Рішення
від 04.11.2021 по справі 820/3092/16
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

04 листопада 2021 року № 820/3092/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мірзабекової К.С.,

представника позивача - Пономаренко Г.А.,

представника відповідача - Садієва Н.А.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за формою "Р" №0001001304 від 27.05.2016 р., яким ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) визначене грошове зобов`язання за єдиним податком фізичних осіб 669187,90 грн., в т.ч. 535350,32 грн. за податковими зобов`язаннями та 133837,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- скасувати податкову вимогу Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за формою №3297-17 від 07.06.2016 року, якою Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 визначена сума податкового боргу за єдиним податком фізичних осіб на суму 669187,90 грн. (шістсот шістдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят сім гривень 90 коп.,), в тому числі 535350,32 грн. за податковим зобов`язанням та 133837,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позову зазначено, що податкове повідомлення-рішення Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за формою "Р" №0001001304 від 27.05.2016 р., яким ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) визначене грошове зобов`язання за єдиним податком фізичних осіб 669187,90 грн., в т.ч. 535350,32 грн. за податковими зобов`язаннями та 133837,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та вимога Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за формою №3297-17 від 07.06.2016 року, якою Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 визначена сума податкового боргу за єдиним податком фізичних осіб на суму 669187,90 грн. (шістсот шістдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят сім гривень 90 коп.,), в тому числі 535350,32 грн. за податковим зобов`язанням та 133837,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправними та такими, що порушують права позивача, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 року адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі; скасовано податкове повідомлення-рішення Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за формою "Р" №0001001304 від 27.05.2016 року, яким Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), визначене грошове зобов`язання за єдиним податком фізичних осіб 669187,90 грн., в т.ч. 535350,32 грн. за податковими зобов`язаннями та 133837,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; стягнуто з Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 6691 (шість тисяч шістсот дев`яносто одна) грн. 87 коп.

Додатковою постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 року доповнено резолютивну частину постанови Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 року по справі № 820/3092/16 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення після абзацу другого наступним змістом: "скасувати податкову вимогу Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за формою №3297-17 від 07.06.2016 року, якою Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 визначена сума податкового боргу за єдиним податком фізичних осіб на суму 669187,90 грн. (шістсот шістдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят сім гривень 90 коп.,), в тому числі 535350,32 грн. за податковим зобов`язанням та 133837,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями".

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 року апеляційну скаргу Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишено без задоволення; постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2016р. по справі № 820/3092/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2021 року касаційну скаргу Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково; постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 скасовано, справу №820/3092/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

15 лютого 2020 року дана справа надійшла до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 року адміністративну справу за вищевказаним позовом прийнято до розгляду, розгляд адміністративної справи призначено за правилами загального позовного провадження; замінено відповідача Східну об`єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ - 43143704, адреса вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057).

Представник відповідача у поданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення та вимога є такими, що прийняті у зв`язку з встановленням порушень податкового законодавства.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, під час нового розгляду справи встановив наступне.

Контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку підприємця щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками, вимог валютного та іншого законодавства та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 09.04.2014 по 16.03.2016, за результатами якої складений акт від 12.05.2016 №1970/20-38-13-05-09/ НОМЕР_1 .

На підставі акту перевірки від 12.05.2016 №1970/20-38-13-05-09/2782509634 податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.05.2016 за формою Р №0001001304, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за єдиним податком фізичних осіб на суму 535350,32 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 133837,58 грн.

При під час розгляду справи встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення стало твердження контролюючого органу про те, що операції позивача з його контрагентами мали сумнівний характер, були опосередковані штучним створенням документообігу з метою отримання податкової економії без реального руху активів, що підтверджується відсутністю у контрагента матеріально-технічної бази та трудових ресурсів, необхідних для вчинення операцій з поставки товарів, відсутністю контрагента за місцезнаходженням, відсутністю документів про походження товару (даних щодо його легітимного придбання контрагентом), відсутністю документів, які підтверджують реальність укладених договорів комісії.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач, в якості комісіонера, мав господарські відносини з Товариствами з обмеженою відповідальністю "Ніпріс", "Трейдтревел", "Самсел", "Ретейл Смарт", "Дерекс Груп", "ФРГ ЛТД", "Експо-Пасаж", "БТС Інвест", Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , які виступали в зазначених правовідносинах в якості комітентів, що оформлені договорами комісії, відповідно до умов яких комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за плату здійснювати дії щодо продажу через власні торгівельні мережі від свого імені в інтересах та за рахунок останнього товар, який належить комітенту. Комісіонер зобов`язується перерахувати комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від його продажу. За виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду шляхом утримання належних останньому сум із грошових коштів від проданого товару, які належать до перерахуванню комітента, та/або перерахуванням з розрахункового рахунку комітента на розрахунковий рахунок комісіонера.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій у судових рішеннях було викладено висновки стосовно того, що виконання умов договору підтверджується накладними, актами отримання товару, платіжними дорученнями, звітами комісіонера, актами приймання-передачі виконаних послуг.

Також, під час розгляду справи встановлено, що 01.03.2015 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "БТС Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експо-Пасаж" було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого позивач відступив Товариству з обмеженою відповідальністю "Експо-Пасаж" право вимоги боргу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо-Пасаж" за договором комісії оплати на суму 1070000,00 грн.

Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення агентськими договорами.

Відповідно до пункту 291.3 статті 293 Податкового кодексу України фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо відповідає встановленим вимогам та в установленому порядку реєструється платником єдиного податку.

Згідно із приписами пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб`єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20 000 000 гривень.

Положеннями п. 292.16 ст.292 Податкового кодексу України визначено, що право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови не перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.

Зазначене узгоджується з положеннями пункту 292.14 статті 292 Податкового кодексу України, за якими визначення доходу здійснюється, в тому числі, для надання права суб`єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до приписів пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця - є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

Водночас, до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Положеннями пункту 292.4 статті 292 Податкового кодексу України передбачено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

При цьому, до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Положеннями пп.14.1.202 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

З аналізу наведених норм вбачається, що операції з отримання позивачем від комітента грошових коштів для передачі цих коштів продавцю в якості оплати за придбаний позивачем за дорученням і за рахунок комітента товар не є операціями з реалізації товару, внаслідок якої позивачем отримується доход.

Отже, обсяг доходу підприємця, що є платником єдиного податку і здійснює свою діяльність як комісіонер, що вчиняє за дорученням і за рахунок комітента правочин з придбання товару, складається лише із сум винагороди, яка за період, що перевірявся, не перевищила розмір, визначений пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України.

