Рішення

від 22.11.2021 по справі 902/920/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2021 р. Cправа № 902/920/21

Суддя Господарського суду Вінницької області Матвійчук В.В. , розглянувши матеріали

за позовом : Фізичної особи - підприємця Паламарчука Геннадія Степановича ( АДРЕСА_1 )

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" (вул. Слобода, буд. 141, м. Ладижин, Вінницька область, 24320)

про стягнення 53368,7 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Паламарчука Геннадія Степановича № б/н від 09.09.2021 (вх. №943/21 від 13.09.2021) з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" про стягнення 52973,14 грн заборгованості, з якої: 51472,00 грн - основний борг; 514,72 - штраф; 558,43 грн - 3% річних; 823,55 грн - інфляційних втрат та судові витрати.

Правовими підставами звернення до суду позивача з даним позовом стало неналежне виконання Філією "Переробний комплекс" ТОВ "Вінницька птахофабрика" зобов`язань за Договором надання послуг/виконання робіт № 25062020/1 від 25.06.2020 в частині проведення розрахунків за надані послуги.

Ухвалою суду від 20.09.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/920/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

12.10.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 04.10.2021 (вх. № 01-34/9106/21), в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Суть заперечень зводиться до наступного.

На переконання відповідача, наданий позивачем договір надання послуг/виконання робіт № 25062020/1 від 25.06.2020 є неналежним доказом, позаяк відсутні докази його підпису уповноваженими представниками сторін.

Акт про надання послуг з ремонту 04№ТВА0000962, за доводами відповідача, не підписаний уповноваженою особою від сторони відповідача, оскільки у нього наявні претензії по обсягу та вартості робіт.

Так, відповідач стверджує, що отримавши означений акт Філія Переробний комплекс ТОВ Вінницька птахофабрика в електронному листуванні з позивачем висловила свої зауваження, які позивач визнав, проте акт в новій редакції, з іншими вартісними показниками не підписав.

Посилаючись на положення ст. 79 ГПК України відповідач стверджує, що доводи позивача не переважають доводів протилежної сторони.

20.10.2021 до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 18.10.2021 (вх. № 01-34/9357/21), де позивач наводить свої заперечення щодо доводів відзиву на позовну заяву . При цьому позивач наголошує, що підписання договору в електронному вигляді та вчинення дій на його виконання вказують на безпідставність посилань відповідача на відсутність доказів укладення договору між сторонами.

Щодо заперечень відповідача про відсутність доказів підписання акту про надання послуг з ремонту 04№ТВА0000962, позивач посилаючись на положення п.п. 4.1., 4.2., 4.6. договору, якими визначено порядок здачі - приймання виконаних робіт, наголошує, що після відповідного надання послуг/виконання робіт, контрагент повинен надати МХП акти приймання-передачі, якими засвідчується відповідне виконання обов`язку контрагента та наявності обов`язку МХП оплатити відповідні роботи. У той же час, у випадку наявності будь-яких недоліків, які об`єктивно заважають МХП прийняти відповідні роботи/послуги, МХП має право ініціювати виправлення цих недоліків із зазначенням таких у відповідному документі та інформуванні Контрагента про виявлені недоліки та строки їх усунення. Пунктом 4.6 договору погоджено чіткий порядок фіксування недоліків, а саме відмова від підписання акту приймання робіт, з одночасним викликом Контрагента та складання акту з переліком виявлених недоліків. При цьому, акт 04№ ТВА0000962 від 26.02.2021 не містить будь яких зауважень, проте містить проставлений підпис уповноваженої особи відповідача, а саме Бабікова Є.В.

22.11.2021 до суду надійшла заперечення відповідача б/н від 12.11.2021 (вх. № 01-34/10349/21) на відповідь на відзив, з мотивами заперечень, що наведені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

25.06.2020 між Фізичною особою-підприємцем Паламарчуком Геннадієм Степановичем (позивач, за Договором Контрагент) та Філією Переробний комплекс Товариства з обмеженою відповідальністю Вінницька птахофабрика (відповідач, за Договором МХП) укладено Договір надання послуг/виконання робіт № 25062020/1 (надалі -Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору на умовах даного Договору, Контрагент зобов`язується у встановлені строки за завданням МХП надати послуги/виконати роботи (в подальшому - надати послуги / виконати роботи у відповідних відмінках) зазначені в Додатках до Договору, а МХП прийняти та оплатити зазначені послуги/роботи. У відповідності до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України цей Договір є змішаним цивільно правовим договором з елементами договору про надання послуг та договору про виконання робіт. До відносин сторін у даному Договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, з урахуванням положень даного Договору.

