Ухвала

від 19.11.2021 по справі 540/1790/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 листопада 2021 року

Київ

справа №540/1790/19

адміністративне провадження № К/9901/16201/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Іксора до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (далі - ГУ ДПС) (правонаступника Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі) (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ГУ ДПС на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 (суддя Попов В.Ф.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2020 (головуючий суддя Косцова І.П., судді Осіпов Ю.В., Скрипченко О.В.),

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Іксора (далі - позивач, ТОВ Іксора , Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 17.05.2019 № 0001611422 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 75 920 грн (в тому числі: за основним платежем - 60 736 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 184 грн);

від 17.05.2019 №0004441307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн ;

від 17.05.2019 №0004431307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 102 246,98 грн (в тому числі: за основним платежем - 596,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 101 650,82 грн);

від 17.05.2019 №0004451307 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 63,68 грн (в тому числі: за основним платежем - 41,4 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 22,28 грн);

від 23.05.2019 №0001661422 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1 064 206,25 грн (в тому числі: за основним платежем - 851 365 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 212 841,25 грн);

від 02.08.2019 №0002221422 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 440 грн;

Позовні вимоги обґрунтовані доводами Товариства, що викладені в акті перевірки від 08.04.2019 №54/21-22-14-01/31848398 висновки контролюючого органу щодо несплати Товариством у належному розмірі податку з доходів фізичних осіб (виплаченої заробітної плати), не нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на грошові кошти, отримані Товариством з місцевого бюджету в рахунок компенсації витрат за пільговий проїзд громадян, щодо яких затверджені програми соціального захисту, неподання розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) фізичним особам, і сум утриманого з них податку та не підтвердження витрат на придбання запасних частин, використаних для ремонту автобусів, ґрунтуються на невірному тлумаченні чинного законодавства та є помилковими. Під час перевірки Товариство надало усі первинні документи, що підтверджують фактичне списання товарно-матеріальних цінностей (запасних частин) для забезпечення виробничого процесу, суму нарахованої (виплаченої) заробітної плати, орендної плати за оренду транспортних засобів, виплаченої фізичним особам-підприємцям, підстави отримання бюджетних коштів як компенсації витрат наданих послуг з безкоштовного проїзду певним категоріям громадян.

Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 21.11.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2020, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 17.05.2019 №0001611422, №0004441307, від 23.05.2019 №0001661422, в іншій частині позову відмовив.

Скасовуючи зазначені податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у Товариства наявні усі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з придбання та використання у господарській діяльності запасних частин до автобусів, оливи, рідини гальмівної загальною вартістю 337420,00 грн, яку Товариство віднесло до інших операційних витрат у І кварталі 2018 року (рядок 2180 звіту про фінансові результати за І квартал 2018 року). Суди встановили, що зазначена сума витрат підтверджується актом списання товарно-матеріальних цінностей від 30.03.2018, заявками на ремонт, актами виконаних робіт. Відображення цієї ж суми витрат в актах списання товарно-матеріальних цінностей від 10.10.2018 було обумовлено необхідністю виправити помилки в акті від 30.03.2018 щодо не зазначення державних номерів автобусів, в ремонті яких були використані запасні частини, що, однак, не супроводжувалося повторним включенням вартості списаних товарно-матеріальних цінностей до витрат в бухгалтерському та податковому обліку.

Суди дійшли висновку, що отримані Товариством в 2017 році компенсаційні виплати в загальній сумі 655 00,00 грн за рахунок бюджетних коштів не є базою оподаткування ПДВ, оскільки операції з продажу товарів (робіт, послуг) у цьому випадку відсутні, а виплачені позивачу бюджетні кошти є відшкодуванням збитків, понесених підприємством внаслідок надання послуг з пасажирських перевезень в рамках соціальних програм, і складають різницю між реально понесеними витратами на виробництво послуг та сумою грошових коштів, сплачених споживачами цих послуг з урахуванням наданих державою пільг. Оскільки чинним законодавством не встановлено обов`язок суб`єкта господарювання, який нараховує (виплачує) дохід фізичній особі-підприємцю, відображати цей дохід в податковому розрахунку 1-ДФ, Товариство, виплачуючи орендну плату фізичним особам-підприємцям, не було зобов`язане включати суми орендної плати до зазначеної звітності.

ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2020.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ Іксора відмовити повністю.

Підставою касаційного оскарження рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2020 відповідач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм пункту 44.1 статті 44, пункту 54.3 статті 54, пункту 119.2 статті 119, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункт б пункту 176.2 статті 176, пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України (далі - ПК) без врахування висновку щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, зроблених Верховним Судом у постановах від 05.05.2020 (справа №826/678/16), від 26.06.2019 (справа №808/1641/16), від 21.01.2020 (справа №820/11382/15).

Верховний Суд ухвалою від 27.07.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС.

Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС (з урахуванням змін, які набрали чинності 08.02.2020) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи в межах підстави відкриття касаційного провадження та дійшов висновку, що касаційне провадження у цій справі слід закрити.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

Довід ГУ ДПС про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права без врахування висновку Верховного Суду у постановах, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, не знайшов підтвердження з огляду на те, що правовідносини у справах, в яких ухвалені ці постанови, та у цій справі (№540/1790/19) не є подібними.

Так, зміст правовідносин у справі №826/678/16, в якій Верховний Суд ухвалив постанову від 05.05.2020, стосується обставин щодо реальності наслідків господарських операцій між позивачем та контрагентами, з огляду на не підтвердження таких належними первинними документами, а також відсутності у контрагентів відповідних ресурсів для ведення діяльності, що виключає право позивача формувати дані податкового обліку за такими операціями.

Справа №820/11382/15, в якій Верховним Судом ухвалено постанову від 21.01.2020, стосується обставин щодо застосування контролюючим органом штрафної санкції у розмірі 50 відсотків та 75 відсотків за несплату (неперерахування) до або під час виплати заробітної плати податку на доходи фізичних осіб. Кваліфікуючою ознакою для притягнення до відповідальності, встановленої статтею 127 ПК, застосування якої стосувався спір, що був предметом судового розгляду у зазначеній справі, є порушення податковим агентом встановлених правил щодо утримання податку у джерела виплати доходу. Джерелом виплати доходу є заробітна плата, з якої податковим агентом утримано податок на доходи фізичних осіб, але не перераховано у встановлені терміни до бюджету.

У справі №808/1641/16, за результатами касаційного перегляду якої Верховним Судом ухвалено постанову від 26.06.2019, спірні правовідносини виникли щодо права платника ПДВ на податковий кредит за операціями з придбання товару, які не мали реального змісту. Суд касаційної інстанції в зазначеній постанові дійшов висновку про неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, які входять до предмета доказування при розгляді адміністративного позову та мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Інше застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права у цій справі, порівняно з наведеними постановами Верховного Суду у справах №826/678/16, №820/11382/15, №808/1641/16, обумовлено іншими обставинами у справі та неподібністю правовідносин.

Беручи до уваги наведене, є встановлені пунктом 5 частини першої статті 339 КАС підстави для закриття касаційного провадження, відкритого у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС за касаційною скаргою ГУ ДПС.

Керуючись статтями 248, 328, пунктом 5 частини першої статті 339, статтями 341, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2020 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

М.М. Яковенко ,

Судді Верховного Суду