Рішення

від 04.11.2021 по справі 653/1010/17

ГЕНІЧЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 653/1010/17

Провадження № 2/653/25/21

РІШЕННЯ

іменем України

04 листопада 2021 року

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Берлімової Ю.Г.

за участю секретаря Волвенко А.О.

представника позивача Антонова О.М.

представника відповідача 1 Шкіндера О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна.

Позовні вимоги мотивує тим, що на підставі договору дарування від 04 серпня 2016 року йому належить на праві власності будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які знаходяться на орендованій земельній ділянці площею 0,8996 га кадастровий номер 6522186500:11:001:0431. Раніше все нерухоме майно б/в належало відповідачам по 51/100 частки та матері позивача ОСОБА_5 49/100 на праві спільної часткової власності, яке було припинено рішенням апеляційного суду Херсонської області від 20 травня 2014 року та виділено в натурі ОСОБА_5 її частку в натурі. Рішенням Щасливцевської сільської ради від 27 січня 2015 року № 112 нерухомому майну виділеному в натурі присвоєно адресу: АДРЕСА_1 , решта майна залишилася за старою адресою. Ще в ході розгляду справи про поділ майна, відповідачі без будь-якого погодження із співвласником ОСОБА_5 , поліпшили будинки в„– 370 та 371 , які на той момент використовувалися відповідачами, але вищезазначеним рішенням будинки в„– 370 та 371 було присуджено ОСОБА_5 . Відповідачі намагались відстрочити виконання рішення апеляційного суду і довести що вищевказані будинки ОСОБА_4 нібито зняв та поставив в стороні, а ті що зараз знаходяться на їх місці є новоствореним майном і не мають відношення до спільного майна. Але, відповідно до акту державних виконавців від 25 листопада 2016 року рішення апеляційного суду виконано і ОСОБА_5 передано присуджене майно та в тому числі будинки в„– 370 та 371 . 01 квітня 2017 року позивач приїхав до бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 для наведення порядку і здійснення підприємницької діяльності, але відповідачі проникли до будинків в„– 370 та 371 та перегородили вхід, на вимогу покинути приміщення реагували лише погрозами застосувати фізичну силу, і сказали, що рішення апеляційного суду не визнають і виконувати не будуть. З цього приводу позивач звертався до правоохоронних органів із заявою про притягнення відповідачів по справі до відповідальності за вчинення ними самоуправних дій.

У зв`язку із викладеним, був вимушений звернутись до суду, в якому просить суд витребувати у відповідачів на його користь спальні будиночки з навісом за номерами відповідно до інвентарної справи виготовленої КП Херсонської обласної ради Генічеське бюро технічної інвентаризації № 370 та 371, розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 6522186500:11:001:0431 за адресою: АДРЕСА_1 на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області.

Ухвалою суду від 06 квітня 2017 року було призначене судове засідання по справі (т. 1 а.с. 43).

Ухвалою суду від 04 червня 2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про знесення самовільно побудованих споруд об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про знесення самовільно побудованих споруд (т. 2 ас. 234)

Ухвалою суду від 02 липня 2019 року було об`єднано в одне провадження позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна (справа № 653/1010/17), позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про знесення самовільно побудованих споруд (зустрічна позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про знесення самовільно побудованих споруд) (справа № 653/448/18) та позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Щасливцівської сільської ради, Генічеського ДБТІ, третя особа ОСОБА_3 , про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради (справа № 653/2177-16-ц), присвоєно єдиний № 653/1010/17 (т. 3 а.с. 12).

Ухвалою суду від 07 липня 2020 року закрите підготовче провадження та призначено до судового розгляду (т. 3 а.с. 43).

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_6 , на підставі розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ № 04-01/756 від 24 листопада 2020 року, справу було повторно автоматично розподілено та визначено головуючого суддю Берлімову Ю.Г.

Ухвалою суду від 25 листопада 2020 року було призначено судовий розгляд справи.

Ухвалою суду від 21 травня 2021 року в зв`язку зі смертю ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) по справі було залучено правонаступника померлою ОСОБА_2 в якості позивача та відповідача, залучено в якості правонаступника відповідача Щасливцевської сільської ради - Генічеську міську раду.

Ухвалою суду від 21 травня 2021 року позов правонаступника ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про знесення самовільно побудованих спорудза заявою представника позивача - адвоката Антонова О.М. залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 03 листопада 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про знесення самовільно побудованих споруд, позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Генічеської міської ради, Генічеського ДБТІ, третя особа ОСОБА_3 , про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради за заявою представника позивача ОСОБА_7 - залишено без розгляду.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Антонов О.М. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити, пояснив що рішенням апеляційного суду будинки в„– 370 та в„– 371 передані ОСОБА_5 , а та в свою чергу подарувала їх ОСОБА_2 . Незважаючи на це ОСОБА_4 продовжив користуватися цим майном, без згоди власника провів поліпшення цього майна, та на сьогодні перешкоджає ОСОБА_2 користуватися цим майном. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити. Пояснив, що в 2003 році ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5 частину будиночків для відпочинку на базі відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , перелік майна був зафіксований письмово. Порядок користування усіх дерев`яних будиночків ними було узгоджено. Починаючи з цього періоду ним та ОСОБА_5 робилися ремонти та обслуговування цих будиночків. В 2013 році він за свої кошти із належного йому матеріалу виготовив два дерев`яні будиночки, якими він безперешкодно користувався, ніяких заперечень з боку ОСОБА_5 не було. В 2014 році рішенням апеляційного суду ОСОБА_5 було виділено в натурі 49/100 частин будівель та споруд бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі і будиночки в„– 370 та в„– 371 , які знаходяться поруч із його новоствореним майном. В 2016 році ОСОБА_5 подарувала належне їй майно ОСОБА_2 і після цього він почав претендувати на це новостворене майно, стверджуючи, що ці новостворені будиночки, є будиночками в„– 370 та в„– 371 , що не відповідає дійсності. Ці факти підтверджуються експертизою та позовною заявою ОСОБА_5 , в яких вона вимагала усунути перешкоди в користуванні будиночками в„– 370 та в„– 371 , шляхом перенесення новостворених ним будиночків, та перенесення будиночків в„– 370 та в„– 371 на їх місце.

Відповідач ОСОБА_3 належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилася, причин неявки не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням апеляційного суду Херсонської області від 20 травня 2014 року, позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про виділ в натурі будівель та споруд задоволено, виділено в натурі у власність ОСОБА_5 як співвласнику 49/100 частин будівель бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованої в АДРЕСА_4 , серед об`єктів майна їй також виділені спальні будиночки з навісом № 370 та 371. Даний факт підтверджується і інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 серпня 2016 р. В частині визначення порядку користування земельної ділянки рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні цієї вимоги, залишено в силі. (т. 1 а.с. 14-23).

Згідно договору дарування від 04 серпня 2016 року, ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 нежитлові будівлі, бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , в тому числі і спальні будиночки в„– 370 та в„– 371 (т. 1 а.с. 8-10), що підтверджується інформацією довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 65068610.

Відповідно акту державного виконавця Новосад А.С. 25 листопада 2016 року проведення виконавчих дій щодо виділення у власність майна стягувачу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в натурі закінчено. В тому числі передані ОСОБА_5 спальні будиночки з навісом № 370 та № 371 (т. 1 а.с. 36-38).

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до змісту ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред`явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц вуказала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак уважає себе таким (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 р. у справі № 522/7636/14-ц).

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.). З позицій процесуального права ці та інші обставини становлять предмет доказування .

Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив витребувати у відповідачів будиночки для відпочинку в„– 370 та в„– 371 , якими вони незаконно заволоділи.

Але, як стверджує представник відповідача та підтверджується матеріалами справи, ці будиночки на сьогодні перебувають у власності позивача, що підтверджуються витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ніяким чином з його володіння не вибували, в натурі у відповідачів не перебувають.

Протилежного позивач суду не надав, належними та не спростовними доказами цього не довів.

Крім того, матеріали справи містять висновок експерта № 36/2017 від 17 жовтня 2017 року, згідно якого спальні будиночки для відпочинку з навісом № 370 та № 371 не відносяться до об`єктів нерухомого майна, оскільки фундамент у них відсутній та їх переміщення не викличе їх знецінення та зміни їх призначення, так як будинки є щитовими і їх конструкція передбачає розбирання та збирання. Крім того, будиночки складаються з плоских елементів (дерев`яних щитів) та можуть бути розібрані та зібрані на новому місці без значного знецінення. Ця обставина підтверджується тим, що два з досліджуваних будиночків ( в„– 370 та в„– 371 ) переміщені в межах земельної ділянки на інше місце (див. фото А.17 та А.18). На місці їх колишнього розташування зведено два них дерев`яних сруби (т. 2 а.с. 88-105).

Також, матеріали справи містять позовну заяву ОСОБА_5 (залучено правонаступником ОСОБА_2 в зв`язку зі смертю ОСОБА_5 ) про знесення самовільно побудованих споруд (ухвалою суду від 21 травня 2021 року залишено без розгляду за заявою представника позивача), в якому мова йде про саме ці будиночки в„– 370 та в„– 371 . В позові позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_4 демонтував ці будиночки та переніс їх на 10-20 метрів від того місця, де вони знаходились. На цьому місці незаконно побудував нові два дерев`яні будиночки, яка вона і просила знести (т. 2 а.с. 177-178).

Враховуючи всі ці обставини, суд погоджується з позицією представника відповідача про те, що мова йде про інші будиночки побудовані відповідачем на цьому місці, а будиночки в„– 370 та в„– 371 знаходяться поруч, з володіння позивача не вибували, і відповідачем не захоплювалися.

В даному випадку фактично виник спір щодо порядку користування земельною ділянкою, який на сьогодні не встановлений, а також порядок розташування на ньому майна належного сторонам, що не є предметом даного позову.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Посилання позивача на те, що, на його переконання, відбулось захоплення спальних будиночків з навісом № 370 та № 371, не підтверджено жодними допустимими та належними доказами, тому за таких умов в задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України, відповідно до вимог якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом було залишено без задоволення позов, тому судові витрати залишаються за позивачем, та стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст.12,81,141, 263-265,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 14 листопада 2021 року.

Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова