Постанова

від 16.11.2021 по справі 675/1065/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 675/1065/19

Провадження № 22-ц/4820/1216/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Грох Л.М.

секретар судового засідання Кошельник В.М.

з участю : прокурора та представника апелянта

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 675/1065/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля Вест на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2021 року в складі судді Короля О.В. у цивільній справі за позовом заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Поділля Вест про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав на земельну ділянку, скасування у поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки та поновлення запису у поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд

в с т а н о в и в:

У травні 2019 року заступник керівника Шепетівської місцевої прокуратури звернувся в суд з позовом в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому просив визнати: недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-4309-СГ від 15 березня 2017 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2, 0000 га, кадастровий номер 6822184500:06:018:0840, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області; витребувати у ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822184500:06:018:0840 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 29479085 від 11.12.2018 року про державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:018:0879; скасувати у Поземельній книзі на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:018:0879 запис про державну реєстрацію цієї земельної ділянки; поновити у Поземельній книзі на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:018:0840 запис про державну реєстрацію цієї земельної ділянки.

На підтримання заявлених позовних вимог прокурор вказував, що під час вивчення питання щодо законності безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок державної власності було встановлено, що наказом Головного управління держгеокадастру у Хмельницькій області від 15 березня 2017 року № 22-4309-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2, 0000 га, кадастровий номер 6822184500:06:018:0840, що розташована за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства та 05 квітня 2017 року зареєстровано у встановленому порядку право власності. В подальшому ОСОБА_1 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_2 .

Як зазначав прокурор, даний наказ є недійсним оскільки ОСОБА_3 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-10424-СГ від 28 квітня 2016 року вже попередньо отримав у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, кадастровий номер 6825887600:02:019:0138, що розташована на території Соснівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, таким чином ОСОБА_3 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, отже ОСОБА_2 придбала земельну ділянку в особи, яка, з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати.

Крім того, відповідно до інформації Державного кадастрового реєстратора відділу ГУ Держгеокадастру в Ізяславському районі, земельна ділянка за кадастровим номером 6822184500:06:018:0840, що вибула із державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:018:0879, площею 16 га, та 11 грудня 2018 року на підставі рішення державного реєстратора Хмельницького бюро технічної інвентаризації ОСОБА_4 на новоутворену земельну ділянку зареєстровано право власності за ОСОБА_2 .

Прокурор вважав, що факт об`єднання ОСОБА_5 земельних ділянок, у результаті якого земельна ділянка площею 2 га із кадастровим номером 6822184500:06:018:0840 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:018:0879, не перешкоджає витребуванню земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-4309-СГ від 15.03.2017 року у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 6822184500:06:018:0840).

Тому на думку прокурора, з метою ефективного захисту порушеного права, відновлення становища, що існувало до його порушення, забезпечення можливості належного оформлення права власності держави на спірну земельну ділянку згідно вимог ст. 126 ЗК України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст.ст. 2, 5 ЦПК України, крім вимог про визнання недійсним наказу Держгеокадастру та витребування земельної ділянки, належним способом захисту інтересів держави є пред`явлення також вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записів про державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:018:0879 і скасування у Державному земельному кадастрі записів про державну реєстрацію цієї земельної ділянки, та поновлення у Державному земельному кадастрі записів про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:018:0840.

Ухвалою Ізаславського районного суду Хмельницької області від 12 лютого 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ТзОВ Поділля Вест .

Рішенням Ізаславського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2021 року позов задоволено частково, визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15 березня 2017 року №22-4309-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822184500:06:018:0840 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, витребувано у ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку загальною площею 2,0000 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом №22-4309-СГ від 15 березня 2017 року у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 29479085 від 11 грудня 2018 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:018:0879, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

ТзОВ Поділля Вест подало апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, оскільки прокурором при зверненні до суду не доведено факт відсутності органу до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, а судом не перевірено доказів на вчинення прокурором дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Так при зверненні до суду прокурором не зазначено причин неможливості здійснення Головним управлінням держгеокадастру у Хмельницькій області своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, не надано доказів того що відповідний орган не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом, натомість прокурор посилався на відсутність у Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повноважень на звернення до суду. Крім того, апелянт посилається, що судом не в повній мірі з`ясовано обставини щодо власника спірної земельної ділянки, оскільки відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю по М`якотівській сільській раді Ізяславського району, виданого КСП Перемога , серія ХМ №6, який зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право колективної власності на землю за № 1 від 24 травня 1995 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6822184500:06:018:0840, входить до земель колективної власності. Таким чином, до 01 січня 2019 року на нерозпайовані землі КСП Перемога існувало права колективної власності, що підтверджене правовстановлюючим документом, а саме вказаним Державним актом і на час виділення земельної ділянки ОСОБА_3 спірна земельна ділянка мала б перебувати в колективній власності, рішення щодо передачі нерозпайованих земель КСП до земель запасу загальними зборами власників земельних паїв КСП чи в будь який інший спосіб не приймалося. Отже, за таких обставин, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в особі держави не мало і не має правових підстав для розпорядження землями колишнього КСП Перемога . Також апелянт вважає, що вимога про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру незаконним та його скасування є не ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.

З огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі, ТзОВ Поділля Вест просило скасувати рішення Ізаславського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Шепетівська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що прокуратура обґрунтовано звернулася до суду з даним позовом, захищаючи інтереси Держави в суді, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не вживало жодних дій пов`язаних з поверненням у власність Держави спірної земельної ділянки. Таким чином, спірна земельна ділянка вибула з володіння держави внаслідок порушення закону не лише набувачем земельної ділянки, а й органом уповноваженим розпоряджатися цією земельною ділянкою.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що підтримує подану апеляційну скаргу в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15 березня 2017 року № 22-4309-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822184500:06:018:0840) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, оскільки рішення органів виконавчої влади про передачу земельної ділянки у власність є актами індивідуальної дії, яка вичерпує свою дію в момент їх прийняття шляхом виконання. Крім того, визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру незаконним та його скасування є не ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не тягне за собою правових наслідків.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 04 жовтня 2016 року № 22-26047-СГ надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15 березня 2017 року № 22-4309-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 6822184500:06:018:0840, що знаходиться за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, та передано йому дану земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного наказу 05 квітня 2017 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:018:0840.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 травня 2017 року ОСОБА_1 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_2 , яка на підставі даного договору зареєстровала право власності на зазначену земельну ділянку.

У подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 6822184500:06:018:0840 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:018:0879 площею 16,00 га, а 11 грудня 2018 року на підставі рішення державного реєстратора Хмельницького бюро технічної інвентаризації ОСОБА_4 право власності на новоутворену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 .

Вказані обставини підтверджуються інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 166809100 від 16 травня 2019 року, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 166818518 від 16 травня 2019 року, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 16286899 від 08 квітня 2019 року, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 04 жовтня 2016 року № 22-26047-СГ, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15 березня 2017 року № 22-4309-СГ, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6807359332018 від 03 грудня 2018 року, даними з поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:018:0879, технічною документацією із землеустрою сертифікованого інженера-землевпорядника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , відповіддю Відділу в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19 березня 2019 року № 10-22-0.25-221/101-19.

В той же час відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 28 квітня 2016 року № 22-10424-СГ ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку земельну ділянку площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Соснівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.

Таким чином, у власність одній і тій же особі вже надавалися земельна ділянка одного виду призначення.

Крім того, згідно рішення засновника ТзОВ Поділля Вест ОСОБА_2 від 02 травня 2019 року № 1 створено ТзОВ Поділля Вест та сформовано статутний капітал товариства за рахунок майнового (негрошового) внеску в сумі 2 846 715 грн. 50 коп., а саме: земельних ділянок, які належать засновнику на праві власності. До статутного капіталу включено, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:018:0879 площею 16,00 га, що знаходиться за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. Частка ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства становила 100 %, її обрано директором товариства та затверджено його статут.

У відповідності до акту приймання-передачі від 02 травня 2019 року ОСОБА_2 передала, а ТзОВ Поділля Вест прийняло вказану земельну ділянку в якості внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу товариства.

Згідно договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ Поділля Вест від 08 травня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , передано у власність останнього за плату частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля Вест в сукупному розмірі 2 846 715 грн. 50 коп., що складає 100 % статутного капіталу товариства.

Згідно з актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля Вест від 08 травня 2019 року в зв`язку з укладенням вищезазначеного договору ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_7 прийняв належні ОСОБА_2 корпоративні права - частку в статутному капіталі ТОВ Поділля Вест у розмірі 2 846 715 грн. 50 коп., що складає 100 % статутного капіталу товариства.

Разом з тим, як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно єдиним власником земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:018:0879 площею 16,00 га є саме відповідач ОСОБА_2 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 196446339 від 15 січня 2020 року, за ТзОВ Поділля Вест не зареєстровано жодного об`єкта нерухомого майна.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що на час подання заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, оскільки ОСОБА_1 уже використав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки за таким видом використання, тому він не мав права отримувати і відчужувати земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:018:0840, а вказана земельна ділянка незаконно вибула із державної власності. Враховуючи, що власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_2 , тому саме у неї, як власника, підлягає витребування ця земельна ділянка.

Такий висновок суду є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно припису ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Для ведення особистого селянського господарства громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі - не більше 2 гектара (п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті передає у власність або у користування для всіх потреб центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року, №15, Положення про Головне управління Держгеокадастру в області (далі-Положення), затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, таким відповідним центральним органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру.

Положення передбачало, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є територіальним органом Держгеокадастру та реалізує його повноваження на території Хмельницької області, зокрема здійснює розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів, а також одночасно наділене повноваженнями здійснення державного контролю (нагляду) за додержанням земельного законодавства.

Відповідно до положень ст. 33 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень посадові особи ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, які здійснюють ведення Державного земельного кадастру, отримують інформацію з Державного реєстру прав у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав відповідно до частини третьої статті 32 цього Закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України Про Державний земельний кадастр для державних кадастрових реєстраторів інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених цим Законом, надається в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до цього реєстру відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Державний реєстратор речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки має безпосередній доступ та користується відомостями з Державного земельного кадастру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, як встановлено судом, станом на 05 квітня 2017 року (час набуття у власність земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 6822184500:06:018:0840) у власності ОСОБА_1 вже перебувала земельна ділянка площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Соснівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, яка була йому надана безоплатно з земель державної власності.

