язати Павлівську сільську раду Арцизького району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.06.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Долинівського старостинського округу Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів) й прийняти за наслідками її розгляду рішення по суті порушеного у клопотанні питання у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Павлівська сільська рада Арцизького району Одеської області (пров.Театральний, 2, с.Павлівка, Одеська область, 68450, код ЄДРПОУ 04380910).

Суддя С.М. Корой