Рішення
від 11.11.2021 по справі 910/11737/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2021Справа № 910/11737/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА"

про визнання інформації недостовірною, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди

Представники сторін:

від позивача: Суходольський С.М.

від відповідача: Шинкарук М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "АЙБОКС БАНК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" про визнання інформації недостовірною, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди у розмірі 1000000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач 22.10.2020 на веб-сайті "mind.ua" розмістив публікацію, яка за твердження позивача є недостовірною інформацією негативного характеру щодо позивача, чим було порушено особисте немайнове право позивача на недоторканість ділової репутації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 09.09.2021.

25.08.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

Протокольною ухвалою від 09.09.2021 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 30.09.2021.

23.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі (вих.№3697/12-12 від 23.09.2021), в яких позивач навів заперечення щодо відзиву на позов.

Протокольною ухвалою від 30.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.11.2021.

19.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залишення без розгляду пояснення ПрАТ "АЙБОКС БАНК" від 23.09.2021.

04.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 04.11.2021 у зв`язку із усним клопотанням позивача, суд протокольною ухвалою залишив без розгляду заяву позивача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 04.11.2021, розглянувши клопотання відповідача про залишення без розгляду пояснень ПрАТ "АЙБОКС БАНК" від 23.09.2021, судом встановлено наступне.

У поясненнях від 23.09.2021 позивачем викладені заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з частиною 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.

У відповідності до ч.1 ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч.1, 2 ст.114 ГПК України).

Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ухвалою про відкриття провадження від 28.07.2021 позивачу було надано строк для подання до суду відповіді на відзив - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до інформації розміщеної на офіційному сайті Укрпошти, позивач отримав відзив 27.08.2021, а тому останнім днем встановленого судом строку для подання відповідей на відзив є 01.09.2021.

Отже, письмові пояснення від 23.09.2021 (у яких викладені заперечення на відповідь на відзив) подані позивачем з порушенням встановлених судом строків. Поважності причин пропуску позивачем строку на подання відповіді на відзив позивачем не зазначено.

З урахуванням наведеного вище, на підставі ст. 118 ГПК України, суд протокольною ухвалою залишив без розгляду пояснення позивача від 23.09.2021.

Протокольною ухвалою від 04.11.2021 оголошено перерву до 11.11.2021.

Представник позивача у судовому засіданні 11.11.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.11.2021 надав пояснення по суті заперечень, проти позову заперечив.

У судовому засіданні 11.11.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2020 о 16 год. 00 хв. на веб-сайті "mind.ua", що є відкритим інформаційним Інтернет-ресурсом, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА", було розміщено у загальному доступі публікацію під назвою: "Робота на РФ, офшори та "оптова торгівля комп`ютерами": як працюють онлайн-казино в Україні. Спеціальне розслідування Mind. Леогеймінг Пей (Алена Дегрик Шевцова), Айбокс Банк (термінали ibox) та інші - куди йдуть гроші від онлайн-казино в Україні" (за посиланням https://mind.ua/publications/20217331-robota-na-rf-ofshori-ta-optova-torgivlya-komp-yuterami-yak-pracyuyut-onlajn-kazino-v-ukrayini).

Позивач стверджує, що Інформація щодо нього, поширена Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" через власний загальнодоступний веб-сайт https://mind.ua у вищенаведеній Публікації необмеженому колу осіб, не відповідає дійсності, є неправдивою та такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача.

За доводами позивача, у діях відповідача наявний юридичний склад правопорушення щодо поширення відносно позивача недостовірної інформації, яка є недостовірною а саме:

- інформація є поширеною, тобто доведеною до відома необмеженого кола осіб;

- поширена ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" інформація стосується позивача, а саме AT "АЙБОКС БАНК";

- поширена відповідачем інформація щодо AT "АЙБОКС БАНК", яка міститься в загальнодоступній у мережі Інтернет, є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності;

- поширена ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" недостовірна інформація щодо AT "АЙБОКС БАНК" порушує особисті немайнові блага позивача, а саме, порушує недоторканість його ділової репутації, дискредитує та негативно впливає на імідж банківської установи.

Позивач вказує, що спірна інформація "..фігурантом кримінальних проваджень є AT "АЙБОКС БАНК".. " викладена саме в зазначеному розділі, відповідач у контексті публікації пов`язує діяльність AT "АЙБОКС БАНК" з усією негативною інформацією, зазначеною у цьому розділі публікації під назвою "Робота на РФ, офшори та "оптова торгівля комп`ютерами": як працюють онлайн-казино в Україні. Спеціальне розслідування Mind. Леогеймінг Пей (Алена Дегрик Шевцова), Айбокс Банк (термінали ibox) та інші - куди йдуть гроші від онлайн-казино в Україні", а отже, з участю Банку у протиправній діяльності з "відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом та виведення брудних коштів за кордон на рахунки офшорних компаній" при здійсненні незаконного грального бізнесу, участі позивача у кримінальних провадженнях як особи, яка причетна до здійснення неправомірних дій - вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 171, 182,185, 190, 200, 203-2, 209, 209-1, 212, 255, 265, 361, 361-1, 364, 368-2, 369, 387 КК України.

Позивач наголошує, що відповідачем у поширеній через мережу Інтернет публікації, яка стосується безпосередньо позивача, не наведено будь-яких доказів, даних, які б свідчили про те, що AT "АЙБОКС БАНК" здійснює таку протиправну діяльність, здійснює незаконну діяльність із проведення азартних ігор, приймає участь у схемах по відмиванню коштів, а також, про те, що відносно службових (посадових) осіб позивача відповідним компетентним органом винесено підозри або направлено до суду обвинувальний акт, причетності позивача до вчинення перелічених у публікації злочинів, наявності обвинувальних вироків щодо їх доведеності, а також даних, які б свідчили про перевірку достовірності викладених у публікації фактів. Відсутні посилання і на офіційні джерела інформації в підтвердження викладених в публікації даних.

Також за доводами позивача, відповідач зазначаючи про начебто протиправну діяльність за участі терміналів самообслуговування бід брендом "Ibox", пов`язану, зокрема з діяльністю незаконних онлайн-казино та відмиванням коштів і зазначаючи про факт того, що ці термінали належать AT "АЙБОКС БАНК", пов`язує і банківську установу із усіма переліченими у публікації негативними процесами, зокрема, з діяльністю незаконних онлайн-казино та відмиванням коштів. У той же час відповідачем у публікації не наведено жодних доказів того, що термінали самообслуговування бід брендом "Ibox" належать саме AT "АЙБОКС БАНК".

Окрім того за обґрунтуваннями позивача, розмір моральної шкоди, яка була спричинена AT "АЙБОКС БАНК" становить 1000000,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Ураховуючи вище викладене, позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить суд:

визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації Приватного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДІЛОВА, будинок 9 А; ідентифікаційний код 21570492), інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" (04086, місто Київ, вул. Теліги Олени, будинок 41, ідентифікаційний код 40430635) на інформаційному ресурсі Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" (веб-сайті) "mind.ua", у мережі Інтернет, у публікації від 22.10.2020 за посиланням https://mind.ua/publications/20217331-robota-na-rf-ofshori-ta-optova-torgivlya-komp-yuterami-yak-pracyuyut-onlajn-kazino-v-ukrayini, із назвою: "Робота на РФ, офшори та "оптова торгівля комп`ютерами " : як працюють онлайн-казино в Україні. Спеціальне розслідування Mind. Леогеймінг Пей (Алена Дегрик Шевцова), Айбокс Банк (термінали ibox) та інші - куди йдуть гроші від онлайн-казино в Україні " , а саме інформацію наступного змісту:

у назві публікації "…Айбокс Банк (термінали ibox)... ";

у розділі " Злочин і кара" цієї публікації "...Фігурантом кримінальних проваджень є банк і ПАТ "Айбокс Банк" - якому належать термінали самообслуговування Ibox... ";

зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" протягом місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати вказану недостовірну інформацію про Приватне акціонерне товариство "АЙБОКС БАНК", шляхом розміщення в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі (веб-сайт) "mind.ua" вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі таким самим шрифтом, як і спростовувана інформація, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів доступу тощо, під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо Приватного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК";

зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" протягом місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням видалити визнану недостовірною вказану інформацію про Приватне акціонерне товариство "АЙБОКС БАНК" , розміщену в мережі Інтернет, зокрема на інформаційному ресурсі (веб-сайт) "mind.ua", у тому числі, найменування позивача з назви публікації "Робота на РФ, офшори та "оптова торгівля комп`ютерами": як працюють онлайн-казино в Україні. Спеціальне розслідування Mind. Леогеймінг Пей (Алена Дегрик Шевцова), Айбокс Банк (термінали ibox) та інші - куди йдуть гроші від онлайн-казино в Україні";

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" на користь моральну (немайнову) шкоду в розмірі 1000000,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що в оприлюдненому словесному виразі "фігурант" (що є похідним від слова "фігурує") не вбачається висновку про вину позивача у вчиненні правопорушень. Вказане слово є виключно оціночним судженням, оскільки як самостійно, так і в поєднанні із посиланнями на офіційні тексти судових рішень воно не містить конкретних даних щодо оцінки дій позивача в контексті вчинення конкретних правопорушень або злочинних дій. Позаяк сам факт наявності інформації щодо позивача про судові рішення в кримінальних справах (з якими він тим чи іншим чином пов`язаний) не є обставиною, що порочить його честь, гідність і ділову репутацію. Отже, на переконання відповідача зазначені висловлювання не можуть бути такими, що порушують особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації, оскільки зокрема, в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2018 року в кримінальному провадженні № 32017100000000066 (яке згадується в таблиці в спірній статті) дійсно фігурує АТ "АЙБОКС БАНК".

Відповідач зазначає, що у спірних висловлюваннях йде мова про термінали ibox та термінали самообслуговування ibox, а не про термінали самообслуговування під брендом "ibox". Водночас, інформація про термінали ibox розміщена на власному веб-сайті позивача за посиланням https://iboxbank.online/ua/terminalv, в розділі "Термінали" під заголовком "Термінали IBOX Bank карта адреси умови роботи", що підтверджується роздруківкою зазначеної веб-сторінки. Тобто, на думку відповідача, позивач самостійно заявляє про належність йому терміналів Іbox, а тому висловлювання "Айбокс Банк (термінали ibox) " та "ПАТ "Айбокс Банк " - якому належать термінали самообслуговування Іbox" не можна віднести до таких, що порушують особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації, оскільки вони не містять недостовірну інформацію щодо позивача.

За доводами відповідача, позивачем не було надано жодного доказу, який би доводив, що спірні висловлювання є такими, що порушують особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації. На думку відповідача, всі спірні висловлювання не є такими, що порушують немайнові права на недоторканність ділової репутації позивача.

Також відповідач заперечив щодо позовної вимоги про стягнення моральної (немайнової) шкоди в розмірі 1000000,00 грн, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння моральної (немайнової) шкоди у визначеному розмірі.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 4 статті 32 Конституції України гарантовано кожному судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до частини 1 статті 200 Цивільного кодексу інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У відповідності до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про інформацію" інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Згідно із статтею 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

За приписами статті 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Відповідно до частини 1 статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За змістом статті 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).

Отже, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до частини 1 статті 277 Цивільного кодексу України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до частини 1 статті 299 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 6 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Отже, за загальними правилами цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації зобов`язаними суб`єктами в цих правовідносинах є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам фізичних чи юридичних осіб.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин:

поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

При цьому недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 10.07.201 у справі №910/15148/17, від 13.02.2019 у справі №439/1469/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

При цьому, для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК України).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Суд зазначає, що у відповідності до чинного законодавства, позивач, в силу приписів ст.13, 14, 74 ГПК України, повинен довести факт не тільки поширення інформації відповідачем, а й факт її недостовірності, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Як зазначив позивач, поширення спірної інформації необмеженому колу осіб відбулось на веб-сайті https://mind.ua у публікації від 22 жовтня 2020 року під назвою: "Робота на РФ, офшори та "оптова торгівля комп`ютерами": як працюють онлайн-казино в Україні. Спеціальне розслідування Mind. Леогеймінг Пей (Алена Дегрик Шевцова), Айбокс Банк (термінали ibox) та інші - куди йдуть гроші від онлайн-казино в Україні".

Розміщення спірної інформації на веб-сайті https://mind.ua, який належить відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА", підтверджується матеріалами справи, а саме роздруківками сторінок з веб-сайту.

Відкритість Інтернет-ресурсу "mind.ua" та доступність розміщеної на ньому інформації, зокрема наведеної публікації, підтверджується не лише можливістю без перешкод для будь-кого перейти за посиланням на веб-сайт цього ресурсу, але й зазначенням на веб-сайті https://mind.ua у розділі "Угода користувача" (посилання: https://mind.ua/agreement) про те, що доступ до сайту надано невизначеному колу осіб.

Враховуючи наведене, матеріалами справи підтверджується факт поширення в мережі Інтернет спірної інформації.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту.

Відповідно до ч. 11 ст. 52-1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе:

а) повне ім`я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу;

б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу;

в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися.

Судом досліджено, що у розділі веб-сайту "mind.ua" під назвою "Угода користувача", а також розділі під назвою "Політика конфіденційності та файли cookie" (посилання: https://mind.ua/agreement, https://mind.ua/privacy) зазначено, що власником веб-сайту https://mind.ua є Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА".

Факт поширення спірної інформації Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" на інформаційному ресурсі Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" (веб-сайті): mind.ua, у мережі Інтернет, у публікації від 22 жовтня 2020 року відповідачем не заперечується.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що мало місце поширення відповідачем спірної інформації необмеженому колу осіб.

Публікація, яку поширив відповідач через власний веб-сайт https://mind.ua, враховуючи її назву та зміст, стосується саме позивача. Так, у назві публікації, розміщеній 22 жовтня 2020 року о 16 год. 00 хв. на відкритому інформаційному Інтернет-ресурсі "mind.ua" згадується назва із словосполученням Айбокс Банк, а по тексту згаданої публікації у розділі "Злочин і кара" конкретизовано згаданого суб`єкта господарювання: "...Фігурантом кримінальних проваджень є банк і ПАТ "Айбокс Банк" - якому належать термінали самообслуговування Ibox... ".

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у справі є Приватне акціонерне товариство "АЙБОКС БАНК" (АТ "АЙБОКС БАНК"), ідентифікаційний код 21570492, основним видом діяльності якого згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є "64.19 Інші види грошового посередництва".

При цьому, відповідач не заперечив, що спірна Інформація стосувалась саме позивача.

Враховуючи вище наведене, матеріалами справи підтверджується, що поширена відповідачем спірна Інформація стосувалася позивача.

Позивач зазначає, що неправдивим, недостовірним та одночасно негативним по відношенню до AT "АЙБОКС БАНК" твердженням у поширеній ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" через власний загальнодоступний веб-сайт https://mind.ua публікації з назвою "Робота на РФ, офшори та "оптова торгівля комп`ютерами": як працюють онлайн-казино в Україні. Спеціальне розслідування Mind. Леогеймінг Пей (Алена Дегрик Шевцова), Айбокс Банк (термінали ibox) та інші - куди йдуть гроші від онлайн-казино в Україні" є: "...фігурантом кримінальних проваджень є ПАТ "Айбокс Банк"...".

Другим на переконання позивача, неправдивим, недостовірним та одночасно негативним по відношенню до AT "АЙБОКС БАНК" твердженням є "...ПАТ "Айбокс Банк" - якому належать термінали самообслуговування Ibox...", що полягає в тому, що ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІЯ" протягом всієї публікації асоціює термінали самообслуговування Ibox з протиправною діяльністю по веденню ігрового бізнесу без ліцензій (незаконних онлайн-казино).

Вживані відповідачем у Інформації фрази " у розділі " Злочин і кара" цієї публікації "...Фігурантом кримінальних проваджень є банк і ПАТ "Айбокс Банк" - якому належать термінали самообслуговування Ibox... " та у назві публікації "…Айбокс Банк (термінали ibox)... " містить пряму вказівку на позивача, мають стверджувальний характер, при їх викладені не використано прикметники, гіперболи, алегорії або сатиру, мовні засоби та обороти, які застосовуються при наданні критичної оцінки діяльності тієї чи іншої особи або свідчать про викладені власних думок.

Як вбачається із структури згаданого розділу публікації, її змісту, викладена інформація містить пряму вказівку на позивача, чітко і точно констатує факт того, що АТ "АЙБОКС БАНК" на час опублікування та поширення публікації в Інтернеті, є учасником з реалізації в Україні схем з "відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом та виведення брудних коштів за кордон на рахунки офшорних компаній", пов`язаних з незаконним гральним бізнесом, а отже, є учасником згаданих у статті кримінальних проваджень.

Натомість, інформацію про те, чи є AT "АЙБОКС БАНК" "фігурантом" кримінальних проваджень можливо перевірити.

У відповідності до ст. 32 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 06.12.2019 № 361-IX особи, винні у порушенні вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, в тому числі у незабезпеченні належної організації та/або проведення первинного фінансового моніторингу, а також у причетності до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення або у сприянні іншим особам у вчиненні таких дій, або які фінансували тероризм чи розповсюдження зброї масового знищення, несуть відповідальність згідно із законом.

Юридичні особи (крім банків), які здійснювали фінансові операції з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансували тероризм чи розповсюдження зброї масового знищення, можуть бути ліквідовані за рішенням суду.

Банки, які здійснювали фінансові операції з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансували тероризм чи розповсюдження зброї масового знищення, можуть бути ліквідовані за рішенням Національного банку України шляхом відкликання банківської ліцензії (за ініціативою Національного банку України).

Статтею 209 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом та/або за сприяння (допомогу) у вчиненні таких дій.

Втім, матеріали справи не містять доказів, що позивач вчиняє протиправні діяння, ним понесена відповідальність згідно із законом, а також є учасником кримінальних проваджень.

Посилання відповідача на ухвалу суду слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2018 року у справі №757/52523/18-к суд вважає безпідставним, оскільки вказане судове рішення не стосується інформації, викладеної у спірній публікації, чи діяльності онлайн-казино в Україні. Більш того, зазначена ухвала суду постановлена за результатами розгляду клопотання старшого слідчого про тимчасовий доступ до речей і документів, які мають статус банківської таємниці та які розміщуються в банківських установах, серед яких вказаний і AT "АЙБОКС БАНК".

Зі змісту ухвали суду від 26.10.2018 у справі №757/52523/18-к не вбачається, що AT "АЙБОКС БАНК" є стороною кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 205, ч.4 ч ст.190, ч.ч. 1,3 ст. 212 КК України.

За вказаних обставин суд відхиляє доводи відповідача, що у згаданому кримінального провадженні дійсно "фігурує" AT "АЙБОКС БАНК".

Виходячи зі змісту спірної публікації та твердження, що "...ПАТ "Айбокс Банк" - якому належать термінали самообслуговування Ibox...", суд також вважає обґрунтованими посилання позивача, що ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" зазначаючи про протиправну діяльність за участі терміналів самообслуговування бід брендом "Ibox", пов`язану, зокрема з діяльністю незаконних онлайн-казино та відмиванням коштів і зазначаючи про факт того, що ці термінали належать АТ "АЙБОКС БАНК", пов`язує і банківську установу із усіма переліченими у публікації негативними процесами, зокрема, з діяльністю незаконних онлайн-казино та відмиванням коштів.

Водночас, матеріалами справи та наданими позивачем доказами спростовано твердження відповідача у спірному висловлюванні, що термінали самообслуговування під брендом "Ibox" належать саме АТ "АЙБОКС БАНК".

Інформацію про те, чи термінали самообслуговування бід брендом "Ibox" належать АТ "АЙБОКС БАНК" можливо перевірити.

Так, в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг наявна офіційна інформація про те, що свідоцтво на знак для товарів і послуг "Ibox" (автомати моментальної сплати, платежі Ibox) отримано ТОВ "ПЕЙБОКС" (код ЄДРПОУ 41865184), який і є власником терміналів самообслуговування бід брендом "Ibox".

Отже, поширена відповідачем інформація на сайті mind.ua про те, що "...ПАТ "Айбокс Банк" - якому належать термінали самообслуговування Ibox..." не відповідає дійсності.

Наразі у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що інформація щодо позивача, яка міститься у спірній публікації достовірною.

Натомість наданими позивачем у матеріали справи доказами та наведеними обґрунтуваннями підтверджено факт недостовірності поширеної відповідачем інформації.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що AT "АЙБОКС БАНК" є "фігурантом" кримінальних проваджень та термінали самообслуговування бід брендом "Ibox" належать АТ "АЙБОКС БАНК", суд дійшов висновку, що поширена відповідачем Інформація є недостовірною, що не відповідає дійсності.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що спірна інформація викладена у формі оціночних суджень з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом (постанови Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/13556/18, від 21.11.2019 у справі № 927/791/18, від 18.03.2021 у справі № 927/791/18).

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, враховуючи висновок Європейського суду з прав людини, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Свобода вираження поглядів не може розцінюватися як право на поширення недостовірної інформації.

Чинним законодавством України передбачена можливість спростування недостовірної інформації і таке право не є обмеженням свободи вираження поглядів.

Вказана у спірній публікації інформація, щодо якої позивачем заявлені позовні вимоги, викладена в якості фактів і не є оціночними судженнями, оскільки спростовується доказами, що знаходяться як в матеріалах справи.

Тобто, спірні висловлювання містять твердження що AT "АЙБОКС БАНК" є "фігурантом" кримінальних проваджень та термінали самообслуговування бід брендом "Ibox" належать АТ "АЙБОКС БАНК", можуть бути перевірені та відповідно підтверджені або спростовані відповідними доказами.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що висловлювання, які знайшли відображення в оскаржуваній позивачем інформації, не є оціночними судженнями, оскільки висловлювання відповідача стосуються конкретних фактів, конкретної особи, є точними, чіткими та мають стверджувальний характер, такі факти можливо перевірити на істинність, спростувати або підтвердити конкретними доказами.

Як зазначено судом вище, згідно з ст.201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до ч.1, 2 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського кодексу України визначено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Судом встановлено, що поширена відповідачем спірна інформація (спірні висловлювання), не ґрунтується на жодних доказах, є неправдивою та недостовірною.

Відповідачем у поширеній через мережу Інтернет публікації, яка стосується безпосередньо позивача, не наведено будь-яких доказів, які б підтвердили те, що AT "АЙБОКС БАНК" здійснює таку протиправну діяльність, здійснює незаконну діяльність із проведення азартних ігор, приймає участь у схемах по відмиванню коштів, а також, про те, що відносно службових (посадових) осіб позивача відповідним компетентним органом винесено підозри або направлено до суду обвинувальний акт, причетності позивача до вчинення перелічених у публікації злочинів, наявності обвинувальних вироків, а також даних, які б свідчили про перевірку достовірності викладених у публікації фактів.

Проаналізувавши зміст поширеної відповідачем спірної інформації щодо позивача, яка викладена у стверджувальній формі, суд зазначає, що така інформація може створювати у користувачів веб-сайту переконання у протиправності дій позивача та причетності останнього до злочинної діяльності, може викликати негативне ставлення до АТ "АЙБОКС БАНК" у користувачів веб-сайту, клієнтів, контрагентів, створювати відносно позивача негативну громадську думку, що може негативно впливати і на результати господарської діяльності AT "АЙБОКС БАНК".

Поширена відповідачем інформація порушує особисті немайнові права підприємства позивача, зокрема право на ділову репутацію та її недоторканність. Подібними висловлюваннями та неперевіреними даними відповідач фактично висвітлює як незаконну діяльність позивача та формує відповідну негативну думку у читачів спірної публікації.

Таким чином, право на недоторканість ділової репутації позивача є порушеним, оскільки внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації у інших учасників господарських відносин може сформуватись негативна оцінка діяльності AT "АЙБОКС БАНК", яка безпосередньо впливає на стан його господарських відносин.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації Приватного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДІЛОВА, будинок 9 А; ідентифікаційний код 21570492), інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" (04086, місто Київ, вул. Теліги Олени, будинок 41, ідентифікаційний код 40430635) на інформаційному ресурсі Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" (веб-сайті) "mind.ua", у мережі Інтернет, у публікації від 22.10.2020 за посиланням https://mind.ua/publications/20217331-robota-na-rf-ofshori-ta-optova-torgivlya-komp-yuterami-yak-pracyuyut-onlajn-kazino-v-ukrayini, із назвою: "Робота на РФ, офшори та "оптова торгівля комп`ютерами": як працюють онлайн-казино в Україні. Спеціальне розслідування Mind. Леогеймінг Пей (Алена Дегрик Шевцова), Айбокс Банк (термінали ibox) та інші - куди йдуть гроші від онлайн-казино в Україні", а саме інформацію наступного змісту: у назві публікації "…Айбокс Банк (термінали ibox)... "; у розділі " Злочин і кара" цієї публікації "...Фігурантом кримінальних проваджень є банк і ПАТ "Айбокс Банк" - якому належать термінали самообслуговування Ibox... ", підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 277 ЦК України, суд дійшов висновку, що позивач, право на недоторканість ділової репутації якого, особисті немайнові права якого порушено внаслідок поширення про нього відповідачем недостовірної Інформації, має право на спростування цієї інформації.

При цьому з урахуванням частин 4, 7 статті 277 ЦК України, спростування такої недостовірної інформації має здійснити відповідач, як особа яка поширила інформацію, спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Судом встановлено, що спірна Інформація була поширена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі (веб-сайт) "mind.ua".

З огляду на вище наведене, заявлена позивачем вимога про зобов`язання ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" протягом місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати вказану недостовірну інформацію про Приватне акціонерне товариство "АЙБОКС БАНК", шляхом розміщення в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі (веб-сайт) "mind.ua" вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі таким самим шрифтом, як і спростовувана інформація, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів доступу тощо, під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо Приватного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК" підлягає задоволенню повністю.

Згідно положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його "ефективність" з точки зору ст. 13 Конвенції.

Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом (пункт 145 рішення ЄСПЛ у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" від 15.11.1996).

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, а також повинен враховувати критерії "ефективності" таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою (постанови Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 914/873/17 та від 07.02.2018 у справі №923/970/16).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанова Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 923/970/16).

З урахуванням наведеного вище звернення позивача до суду з вимогою про зобов`язання відповідача видалити визнану недостовірною інформацію розцінюється судом як ефективний спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у спірних правовідносинах.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу позивача про зобов`язання ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" протягом місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням видалити визнану недостовірною вказану інформацію про Приватне акціонерне товариство "АЙБОКС БАНК", розміщену в мережі Інтернет, зокрема на інформаційному ресурсі (веб-сайт) "mind.ua", у тому числі, найменування позивача з назви публікації "Робота на РФ, офшори та "оптова торгівля комп`ютерами": як працюють онлайн-казино в Україні. Спеціальне розслідування Mind. Леогеймінг Пей (Алена Дегрик Шевцова), Айбокс Банк (термінали ibox) та інші - куди йдуть гроші від онлайн-казино в Україні".

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" моральної (немайнової) шкоди в розмірі 1000000,00 грн, то суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно з п.4 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (ч.3 ст.23 ЦК України).

Відповідно до статті 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Судом враховано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали, зокрема, у зв`язку з приниженням її ділової репутації.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Враховуються, зокрема, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, звертаючись з вимогою про стягнення з відповідача на свою користь моральної (немайнової) шкоди в розмірі 1000000,00 грн, позивач повинен не тільки довести порушення його особистих немайнових прав, зокрема, права на недоторканість ділової репутації, внаслідок поширення недостовірної інформації, а й надати суду докази заподіяння такої шкоди у визначеному розмірі.

В обґрунтування вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000000,00 грн, завданої позивачу внаслідок поширення відповідачем недостовірної Інформації, позивач зазначив, що поширення відповідачем щодо позивача недостовірної та неправдивої Інформації руйнує позитивний образ банка в очах клієнтів, відлякує їх, негативно впливає на емоційний стан його працівників, адже, позбавляє їх впевненості у майбутньому, що безпосередньо впливає на якість їх роботи, а отже, і економічну ефективність діяльності банка як суб`єкта господарювання. Наявність спірної публікації змушує позивача спрямовувати професійні, людські та часові ресурси на спростування такої недостовірної інформації, роз`яснення клієнтам та партнерам банку про неправдивість Інформації, на відновлення іміджу.

В обґрунтування суми моральної шкоди у розмірі 1000000,00 грн, позивач зазначив: позивач є банківської установою і має високу конкуренцію на ринку банківських послуг, відтак поширення недостовірної інформації відповідачем принижує ділову репутацію позивача та його конкурентоспроможність на ринку банківських послуг; позивач вимушений надати усім існуючим клієнтам відповідні роз`яснення щодо поширеної Інформації; станом на 20.07.2021 недостовірну Інформацію відповідача переглянуло понад 30 тис. осіб; - відповідно до ринкової вартості ребрендинг, створення брендбука, редізайн, рекодинг сайту установи складає приблизно 655 тис. грн, розміщення новин на профільних ресурсах ЗМІ та робота із створення іміджу установи за рік біля 749 тис. грн, а загалом близько 1404 000 грн, відповідно приблизна їх вартість на місяць становить біля 117 тис. грн; починаючи з 2020 року по 2021 рік кількість клієнтів банку збільшилась більш ніж на 900 особи. Виходячи із наведених обставин, позивач навів у позовній заяві розрахунок моральної шкоди.

Однак, надавши оцінку наведеним позивачам обґрунтування, наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позивачем не надано у матеріали справи належних та допустимих доказів у розумінні ст.76, 77 ГПК України на підтвердження завданої відповідачем моральної шкоди у розмірі 1000000,00 грн.

Позивачем не додано до матеріалів справи доказів на підтвердження надання ним роз`яснень щодо поширеної Інформації усім існуючим клієнтам; доказів на підтвердження вказаної ним ринкової вартості ребрендингу, створення брендбука, редізайну, рекодингу сайту установи, ринкової вартості розміщення новин на профільних ресурсах ЗМІ та роботи із створення іміджу установи.

Саме лише посилання позивача на те, що банківська установа має високу конкуренцію на ринку банківських послуг, на руйнування позитивного образу банка в очах клієнтів, відлякування клієнтів, емоційний стан працівників банку, направлення банком певних ресурсів на спростування недостовірної інформації, здійснення відповідних роз`яснень клієнтам та партнерам банку, за відсутності при цьому належних та допустимих доказів на підтвердження її розміру, не може бути достатньою підставою для відшкодування позивачу моральної (немайнової) шкоди у визначеному ним розмірі.

З огляду на вище наведене, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів завдання позивачу моральної (немайнової шкоди) шкоди у визначеному ним розмірі, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" на користь моральну (немайнову) шкоду в розмірі 1000000,00 грн.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації Приватного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДІЛОВА, будинок 9 А; ідентифікаційний код 21570492), інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" (04086, місто Київ, вул. Теліги Олени, будинок 41, ідентифікаційний код 40430635) на інформаційному ресурсі Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" (веб-сайті) "mind.ua", у мережі Інтернет, у публікації від 22.10.2020 за посиланням https://mind.ua/publications/20217331-robota-na-rf-ofshori-ta-optova-torgivlya-komp-yuterami-yak-pracyuyut-onlajn-kazino-v-ukrayini, із назвою: "Робота на РФ, офшори та "оптова торгівля комп`ютерами " : як працюють онлайн-казино в Україні. Спеціальне розслідування Mind. Леогеймінг Пей (Алена Дегрик Шевцова), Айбокс Банк (термінали ibox) та інші - куди йдуть гроші від онлайн-казино в Україні " , а саме інформацію наступного змісту:

у назві публікації "…Айбокс Банк (термінали ibox)... ";

у розділі " Злочин і кара" цієї публікації "...Фігурантом кримінальних проваджень є банк і ПАТ "Айбокс Банк" - якому належать термінали самообслуговування Ibox... "

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" (04086, місто Київ, вул. Теліги Олени, будинок 41, ідентифікаційний код 40430635) протягом місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати вказану недостовірну інформацію про Приватне акціонерне товариство "АЙБОКС БАНК" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДІЛОВА, будинок 9 А; ідентифікаційний код 21570492), шляхом розміщення в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі (веб-сайт) "mind.ua" вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі таким самим шрифтом, як і спростовувана інформація, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів доступу тощо, під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо Приватного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК".

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" (04086, місто Київ, вул. Теліги Олени, будинок 41, ідентифікаційний код 40430635) протягом місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням видалити визнану недостовірною вказану інформацію про Приватне акціонерне товариство "АЙБОКС БАНК" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДІЛОВА, будинок 9 А; ідентифікаційний код 21570492), розміщену в мережі Інтернет, зокрема на інформаційному ресурсі (веб-сайт) "mind.ua", у тому числі, найменування позивача з назви публікації "Робота на РФ, офшори та "оптова торгівля комп`ютерами": як працюють онлайн-казино в Україні. Спеціальне розслідування Mind. Леогеймінг Пей (Алена Дегрик Шевцова), Айбокс Банк (термінали ibox) та інші - куди йдуть гроші від онлайн-казино в Україні".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" (04086, місто Київ, вул. Теліги Олени, будинок 41, ідентифікаційний код 40430635) на користь Приватного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДІЛОВА, будинок 9 А; ідентифікаційний код 21570492) витрати зі сплати судового збору у сумі 6810,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 23.11.2021.

Суддя С. О. Турчин

Дата ухвалення рішення11.11.2021
Оприлюднено25.11.2021

Судовий реєстр по справі —910/11737/21

Постанова від 06.06.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коробенко Г.П.

Ухвала від 01.05.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коробенко Г.П.

Ухвала від 14.02.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коробенко Г.П.

Ухвала від 17.12.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коробенко Г.П.

Рішення від 11.11.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 28.07.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні