Рішення

від 09.11.2021 по справі 914/2483/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2021 справа № 914/2483/21

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ПАРУС» , Львівська область, м.Львів;

до Відповідача: Львівської міської ради, Львівська область, м.Львів;

про: розірвання Договору оренди землі від 25.10.2016р.

Представники:

Позивача: Жбадинський В.О. - представник, адвокат (ордер від 16.08.2021р. серія ВС №1092039);

Відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

16.08.2021р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив ПАРУС б/д б/н (вх. №2698) за позовом до Львівської міської ради про розірвання договору оренди землі.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає видачу 18.05.2018р. Інспекцією ДАБК у м.Львові Сертифікату серії ЛВ №162181380658 про відповідність закінченого будівництвом об`єкта Будівництво нового багатоквартирного житлового будинку з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул.Тучапського, 3, 5, 7, на вул.Городницькій, 7 у м. Львові із знесенням існуючих споруд та прийняття його в експлуатацію і передачу за Актом передачі-приймання від 23.05.2019р. в управління ТОВ ХОУМ СЕРВ багатоквартирного житлового будинку з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташованого зокрема, на земельній ділянці земельній ділянці загальною площею 0,1750га, кадастровий номер 4610137500:03:005:0014, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , внаслідок чого Позивач більше не здійснює використання вказаної земельної ділянки за її цільовим призначенням, а саме для будівництва багатоквартирного житлового будинку (будівництва об`єктів громадського призначення з житловими одиницями у верхніх поверхах).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.08.2021р. у цій справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 08.09.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.09.2021р. у цій справі суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 21.09.2021р.; явка повноважних представників Сторін в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.09.2021р. у цій справі суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 13.10.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.10.2021р. у цій справі судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 26.10.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.10.2021р. у цій справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 09.11.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд» .

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Позивача, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у позовній заяві, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог, просить суд задоволити первісний позов та відмовити в задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

30.08.2021 за вх.№19955/21 Відповідачем подано клопотання, в якому Відповідач зазначає, що просить засідання по даній справі проводити без участі повноважного представника Львівської міської ради згідно наявних матеріалів у справі; при вирішенні питання щодо задоволення позову покладається на розсуд суду. Клопотання аналогічного змісту щодо розгляду справи без участі представника Відповідача подано Відповідачем також 20.09.2021р. за вх.№21830/21.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд розірвати укладений між Позивачем та Відповідачем та зареєстрований в Львівській міській раді 25.10.2016р. за №Ш-3860, про що в Книзі записів реєстрації Договорів оренди Ш-4 вчинено запис Договір оренди землі від 25.10.2016р. з підстав видачі 18.05.2018р. Інспекцією ДАБК у м.Львові Сертифікату серії ЛВ №162181380658 про відповідність закінченого будівництвом об`єкта Будівництво нового багатоквартирного житлового будинку з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул.Тучапського, 3, 5, 7, на вул.Городницькій, 7 у м. Львові із знесенням існуючих споруд та прийняття його в експлуатацію і передачу за Актом передачі-приймання від 23.05.2019р. в управління ТОВ ХОУМ СЕРВ багатоквартирного житлового будинку з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташованого зокрема, на земельній ділянці земельній ділянці загальною площею 0,1750га, кадастровий номер 4610137500:03:005:0014, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , внаслідок чого Позивач більше не здійснює використання вказаної земельної ділянки за її цільовим призначенням, а саме для будівництва багатоквартирного житлового будинку (будівництва об`єктів громадського призначення з житловими одиницями у верхніх поверхах).

Позиція Відповідача:

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності повноважного представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Позивачем доказів, наведених доводів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а в задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.

11.05.2016р. Управлінням архітектури Департаменту містобудування і архітектури Львівської міської ради видано Позивачу Містобудівельні обмеження та сервітути №2401-1517 щодо користування земельною ділянкою площею 0,1750га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказані Обмеження підписано в.о. заступника начальника Управління В.Пецух.

19.05.2016р. за вих. №47/о/16 Приватним підприємством Леополіс-клуб видано Перелік обмежень та обтяжень (сервітутів) на використання земельної ділянки на вул.Городницькій, 7.

Вказаний Перелік підписано повноважним представником та завірено відтиском печатки ПП Леополіс-клуб. .

Ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016р. №843 Про затвердження обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Парус" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул.Городницькій, 7 ухвалено вилучити за згодою з користування українсько-англійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Галка Лтд" земельну ділянку площею 0,1750га (у тому числі площею 0,0031га у межах червоних ліній вулиць) на вул.Городницькій, 7 (кадастровий номер 4610137500:03:005:0014); затвердити обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Парус" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 0,1750га (у тому числі площею 0,0031га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул.Городницькій, 7 (кадастровий номер 4610137500:03:005:0014) в оренду терміном на 10 років для будівництва об`єктів громадського призначення з житловими одиницями у верхніх поверхах (код КВЦПЗ 03.15 для будівництва та обслуговування Інших будівель громадської забудови, за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, за функцією використання - землі комерції); Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Парус": у тримісячний термін укласти з Львівською міською радою Договір оренди землі, встановивши річну орендну плату за землю у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та зареєструвати його відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою.

Витягом Відділу Держгеокадастру у м.Львові Львівської області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.08.2016р. №19-1323-0.2-6006/9-16АП встановлено, що станом на 08.08.2016р. вартість земельної ділянки площею 0,1750га, яка знаходить за адресою: м.Львів, вул.Городницька, 7, становить 4691382,50грн.

22.09.2016р. між Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Парус (за Договором - Замовник 1), Товариством з обмеженою відповідальністю Парсу-Лайф (за Договором - Замовник 2) та Приватним підприємством РОМБ+ (за Договором - Генпідрядник) укладено Договір №22/09-16 (надалі - Договір підряду), за умовами якого (п.2.1. Договору підряду) Генпідрядник зобов`язувався за завданням Замовника 1 та Замовника 2 на свій ризик здійснити будівництво Об`єкта та здати в установлений Договором строк закінчений Об`єкт будівництва, а Замовник 1 зобов`язувався надати Генпідряднику затверджену Проекту документацію, Замовник 1 та Замовник 2 спільно зобов`язувались надати Генпідряднику будівельний майданчик, Декларативну/Дозвільну документацію, прийняти від Генпідрядника виконані роботи з будівництва Об`єкта та оплатити Генпідряднику вартість виконаних робіт.

Відповідно до п.16.1. Договору підряду приймання-передача закінчених робіт з будівництва Об`єкта проводиться відповідно до нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об`єктів в експлуатацію.

Згідно п.16.5. Договору підряду порядок прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію визначається чинним законодавством та оформляється шляхом реєстрації декларації про готовність Об`єкта до експлуатації або шляхом видачі відповідного сертифіката (в залежності від категорії складності ста будівництва).

Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2017р., але не раніше повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по цьому Договору (п.18.1. Договору підряду).

Вказаний Договір підряду підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору підряду.

25.10.2016р. між Львівською міською радою (надалі - Позивач, Орендодавець) та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Парус (надалі - Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди землі (надалі - Договір), за умовами якого (п.1 Договору) Орендодавець на підставі Податкового кодексу України, ухвал Львівської міської ради від 26.07.2012р. №1675 Про затвердження положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м.Львові , від 25.12.2014р. №4250 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Львова та ухвали Львівської міської ради від 14.07.2016р. №843 Про затвердження обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Парус" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_2 передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_2 для будівництва об`єктів громадського призначення з житловими одиницями у верхніх поверхах (п.1 Договору).

Пунктом 15 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва об`єктів громадського призначення з житловими одиницями у верхніх поверхах.

Відповідно до п.2. Договору в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 4610137500:03:005:0014 загальною площею 0,1750га, у тому числі під забудовою - 0,1049га, під твердим покриттям - 0,0701га (в тому числі площею 0,0031га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень). Згідно п.3. Договору на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна - кам`яна нежитлова будівля та нежитлові споруди. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4691382,50грн. (п. 5 Договору. Відповідно до п.16. Договору цільове призначення земельної ділянки (категорія земельної ділянки згідно ст.19 Земельного кодексу України) землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним призначенням землі комерційного використання. Забороняється самовільна забудова (п.17 Договору). Згідно п.18 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Пунктом 19 Договору встановлено, що підставою для розроблення проекту відведення земельної ділянки є ухвала від 31.03.2016р. №381. Відповідно до п.20 Договору об`єкт оренди вважається переданим Орендодавцем Орендарю з моменту державної реєстрації права оренди. На орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та права інших осіб згідно містобудівельних обмежень та сервітутів щодо користування земельною ділянкою управління архітектури від 11.05.2016р. №2401-1517 та переліку обмежень та обтяжень (сервітутів) на використання земельної ділянки на вул.Городницькій, 7 Приватним підприємством Леополіс-клуб від 19.05.2016р. №47/о/16 (п.26 Договору). Пунктом 31 Договору передбачено обов`язок Орендаря приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі. Державна реєстрація права оренди здійснюється в установленому порядку.

Згідно п.8 Договору Договір укладено на 10 років до 14.07.2026р. Після закінчення строку дії Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше, ніж за 90 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.37 Договору дія Договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання Орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи Орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 38 Договору Сторонами визначено, що Дія Договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Згідно п.40 Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - Орендаря є підставою для зміни умов або розірвання Договору.

Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору, та зареєстровано в Львівській міській раді 25.10.2016р. за №Ш-3860, про що в Книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Ш-4 вчинено запис.

Актом приймання-передачі від 25.10.2016р. б/н Орендодавець на підставі Податкового кодексу України, ухвал Львівської міської ради від 26.07.2012р. №1675 Про затвердження положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м.Львові , від 25.12.2014р. №4250 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Львова та ухвали Львівської міської ради від 14.07.2016р. №843 Про затвердження обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Парус" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_2 передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_2 .

Межі земельної ділянки встановлені в натурі (на місцевості) у визначеному законом порядку згідно землевпорядної документації. Земельна ділянка передається в оренду на 10 років для будівництва об`єктів громадського призначення з житловими одиницями у верхніх поверхах у стані, що відповідає умовам Договору та є придатною для використання за цільовим призначенням. Умови використання земельної ділянки передбачені Договором та чинним земельним законодавством України.

Вказаний Акт приймання-передачі до Договору підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Актами встановлення і показу меж земельної ділянки АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 Позивачем за участю суміжних землекористувачів встановлено межові знаки земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:03:005:0014, оренда якої є предметом Договору.

Право оренди земельної ділянки згідно укладеного між Сторонами Договору оренди землі від 25.10.2016р. зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.11.2016р. за номером запису про інше речове право 17332527, про що зазначено в Акті готовності об`єкта до експлуатації від 08.05.2018р. та не заперечується Сторонами.

16.03.2017р. Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові видано Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив Парус , Товариству з обмеженою відповідальністю Парус лайф та Приватному підприємству Ромб+ Дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ 114170751322 на Будівництво нового багатоквартирного житлового будинку з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_5 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 зі знесенням існуючих споруд (Коригування проекту) за адресою: АДРЕСА_8 , 5, 7, АДРЕСА_2 .

08.05.2018р. складено Актом готовності об`єкта до експлуатації б/н, вирішено вважати закінченим будівництвом та готовим до експлуатації об`єкт Будівництво нового багатоквартирного житлового будинку з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_5 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 зі знесенням існуючих споруд (Коригування проекту) за адресою: АДРЕСА_8 , 5, 7, АДРЕСА_2 .

Сертифікатом від 18.05.2018р. серії ЛВ №162181380658 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові на підставі Акта готовності об`єкта до експлуатації засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта Будівництво нового багатоквартирного житлового будинку з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_5 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 зі знесенням існуючих споруд .

Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 28.09.2018р. №537 новозбудованому, багатоповерховому, 138-ми квартирному житловому будинку з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_9 на АДРЕСА_2 (загальною площею 15708,2 кв.м., житловою площею 3457,8 кв.м.) присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Актом приймання-передачі від ОК ЖБК Парус та ТОВ Парус лайф в управління ТОВ Хоум Серв багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 23.05.2019р. б/н ОК ЖБК Парус та ТОВ Парус лайф передали в управління ТОВ Хоум Серв багатоквартирний житловий будинок з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Багатоквартирний житловий будинок з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення, якому присвоєно поштову адресу, а саме: АДРЕСА_1 , розташований на наступних земельних ділянках: земельній ділянці загальною площею 0,0490га, кадастровий номер 4610137500:03:005:0058, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ; земельній ділянці загальною площею 0,0141га, кадастровий номер 4610137500:03:005:0059, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ; земельній ділянці загальною площею 0,0193га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , кадастровий номер 4610137500:03:005:0008; земельній ділянці загальною площею 0,1750га, кадастровий №4610137500:03:005:0014, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Загальна площа багатоквартирного житлового будинку з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановлена за результатами технічної інвентаризації, проведеної замірювачем, становить 15708,2кв.м., об`єм будівлі - 47942куб.м., кількість поверхів - підвал 8 + технічний поверх, кількість квартир - 138.

Багатоквартирний житловий будинок з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_9 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_2 , зі знесенням існуючих споруд (присвоєна нова поштова адреса: АДРЕСА_1 ), введений в експлуатацію, що підтверджується Сертифікатом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові серія ЛВ № 162181380658 від 18 травня 2018 року.

ОК ЖБК Парус та ТОВ Парус лайф передають в управління багатоквартирний житловий будинок з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з інженерними системами. Що стосується такого обладнання як: оптоволоконні кабелі, прокладені по багатоквартирному житловому будинку, телекомунікаційні шафи, комутаційне обладнання та активне мережеве обладнання для обслуговування мережі будинку, то воно є приватною власність Товариства з обмеженою відповідальністю Парус ІТ (ідентифікаційний код (податковий номер) 40501983) і передачі з боку Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Парус та Товариства з обмеженою відповідальністю Парус лайф не підлягає (питання використання зазначеного обладнання, що належить ТОВ ПАРУТ ІТ , підлягає самостійному врегулюванню між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хоум Серв» та ТОВ «Парус ІТ» на договірних засадах).

Підписанням цього Акта передачі-приймання Товариство з обмеженою відповідальністю «Хоум Серв» свідчить та підтверджує відсутність у нього претензій по якості до багатоквартирного житлового будинку з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Городницька, буд.9, який передається, за винятком недоліків, що виявлені під час обстеження спільною комісією Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Парус , Товариства з обмеженою відповідальністю Парус лайф та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоум Серв» багатоквартирного житлового будинку, про що оформляється відповідний гарантійний лист забудовника, а також відсутність будь-яких претензій фінансового та майнового характеру до замовників будівництва (забудовників) та генпідрядника.

У термін до 31.08.2019р. Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Парус та Товариство з обмеженою відповідальністю Парус лайф зобов`язані передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Хоум Серв» примірник технічної документації та іншої передбаченої законодавством документації на будинок, а також документ, на підставі якого багатоквартирний житловий будинок з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул.П.Тучапського, 3, 5, 7, АДРЕСА_2 зі знесенням існуючих споруд (присвоєна нова поштова адреса: АДРЕСА_1 ), прийнято в експлуатацію, технічного паспорта і планів інженерних мереж згідно окремого акта приймання-передачі.

З підстав наведеного Позивач просить суд розірвати укладений між Позивачем та Відповідачем та зареєстрований в Львівській міській раді 25.10.2016р. за №Ш-3860, про що в Книзі записів реєстрації Договорів оренди Ш-4 вчинено запис Договір оренди землі від 25.10.2016р.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2019р. у справі №924/831/17.

Верховний Суд у справі №924/1022/17 (постанова від 06.11.2019 року) констатує, що встановивши наявність порушеного права заявника, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення його до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.2 ст.20 ГК України Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч.ч.1, 2 ст.180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Приписами ст.17 Закону України Про оренду землі передбачено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Відповідно до ст.125, 126 ЗК України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право оренди (суборенди) земельної ділянки.

За змістом ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Отже, право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на підставі договору оренди землі та інших документів, які підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.08.2021р. у справі №910/12464/20.

Згідно ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно ч.2 вказаної статті припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п.а) ч.1 ст.141 Земельного кодексу України добровільна відмова від права користування земельною ділянкою є однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Згідно ч.2 ст.19 Закону України Про оренду землі після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, в силу положень ч.2 ст.19, ч.ч.1, 2 ст.31 Закону України Про оренду землі суд зазначає, що після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію у добросовісного орендаря виникає право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі; крім того, договір оренди землі припиняється і у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п.37 Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі з врахуванням складення Акту приймання-передачі від ОК ЖБК Парус та ТОВ Парус лайф в управління ТОВ Хоум Серв багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 23.05.2019р. б/н, враховуючи заявлені Позивачем доводи, Позивач своїм правом на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію у порядку, визначеному законом, не скористався.

При цьому суд також зазначає, і аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 березня 2019 року у справі № 925/315/18, що факт припинення користування земельною ділянкою може бути підтверджений, зокрема, доказами передачі права власності на новозбудований об`єкт нерухомості іншій особі, передачі новозбудованого багатоквартирного будинку на баланс ОСББ чи іншої експлуатуючої організації.

Враховуючи вищенаведене, складення Акту готовності об`єкта до експлуатації від 08.05.2018р. б/н, яким вирішено вважати закінченим будівництвом та готовим до експлуатації об`єкт Будівництво нового багатоквартирного житлового будинку з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_5 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_2 зі знесенням існуючих споруд (Коригування проекту) за адресою: АДРЕСА_8 , 5, 7, АДРЕСА_2 ; беручи до уваги видання Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові на підставі Акта готовності об`єкта до експлуатації Сертифікату від 18.05.2018р. серії ЛВ №162181380658, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта Будівництво нового багатоквартирного житлового будинку з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_5 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_2 зі знесенням існуючих споруд ; враховуючи Розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 28.09.2018р. №537 про присвоєння новозбудованому, багатоповерховому, 138-ми квартирному житловому будинку з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_11 (загальною площею 15708,2 кв.м., житловою площею 3457,8 кв.м.) поштової адреси: АДРЕСА_1 ; беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не заявлені доводи та не подані докази недобросовісності виконання Позивачем Договору оренди землі від 25.10.2016р.; враховуючи, що Актом приймання-передачі від ОК ЖБК Парус та ТОВ Парус лайф в управління ТОВ Хоум Серв багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 23.05.2019р. б/н ОК ЖБК Парус та ТОВ Парус лайф передали в управління ТОВ Хоум Серв багатоквартирний житловий будинок з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 суд зазначає, що укладений між Сторонами Договір оренди землі є припиненим.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 38 Договору Сторонами визначено, що Дія Договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Згідно п.40 Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - Орендаря є підставою для зміни умов або розірвання Договору.

Зміна та розірвання договорів оренди землі саме в односторонньому порядку допускаються виключно, якщо це прямо передбачено відповідним законом або договором. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2019р. у справі №904/2059/18.

Крім того, згідно приписів ч.3 ст.291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Приписами ст.188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Частинами 3, 4 ст.31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Крім того, згідно ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Також, статтею 32 1 Закону України Про оренду землі передбачено розірвання договору оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності у разі необхідності надання її для суспільних потреб.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що перелічені у ч.ч.3, 4 ст.31, ст.ст.32, 32 1 Закону України Про оренду землі , п.38 Договору оренди землі від 25.10.2016р. підстави розірвання договору оренди землі не містять безпосередньої вказівки на розірвання договору оренди землі у випадках завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці, натомість, наведені у ч.2 ст.19, ч.ч.1, 2 ст.31 Закону України Про оренду землі підстави вказують саме на припинення договору, що відповідає п.37 Договору.

Також суд зазначає, що розірвання та припинення договору не є тотожними поняттями, розірвання є одним з способів припинення договору. Аналогічна правова позиція викладена ще у постановах Вищого господарського суду України від 21.04.2011р. у справі №18/124-10, від 31.03.2009р. №33/25пд, від 06.06.2007р. №36/52пн.

Також, з врахуванням висновків суду щодо припинення Договору оренди землі від 25.10.2016р. в силу положень Закону України Про оренду землі в тому числі до моменту подання позову, суд зазначає, що розірвання є одним з способів припинення договору, відтак припинений договір не може бути розірвано.

Крім цього, з врахуванням наведених висновків, що в даному випадку момент припинення Договору передував поданню позову, розірваним ж договір, згідно положень ч.5 ст.188 ГК України, ч.3 ст.653 ЦК України, вважається з дня набрання чинності рішенням суду, суд зазначає, що розірваним може бути визнано договір з моменту набрання чинності рішенням суду.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі висновки суду щодо того, що укладений між Сторонами Договір оренди землі від 25.10.2016р. є припиненим; беручи до уваги що перелічені у ч.ч.3, 4 ст.31, ст.ст.32, 32 1 Закону України Про оренду землі , п.38 Договору оренди землі від 25.10.2016р. підстави розірвання договору оренди землі не містять безпосередньої вказівки на розірвання договору оренди землі у випадках завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці, натомість, наведені у ч.2 ст.19, ч.ч.1, 2 ст.31 Закону України Про оренду землі підстави вказують саме на припинення договору, що відповідає п.37 Договору; враховуючи те, що розірвання та припинення договору не є тотожними поняттями, розірвання є одним з способів припинення договору; беручи до уваги, що розірвання є одним з способів припинення договору, відтак припинений договір не може бути розірвано; враховуючи висновки суду щодо застосування положень ч.5 ст.188 ГК України, ч.3 ст.653 ЦК України суд приходить до висновку про відсутність правових підстав до розірвання укладеного між Сторонами Договору, відтак, в позові слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

При цьому суд також зазначає, що чинні редакції статті 7 Закону України Про оренду землі та ст.120 Земельного кодексу України в частині переходу права оренди на земельну ділянку містять обмеження - крім багатоквартирного будинку.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на « balance of probabilities» («баланс ймовірностей» ) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 суд застосовує «баланс ймовірностей» . У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.

Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).

Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2270грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжне доручення від 09.08.2021р. №310 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2270грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №2 до позовної заяви.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2270грн. суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 2270грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, покласти вказані витрати на Позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 179-181, 188, 193, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 321, 322, 382, 383, 385, 509, 510, 525 - 527, 530, 598, 626, 627, 629, 651, 759 Цивільного кодексу України, ст.ст.120, 125, 126, 141 Земельного кодексу України, ст.ст.7, 13, 17, 19, 24, 31, 32 Закону України Про оренду землі , ст.ст.12, 13 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , суд -

УХВАЛИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 19.11.2021р.

Головуючий суддя Фартушок Т.Б.