Під час розгляду справи встановлено, що Верховним Судом у постанові від 21.01.2021 року вказано, що скаржником у касаційній скарзі порушено питання щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами із посиланням на наявність в матеріалах справи первинних документів відповідних товариств (з якими укладено договори комісії), підписаних громадянами, які заперечували свою участь у діяльності відповідного товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.

Також, Верховним Судом вказано, що оскільки у справі, яка розглядається, містяться відомості, що посадова особа контрагента позивача заперечує свою участь у створенні та діяльності відповідного товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, то перевірка та встановлення таких обставин має значення для правильного вирішення спору. Верховним Судом наголошено, що суди попередніх інстанцій не витребували та не дослідили відповідні матеріали кримінального провадження, зокрема вироків, протоколів допиту зазначених осіб, не дослідили, чи охоплені вироками періоди здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, не перевірено доводи податкового органу про не подання податкової звітності комітентами, відсутність матеріально-технічної бази та трудових ресурсів, необхідних для вчинення операцій з поставки товарів, відсутність документів про транспортування товару. При цьому, вказано, що податковий орган доводив суду, що жодне з підприємств комітентів не надавало податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь позивача, що відповідно до податкової інформації вони не придбавали товар, який передавали позивачу на реалізацію, а види діяльності певних комітентів взагалі не пов`язані з реалізацією тих товарів, які передавались позивачу та такі документи і обставини не досліджені, не оцінені судами попередніх інстанцій, зміст та правові наслідки цих документів не встановлені. Водночас, Верховним Судом зазначено, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового обліку, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображення в податковому обліку наслідків такої господарської операції є безпідставним. Крім того, Верховним Судом зазначено, що для правильності визначення доходу для цілей оподаткування, судами попередніх інстанцій не встановлено, яким чином позивачу надходила виручка від реалізованого товару за договором комісії, чим це підтверджується. Судами не досліджено наявність документів, що підтверджують надходження коштів за вказаний товар саме позивачу. Так, Верховним Судом вказано, що з матеріалів справи вбачається, що позапланова документальна невиїзна перевірка позивача, за результатами якої ухвалені оскаржувані рішення, проведена на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2016 року у справі №757/12075/16-к у кримінальному провадженні №32014220000000147, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.07.2014 року, а з 01.09.2015 року набрав чинності Закон України від 17.07.2015 року №655-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо зменшення тиску на платників податків", яким внесені зміни до Податкового кодексу України, а саме відмінено норми, які передбачають особливості прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами перевірок, проведених за визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України обставин, у зв`язку з наявністю кримінального провадження щодо кримінального правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків, у зв`язку з чим з 01.09.2015 року за результатами таких перевірок запроваджується загальний порядок та терміни прийняття податкових повідомлень-рішень, передбачений пунктом 86.8 статті 86 розділу ІІ Податкового кодексу України.

На виконання висновків та вимог Верховного Суду, викладених у постанові від 21.01.2021 року, суд зазначає наступне.

Позивач у встановленому законодавством порядку був зареєстрований як суб`єкт господарювання фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 4% з 08.04.2014 року та здійснює діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (код згідно КВЕД 46.18) та діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код згідно КВЕД 46.19).

Зі змісту наданих під час розгляду справи представником позивача пояснень та наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що для здійснення підприємницької діяльності позивач орендував нежитлові приміщення, в яких здійснював роздрібну торгівлю товарами, отриманими на комісію, а саме: приміщення площею 301,0 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 6, що підтверджується договором оренди нерухомого майна від 24.04.2014р., який укладений із ТОВ Торгівельне підприємство Українські ковбаси ; приміщення площею 287,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується договором суборенди №25/0414-Б від 25.04.2014р., що укладений із ТОВ АЛАГАР ; приміщення площею 171,8 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 20/1, що підтверджується договором оренди нежитлових приміщень від 01.05.2015р., що укладений із фізичною особою ОСОБА_3 ; приміщення площею 197,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується договором оренди нежитлових приміщень від 15.01.2015р., що укладений із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 .

Як вказано представником позивача у наданих поясненнях, витрати по сплаті орендної плати підтверджені розрахунковими документами та платіжними дорученнями, актами приймання - передачі наданих послуг тощо, які повністю досліджені під час податкової перевірки, але не знайшли відповідного відображення в акті.

Отже, суд зазначає, що під час нового розгляду справи встановлено, що у перевіряємому періоді позивач в якості комісіонера мав господарські відносини із Товариством з обмеженою відповідальністю НІПРІС (код 39606571) в якості комітента, що оформлено договором комісії №1/09/2015 від 01.09.2015 р., відповідно до умов якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за плату здійснювати дії щодо продажу через власні торгівельні мережі від свого імені в інтересах та за рахунок останнього товар, який належить комітенту (п.1.1. договору комісії). Також до обов`язків комісіонера за договором віднесено: прийняти товар на комісію за товарною накладною, оглянути товар та перевірити його якість та комплектність, самостійно здійснити комерційно-маркетингову роботу та знайти покупців, реалізувати товар тощо. За результатами виконання договору сторони складають звіт про виконання доручення (Звіт Комісіонера) та акт виконаних послуг, в якому відповідно до умов договору визначається розмір комісії коміссіонера за відповідний квартал (п.2.6 договору комісії). Також, у п. 2.7. договору сторони визначили, що на протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару комісіонер зобов`язується перерахувати комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від його продажу. Розділом 4 договору комісії сторони визначили розмір та порядок сплати комісії винагороди комісіонеру комітентом за виконання доручення із реалізації товару. Так, пунктом 4.1. договору сторони встановили, що за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру в період з 1 вересня 2015 року по 30 вересня 2015 року винагороду в розміру 21,6% від загальної продажної суми проданого товару за угодами з покупцями; в період з 1 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року винагороду в розмірі 10% від загальної суми, перерахованої на розрахунковий рахунок комітента. Винагорода комісіонеру виплачується шляхом утримання належних останньому сум із грошових коштів від проданого товару, належать до перерахування комітента, та/або перерахуванням з розрахункового рахунку комітента на розрахунковий рахунок комісіонера (п.4.4. договору комісії). Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії). Договор діє до 31 грудня 2015 року (п.8.1. договору комісії).

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що на виконання умов укладеного договору комісії ТОВ НІПРІС на адресу позивача переданий товар, що підтверджується складеними у відповідності до п.2.1. договору накладними: №0109/565 від 01.09.2015р. на суму 325000,00 грн. без ПДВ та №0109/896 від 01.10.2015р. на суму 450000,00 грн. без ПДВ (т.2 арк с. 133-135).

Сторонами господарського договору не спростовується факт отримання товару, який окрім іншого підтверджується протоколом обшуку від 15-18.01.2016 р., що досліджується відповідачем під час проведення перевірки.

