Рішення

від 11.11.2021 по справі 617/1854/19

ВОВЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 617/1854/19

Провадження № 2/617/43/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 листопада 2021 року Вовчанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.,

представника позивача - Тімонової Л.І. ,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вовчанську Харківської області в загальному порядку цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Мацегори Вадима Олександровича в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, Державного агентства лісових ресурсів України до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 (далі - прокурор) у листопаді 2019 року звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_2 31.03.2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ ДГК) із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,6 га для передачі в приватну власність із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області.

Наказом ГУ ДГК від 27.04.2017 року за № 7014-СГ було надано дозвіл із зазначенням, що вказана земельна ділянка має цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, на підставі якого ТОВ АГ РІЕЛТІ було розроблено відповідний проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_2 .

Згодом, наказом ГУ ДГК від 11.10.2017 року за № 19170-СГ було затверджено землевпорядну документацію та надано ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:03:001:0070 із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Були внесені відомості про право власності на вказану земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення державного реєстратора КП Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради Харківської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39194172 від 15.01.2018 року.

ТОВ АГ РІЕЛТІ було розроблено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки зі зміною цільового призначення для індивідуального садівництва, згідно якого остання не віднесена до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; лісогосподарського призначення та водного фонду; до земель історико-культурного призначення, тому проект землеустрою не погоджується з органами виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, культурної спадщини, лісового господарства, водного господарства.

Дані щодо зміни цільового призначення внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення державного реєстратора КП Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради Харківської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44029184 від 14.11.2018 року по об`єкту нерухомого майна реєстраційний номер 1460983163216.

Разом з тим, під час проведення огляду земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:03:001:0070 за участю спеціалістів інженерів-геодезистів ТОВ Земсервіс-Б та представників ДП Вовчанське лісове господарство (далі - ВЛГ) було встановлено, що в межі вказаної земельної ділянки частково входять землі лісогосподарського призначення, а саме земельна ділянка площею 0,0116 га, які перебувають в постійному користуванні ВЛГ (виділ 41 квартал 20 Старосалтівського лісництва ВЛГ).

Таким чином, земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_2 є частиною земель державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства та згода на їх вилучення державою не надавалась.

Крім того, за результатами проведення топографо-геодезичних робіт встановлено, що крутизна схилів берегу Печенізького водосховища в даній місцевості перевищує 3 градуси, у зв`язку з чим прибережна захисна смуга складає 200 м., а тому на земельній ділянці з кадастровим номером 6321655800:03:001:0070 площа прибережної захисної смуги складає 1,2518 га. Отже, розпорядження земельної ділянки, у вказаній частині, належить до компетенції Харківської обласної державної адміністрації та лише щодо надання в тимчасове користування, а не у приватну власність.

Також, під час огляду зазначеної земельної ділянки було встановлено, що через неї проходить газова труба високого тиску. Площа охоронної зони вздовж газопроводу високого тиску на даній земельній ділянці становить 0,3259 га. Встановлення охоронної зони тягне за собою обмеження прав землекористувачів, які користуються землями трубопровідного транспорту, а їх порушення заважає проведенню робіт з технічного обслуговування газопроводу та усуненню можливих аварійних ситуацій, чим створює небезпеку для оточуючих. Разом з тим, ГУ ДГК під час видачі наказу № 19170 - СГ, за результатами розгляду та затвердження землевпорядної документації, вказані обмеження не були встановлені.

Органи Держгеокадастру мають право розпоряджатись лише землями сільськогосподарського призначення, а тому зазначені накази ГУ ДГК прийняті з порушенням вимог земельного законодавства, є незаконними та підлягають скасуванню, що тягне зобов`язання повернення земельної ділянки державі.

Просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 27.04.2017 року за № 7014-СГ; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність від 11.10.2017 року за № 19170-СГ; скасувати рішення державного реєстратора КП Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради Харківської області Іващенко О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39194172 від 15.01.2018 року та № 44029184 від 14.11.2018 року (запис про право власності № 24377161); зобов`язати ОСОБА_2 повернути у відання держави в особі Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області земельну ділянку площею 1,6 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0070 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1460983163216); судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою суду від 29.11.2019 року відкрито провадження у загальному порядку. Справа призначена до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 28.07.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду ухвалою суду визначено в якості належного позивача Старосалтівську селищну раду Чугуївського району Харківської області (далі - Рада), замість Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 178 ЦПК України, представник відповідача ГУ ДГК надав суду відзив, в якому виклав заперечення проти позову, згідно яких накази від 27.04.2017 року за № 7014-СГ та від 11.10.2017 року за № 19170-СГ видані у відповідності до вимог діючого законодавства. Наявність прибережної захисної смуги на земельних ділянках, віднесених до земель сільськогосподарського призначення Земельним кодексом України не заборонена. Посилання прокурора на те, що відведена ОСОБА_2 земельна ділянка фактично є землями водного фонду, законним розпорядником яких мала бути Харківська обласна державна адміністрація, є не більш, ніж припущенням та спростовується ст. 60 ЗК України, якою визначається, що прибережні захисні смуги можуть встановлюватися на земельних ділянках усіх категорій земель. Доказів того, що спірна земельна ділянка віднесена до земель водного фонду чи до земель лісогосподарського призначення та відповідних рішень з цього приводу, прокурором не додано. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними, а тому просив відмовити у їх задоволенні (т. 1 а.с. 166-168).

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , у відповідності до вимог ч. 1 ст. 178 ЦПК України надав суду відзив, в якому виклав заперечення проти позову, згідно яких зазначив, що прокурором не додержано порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ Про прокуратуру , оскільки завчасно не направлено повідомлення на адреси визначених прокурором компетентних органів. Земельна ділянка ОСОБА_2 знаходиться за межами населених пунктів, до комунальної власності не передавалась, належить до земель державної форми власності, категорія землі - сільськогосподарське призначення, а тому розпорядження вказаною земельною ділянкою з боку ГУ ДГК є законним. Огляд земельної ділянки при складанні звіту ТОВ Земсервіс-Б був проведений із порушенням, оскільки був проведений без ухвали слідчого судді, а тому є незаконним. Звіт складений з порушенням Інструкції з топографічного знімання, затвердженої наказом ГУ Геодезії, картографії та кадастру при КМУ від 09.04.1998 року за № 56. Звіт складений неуповноваженою особою - інженером-геодезистом, а не експертом чи інженером-землевпорядником. ТОВ Земсервіс-Б не мало можливості визначати перетин земельної ділянки, інженер-геодезист не є спеціалістом лісовпорядкування, не зрозуміло, чи погоджувалась здійснена зйомка будь-якою організацією.

Представник позивача підчас судового розгляду підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представник Харківської обласної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце судового розгляду завчасно та належним чином, надав суду письмові пояснення, згідно яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності (т. 1 а.с. 96, 247-248).

Представник Ради в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце його проведення завчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (т. 1 а.с. 154).

Представник Державного агентства лісових ресурсів України в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце йог проведення завчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Представник відповідача ГУ ДГК та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, повідомлялись про час та місце його проведення завчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 під час судового розгляду позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, зазначив обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до начальника ГУ ДГК із заявою від 31.03.2017 року із додатками про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 1,6 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області для подальшої передачі у приватну власність (т. 1 а.с. 29-34)

Наказом ГУ ДГК № 7014-СГ від 27.04.2017 року надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області.

Орієнтовний розмір земельної ділянки 1,6 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 27).

На замовлення ОСОБА_2 , ТОВ АГ РІЕЛТІ виготовило проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області.

27.09.2017 року ОСОБА_2 звернувся до начальника ГУ ДГК із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, додавши відповідні проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т. 1 а.с. 41).

Наказом ГУ ДГК № 19170-СГ від 11.10.2017 року затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області.

Передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, площею 1,6 га, в тому числі пасовища, площею 1,6 га (кадастровий номер 6321655800:03:001:0070) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області.

ОСОБА_2 , окрім іншого, земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог ст. ст. 91, 103 ЗК України, ЗУ Про особисте селянське господарство , встановлених обмежень та інших нормативно-правових актів (т. 1 а.с. 38-39).

На замовлення ОСОБА_2 , ТОВ АГ РІЕЛТІ виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення приватної власності, кадастровий номер 6321655800:03:001:0070 для індивідуального садівництва, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (т. 1 а.с. 46-51).

За рішенням державного реєстратора КП Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради Іващенко О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39194172 від 15.01.2018 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесена запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6321655800:03:001:0070, площею 1,6 га за ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 53).

