Рішення

від 22.11.2021 по справі 613/1291/21

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/1291/21 Провадження № 2/613/437/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участю секретаря судового засідання Макушинської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Богодухівського районного суду Харківської області цивільну справу № 613/1291/21 за позовом ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради Харківської області, третя особа - Селянське (фермерське) господарство Солекс про визнання права довічного успадковуваного володіння земельними ділянками,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якогодіє представник позивача - адвокат Колєснік І.А., звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Богодухівської міської ради Харківської області, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: СФГ Солекс , у якому просить: визнати за ОСОБА_1 право довічного успадкованого володіння земельними ділянками площею 38,65 га, кадастровий номер: 6320883000:01:005:0451, площею 7,20 га, кадастровий номер: 6320883001:00:001:0307, за цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що батькові позивача, ОСОБА_2 , згідно з Державним актом серії Б № 047935 була надана в безстрокове користування земельна ділянка площею 52,35 га на праві довічного успадкованого володіння для ведення селянського господарства. На підставі Державного акту на право довічного успадкованого володіння на вказану земельну ділянку серії Б № 047935 ОСОБА_2 зареєстрував СФГ Солекс , був його головою, а позивач - членом господарства. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_2 , за місцем свого проживання в с. Зарябинка Богодухівського району Харківської області.

Позивач прийняв спадщину батька за законом як спадкоємець першої черги спадкування. Богодухівською державною нотаріальною конторою Харківської області після смерті ОСОБА_2 була заведена спадкова справа за № 325/95. Інший спадкоємець, син померлого і брат позивача, - ОСОБА_5 відмовився від спадщини батька на користь позивача.

13.01.1996 Богодухівською держнотконторою ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом про те, що він є спадкоємцем спадкового майна свого батька, яке складається з права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою площею 52,35 га для ведення селянського господарства, яке належало спадкодавцеві ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право довічного успадкованого володіння серії Б № 047935.

29.01.1996 ОСОБА_1 став головою СФГ Солекс . Богодухівська районна державна адміністрація Харківської області розпорядженням за № 217 від 26.04.1996 надала позивачу, як правонаступнику ОСОБА_2 , указану земельну ділянку площею 52,35 га в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, на підставі якого 26.04.1996 на ім`я позивача був виданий Державний акт на право постійного користування землею серії ХР № 09-000-000637.

18.12.1996 Богодухівська районна державна адміністрація прийняла розпорядження за № 765, згідно з яким за рахунок вказаної земельної ділянки площею 52,35 га виділила в приватну власність позивача ОСОБА_1 окрему земельну ділянку площею 6,4 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

24.11.1997 Богодухівська державна районна адміністрація видала розпорядження за № 294, яким ухвалила: видати позивачу Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 6,50 га, серії ХР № 04-00-006589 та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 45,85 га, серії ХР № 04-00-000942, для ведення селянського (фермерського) господарства; Державний акт на право постійного користування землею серії ХР № 09-000-000637 визнати недійсним.

24.11.1997 позивачу ОСОБА_1 був виданий Державний акт на право приватної власності серії ХР №-04-00-000589 на земельну ділянку площею 6,50 га для ведення селянського (фермерського) господарства, 16.05.2018 було здійснено державну реєстрацію цієї земельної ділянки з кадастровим номером: 6320883000:01:005:0439, а 18.05.2018 право приватної власності на земельну ділянку за позивачем було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (витяг з Держреєстру № 124926760 від 23.05.2018).

24.11.1997 позивачу був виданий Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-04-00-000942 на земельну ділянку площею 45,85 га, для ведення селянського (фермерського) господарства на території Зарябинської сільської ради.

Відповідно з даним Державним актом та його планом зовнішніх меж землекористування загальна площа землі у розмірі 45,85 га складається з двох окремих земельних ділянок: 38,65 га (за межами населеного пункту, землі державної форми власності) та 7,20 га (в межах населеного пункту, землі комунальної форми власності).

17.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з клопотанням надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на вказані земельні ділянки для реєстрації права довічного успадкованого володіння цими ділянками. Відповідачі не визнали за позивачем це право (наказ № 12448-СГ від 20.11.2019).

В 2020 році буда проведена інвентаризація вказаних земельних ділянок з відновленням їх меж в натурі (на місцевості), з внесення відомостей до Державного земельного кадастру: земельна ділянка площею 38,65 га з кадастровим номером: 6320883000:01:005:0451, та земельна ділянка площею 7,20 га з кадастровим номером: 6320883001:00:001:0307, цільове призначення яких 01.02 для ведення фермерського господарства ; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид користування - для ведення селянського (фермерського) господарства; форма власності - державна власність; місце розташування - на території Зарябинської сільської ради; вид речового права - інформація відсутня ; ПІПФО - ОСОБА_1 ; Дата/номер запису про державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) - інформація відсутня .

Земельні ділянки входять до складу земель діючого СФГ Солекс , тобто використовуються за їх цільовим призначенням.

Позивач вважає, що він в порядку спадкування є набувачем права довічного успадкованого володіння на вказані земельні ділянки, однак це право відповідачами-розпорядниками вказаних земельних ділянок та в порядку процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за позивачем не визнається, оскільки відповідачі та орган державної реєстрації вважають, що зазначеними державними актами, виданими після спадкування, за позивачем установлено право постійного користування земельними ділянками, а не право довічного успадкованого володіння. 12.08.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Богодухівської міської ради позивачу відмовлено в державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право довічного успадкованого володіння вказаними земельними ділянками.

За вказаних обставин між сторонами виник спір щодо визнання цього права, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 19.08.2021 відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.

01.09.2021 відповідачем Богодухівською міською радою Харківської області подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Зазначив, що позивачем ОСОБА_1 було подано державному реєстратору заяву про державну реєстрацію права довічного успадкованого володіння на земельну ділянку та документи, зокрема, державний акт на право постійного користування землею серії ХР № 04-00-000942 від 24.11.1997, який посвідчує право, відмінне від заявленого. Крім того, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, що отримані в результаті взаємообміну з Державним земельним кадастром, за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою. Враховуючи викладене, з посиланням на ст.18, ч.1 ст.24, ч.1 ст.27, ч.3 ст.29 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п.п.8, 23, 81-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, вказує на відсутність підстав для реєстрації за ОСОБА_1 права довічного успадковуваного володіння на земельні ділянки площею 38,65 га з кадастровим номером 6320883000:01:005:0451, та площею 7,20 га з кадастровим номером 6320883001:00:001:0307, щодо яких за позивачем зареєстровано право постійного користування.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 13.09.2021 клопотання представника позивача про залишення частини позовних вимог без розгляду - задоволено . Залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Харківській області про визнання права довічного успадкованого володіння земельними ділянками.

15.09.2021 до Богодухівського районного суду Харківської області надійшов відзив ГУ Держгеокадастру у Харківській області, в якому останнє просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначено, що у зв`язку з набранням чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин усі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, є землями комунальної власності. Отже, ГУ Держгеокадастру у Харківській області втратило повноваження розпорядника правами на спірну земельну ділянку та не є належним відповідачем по справі.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 29.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представник позивача у поданій до суду письмовій заяві просив суд завершити розгляд справи за наявними матеріалами без участі сторони позивача, яка підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представники відповідача Богодухівської міської ради та третьої особи СФГ Солекс в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача у письмовому відзиві на позов просив суд розглядати справу за його відсутності.

Представник третьої особи у поданій до суду письмовій заяві просив суд розглядати справу за відсутності представника СФГ Солекс , повідомив, що вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими і не заперечує проти задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що сторони та третя особа у справі повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, подали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та третьої особи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.6 Земельного кодексу УРСР від 18.12.1990 № 561-XII у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР , зокрема, ведення селянського (фермерського господарства).

З 13.03.1992 набрала чинності інша редакція ЗК УРСР, якою права довічного успадковуваного володіння передбачено не було.

Так, згідно з ч.5 ст.7 Земельного кодексу УРСР від 18.12.1990 N 561-XII (в редакції, чинній з 13.03.1992) у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з ч. 1 ст. 51 ЗК УРСР (в редакції, чинній з 13.03.1992) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання в користування відповідна Рада народних депутатів розглядає у місячний строк і у разі згоди замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації розробку проекту її відведення.

Рішення про передачу у власність або надання у користування земель громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства чи про відмову у передачі або наданні землі відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

У своїй постанові від 20 листопада 2019 у справі №368/54/17 Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018року у справі N178/447/16-ц та постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016року у справі N181/698/14-ц та від 23листопада 2016 року у справі N668/477/15-ц зазначила про таке.

За змістом статей 6, 50 ЗК України 18 грудня 1990 року N 561-XII (у редакції на час його прийняття) у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української PCP для ведення селянського (фермерського господарства). Громадянам Української PCP, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Постановою Верховної Ради Української PCP від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України N 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

ЗК України у редакції від 13 березня 1992 року не передбачав такого виду права як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою.

При цьому відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України.

Пунктом 6 розділу X Перехідні положення ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у Земельному кодексі Української PCP від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадковоговолодіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини 2 статті 14, частини 2 статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: - пункту 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; - пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння.

Судом встановлено, що рішенням Зарябинської сільської Ради народних депутатів від 01 серпня 1992 року на підставі ст.ст.51, 52 Земельного кодексу України та Закону України Про селянське (фермерське) господарство надано ОСОБА_2 земельну ділянку площею 52,35 га земель для створення фермерського господарства, вилучивши її із тимчасового користування колгоспу ім. Свердлова (а.с. 92).

Згідно з Державним актом серії Б № 047935, виданим головою виконавчого комітету Богодухівської районної ради депутатів трудящих (дати видачі не зазначено), за ОСОБА_2 закріплено у безстрокове користування 52,35 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана у довічне успадковуване володіння для ведення селянського господарства (а.с. 93).

Слід відмітити, що станом на дату прийняття Зарябинською сільською радою рішення про надання ОСОБА_2 земельної ділянки у довічне успадковуване володіння статті 51 та 52 ЗК України вже не передбачали права довічного успадковуваного володіння. Доказів того, що процедура отримання земельної ділянки у довічне успадковувань володіння для ведення СФГ була розпочата до 13.03.1992 (дата набрання чинності новою редакцією ЗК УРСР), до матеріалів справи не надано.

Рішенням виконавчого комітету Зарябинської сільської ради народних депутатів Богодухівського району Харківської області від 02.11.1992 № 11 на підставі заяви ОСОБА_2 та вищезазначеного державного акту було зареєстровано Селянське (фермерське) господарство Солекс (голова - ОСОБА_2, члени СФГ - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ) (а.с. 94).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 19.05.1995, виданим Зарябинською сільською радою Богодухівського району Харківської області (а.с. 7).

У 1995 році (дату у свідоцтві не зазначено) державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори Селютіною Л.П. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем всього майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його син ОСОБА_1 , оскільки інший син спадкодавця - ОСОБА_5 відмовився від спадщини на користь ОСОБА_1 .. Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається, зокрема, із земельної ділянки, закріпленої у безстрокове користування, площею 52,35 га в межах згідно з планом землекористування, наданої у довічне успадкування для ведення селянського господарства, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право користування землею серії Б № 047935 (а.с. 8).

Рішенням Зарябинської сільської ради народних депутатів від 29.01.1996 № 02 внесено зміни в реєстраційні документи СФГ Солекс - Голова селянського (фермерського) господарства - Олексенко Олександр Володимирович (а.с. 95).

Розпорядженням Богодухівської районної державної адміністрації (далі по тексту - Богодухівська РДА) від 26.04.1996 № 217, прийнятого за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , надано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 52,35 га в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства. Зобов`язано ОСОБА_1 виготовити державний акт на землю і зареєструвати його у встановленому законом порядку, та перереєструвати фермерське господарство Солекс на своє ім`я (а.с. 10).

На підставі вищезазначеного розпорядження 26.04.1996 Богодухівською РДА було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-09-000-000637, відповідно до якого ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 52,35 га на території Зарябинської сільської ради, для ведення селянського господарства. Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 225 (а.с.11).

Таким чином, з 26.04.1996 позивач ОСОБА_1 набув права постійного користування земельною ділянкою площею 52,35 га на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-09-000-000637 від 26.04.1996.

Розпорядженням Богодухівської РДА від 18.12.1996 № 765 передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6,4 га сільськогосподарських угідь відповідно до розрахунку середньої земельної частки по Зарябинській сільській раді. Зобов`язано ОСОБА_1 замовити державний акт на право приватної власності на землю Харківському філіалу землеустрою та подати його на затвердження райдержадміністрації (а.с.12).

Розпорядженням Богодухівської РДА від 24.11.1997 № 294 затверджено технічний звіт по підготовці до видачі державного акту на право приватної власності на землю середньої частки.

Як зазначено у цьому розпорядженні, слід видати ОСОБА_1 . Державний акт на право приватної власності на землю площею 6,50 га серії ХР № 04-00-000589 та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 45,85 га серії ХР № 04-00-000942 для ведення селянського (фермерського) господарства, а Державний акт на право постійного користування землею серії ХР № 09-000-000637 визнати недійсним.

24.11.1997 Богодухівською РДА позивачу був виданий Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-04-00-000942 на земельну ділянку площею 45,85 га, для ведення селянського (фермерського) господарства на території Зарябинської сільської ради. Землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства.

Як вбачається зі змісту цього державного акту (план зовнішніх меж землекористування), вказана земельна ділянка складається з двох окремих ділянок: площею 38,65 га, та площею 7,20 га, які розташовані в різних місцях (а.с. 15).

Вказаного рішення Богодухівської РДА, яким змінено вид речового права на ці земельні ділянки - право постійного користування замість права довічного успадковуваного володіння - позивач не оскаржив, воно є чинним.

27.11.1997 Богодухівською РДА позивачу ОСОБА_1 було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ХР №-04-00-000589 на земельну ділянку площею 6,50 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Зарябинської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства.

Таким чином, з 24.11.1997 земельна ділянка площею 52,35 га, яка надавалась батьку позивача ОСОБА_2 згідно з Державним актом серії Б № 047935 на праві довічного успадковуваного володіння, припинила своє існування як цілісний об`єкт цивільних прав.

16.05.2018 було здійснено державну реєстрацію цієї земельної ділянки з кадастровим номером 6320883000:01:005:0439, а 18.05.2018 право приватної власності на земельну ділянку за позивачем було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (підстава виникнення права власності - державний акт серії ХР № 04-00-000589 від 27.11.1997), про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 124926760 від 23.05.2018 (а.с.16).

Отже, також припинила своє існування як об`єкт цивільних прав і земельна ділянка площею 52,35 га, яка була надана позивачу ОСОБА_1 згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ХР-09-000-000637 від 26.04.1996, вказаний державний акт був визнаний недійсним. Замість цієї земельної ділянки виникло три окремі об`єкти цивільних прав, один з яких належить позивачу на праві приватної власності (кадастровий номер 6320883000:01:005:0439 площею 6,5 га), а інші - на праві постійного користування, при цьому, власником цих земельних ділянок позивач не став і права довічного успадковуваного володіння на них не зареєстрував (кадастровий номер 6320883001:00:001:0307, площею 7,2 га, форма власності - комунальна, кадастровий номер 6320883000:01:005:0451, площею 38,65 га, форма власності - державна).

Натомість, позивач скористався своїм правом переоформлення частини земельної ділянки, яка надавалась його батькові, на праві приватної власності, а частини - на праві постійного користування.

17.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з клопотанням надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 45,85 га, яка надана позивачу у постійне успадковуване користування на підставі державного акту серії ХР-04-00-000942 від 24.11.1997 (а.с. 17).

Наказом ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 20.11.2019 № 12448-СГ позивачу відмовлено у наданні такого дозволу, з посиланням на те, що частина вказаної земельної ділянки площею 7,20 га знаходиться в межах населеного пункту, в той же час, розпорядження землями комунальної власності не входить до повноважень ГУ Держгеокадастру у Харківській області, а діючим законодавством не передбачено відновлення лише частини земельної ділянки (а.с. 18).

Виходячи зі змісту цього наказу, є безпідставними посилання позивача на цей наказ як на доказ невизнання за ним відповідачами права довічного успадковуваного володіння земельними ділянками площею 7,2 га та 38,65 га, оскільки позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації не з підстав невизнання права довічного успадковуваного володіння, а зовсім з інших підстав, при цьому, ОСОБА_1 звертався з цього питання виключно до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, а не до обох відповідачів по справі.

Матеріалами справи підтверджено, що 23.10.2020 на підставі державного акту серії ХР-04-00-000942 від 24.11.1997 Відділом у Богодухівському району ГУ Держгеокадастру у Харківській області було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6320883001:00:001:0307, площею 7,2 га, форма власності - комунальна, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, і за ОСОБА_1 , за заявою останнього, поданою 15.10.2020, було зареєстровано право постійного користування цією земельною ділянкою (а.с.23-25).

30.11.2020 рішенням Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області № 1076-VІІ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 7,20 га, кадастровий номер 6320883001:00:001:0307 для ведення Селянського (фермерського) господарства, розташованої в межах населеного пункту с. Зарябинка, яка належить ОСОБА_1 на праві довічного успадковуваного володіння (користування) згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.01.1996 та Державного акту серії ХР № 04-00-000942 від 24.11.1997. Визнано за ОСОБА_1 право довічного успадковуваного володіння (користування) на зазначену земельну ділянку.

Поряд з цим, суд зауважує, що Земельним кодексом України не передбачено набуття права на земельну ділянку шляхом визнання за особою права довічного успадковуваного володіння органом місцевого самоврядування.

17.02.2021 на підставі державного акту серії ХР-04-00-000942 від 24.11.1997 було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6320883000:01:005:0451, площею 38,65 га, форма власності - державна, цільове призначення - для ведення фермерського господарства. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.02.2021, наданим на заяву ОСОБА_1 , подану 05.02.2021, право постійного користування цією земельною ділянкою зареєстровано за ОСОБА_1 ..

З викладеного вище вбачається, що позивач самостійно звернувся до державного реєстратора із заявою про реєстрацію за ним права постійного користування: 15.10.2020 - щодо земельної ділянки площею 7,2 га (в подальшому присвоєно кадастровий номер 6320883001:00:001:0307) та 05.02.2021 - щодо земельної ділянки 38,65 га (в подальшому присвоєно кадастровий номер 6320883000:01:005:0451).

За заявами ОСОБА_1 вказані земельні ділянки було зареєстровано як об`єкти цивільних прав та зареєстровано за позивачем право постійного користування на них.

Отже, позивач, подавши відповідні заяви державному реєстратору, самостійно погодився на те, щоб земельні ділянки було зареєстровані за ним на праві постійного користування.

Рішення державного реєстратора про реєстрацію за ОСОБА_1 право постійного користування на вказані земельні ділянки позивачем не оскаржені, та винесені державним реєстратором на підставі чинного документу, що посвідчує право на земельні ділянки - державного акту серії ХР № 04-00-000942 від 24.11.1997.

Отже, станом на момент звернення ОСОБА_1 до державного реєстратора 12.08.2021, за ним уже було зареєстроване інше право - право постійного користування. Документів, які б посвідчували право довічного успадковуваного володіння, позивач державному реєстратору не надав.

При цьому, у суду також відсутні підстави для визнання за позивачем такого права, оскільки, як зазначалось вище, об`єкт цього права (права довічного успадковуваного володіння) припинив своє існування вже після смерті спадкодавця за волевиявленням самого позивача (шляхом переоформлення), а вид речового права, на якому належали вищевказана земельна ділянка, було змінено розпорядженням Богодухівської РДА від 24.11.1997 № 294, з права довічного успадковуваного володіння на право постійного користування (не у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , а у зв`язку з отриманням ОСОБА_1 державного акту серії ХР-04-00-000942 від 24.11.1997 на право постійного користування відповідними земельними ділянками).

Відповідно до п.5 ч.1 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підставою для відмови в державній реєстрації прав є, зокрема, наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Отже, твердження позивача про те, що відповідачами по справі не було визнано право довічного успадковуваного володіння земельними ділянками, не відповідає дійсності, оскільки із заявою про реєстрацію за ним цього права ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Богодухівської міської ради вже після того, як за ним було зареєстроване інше речове право на ці земельні ділянки - право постійного користування.

Крім того, суд відмічає, що такого права, як право довічного успадкованого володіння, про яке зазначає позивач у позовних вимогамх, не передбачено ані чинним Земельним кодексом України, ані Земельним кодексом УРСР від 18.12.1990.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права довічного успадкованого володіння на земельні ділянки площею 38,65 га, кадастровий номер: 6320883000:01:005:0451, площею 7,20 га, кадастровий номер: 6320883001:00:001:0307, за цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 13, 76, 81, 141, 211, ч.1 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.259, 263-265, 268, 273, 354, п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень, пп. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради Харківської області, третя особа - Селянське (фермерське) господарство Солекс про визнання права довічного успадковуваного володіння земельними ділянками - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Богодухівська міська рада Харківської області, розташована за адресою: Харківська область, м. Богодухів, пл. Соборності, 2, код ЄДРПОУ 04058640.

Третя особа: Селянське (фермерське) господарство Солекс , адреса : Харківська область, Богодухівський район, с. Зарябинка, вул. Шкільна, 12, код ЄДРПОУ 21208259.

Повне судове рішення складено 22.11.2021.

Суддя О.С. Сеник