На виконання п.2.7. договору комісії позивачем на користь ТОВ НІПРІС перераховано грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 договору комісії, а саме на банківський рахунок № НОМЕР_2 відкритий в ПАТ БАНК ВЕЛЕС м. Київ, МФО 322799. Факт перерахування грошових коштів підтверджується виконанням банківське установою позивача (AT РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ ) платіжних доручень: №560 від 30.09.2015р. на суму 325 000,00 грн.; №573 від 06.10.2015р. на суму 150 000,00 грн.; №578 від 14.10.2015р. на суму 300 000,00 грн.

Також з метою підтвердження виконання умов договору комісії, а саме п. 2.6., 3.2., комісіонером складені звіт комісіонера: №1 від 30.09.2015 р., яким останній звітував перед комітентом про реалізацію товару отриманого за накладною №0109/565 від 01.09.2015 р. на суму 325000,00 грн., а комітент затвердив такий звіт підписом керівника та печаткою підприємства, зауважень щодо звіту комісіонера комітентом у відповідності до п.3.4., 3.5. договору комісії не заявлено.

30.09.2015 р. між позивачем та ТОВ НІПРІС складений та підписаний акт приймання-передачі виконаних послуг №1, за змістом якого за виконані послуги комітент виплачує комісіонеру винагороду в сумі 89492,58 грн., яка відповідає умовам п.4.1. №1/09/2015 від 01.09.2015 р., та №2 від 31.12.2015р., яким останній звітував перед комітентом про реалізацію товару, отриманого за накладною №0109/896 від 01.10.2015р. на суму 450000,00 грн., а комітент затвердив такий звіт підписом керівника та печаткою підприємства, зауважень щодо звіту комісіонера комітентом у відповідності до п.3.4, 3.5 договору комісії не заявлено.

В подальшому, 31.12.2015р. між позивачем та ТОВ НІПРІС складений та підписаний акт приймання-передачі виконаних послуг №2, за змістом якого за виконані послуги комітент виплав комісіонеру винагороду в сумі 45000,00 грн., яка відповідає умовам n.4.1 договору комісії №1/09/2015 від 01.09.2015р.

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що в період, який перевірявся, позивач в якості комісіонера також мав господарські відносини із Товариством з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДТРЕВЕЛ (код 39889431) в якості комітента, що оформлено договором комісії №01/10/2015 від 01.10.2015 р., відповідно до умов якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за плату здійснювати дії щодо продажу через власні торгівельні мережі від свого імені в інтересах та за рахунок останнього товар, який належить комітенту (п.1.1. договору комісії). Також до обов`язків комісіонера за договором віднесено: прийняти товар на комісію за товарною накладною, оглянути товар та перевірити його якість та комплектність, самостійно здійснити комерційно-маркетингову роботу та знайти покупців, реалізувати товар тощо. За результатами виконання договору сторони складають звіт про виконання доручення (Звіт Комісіонера) та акт виконаних послуг, в якому відповідно до умов договору визначається розмір комісії комісіонера за відповідний квартал (п.2.6 договору комісії). Також, у п. 2.7. договору сторони визначили, що на протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару комісіонер зобов`язується перерахувати комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від його продажу. Розділом 4 договору комісії сторони визначили розмір та порядок сплати комісії винагороди комісіонеру комітентом за виконання доручення із реалізації товару. Так, пунктом 4.1. договору сторони встановили, що за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду в розмірі 10% від загальної суми, перерахованої на розрахунковий рахунок комітента. Винагорода комісіонеру виплачується шляхом утримання належних останньому сум із грошових коштів від проданого товару, які належать до перерахування комітенту, та/або перерахуванням з розрахункового рахунку комітента на розрахунковий рахунок комісіонера (п.4.4. договору комісії). Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії). Договір діє до 31 грудня 2016 року (п.8.1. договору комісії).

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що на виконання умов укладеного договору комісії ТОВ ТРЕЙДТРЕВЕЛ на адресу позивача переданий товар, що підтверджується складеними у відповідності до п.2.1. договору накладними: №0102/880 від 01.10.2015р. на суму 860 000 грн. без ПДВ; №0111/29 від 01.11.2015р., на суму 1524391,31 грн. без ПДВ, №0112/317 від 01.12 2015р. на суму 140000,00 грн. без ПДВ (т.2 арк.с. 147-154).

Сторонами господарського договору не спростовується факт отримання товару, який окрім іншого підтверджується протоколом обшуку від 15-18.01.2016 р., що досліджувався відповідачем під час проведення перевірки.

На виконання п.2.7. договору комісії позивачем на користь ТОВ ТРЕЙДТРЕВЕЛ перераховано грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 договору комісії, а саме на банківський рахунок № НОМЕР_2 відкритий в ПАТ БАНК ВЕЛЕС м. Київ, МФО 322799. Факт перерахування грошових коштів підтверджується виконанням банківською установою позивача (AT РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ ) платіжних доручень: №597 від 26.10.2015р. на суму 700 000,00 грн., №603 від 30.10.2015р. на суму 200 000,00 грн., №608 від 10.11.2015р. на суму 400 000,00 грн., №623 від 18.11.2015р. на суму 350 000,00 грн., №629 від 23.11.2015р. на суму 400 000,00 грн., №633 від 27.11.2015р. на суму 84 391,31 грн., №635 від 30.11.2015р. на суму 190 000,00 грн., №657 від 07,12.2015р. на суму 140 000,00 грн. (т.2 арк.с.154-161).

Також з метою підтвердження виконання умов договору комісії, а саме п. 2.6., 3.2., комісіонером складений звіт комісіонера: №1 від 31 12.2015 р., яким останній звітував перед комітентом про реалізацію товару отриманого за накладними № 0102/880 від 01.10.2015р., №01111/29 01.11.2015р., №0112/317 від 01.12.2015р. на загальну суму 2524391,31 грн., а комітент затвердив такий звіт підписом керівника та печаткою підприємства, зауважень щодо звіту комісіонера комітентом у відповідності до п.3.4., 3.5. договору комісії не заявлено (т.2 арк.с. 162).

В подальшому, 31.12.2015р. між позивачем та ТОВ ТРЕЙДТРЕВЕЛ складений та підписаний акт приймання - передачі виконаних послуг №1, за змістом якого за виконані послуги комітент виплачує комісіонеру винагороду в сумі 262439,14 грн., яка відповідає умовам п.4.1. договору комісії№01/10/15 від 01.10.2015р.

Судовим розглядом справи встановлено, що в період, що перевірявся, позивач в якості комісіонера також мав господарські відносини із Товариством з обмеженою відповідальністю САМСЕЛ (код 39930463) в якості комітента, що оформлено договором комісії №01/12/2015 від 01.12.2015 р., відповідно до умов якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за плату здійснювати дії щодо продажу через власні торгівельні мережі від свого імені в інтересах та за рахунок останнього товар, який належить комітенту (п.1.1. договору комісії). Також до обов`язків комісіонера за договором віднесено: прийняти товар на комісію за товарною накладною, оглянути товар та перевірити його якість та комплектність, самостійно здійснити комерційно-маркетингову роботу та знайти покупців, реалізувати товар тощо. За результатами виконання договору сторони складають звіт про виконання доручення (Звіт Комісіонера) та акт виконаних послуг, в якому відповідно до умов договору визначається розмір комісії комісіонера за відповідний квартал (п.2.6 договору комісії). Також, у п. 2.7. договору сторони визначили, що на протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару комісіонер зобов`язується перерахувати комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від його продажу. Розділом 4 договору комісії сторони визначили розмір та порядок сплати комісії винагороди комісіонеру комітентом за виконання доручення із реалізації товару. Так, пунктом 4.1. договору сторони встановили, що за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду в розмірі 20% від загальної прибуткової суми отриманого товару. Винагорода комісіонеру виплачується шляхом утримання належних останньому сум із грошових коштів від проданого товару, належать до перерахування комітенту, та/або перерахуванням з розрахункового рахунку комітента на розрахунковий рахунок комісіонера (п.4.4. договору комісії). Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії). Договір діє до 31 грудня 2016 року (п.8.1. договору комісії).

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що на виконання умов укладеного договору комісії ТОВ САМСЕЛ на адресу позивача переданий товар, що підтверджується складеними у відповідності до п.2.1. договору накладною: №0112/302 від 01.12.2015р. на суму 590 000,00 грн. без ПДВ (т.2 арк.с. 168-169).

На виконання п.2.7. договору комісії позивачем на користь ТОВ САМСЕЛ перераховано грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 договору комісії, а саме на банківський рахунок № НОМЕР_3 відкритий в ПУАТ ФІДОБАНК , МФО 3001759. Факт перерахування грошових коштів підтверджується виконанням банківською установою позивача (AT РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ ) платіжних доручень: №665 від 23.12.2015р. на суму 590 000,00 грн. (т.2 арк. С. 170)

Також з метою підтвердження виконання умов договору комісії, а саме п. 2.6., 3.2., комісіонером складений звіт комісіонера: №1 від 31.12.2015р., яким останній звітував перед комітентом про реалізацію товару отриманого за накладною №0112/302 від 01.12.2015р. на загальну суму 550000,00 грн., а комітент затвердив такий звіт підписом керівника та печаткою підприємства, зауважень щодо звіту комісіонера комітентом у відповідності до п.3.4., 3.5. договору комісії не заявлено (т.2 арк.с. 171).

31.12.2015р. між позивачем та ТОВ САМСЕЛ складений та підписаний акт приймання-передачі виконаних послуг №1, за змістом якого за виконані послуги комітент виплачує комісіонеру винагороду в сумі 118000,00 грн., яка відповідає умовам п.4.1 договору комісії №01/12/15 від 01.12.2015р.

Суд зазначає, що під час нового розгляду справи встановлено, що у перевіряємому періоді позивач в якості комісіонера мав господарські відносини із Товариством з обмеженою відповідальністю РЕТЕЙЛ СМАРТ (код 39541609) в якості комітента, що оформлено договором комісії №01/07/2015 від 01.07.2015р., відповідно до умов якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за плату здійснювати дії щодо продажу через власні торгівельні мережі від свого імені в інтересах та за рахунок останнього товар, який належить комітенту (п.1.1. договору комісії). Також до обов`язків комісіонера за договором віднесено: прийняти товар на комісію за товарною накладною, оглянути товар та перевірити його якість та комплектність, самостійно здійснити комерційно-маркетингову роботу та знайти покупців, реалізувати товар тощо. За результатами виконання договору сторони складають звіт про виконання доручення (Звіт Комісіонера) та акт виконаних послуг, в якому відповідно до умов договору визначається розмір комісії комісіонера за відповідний квартал (п.2.6 договору комісії). Також, у п. 2.7. договору сторони визначили, що на протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару комісіонер зобов`язується перерахувати комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від його продажу. Розділом 4 договору комісії сторони визначили розмір та порядок сплати комісійної винагороди комісіонеру комітентом за виконання доручення із реалізації товару. Так, пунктом 4.1. договору сторони встановили, що за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду в розміру 38,12% від загальної продажної суми проданого товару за угодами з покупцями. Винагорода комісіонеру виплачується шляхом утримання належних останньому сум із грошових коштів від проданого товару, що належать до перерахування комітенту, та/або перерахуванням з розрахункового рахунку комітента на розрахунковий рахунок комісіонера (п.4.4. договору комісії). Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії). Договір діє до 31 грудня 2015 року (п.8.1. договору комісії).

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що на виконання умов укладеного договору комісії ТОВ РЕТЕЙЛ СМАРТ на адресу позивача переданий товар, що підтверджується складеними у відповідності до п.2.1. договору накладними: №0107/65 від 01.07.2015 р. на суму 700000,00 грн без ПДВ, №0108/71 від 01.08.2015 р. на суму 1027000,00 грн. без ПДВ (т.2 арк.с. 173-176).

На виконання п.2.7. договору комісії позивачем на користь ТОВ РЕТЕЙЛ СМАРТ перераховано грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 договору комісії, а саме на банківський рахунок № НОМЕР_4 відкритий в ПАТ БАНК ВЕЛЕС м. Київ, МФО 322799. Факт перерахування грошових коштів підтверджується виконанням банківською установою позивача (AT РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ ) платіжних доручень: №460 від 16.07.2015р. на суму 250 000,00 грн., №478 від 23.07.2015 р. на суму 250000,00 грн., №483 від 28.07.2015 р. на суму 200000,00 грн., №485 від 07.08.2015 р. на суму 500000,00 грн., №491 від 10.08.2015 р. на суму 187000,00 грн., №500 від 14.08.2015 р. на суму 158000,00 грн., №501 від 17.08.2015 р. на суму 137000,00 грн., №502 від 17.08.2015 р. на суму 45000,00 грн.

Також з метою підтвердження виконання умов договору комісії, а саме п. 2.6., 3.2., комісіонером складені звіт комісіонера: № 1 від 30,09.2015р., яким останній звітував перед комітентом про реалізацію товару отриманого за накладними №0107/65 від 01.07.2015р., №0108/71 01.08.2015р. на загальну суму 1727000,00 грн., а комітент затвердив такий звіт підписом керівника та печаткою підприємства, зауважень щодо звіту комісіонера комітентом у відповідності до п.3.4., 3.5. договору комісії не заявлено (т. 2 арк.с. 192).

30.09.2015 р. між позивачем та ТОВ РЕТЕЙЛ СМАРТ складений та підписаний акт приймання-передачі виконаних послуг №1, за змістом якого за виконані послуги комітент виплачує комісіонеру винагороду в сумі 1063519,51 грн., яка відповідає умовам п.4.1. №1/07/2015 від 01.07.2015 р.

Під час нового розгляду справи встановлено, що у перевіряємому періоді позивач в якості комісіонера мав господарські відносини із Товариством з обмеженою відповідальністю ДЕРЕКС ГРУП (код 39209088) в якості комітента, що оформлено договором комісії №01/04/2013 від 01.04.2015 р., відповідно до умов якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за плату здійснювати дії щодо продажу через власні торгівельні мережі від свого імені в інтересах та за рахунок останнього товар, який належить комітенту (п.1.1. договору комісії). Також до обов`язків комісіонера за договором віднесено: прийняти товар на комісію за товарною накладною, оглянути товар та перевірити його якість та комплектність, самостійно здійснити комерційно-маркетингову роботу та знайти покупців, реалізувати товар тощо. За результатами виконання договору сторони складають звіт про виконання доручення (Звіт Комісіонера) та акт виконаних послуг, в якому відповідно до умов договору визначається розмір комісії комісіонера за відповідний квартал (п.2.6 договору комісії). Також, у п. 2.7. договору сторони визначили, що на протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару комісіонер зобов`язується перерахувати комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від його продажу. Розділом 4 договору комісії сторони визначили розмір та порядок сплати комісії винагороди комісіонеру комітентом за виконання доручення із реалізації товару. Так, пунктом 4.1. договору сторони встановили, що за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру в період з 1 вересня 2015 року по 30 вересня 2015 року винагороду в розмірі 20% від загальної продажної суми проданого товару за угодами з покупцями. Винагорода комісіонеру виплачується шляхом утримання належних останньому сум із грошових коштів від проданого товару, належать до перерахування комітента, та/або перерахуванням з розрахункового рахунку комітента на розрахунковий рахунок комісіонера (п.4.4. договору комісії). Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії). Договір діє до 31 грудня 2015 року (п.8.1. договору комісії).

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що на виконання умов укладеного договору комісії ТОВ ДЕРЕКС ГРУП на адресу позивача переданий товар, що підтверджується складеними у відповідності до п.2.1. договору накладними: №0104/75 від 01.04.2015р. на суму 1 499 438,42 грн. без ПДВ., Х20105/6 від 01.05.2015р. на суму 450 000,00 грн. без ПДВ, №0106/28 від 01,06.2015р. на суму 834 000,00 грн, без ПДВ. (т.2 арк.с.198-204).

На виконання п.2.7. договору комісії позивачем на користь ТОВ ДЕРЕКС ГРУП перераховано грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 договору комісії, а саме на банківський рахунок № НОМЕР_5 відкритий в ПАТ БАНК ВЕЛЕС м. Київ, МФО 322799. Факт перерахування грошових коштів підтверджується виконанням банківською установою позивача (AT РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ ) платіжних доручень: №337 від 20.04.2015р. на суму 1 400 000,00 грн., №354 від 28.04.2015р. на суму 80 000,00 грн., №364 від 12.05.2015р. на суму 100 000,00 грн., №377 від 18.05.2015р. на суму 150 000,00 грн., №395 від 28.05.2015р. на суму 200 000,00 грн., №405 від 08.06.2015р. на суму 158 000,00 грн, №419 від 18.06.2015р. на суму 180 000,00 грн., №435 від 25.06.2015 р. на суму 100 000,00 грн, №439 від 30.06.2015р. на суму 160 000,00 грн. (т.2 арк.с.205-213).

Також з метою підтвердження виконання умов договору комісії, а саме п. 2.6., 3.2., комісіонером складені звіт комісіонера: №1 від 30.06,2015р., яким останній звітував перед комітентом про реалізацію товару отриманого за накладними №0104/77 від 01.04.2015р., №0105/8 від 01.05.2015 р., №0106/28 від 01.06.2015р. на загальну суму 2783438,42 грн., а комітент затвердив такий звіт підписом керівника та печаткою підприємства, зауважень щодо звіту комісіонера комітентом у відповідності до п.3.4, 3,5 договору комісії не заявлено.

30.06.2015 р. між позивачем та ТОВ ДЕРЕКС ГРУП складений та підписаний акт приймання-передачі виконаних послуг №1, за змістом якого за виконані послуги комітент виплачує комісіонеру винагороду в сумі 631445,36 грн., яка відповідає умовам п.4.1 договору.

Суд зазначає, що під час нового розгляду справи встановлено, що у перевіряємому періоді позивач в якості комісіонера мав господарські відносини із Товариством з обмеженою відповідальністю ФРГ ЛТД (код 39417066) в якості комітента, що оформлено договором комісії №1/09/2015 від 01.09.2015 р., відповідно до умов якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за плату здійснювати дії щодо продажу через власні торгівельні мережі від свого імені в інтересах та за рахунок останнього товар, який належить комітенту (п.1.1. договору комісії). Також до обов`язків комісіонера за договором віднесено: прийняти товар на комісію за товарною накладною, оглянути товар та перевірити його якість та комплектність, самостійно здійснити комерційно-маркетингову роботу та знайти покупців, реалізувати товар тощо. За результатами виконання договору сторони складають звіт про виконання доручення (Звіт Комісіонера) та акт виконаних послуг, в якому відповідно до умов договору визначається розмір комісії комісіонера за відповідний квартал (п.2.6 договору комісії). Також, у п. 2.7. договору сторони визначили, що на протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару комісіонер зобов`язується перерахувати комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від його продажу. Розділом 4 договору комісії сторони визначили розмір та порядок сплати комісії винагороди комісіонеру комітентом за виконання доручення із реалізації товару. Так, пунктом 4.1. договору сторони встановили, що за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду в розмірі 14% від загальної продажної суми проданого товару за угодами з покупцями. Винагорода комісіонеру виплачується шляхом утримання належних останньому сум із грошових коштів від проданого товару, що належать до перерахування комітента, та/або перерахуванням з розрахункового рахунку комітента на розрахунковий рахунок комісіонера (п.4.4. договору комісії). Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії). Договір діє до 31 грудня 2015 року (п.8.1. договору комісії).

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що на виконання умов укладеного договору комісії ТОВ ФРГ ЛТД на адресу позивача переданий товар, що підтверджується складеними у відповідності до п.2.1. договору накладними: №0109/578 від 01.09.2015р. на суму 830 000,00 грн без ПДВ (т. 2 арк.с. 220-221).

На виконання п.2.7. договору комісії позивачем на користь ТОВ ФРГ ЛТД перераховано грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 договору комісії, а саме на банківський рахунок № НОМЕР_6 відкритий в ПАТ БАНК ВЕЛЕС м. Київ, МФО 322799. Факт перерахування грошових коштів підтверджується виконанням банківською установою позивача (AT РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ ) платіжних доручень: №523 від 04.09.2015р. на суму 180000,00 грн., №551 від 21.09.2015 р. на суму 650000,00 грн. (т.2 арк.с. 222-223).

Також з метою підтвердження виконання умов договору комісії, а саме п. 2.6., 3.2., комісіонером складений звіт комісіонера: №1 від 30.09.2015 р., яким останній звітував перед комітентом про реалізацію товару отриманого за накладною №0109/578 від 01.09.2015 р. на суму 830000,00 грн., а комітент затвердив такий звіт підписом керівника та печаткою підприємства, зауважень щодо звіту комісіонера комітентом у відповідності до п.3.4., 3.5. договору комісії не заявлено.

30.09.2015 р. між позивачем та ТОВ ФРГ ЛТД складений та підписаний акт приймання-передачі виконаних послуг №1, за змістом якого за виконані послуги комітент виплачує комісіонеру винагороду в сумі 135132,30 грн., яка відповідає умовам п.4.1 договору.

Під час нового розгляду справи встановлено, що у перевіряємому періоді позивач в якості комісіонера мав господарські відносини із ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_7 ) в якості комітента, що оформлено договором комісії №1/02/2015 від 01.02.2015 р., відповідно до умов якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за плату здійснювати дії щодо продажу через власні торгівельні мережі від свого імені в інтересах та за рахунок останнього товар, який належить комітенту (п.1.1. договору комісії). Також до обов`язків комісіонера за договором віднесено: прийняти товар на комісію за товарною накладною, оглянути товар та перевірити його якість та комплектність, самостійно здійснити комерційно-маркетингову роботу та знайти покупців, реалізувати товар тощо. За результатами виконання договору сторони складають звіт про виконання доручення (Звіт Комісіонера) та акт виконаних послуг, в якому відповідно до умов договору визначається розмір комісії комісіонера за відповідний квартал (п.2.6 договору комісії). Також, у п. 2.7. договору сторони визначили, що на протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару комісіонер зобов`язується перерахувати комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від його продажу. Розділом 4 договору комісії сторони визначили розмір та порядок сплати комісії винагороди комісіонеру комітентом за виконання доручення із реалізації товару. Так, пунктом 4.1. договору сторони встановили, що за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду в розмірі 30% від загальної продажної суми проданого товару за угодами з покупцями. Винагорода комісіонеру виплачується шляхом утримання належних останньому сум із грошових коштів від проданого товару, що належать до перерахування комітенту, та/або перерахуванням з розрахункового рахунку комітента на розрахунковий рахунок комісіонера (п.4.4. договору комісії). Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії). Договір діє до 31 грудня 2015 року (п.8.1. договору комісії).

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що на виконання умов укладеного договору комісії ФОП ОСОБА_2 на адресу позивача переданий товар, що підтверджується складеними у відповідності до п.2.1. договору накладними: №15 від 05.03.2015р. на суму 5 936,00 грн. без ПДВ, №16 від 18.03.2015р. на суму 35 056,00 грн, без ПДВ, №17 від 03.04.2015р. на суму 5 012,00 грн. без ПДВ, №18 від 16.04.2015р. на суму 2800,00 грн. без ПДВ, №19 від 30.04.2015р. на суму 11 564,00 грн, без ПДВ, №20 від 20.05.2015р. на суму 10 164,00 грн, без ПДВ, №21 від 10.06.2015р. на суму 6 524,00 грн. без ПДВ, №22 від 15.06.2015р. на суму 5 264,00 грн, без ПДВ, №23 від 10.06.2015р. на суму 5 628,00 грн. без ПДВ.

На виконання п.2.7. договору комісії позивачем на користь ФОП ОСОБА_2 перераховано грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 договору комісії, а саме на банківський рахунок № НОМЕР_8 відкритий в ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК , МФО 300614. Факт перерахування грошових коштів підтверджується виконанням банківською установою позивача (AT РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ ) платіжних доручень: №268 від 06.03.2015р. на суму 5 936,00 грн., №292 від 23.03.2015р. на суму 35 056,00 грн., №309 від 14.04.2015р. на суму 5 012,00 грн., №2329 від 17.04.2015р. на суму 2 800,00 грн., №368 від 12.05.2015р. на суму 11 564,00 грн., №388 БІД 26.05.2015р. на суму 10 164,00 грн., №434 від 25.06.2015р. на суму 11 788,00 грн., №474 від 17.07.2015р. на суму 5 628,00 грн. (т.2 арк.с. 240-247).

Також з метою підтвердження виконання умов договору комісії, а саме п. 2.6., 3.2., комісіонером складені звіт комісіонера: №1 від 31.03.2015р,, №2 від 30.06.2015р., №3 від 30.09.2015 р. (т.2 арк.с. 248, 250, т.3 арк.с.2). Комітент затвердив такі звіти підписом керівника та печаткою підприємства, зауважень щодо звіту комісіонера комітентом у відповідності до п.3.4., 3.5. договору комісії не заявлено.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_2 складені та підписані акти приймання-передачі виконаних послуг №1 від 31 03 2015р., №2 від 30.06.2015, №3 від 30.09.2015 (т.2 арк.с. 249, т.3 арк. с 1, 3), за змістом яких за виконані послуги комітент виплачує комісіонеру винагороду в сумі 17568,00 грн., яка відповідає умовам п.4.1. договору комісії №01/02/2015 від 01.02.2015р. із змінами згідно додаткової угоди №1 від 01.08.2015р., за виконані послуги комітент виплачує комісіонеру винагороду в сумі 28569,03 грн., яка відповідає умовам п.4.1. договору комісії №01/02/2015 від 01.02.2015р. із змінами згідно додаткової угоди №1 від. 01.08.2015р. договору, за виконані послуги комітент виплачує комісіонеру винагороду в сумі 234,13 грн., яка відповідає умовам п.4.1. договору комісії №01/02/2015 від 01.02.2015 р. із змінами згідно додаткової угоди №1 від 01.08.2015р.

Суд зазначає, що під час нового розгляду справи встановлено, що у перевіряємому періоді позивач в якості комісіонера мав господарські відносини із Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКСПО-ПАСАЖ (код 38865645) в якості комітента, що оформлено договором комісії №01/01/2015 від 01.01.2015 р., відповідно до умов якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за плату здійснювати дії щодо продажу через власні торгівельні мережі від свого імені в інтересах та за рахунок останнього товар, який належить комітенту (п.1.1. договору комісії). Також до обов`язків комісіонера за договором віднесено: прийняти товар на комісію за товарною накладною, оглянути товар та перевірити його якість та комплектність, самостійно здійснити комерційно-маркетингову роботу та знайти покупців, реалізувати товар тощо. За результатами виконання договору сторони складають звіт про виконання доручення (Звіт Комісіонера) та акт виконаних послуг, в якому відповідно до умов договору визначається розмір комісії комісіонера за відповідний квартал (п.2.6 договору комісії). Також, у п. 2.7. договору сторони визначили, що на протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару комісіонер зобов`язується перерахувати комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від його продажу. Розділом 4 договору комісії сторони визначили розмір та порядок сплати комісії винагороди комісіонеру комітентом за виконання доручення із реалізації товару. Так, пунктом 4.1. договору сторони встановили, що за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду в розмірі 30% від загальної продажної суми проданого товару за угодами з покупцями. Винагорода комісіонеру виплачується шляхом утримання належних останньому сум із грошових коштів від проданого товару, що належать до перерахування комітенту, та/або перерахуванням з розрахункового рахунку комітента на розрахунковий рахунок комісіонера (п.4.4. договору комісії). Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії). Договор діє до 31 грудня 2015 року (п.8.1. договору комісії).

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що на виконання умов укладеного договору комісії ТОВ ЕКСПО-ПАСАЖ на адресу позивача переданий товар, що підтверджується складеними у відповідності до п.2.1. договору накладними: №0201/24 від 02.01.2015р. на суму 860 523,35 грн. без ПДВ, №0102/9 від 01.02.2015р. на суму 780 000,00 грн. без ПДВ, №0103/8 від 01.03.2015р. на суму 1 940 000,00 грн. без ПДВ, №0104/75 від 01.04.2015р. на суму 1 499 438,42 грн. без ПДВ(т.3 арк. с. 8-17).

На виконання п.2.7. договору комісії позивачем на користь ТОВ ЕКСПО-ПАСАЖ перераховано грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 договору комісії, а саме на банківський рахунок № НОМЕР_9 відкритий в ПАТ БАНК ВЕЛЕС м. Київ, МФО 322799. Факт перерахування грошових коштів підтверджується виконанням банківською установою позивача (AT РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ ) платіжних доручень: №208 від 11.02 2015р. на суму 280 000,00 грн., №222 від 13.02.2015р. на суму 500 000,00 грн., №252 від 02.03.2015р. на суму 170 000,00 грн., №279 від 12 03.2015р. на суму 230 000,00 грн., №287 від 19.03.2015р. на суму 381 522,00 грн., №288 від 19.03.2015р. на суму 138 478,00 грн., №295 від 23.03.2015р. на суму 380 000,00 грн., №301 від 27.03.2015р. на суму 340 000,00 грн., №302 від 01.04.2015р. на суму 150 000,00 грн. (т.3 арк.с. 18-26).

Також з метою підтвердження виконання умов договору комісії, а саме п. 2.6., 3.2., комісіонером складено звіт комісіонера: №1 від 31.03.2015р., яким останній звітував перед комітентом про реалізацію товару отриманого за накладними №0201/24 від 02.01.2015р., №0102/9 від 01.02.2015р., №0103/8 від 01.03.2015р. на загальну суму 3580523,35 грн., а комітент затвердив такий звіт підписом керівника та печаткою підприємства, зауважень щодо звіту комісіонера комітентом у відповідності до п.3.4., 3.5. договору комісії не заявлено.

31.03.2015 р. між позивачем та ТОВ ЕКСПО-ПАСАЖ складений та підписаний акт приймання-передачі виконаних послуг №1, за змістом якого за виконані послуги комітент виплачує комісіонеру винагороду в сумі 1524706,70 грн., яка відповідає умовам п.4.1 договору.

Під час нового розгляду справи встановлено, що у перевіряємому періоді позивач в якості комісіонера мав господарські відносини із Товариством з обмеженою відповідальністю БТС ІНВЕСТ (код 39473471) в якості комітента, що оформлено договором комісії №1/2/12/14 від 05.12.2014 р., відповідно до умов якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за плату здійснювати дії щодо продажу через власні торгівельні мережі від свого імені в інтересах та за рахунок останнього товар, який належить комітенту (п.1.1. договору комісії). Також до обов`язків комісіонера за договором віднесено: прийняти товар на комісію за товарною накладною, оглянути товар та перевірити його якість та комплектність, самостійно здійснити комерційно-маркетингову роботу та знайти покупців, реалізувати товар тощо. За результатами виконання договору сторони складають звіт про виконання доручення (Звіт Комісіонера) та акт виконаних послуг, в якому відповідно до умов договору визначається розмір комісії комісіонера за відповідний квартал (п.2.6 договору комісії). Також, у п. 2.7. договору сторони визначили, що на протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару комісіонер зобов`язується перерахувати комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від його продажу. Розділом 4 договору комісії сторони визначили розмір та порядок сплати комісії винагороди комісіонеру комітентом за виконання доручення із реалізації товару. Так, пунктом 4.1. договору сторони встановили, що за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду в розмірі 1% від загальної продажної суми проданого товару за угодами з покупцями. Винагорода комісіонеру виплачується шляхом утримання належних останньому сум із грошових коштів від проданого товару, що належать до перерахування комітенту, та/або перерахуванням з розрахункового рахунку комітента на розрахунковий рахунок комісіонера (п.4.4. договору комісії). Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії). Договір діє до 31 грудня 2015 року (п.8.1. договору комісії).

На виконання п.2.7. договору комісії позивачем на користь ТОВ БТС ІНВЕСТ перераховано грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 договору комісії, а саме на банківський рахунок № НОМЕР_10 відкритий в ПАТ БАНК ВЕЛЕС м. Київ, МФО 322799. Факт перерахування грошових коштів підтверджується виконанням банківською установою позивача (AT РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ ) платіжних доручень: № 183 від 09.01.2015р. на суму 350 000,00 гри., №191 від 22.01.2015р. на суму 200 000,00 грн., №199 від 30.01 2015р. на суму 420 000,00 грн. (т.3 арк.с. 34-36).

Під час розгляду справи встановлено, що 01.03.2015р. між позивачем, ТОВ БТС ІНВЕСТ та ТОВ ЕКСПО-ПАСАЖ був укладений договір про відступлення права вимоги, за умовами якого позивач відступив ТОВ ЕКСПО-ПАСАЖ право вимоги боргу від ТОВ БТС ІНВЕСТ на суму здійсненої за договором комісії №1/2/12/14 від 05.12.2014р. оплати, а саме 1070000,00 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

При цьому, суд зазначає, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

З врахуванням наведеного вище суд приходить до висновку, що реалізація господарської операції здійснюється не в момент укладення договору, а під час виконання зобов`язань, що з нього випливають та підтверджується первинними документами, які складаються на підставі договору: акти прийому-передачі товару, виконання робіт або надання послуг та відповідними платіжними дорученнями тощо.

Суд зазначає, що надані представником позивача до суду первинні документи складені у встановленому порядку.

Під час розгляду справи не встановлено обставин наявності будь-яких реальних зауважень щодо форми та змісту наданих первинних документів, що також не було зазначено і контролюючим органом в акті перевірки.

Стосовно посилань контролюючого органу на обставини того, що підставою для встановлених порушень позивача слугувала наявна у контролюючого органу податкова інформація стосовно контрагентів, а також допущені останніми порушення податкового законодавства суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Крім того, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Також суд зазначає, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

В той же час, порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 30.05.2019 року по справі №820/1009/17, від 03.04.2020 року по справі №160/4200/19, від 10.04.2020 року по справі №440/1082/19, від 16.04.2020 року по справі №805/5017/15-а.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність в даному випадку доводів контролюючого органу.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами Товариствами з обмеженою відповідальністю "Ніпріс", "Трейдтревел", "Самсел", "Ретейл Смарт", "Дерекс Груп", "ФРГ ЛТД", "Експо-Пасаж", "БТС Інвест", Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Також, з приводу доводів представника відповідача щодо наявності вироків суду стосовно контрагентів позивача та протоколів допиту суд зазначає наступне.

Стосовно вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 11.09.2014 р. відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ч 2 ст 205-1 КК України встановлено, що господарські взаємовідносини позивача із зазначеним товариством відбулись протягом квітня - червня 2015 року, тобто в інший період , що свідчить про неможливість врахування зазначеного судового рішення. Водночас, судом встановлено, що договір комісії укладений із вказаним контрагентом було підписано ОСОБА_6 , а не особою, якої стосується вирок Солом`янського районного суду м. Києва.

Стосовно протоколу допиту під час досудового розслідування громадянина ОСОБА_7 суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не надано до суду достатніх та належних доказів здійснення посадовими особами підприємства позивача фіктивних операцій, а отже у суду відсутні підстави для врахування зазначених доводів представника відповідача.

Таким чином, суд зазначає, що ні на момент проведення перевірки та фіксації її наслідків контролюючим органом, ні станом на час розгляду судом даної справи інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб контрагентів позивача щодо взаємовідносин, які слугували перевірці у спірних правовідносинах, або ж підприємства позивача відсутня.

При цьому, обставини порушення кримінального провадження відносно контрагентів позивача та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючого суб`єкта, в рамках такого провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.03.2019 року по справі №826/3740/17.

При цьому, суд зазначає, що на виконання вимог постанови Верховного Суду під час розгляду справи судом неодноразово викликались у судове засідання для допиту посадові особи контрагентів позивача шляхом направлення судових повісток та розміщення відповідних оголошень про виклик до сду, проте останні до суду не прибули, причин не прибуття суду не повідомили.

Враховуючи вищевикладене, суд також зазначає, що під час нового розгляду справи встановлено, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, за результатами розгляду кримінального провадження, в рамках якого проведена спірна перевірка, відповідного рішення, зокрема, вироку, ухвали про закриття кримінального провадження, прийнято не було.

Не погодившись із вказаними податковим повідомленням-рішенням та вимогою позивач звернувся до суду за поновленням власних порушених прав.

Суд зазначає, що підстави, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка, встановленні пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, однією з яких є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону, про що зазначено підпунктом 78.1.11 цієї статті.

Керуючись підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, про що зазначено в акті перевірки, з інформацією про те, що перевірка позивача проведена на виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22.03.2016 року по справі №757/12075/16-к.

Суд зазначає, що п. 36 Підрозділу 10 Інші перехідні положення (в редакції, що діє з 01.09.2015 тобто на час спірних відносин, а саме на час прийняття ухвали слідчого судді про призначенні перевірки) Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків" від 17.07.2015 №655 і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов`язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

До запровадження наведених норм, діяли положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, за якими, у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи-підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку. Про те, такі положення були виключені саме на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків" від 17.07.2015 №655 (далі - Закон №655).

З аналізу наведених вище приписів слід дійти висновку про те, що з часу набрання законної сили Закону №655 (01.09.2015) органи податкової служби не мали повноважень приймати податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішення в кримінальній справі, якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства, а кримінальне провадження порушено по факту скоєння злочину в тому числі і щодо позивача.

Отже враховуючи те, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем - 27.05.2016, тобто після набрання законної сили Закону №655, і на момент прийняття якого, за результатами розгляду кримінального провадження, в рамках якого проведена спірна перевірка позивача, відповідного рішення, прийнято не було, суд приходить до висновку про те, останнє є прийнятим передчасно, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що під час вирішення даної справи судом також враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.09.2019 року по справі №820/3096/16.

Також, суд зазначає, що оскільки податкова вимога Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за формою №3297-17 від 07.06.2016 року, якою Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 визначена сума податкового боргу за єдиним податком фізичних осіб на суму 669187,90 грн. (шістсот шістдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят сім гривень 90 коп.), в тому числі 535350,32 грн. за податковим зобов`язанням та 133837,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є такою, що винесена на суму неузгодженого зобов`язання за єдиним податком з фізичних осіб, що визначена за оскаржуваним позивачем податковим повідомленням-рішенням №0001001304 від 27.05.2015 року, то остання з огляду на висновки суду у даній справі також підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за формою "Р" №0001001304 від 27.05.2016 року, яким Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), визначено грошове зобов`язання за єдиним податком фізичних осіб 669187,90 грн., в т.ч. 535350,32 грн. за податковими зобов`язаннями та 133837,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасувати податкову вимогу Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за формою №3297-17 від 07.06.2016 року, якою Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 визначена сума податкового боргу за єдиним податком фізичних осіб на суму 669187,90 грн. (шістсот шістдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят сім гривень 90 коп.), в тому числі 535350,32 грн. за податковим зобов`язанням та 133837,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 18 листопада 2021 року.

Суддя Мельников Р.В.


Суд	Харківський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	04.11.2021
Оприлюднено	24.11.2021
Номер документу	101254872
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —820/3092/16

Ухвала від 11.04.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Блажівська Н.Є.