Невід`ємними частинами Договору, які визначають зобов`язання сторін та регулюють його окремі положення є:

Додаток №1 Умови, застосовні до договорів, укладених між МХП та Контрагентами, в яких МХП виступає платником за виконанні Контрагентом зобов`язання (далі Умови) в редакції від 01.06.2019 і які обов`язкові до виконання Сторонами Договору. (п. 1.2.1. Договору)

Додатком №2 Предмет, строки та порядок оплати послуг/робіт, тощо . (п. 1.2.2. Договору)

Додаток №3 Специфікації, які містять найменування (вид), вартість послуг/робіт, кількість, одиницю виміру, термін, місце надання послуг/виконання робіт, вартість робіт та погодження сторін із застосування у даному додатку деталізуватися у Договірній ціні, в т.ч. локальний кошторис, відомість ресурсів (п. 1.2.3. Договору)

Додаток №4, який визначає правила дотримання вимог виробничої санітарії, охорони праці, охорони навколишнього природного середовища та безпеки підприємства (діє у разі надання послуг/виконання робіт на території МХП. (п. 1.2.4. Договору)

Додаток №5 Технічне завдання. (п. 1.2.5. Договору)

Пунктом 2.1. Договору визначено, що ціна на послугу/роботу вказується у відповідних Специфікаціях та /або Актах приймання передачі виконаних робіт, кожну послугу/роботу окремо.

Порядок та умови оплати послуг/робіт зазначено в Додатку №2 до Договору. Ціна послуг/робіт зазначається в Додатку №3. (п. 2.2. Договору)

Пунктом 3.3.1. Договору визначено зобов`язання Контрагента надати послуги/виконати роботи належної якості, в обумовленій сторонами кількості, асортименті та строки.

Пунктом 3.4.1 Договору встановлено зобов`язання МХП прийняти надані послуги/виконані роботи, ціна, асортимент та кількість яких зафіксовані в Специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до п. 1. додаткових умов Додатку № 3 до Договору оплата проводиться: 100% відтермінуванням платежу після закінчення 44 (сорока чотирьох) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання передачі наданих послуг/виконаних робіт.

Згідно п. 4.1 Договору, протягом визначеного Сторонами строку в Додатку №2 по завершенню надання передбачених цим Договором послуг/робіт, Контрагент передає МХП на затвердження та підписання:

- два екземпляри підписаного уповноваженою особою Контрагента Акту приймання-передачі послуг/робіт (далі - Акт ). Акт повинен містити данні, згідно Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

За доводами позивача, які знайшли свої підтвердження у матеріалах справи, на виконання умов Договору Контрагентом було надано відповідні послуги/роботи, за наслідками яких сторонами підписано наступні акти про надання послуг/виконання робіт:

01 № ТВА 0000962 від 08.07.2020 на суму 2 860 грн;

06 № ТВА 0000967 від 08.07.2020 на суму 2 600 грн;

03 № ТВА 0000962 від 10.08.2020 на суму 20 413 грн;

03 № ТВА 0000962 від 08.09.2020 на суму 28 762 грн.

МХП оплатило відповідні послуги згідно з вхідними платежами (платіжними дорученнями) № 1817560189 від 29.09.2020 на суму 2 600 грн, № 1817560190 від 29.09.2020 на суму 2 860 грн, № 1852870044 від 13.10.2020 на суму 20 413 грн та № 1929260072 від 13.11.2020 на суму 28 762 грн.

Таким чином, Контрагентом було надано, а МХП прийнято та оплачено послуг/робіт на загальну суму 54 635 грн.

Поряд з цим, позивач стверджує, що 26.02.2021 між сторонами був підписаний Акт про надання послуг з ремонту 04 № ТВА0000962 згідно Договору № 28082020/ 1 від 25.06.2020, відповідно до якого Контрагент надав, а МХП прийняло повністю і в строк послуги на загальну суму 51 472 грн, проте відповідну оплату станом на день звернення до суду не здійснило.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (положення ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Так, ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно- телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, чинним законодавством ототожнюється письмова та електронна форми договору, при цьому при укладенні договору в електронній формі використовуються технічні засоби зв`язку, в тому числі інформаційно-телекомунікаційні системи, що свідчить про укладення договору в електронній формі.

Судом встановлено, що Договір надання послуг/виконання робіт № 25062020/1 від 25.06.2020 було укладено шляхом використання інформаційно-телекомунікаційних систем МХП, а саме електронного кабінету Контрагента, що підтверджується викопіюванням з електронного кабінету МХП.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Слід зауважити, що на теперішній час Договір надання послуг/виконання робіт № 25062020/1 від 25.06.2020 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір надання послуг/виконання робіт № 25062020/1 від 25.06.2020 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з надання послуг/виконання робіт.

Відповідно до статей 901, 902, 903, 905 та 906 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України, яка кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1. додаткових умов Додатку № 3 до Договору оплата проводиться: 100% відтермінуванням платежу після закінчення 44 (сорока чотирьох) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання передачі наданих послуг/виконаних робіт.

Всі Акти про надання послуг/виконання робіт відповідачем підписано без зауважень, частково оплачено отримані послуги на суму 54 635,00 грн. Неоплаченим залишився Акт про надання послуг з ремонту 04 №ТВА0000962 від 26.02.2021 на суму 51 472,00 грн.

Як зазначено судом вище, відповідач стверджує, що означений Акт не підписаний уповноваженою особою від сторони відповідача, оскільки у нього наявні претензії по обсягу та вартості робіт.

Дослідивши заперечення відповідача, суд зважає на наступне.

Так, у розділі 4 Договору сторонами узгоджено порядок здачі-приймання послуг/робіт.

Згідно п. 4.1 Договору протягом визначеного Сторонами строку в Додатку № 2 по завершенню надання передбачених цим Договором послуг/робіт, Контрагент передає МХП на затвердження та підписання:

- два екземпляри підписаного уповноваженою особою Контрагента Акту приймання-передачі послуг/робіт (далі - Акт ). Акт повинен містити данні, згідно Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до п. 4.2 Договору МХП після отримання Акту та документів, підтверджуючих виконання робіт/надання послуг (за наявності вказується в додатках до Договору), зобов`язаний протягом п`яти днів підписати обидва примірники Акту та один примірник повернути Контрагенту або в разі наявності зауважень щодо обсягу та/або якості послуг/робіт, вартості та/або суми накладних (адміністративних) витрат, направити Контрагенту письмову мотивовану відмову від підписання Акту з зазначенням зауважень та підстав для відмови.

Положеннями п. 4.6. Договору встановлено, що при виявленні недоліків в процесі здачі приймання робіт/послуг Сторонами складається Акт з переліком виявлених недоліків та строків їх усунення, затверджений представниками МХП та Контрагента. У разі виявлення недоліків (дефектів) в роботах при їх здачі прийманні МХП повідомляє Контрагента і запрошує його для складання акта про порядок і строк усунення виявлених недоліків (дефектів).

При цьому, на акті 04 № ТВА0000962 від 26.02.2021 проставлений підпис уповноваженої особи відповідача, а саме Бабікова Є.В.

Факт наявності повноважень вказаної особи не заперечується самим відповідачем у справі. Доводи останнього щодо наявності у нього заперечень по вартості та обсягах послуг/робіт, що знайшло своє відображення в електронному листуванні сторін, судом відхиляються, позаяк не узгоджуються з наведеними вище положеннями Договору щодо порядку виявлення недоліків в роботах та їх фіксування.

З огляду на наведене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів проведення відповідачем розрахунків за Актом 04 № ТВА0000962 від 26.02.2021, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення основний борг в сумі 51 472,00 грн. доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем не спростовані, з огляду на що, суд задовольняє вказану вимогу в повному обсязі.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 514,72 грн- штрафу, 558,43 грн - 3% річних та 823,55 грн - інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 5.3 Договору у разі несвоєчасного здійснення МХП своїх зобов`язань щодо оплати виконаного зобов`язання, МХП сплачує Контрагенту штраф у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми. У разі прострочення належного виконання зобов`язання більше ніж на 10 (десять) календарних днів, МХП сплачує штраф у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

У даній справі позивачем нараховано 514,72 грн штрафу, 558,43 грн 3% річних за період з 30.04.2021 по 08.09.2021 та 823,55 грн інфляційних втрат за період травень-серпень 2021 року.

Перевіривши розрахунок штрафу, 3% річних та інфляційних втрат суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу та 3% річних є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими, що є підставою для їх задоволення.

При цьому, при розрахунку інфляційних втрат позивачем допущено помилку в бік завищення. За перерахунком суду розмір інфляційних втрат за визначений позивачем період складає 720,61 грн. (розрахунок додається)

За наведеного, вимога позивача про стягнення 823,55 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в розмірі 720,61 грн.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У пунктах 8.15-8.22 Постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено наступне.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Отже, з огляду на викладене, враховуючи наявні у матеріалах справи Договір надання послуг/виконання робіт № 25062020/1 від 25.06.2020, укладений між ФОП Паламарчуком Г.С. та Філією Переробний комплекс ТОВ Вінницька птахофабрика , який підписаний сторонами; Акт про надання послуг з ремонту 04 №ТВА0000962 від 26.02.2021, підписаний сторонами, суд приходить до висновку про доведеність позивачем обставин, які свідчать про виконання останнім робіт за Актом про надання послуг з ремонту 04 №ТВА0000962 від 26.02.2021, а також доведення наявності прострочення відповідачем розрахунків за означеним Актом.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з п.2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України з врахуванням розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 265,62 грн.

Окрім того, при вирішенні питання судових витрат у даній справі судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (ч. 5 ст. 129 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок наведений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (пункт 21) та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (пункт 5.40).

У постанові від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 Верховний Суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги №б/н від 15.06.2021, укладений між Адвокатом Шевчуком Андрієм Анатолійовичем та Фізичною особою - підприємцем Паламарчуком Геннадієм Степановичем, предметом якого є зобов`язання Адвоката прийняти на себе доручення від Клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну юридичну допомогу, на умовах, визначених цим Договором, а саме юридичний аналіз та подальший супровід, в тому числі судовий, стягнення заборгованості за договором надання послуг/виконання робіт №25062020/1 від 25.06.2020.

У пункті 2.1. Договору сторони погодили, що вартість правової допомоги за цим договором становить 7 000,00 грн та зазначається в актах приймання-передачі наданих послуг, в платіжних документах.

Також судом встановлено, що 08.09.2021 Сторони підписали Акт приймання-передачі наданих юридичних послуг на загальну суму 7 000,00 грн. в якому зафіксовано вид наданих послуг та витрачений час, а саме складання та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості за Договором надання послуг/виконання робіт №25062020/1 від 25.06.2020 - 10 годин. Визначено вартість однієї години наданих Адвокатом юридичних послуг в розмірі 700,00 грн.

За наявним в матеріалах справи детальним описом наданих Адвокатом послуг від 08.09.2021, кількість часу, витраченого Адвокатом на складання позовної заяви становить 10 годин.

На підтвердження доказів перерахування позивачем адвокату гонорару надано платіжне доручення № 104 від 17.06.2021 на суму 7000,00 грн.

У відзиві на позовну заяві відповідач не погоджується з розміром витрат на правову допомогу, вважаючи такі витрати занадто великими, необґрунтованими та не співрозмірними зі складністю справи. Також відповідачем наголошено на тому, що детальний опис наданих адвокатом послуг містить лише інформацію, що адвокат витратив 10 годин на складання позовної заяви, але даний час, на переконання відповідача, є необґрунтованим та занадто завищеним.

Здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, суд погоджується з позицією відповідача про те, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу явно не відповідає складності справи.

Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин після відкриття провадження у справі не змінювалося, доказів на підтвердження ступеня складності справи, вирішення нових правових питань суду не надано.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України та враховуючи заперечення відповідача, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн.

З огляду на викладене, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 4 990,36 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" (вул. Слобода, буд. 141, м. Ладижин, Вінницька область, 24320; код ЄДРПОУ 35878908) на користь Фізичної особи - підприємця Паламарчука Геннадія Степановича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) 51 472 грн. 00 коп. - основного боргу; 514 грн. 72 коп. - штрафу; 558 грн. 43 коп. - 3% річних ; 720 грн. 61 коп. - інфляційних втрат; 2 265 грн. 62 коп. - витрат зі сплати судового збору та 4 990 грн. 36 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відповідні адреси електронної пошти позивача it.vinnitsa@gmail.com , представника позивача advokatshevchuk@gmail.com , представника відповідача 290632328@mail.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 22 листопада 2021 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Келецька, 78, кв. 63, м. Вінниця, 21021)

3 - відповідачу (вул. Слобода, буд. 141, м. Ладижин, Вінницька область, 24320)