Таким чином, ОСОБА_1 двічі скористався своїм правом, передбаченим ст. 116 ЗК України, що є порушенням визначеного земельним законодавством порядку.

При здійсненні функцій із розпорядження землями, зокрема, здійснюючи розгляд заяви ОСОБА_1 про передачу спірної земельної ділянки у власність, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, перевіривши її та встановивши вже реалізоване право особи на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідно до вимог ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України, мало б не допустити зазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, відмовити особі у передачі спірної земельної ділянки у власність. Порушення вказаним державним органом, уповноваженим на здійснення відчуження спірної земельної ділянки вимог закону і стало підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом.

Стосовно посилання апелянта щодо втручання у його право на мирне володіння майном колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986 року, Щокін проти України від 14.10.2010 року, Сєрков проти України від 07.07.2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 року, Трегубенко проти України від 02.11.2004 року, East/WestAllianceLimited проти України від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідний принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

В питаннях оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і в питаннях наявності суспільного , публічного інтересу, також визнає за державою достатньо широку сферу розсуду , за виключенням випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах Спорронґ і Льоннорт проти Швеції , Булвес АД проти Болгарії ).

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах Раймондо проти Італії від 22.02.1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 05.07.2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 05.07.2001 року, Ріела та інші проти Італії від 04.09.2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 06.11.2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

На думку суду, з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави критеріям правомірного втручання в право ОСОБА_2 та ТзОВ Поділля Вест на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Так, статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності українського народу, а органи державної влади здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в приватну власність із земель державної власності позбавляє український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 незаконно отримав земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:018:0840 та відчужив її за договором купівлі-продажу.

За таких обставин суспільним , публічним інтересом звернення прокурора до суду з вимогою визнання недійсним наказу про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю українського народу. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Необґрунтованим є також посилання апелянта на недоведеність в суді першої інстанції прокурором підстав для представництва держави у даному спорі у зв`язку з не встановленням органу, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності на господарювання, тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 3 ч. 5 ст. 56 ЦПК).

У подібних спірних правовідносинах 26.06.2019 року Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок відповідно до якого наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15.12.2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15.12.2017 року.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом juranovitcuria ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (п. 67-70 постанови Великої Палата Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104 цс 19).

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року №2 суди при вирішенні спорів про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

При вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року N7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Належним суб`єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будь-який орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень на здійснення такого захисту, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень (постанова Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17, постанова Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі № 918/323/17).

З вищевказаного вбачається, що на момент пред`явлення позову прокурором, орган до компетенції якого належать повноваження щодо захисту в суді інтересів держави шляхом подання відповідного позову про незаконне виділення та передачу у приватну власність земель державного фонду відсутній, відтак повідомлення будь-якому суб`єкту владних повноважень прокурором правомірно не надсилалося.

Таким чином, слід дійти висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи належним чином перевірені повноваження прокурора на представництво інтересів держави та правомірно відкрито провадження у справі.

Посилання апелянта на неправильне застосування судом норм матеріального права в частині вирішення питання щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку також є необґрунтованим.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, чинній на час державної реєстрації права власності на земельну ділянку та звернення прокурора з позовом, у разі скасування на підставі рішення суду записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Тобто, позивач, звертаючись до суду, обрав спосіб захисту його порушеного права, який узгоджувався з вимогами статей 26 і 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у вказаній редакції на час його звернення до суду.

Зміна законодавства, а саме норм ст.ст.26 і 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у вказаній редакції на час його звернення до суду після закінчення підготовчого засідання за відсутності в прокурора процесуальної можливості змінити позовні вимоги не можу бути підставою для скасування рішення суду..

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що без скасування запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об`єднану земельну ділянку неможливо буде виконати рішення про витребування у неї на користь держави спірної земельної ділянки. Не скасування запису про реєстрацію права власності не призведе до реального виконання рішення суду та поновлення прав позивача.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 року у справі №672/1788/18.

Також суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що станом 01 січня 2019 року на нерозпайовані землі КСП Перемога існувало права колективної власності, а земельна ділянка з кадастровим номером 6822184500:06:014:0862 входить до земель колективної власності і на час виділення земельної ділянки ОСОБА_1 , оскільки вказана доводи не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підтверджені належними доказами. Крім того, в разі встановлення таких обставин вказане буде свідчити про неправомірність наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про передачу спірної земельної ділянки надано у власність ОСОБА_1 .

Також не можуть бути підставою для скасування судового рішення та відмови в позові посилання апелянта, що вимога про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру незаконним та його скасування є не ефективним способом захисту, оскільки задоволення позову в цій частині не впливає на права апелянта та не відновлює його прав при задоволенні інших позовних вимог про витребовування земельної ділянки у іншого відповідача.

Не впливають на законність оскаржуваного рішення суду також й інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідає фактичним обставинам справи, тому підстав для його скасування або зміни в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля Вест залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 листолпада 2021 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Л.М. Грох