Як зазначено у технічному звіті з інженерно-геодезичних вишукувань на земельній ділянці за кадастровим номером 6321655800:03:001:0070 за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, складеному ТОВ Земсервіс-Б , рельєф виражений невеликими пагорбами та крутим схилом, за графічними матеріалами вирахувано, що на земельній ділянці ухил в частині території перевищує 3 град. В даному випадку, керуючись ст. 88 ВК України, за рахунок невеликих пагорбів в рельєфі на земельній ділянці і ухилів більше 3 град. Прибережна захисна смуга Печенізького водосховища повинна подвоюватись, тобто зі 100 м. перетворюється в 200м. Площа прибережної захисної смуги складає 1,2518 га.

Земельна ділянка координатами поворотних 2-х точок знаходиться на землях ВЛГ. Перетин був виявлений приблизною площею 0,0116 га. Дана земельна ділянка є суміжною із землями державного лісового фонду, які перебувають в постійному користуванні ВЛГ.

Ділянки зелених насаджень складають 0,8062 га. Зелені насадження представлені широколистими та більшою частиною хвойних порід дерев.

Орієнтовно, земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Металівка на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району.

На земельній ділянці відсутні земельні ділянки та (або) споруди (опори) лінії електропередачі (ЛЕП 110кВ). Повітряні лінії електропередачі (ЛЕП 10 кВ) проходять по території земельної ділянки. В східній частині за межами земельної ділянки розташовані суміжні опори № № 71, 72 лінії електропередачі (ЛЕП 10кВ), охоронна зона уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на відстань, складає 10 м. для (ЛЕП 10кВ). На земельній ділянці діє охоронна зона навколо об`єкта енергетичної системи (ЛЕП 10кВ), площа охоронної зони складає 0,229 га.

При обстеженні земельної ділянки додатково було виявлено підземні мережі газопостачання, а саме газ високого тиску. Згідно охоронних зон газорозподільчої системи, з метою забезпечення безпечної експлуатації об`єктів ГРМ встановлюються охоронні зони: вздовж газопроводів високого тиску І категорії - у вигляді ділянки землі, обмеженої умовними лініями, що проходять в 10 м. від осі газопроводу по обидва боки. Площа охоронної зони вздовж газопроводу високого тиску на даній земельній ділянці становить 0,3259 га (т. 1 а.с. 69- 86).

Головний інженер ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція у листі № 590 від 20.11.2019 року (до якого надав викопіювання з лісовпорядного планшету 2010 року з таблицею геоданих до нього та схему розташування земельної ділянки) зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:03:001:0070, частково знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення ВЛГ, а саме знаходиться в межах виділу 41 кварталу 20 Старосалтівського лісництва. Орієнтовна площа перетину меж зазначеної земельної ділянки з землями ВЛГ - 0,1265 га (т. 1 а.с. 126-129).

Начальник Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації у листі № 02-38/3469 від 14.11.2019 року повідомив, що відповідно до матеріалів, наявних в Управлінні, на земельній ділянці із кадастровим номером 6321655800:03:001:0070 розташована пам`ятка археології місцевого значення - Селище (взята під охорону держави рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих від 25.01.1972 року за № 61, охор. № 612) (т. 1 а.с. 130-135).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982 року, Новоселецький проти України від 11.03.2003 року, Федоренко проти України від 01.06.2006 року).

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Згідно ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом в) ч. 3 та ч. 4 ст. 116 ЗК України передбачена безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян, яка провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Частина 6 вказаної статті закріплює, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частина 7 ст. 118 ЗК України встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 122 ЗК України до повноваження сільський, селищних, міських рад щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відносяться землі комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

ГУ ДГКреалізує повноваження на території Харківської області.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (ч. 2 ст. 1 ЛК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 5 ЛК України).

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду.

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (ч. 2 ст. 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (п. е ч. 1 ст. 19 ЗК України).

Згідно зі ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст. ст. 56, 57 ЗК України, землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року у справі № 617/964/15-ц (провадження № 61-16466сво18).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. б ч. 1 ст. 164 ЗК України).

Відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1. Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986 року, лісовпорядкувальні планшети належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати п. 5 розд. VIII Прикінцеві положення ЛК України (п. 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Обґрунтовуючи належність земельної ділянки за кадастровим номером 6321655800:03:001:0070 до земель лісогосподарського призначення ВЛГ, позивач посилався на технічний звіт з інженерно-геодезичних вишукувань на земельній ділянці, складений ТОВ Земсервіс-Б та лист головного інженера ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція № 590 від 20.11.2019 року.

Разом з тим, т.в.о. директора ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція у листі № 87 від 14.02.2020 року повідомив, що під час проведення повторної перевірки встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:03:001:0070, загальною площею 1,6 га, знаходиться поза межами земель лісогосподарського призначення ВЛГ, згідно планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування 2010 року, які, згідно п. 5 розд. VIII ЛК України, є документами, що підтверджують право постійного користування на землі підприємства. Перетин меж зазначеної земельної ділянки з землями ВЛГ не виявлено.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 2010 року (чинні), які використовувались підчас перевірки, вироблені на основі матеріалів землеустрою, картографічних матеріалів минулого лісовпорядкування 1990, 2001 років та відповідають їм (у частині зовнішньої межі) (т. 2 а.с. 78).

Зазначене фактично підтверджується даними викопіювання з лісовпорядного планшету 2010 року (Планшет № 2) (т. 2 а.с. 79) та схемою розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:03:001:0070 (т. 2 а.с. 80).

Крім того, згідно даних висновку судової земельно-технічної експертизи ННЦ Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса № 14547 від 27.08.2021 року, земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності (кадастровий номер 6321655800:03:001:0070, площею 1,6 га, цільове призначення для індивідуального садівництва) та розташована за межами населеного пункту (поблизу с. Металівка) на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області не перетинається із відновленою межею земельної ділянки лісового фонду кварталу № 20 Старосалтівського лісництва, що перебуває в постійному користуванні ВЛГ (т. 2 а.с. 124-136).

Аналізуючи наведені обставини справи та норми права, суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами земель лісогосподарського призначення ВЛГ, а останнє не має жодного речового права щодо спірної земельної ділянки.

Крім того, відповідно до ст. 3 ВК України, усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води: водотоки (річки, струмки).

Згідно зі ст. ст. 19, 20 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із ч. 2 ст. 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, ст. 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України, уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст. ст. 60-62 ЗК України та ст. ст. 1, 88-90 ВК України.

Відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України, прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водоймів уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Обґрунтовуючи розташування земельної ділянки за кадастровим номером 6321655800:03:001:0070 в прибережній захисній смуги, позивач посилався на технічний звіт з інженерно-геодезичних вишукувань на земельній ділянці, складений ТОВ Земсервіс-Б , згідно якого за рахунок невеликих пагорбів в рельєфі на земельній ділянці і ухилів, більше 3 град., прибережна захисна смуга Печенізького водосховища повинна подвоюватись, тобто зі 100 м. перетворюється в 200 м.

Разом з тим, згідно даних висновку судової земельно-технічної експертизи ННЦ Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса № 1271 від 09.02.2021 року, земельна ділянка прибережної захисної смуги, що підлягала зйомці, лежить на лівому березі Печенізького водосховища та має пологий рельєф з незначним ухилом: 0 град. - 3 град. Ширина прибережної захисної смуги на даній території складає 100 м. і більше від урізу води.

Земельна ділянка за кадастровим номером 6321655800:03:001:0070 знаходиться за межою прибережної захисної смуги. Перетини контурів вказаної земельної ділянки з межою прибережної захисної смуги водосховища відсутні (т. 2 а.с. 62-71).

Вказане експертне дослідження проводилось на підставі технічного звіту з інженерно-геодезичних вишукувань земельної ділянки, схеми контуру зйомки та контуру прибережної захисної смуги, відомостей координат точок повороту земельної ділянки. Крім того, судовий експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому суд приймає його до відома та приходить до висновку, що спірна земельна ділянка розташована поза межами прибережної захисної смуги.

Щодо наявності підземної мережі газопостачання на спірній земельній ділянці, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЗК України, на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.

Згідно ст. 73 ЗК України до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів.

Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.

Згідно ч. 4 ст. 111 ЗК України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про трубопровідний транспорт від 15.05.1996 року N 192/96-ВР до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об`єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст.1 Закону України Про трубопровідний транспорт від 15.05.1996 року N 192/96-ВР охоронна зона-землі вздовж магістральних та промислових трубопроводів, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об`єкти та довкілля в цілому.

Відповідно до п. 50 Розділу 4 Глави І-загальні положення Кодексу Газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Про затвердження Кодексу газорозподільних систем № 2494 від 30.09.2015 (далі-Кодекс) охоронна зона об`єктів газорозподільної системи - територія, обмежена умовними лініями, уздовж наземних, надземних і підземних газопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції розподільних газопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

Факт знаходження земельної ділянки в межах охоронної зони є підставою для її використання власником з обмеженням.

Про правильність застосування даних норм, свідчить постанова Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №175/5004/16-ц, провадження № 61-5084св18.

Як вбачається з витягу НВ-6315262632021 від 28.04.2021 року, у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:03:001:0070 зазначені відомості про обмеження у використанні. Вид обмеження - Охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту (т. 2 а.с. 146-147).

Таким чином, твердження позивача про відсутність встановлених обмежень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:03:001:0070 в зв`язку із знаходженням підземної мережі газопостачання, на думку суду є безпідставним.

Щодо доводу позивача про розташування пам`ятки археології місцевого значення - Селище на земельній ділянці з кадастровим номером 6321655800:03:001:0070, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про охорону археологічної спадщини археологічна спадщина України (далі - археологічна спадщина) - сукупність об`єктів археологічної спадщини, що перебувають під охороною держави, та пов`язані з ними території, а також рухомі культурні цінності (археологічні предмети), що походять з об`єктів археологічної спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про охорону культурної спадщини об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до листа начальника ГУ ДГК за № 29-20-9-1447/0/19-21 від 24.02.2021 року, відомості з координатами меж пам`ятки археології, координатами поворотних точок меж, акт виносу в натурі з прив`язкою до місцевості стосовно пам`ятки археології (історії та культури) Селище - відсутні (т. 2 а.с. 75).

Директор Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації у листі № 05-25/248 від 29.01.2021 року зазначив, що об`єкт культурної спадщини - Селище, перебуває на державному обліку, як пам`ятка археології місцевого значення та має охоронний номер 4639-Ха. Місцезнаходження вказаної пам`ятки - с. Металівка, Старосалтівська територіальна громада. Зазначена пам`ятка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 03.09.2020 року за № 2088 за категорією місцевого значення. На вищевказану пам`ятку археології місцевого значення не складено паспорт об`єкта культурної спадщини (т. 2 а.с. 76).

Разом з тим, як встановлено під час судового розгляду, земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:03:001:0070, розташована за межами с. Металівка, тобто поза межами місцезнаходження пам`ятки археології Селище , яке розташоване у вказаному населеному пункті.

Клопотання щодо призначення по справі судової земельно-технічної експертизи, представник позивача підчас судового розгляду не заявляв, будь-яких інших беззаперечних даних знаходження спірної земельної ділянки в межах охоронної зони пам`ятника археології, суду не надано.

Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Згідно з сталою практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки земельна ділянка площею 1,6 га, кадастровий номер 6321655800:03:001:0070, розташована за межами населених пунктів набута у власність ОСОБА_2 правомірно. Накази ГУ ДГКвидані у межах наданих органу повноважень та з додержанням приписів чинного законодавства є законними.

Інші, наведені позивачем доводи в обґрунтування своєї позицій, не спростовують наведених висновків суду. Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Позивачем та його представником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів порушення прав Харківської обласної державної адміністрації, Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, Державного агентства лісових ресурсів України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, суд покладає судовий збір на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, Державного агентства лісових ресурсів України до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Строк на подання апеляційної скарги продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Вовчанський районний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Мацегора Вадим Олександрович, адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 76.

Представник позивача - прокурор Вовчанського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області Тімонова Людмила Ігорівна, адреса: Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Торгова, 2;

Позивач - Харківська обласна державна адміністрація, адреса: 61004, м. Харків, вул. Сумська, 64.

Позивач - Старосалтівська селищна рада Чугуївського району Харківської області, адреса: 62560, Харківська обл., Чугуївський район, смт. Старий Салтів, вул. Перемоги, 15.

Позивач - Державне агентство лісових ресурсів України, адреса: 01601, м. Київ, вул. Ш. Руставелі, 9-а.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, адреса: 61022, м. Харків, майд. Свободи, 5, 1-й під`їзд, повер. 6-7.

Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , код. - НОМЕР_1 .

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя -