Постанова

від 16.11.2021 по справі 910/8979/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/8979/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Студенець В.І.

за участю секретаря судового засідання Калітінського М.Ю.

представників учасників справи:

від позивача: Полтавець І.В.,

від відповідача: Сабодаш Р.Б.,

від третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: Ступак Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної академії прокуратури України

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Морозов С.М.

від 08.12.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Сітайло Л.Г., Андрієнко В.В., Пашкіна С.А.

від 20.05.2021

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боричів Тік"

до Національної академії прокуратури України

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора

про зобов`язання вчинити дії,

за зустрічним позовом Національної академії прокуратури України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боричів Тік"

про визнання договору удаваним та визнання недійсним договору,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Боричів Тік" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Національної академії прокуратури України (далі - Академія), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Офіс Генерального прокурора (далі - третя особа), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило:

- зобов`язати Академію, в особі ліквідаційної комісії, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги Товариства, що виникли станом на 06 травня 2020 року в загальному розмірі 38 021 481,59 грн;

- зобов`язати Академію, в особі ліквідаційної комісії, виконувати умови договору про дольову участь у будівництві від 20.09.2018, укладеного між Товариством та Академією (далі - Договір), до закінчення технологічного циклу зі створення об`єкта архітектури, який можливо продати (реалізувати) - будівництво житлового комплексу із супутньою інфраструктурою, розташованого на земельній ділянці площею 1,7233 га, за адресою: вул. Сім`ї Хохлових, 8, у Шевченківському районі міста Києва.

2. Позов мотивований порушенням частини 6 статті 105, частини 8 статті 111 Цивільного кодексу України, ненаправленням ліквідаційною комісією Академії на адресу Товариства повідомлення про припинення Академії та невключення до проміжного ліквідаційного балансу пред`явлених вимог на суму 38 021 481,59 грн, які були заявлені у межах граничного терміну для заявлення кредиторських вимог. А відмова ліквідаційної комісії Академії від виконання умов Договору є порушенням обов`язку по закінченню технологічного циклу зі створення об`єкта архітектури - житлового комплексу із супутньою інфраструктурою, розташованого на земельній ділянці площею 1,7233 га, за адресою: вул. Сім`ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі міста Києва.

3. Академія подала до суду зустрічну позовну заяву про визнання Договору удаваним та про визнання його недійсним.

4. В обґрунтування зустрічних позовних вимог Академія зазначила, що Договір укладено з метою приховання договору про спільну діяльність. З огляду на це, Договір є нікчемним в силу закону, оскільки всупереч пункту 20 частини 1 статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Академією не отримано попереднього погодження на укладення такого правочину від органу, уповноваженого управляти державним майном, в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2020р. №296.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021, первісний позов задоволено частково. Зобов`язано Академію, в особі ліквідаційної комісії, виконувати умови Договору до закінчення технологічного циклу зі створення об`єкта архітектури, який можливо продати (реалізувати) - будівництво житлового комплексу із супутньою інфраструктурою, розташованого на земельній ділянці площею 1,7233 га, за адресою: вул. Сім`ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі міста Києва. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

6. Частково задовольняючи первісні позовні вимоги суди виходили з того, що відмова ліквідаційної комісії Академії від виконання умов Договору є порушенням обов`язку по закінченню технологічного циклу зі створення об`єкта архітектури - житлового комплексу із супутньою інфраструктурою, розташованого на земельній ділянці площею 1,7233 га, за адресою: вул. Сім`ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі міста Києва. При цьому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про визнання та включення до проміжного ліквідаційного балансу кредиторських вимог Товариства, що виникли станом на 06.05.2020, в загальному розмірі 38 021 481,59 грн, оскільки Товариство не надало суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили про протиправні дії або бездіяльність Академії щодо виконання своїх зобов`язань.

7. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимогах, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Договір є змішаним та містить положення договору про інвестиційну діяльність та договору підряду. У зв`язку із цим, судами відхилено доводи Академії про наявність в Договорі ознак удаваності, оскільки останній не має характерних для договору про спільну діяльність елементів, визначених главою 77 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

8. Академія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 в частині: зобов`язання Академії, в особі ліквідаційної комісії, виконувати умови Договору до закінчення технологічного циклу зі створення об`єкта архітектури, який можливо продати (реалізувати) - будівництво житлового комплексу із супутньою інфраструктурою, розташованого на земельній ділянці площею 1,7233 га, за адресою: вул. Сім`ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі міста Києва; відмови в задоволенні зустрічного позову. Просить скасувати у повному обсязі постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 910/8979/20. Справу №910//8979/20 в скасованій частині просить направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

9. Касаційна скарга мотивована наявністю підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на:

- неправильне застосування статті 1130 ЦК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.07.2019 у справі №910/10673/18;

- неправильне застосування статей 203, 215 ЦК України та рішення Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.05.2018 у справі №908/852/17, від 19.06.2019 у справі №920/22/18, від 17.07.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18; статті 235 ЦК України без урахування пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009;

- необхідність відступити від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах - статті 67 ГК України, статей 3, 6, 837 ЦК України у системному взаємозв`язку з статтями 5, 10 Закону України "Про інвестиційну діяльність" свідчать про можливість існування "договору змішаної інвестиційно-підрядної форми", викладеного у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/15250/18;

- необґрунтоване відхилення клопотання про витребування доказів.

10. Товариство подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 910/8979/20 без змін, оскільки рішення є законними, обґрунтованими та прийняті з додержанням вимог чинного законодавства.

11. Третя особа правом на подання заяв по суті справи не скористалась.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

12. Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.11.2013 №2125 Академії надано у постійне користування земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд Академії на вул. Сім`ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі, кадастровий номер 8000000000:91:088:0076.

13. На виконання Наказу Генеральної прокуратури України №706 від 07.08.2018, Академією організовано та проведено конкурс стосовно визначення переможця щодо будівництва житла для працівників Академії та членів їхніх сімей на земельній ділянці за адресою: вул. Сім`ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі міста Києва.

14. За результатами проведеного конкурсу 20.09.2018 між Академією (далі також - Сторона-1) та Товариством (далі також - Сторона-2) укладено Договір.

15. В розділі 1 Договору зазначено, що об`єктом будівництва є житловий комплекс із супутньою інфраструктурою, розташований на земельній ділянці площею 1,7233 га, яка розташована за адресою: вул. Сім`ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:91:088:0076 та знаходиться у постійному користуванні Сторони-1.

16. Відповідно до п. 1.1. Договору, його предметом є зобов`язання та права сторін по будівництву об`єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною зі сторін своєї частини в збудованому об`єкті та/або іншого майна в порядку та на умовах, визначених у Договорі.

17. За цим Договором Сторона-1 делегує Стороні-2 частину функцій замовника будівництва об`єкта щодо проведення дій спрямованих на розробку містобудівної документації на земельну ділянку (в тому числі детального плану території), розробки проектної документації та будівництва об`єкта та інших функцій, передбачених цим Договором, окрім права постійного користування земельною ділянкою, з метою отримання сторонами у власність завершеного будівництва об`єкту в частках, визначених даним Договором, та/або іншого майна та на умовах, визначених в Договорі. Сторона-2 приймає на себе на час проектування об`єкта та будівництва об`єкта виконання всіх функцій замовника, окрім тих, що відповідно до умов цього Договору покладено на Сторону-1, та зобов`язується на всій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити будівництво об`єкта в цілому на земельній ділянці відповідно до проектної документації. У разі залучення коштів фізичних та юридичних осіб Сторона-2 діє виключно від свого імені та приймає на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов`язань перед такими особами (п. 1.3. Договору).

18. Згідно з п. 2.1. Договору Сторона-1 здійснює функції замовника Будівництва, зокрема: передає Стороні-2 будівельний майданчик (п. 2.1.2. Договору); сприяє Стороні-2 у всіх діях, пов`язаних з розробкою/коригуванням проектної документації (п. 2.1.10 Договору); приймає закінчений будівництвом об`єкт в експлуатацію (п. 2.1.6. Договору).

19. Сторона-2 здійснює функції підрядника, визначені в п.п. 2.2.12-2.2.16, п. 2.2.19 Договору.

20. Джерелом фінансування будівництва об`єкту є кошти Сторони-2 (п. 3.5. Договору).

21. Сторона-2 здійснює у повному обсязі фінансування розробки проектної документації та будівництва об`єкта, включаючи пайовий внесок на розвиток інфраструктури населеного пункту та всі інші витрати, пов`язані з будівництвом об`єкта та введенням його в експлуатацію (п. 3.1. Договору).

22. Відповідно до п. 3.3.1. Договору до витрат Сторони-2 по реалізації Договору належать: витрати на розроблення документації із землеустрою (землевпорядної документації); витрати на розроблення проектної документації; витрати на відрахування (передання) та платежі, передбачені законодавством щодо об`єкту; витрати по сплаті комунальних та інших послуг, які можуть бути необхідними під час будівництва; витрати на забезпечення техніки безпеки та охорону будівельного майданчика; витрати, пов`язані із виплатою заробітної плати персоналу, що забезпечує реалізацію Договору; витрати на сплату податку на землю, та інші витрати, пов`язані з будівництвом об`єкту.

23. Сторони погодили, що розрахунки між ними за Договором здійснюються шляхом отримання у власність житлових та нежитлових площ. Сторона-2 отримує у власність в об`єкті 88,7% площі квартир, Сторона-1 отримує у власність в об`єкті 11,3% загальної площі квартир об`єкта. (п. 4.1. Договору).

24. За взаємною згодою сторін, Сторона-2 має право частково або повністю виконати взяті на себе зобов`язання з передачі квадратних метрів, належних Стороні-1 за цим Договором, шляхом передачі житлових та нежитлових площ в інших новобудовах міста Києва (в т.ч. передача майнових прав, облігацій та інше в об`єктах, що будуються) та з врахуванням ринкової вартості житла. Передача погоджених сторонами квадратних метрів в інших новобудовах міста Києва (інших об`єктах) відбувається шляхом підписання акта приймання-передачі, в якому сторони визначають кількість квадратних метрів, переданих в рахунок частки Сторони-1, визначеної п. 4.1. цього Договору. Підписанням такого акта приймання-передачі сторони підтверджують, що ними були дотримані всі умови, передбачені Договором щодо передачі житлових та нежитлових площ Стороною-2 Стороні-1. При цьому, частка Сторони-1 в об`єкті зменшується на кількість переданих Стороні-1 квадратних метрів в інших новобудовах на території міста Києва. (п. 4.3. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 16.11.2018).

25. Пунктом 7.3. Договору сторони погодили, що він не є договором про спільну діяльність, а є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми відповідно до статті 67 Господарського кодексу України та статей 3, 6 Цивільного кодексу України. Майно (та майнові права), кошти тощо, внесені для реалізації даного Договору, не є об`єднанням вкладів сторін, не є їх спільною частковою власністю, а залишається у власності сторін, що їх внесла.

26. Пунктом 2 Додаткової угоди №1 від 16.11.2018 до Договору сторони заявили та підтвердили, що станом на дату укладення цієї додаткової угоди Сторона-2 на виконання п.п. 4.1.2, п. 4.1., п. 4.3. Договору передала Стороні-1, а остання прийняла майнові права на квартири на загальну площу 1 696,33 кв.м., в будинку за будівельною адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 18, на загальну суму 31 382 105,00 грн (з ПДВ). Зазначене сторони також затвердили підписанням акта №1 від 16.11.2018 приймання-передачі квартири за Договором.

27. В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 року №175 Деякі питання реалізації законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури та наказом Офісу Генерального прокурора від 05.03.2020 року №129 Про ліквідацію Національної академії прокуратури України , вирішено припинити Національну академію прокуратури України шляхом ліквідації.

28. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 12 березня 2020 року Академія перебуває у стані припинення.

29. Товариство звернулося до Академії із заявою б/н від 06.05.2020 про задоволення вимог кредитора, в якій просило перерахувати на свій рахунок 38 021 481,59 грн. витрат за Договором.

30. У відповідь на зазначену заяву Академія повідомила про відмову у задоволенні кредиторських вимог, оскільки Договір є нікчемним. При цьому, зазначила, що майнові права на квартири загальною площею 1696,33 кв.м., які були передані Товариством Академії на виконання умов Договору, не могли бути об`єктом цивільного обороту з огляду на рішення Господарського суду м. Києва №910/3435/17 від 24.04.2018. Академія не ініціювала одностороннє дострокове розірвання Договору, а припинення зобов`язання ліквідацією сторони-юридичної особи є самостійною підставою припинення зобов`язань, в силу статті 609 Цивільного кодексу України, а отже, відсутні умови для застосування відповідальності за делікт (склад цивільного правопорушення).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

31. Конституція України

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. …

32. Закон України Про управління об`єктами державної власності (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Стаття 3. Об`єкти управління державної власності

… 2. Дія цього Закону не поширюється на управління об`єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України, …

Стаття 6. Повноваження уповноважених органів управління

1. Уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань:

… 20) погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів; …

33. Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 №5245-VI, у державній власно

… II. Прикінцеві та перехідні положення

… 4. У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: … які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

34. Земельний кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ЗК України)

Стаття 83. Право власності на землю територіальних громад

1. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

2. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; …

Стаття 84. Право власності на землю держави

1. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

2. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. …

Стаття 92. Право постійного користування земельною ділянкою

1. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

2. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; …

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; …

Стаття 95. Права землекористувачів

1. Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

… ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Стаття 116. Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності

1. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. …

5. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Стаття 120. Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду

… 2. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Стаття 122. Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування

1. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. …

6. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб….

Стаття 142. Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою

1. Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. …

Стаття 149. Порядок вилучення земельних ділянок

1. Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. …

35. Цивільний кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ЦК України)

Стаття 3. Загальні засади цивільного законодавства

1. Загальними засадами цивільного законодавства є:

… 3) свобода договору; …

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. …

Стаття 235. Правові наслідки удаваного правочину

1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

2. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Стаття 377. Право на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на ній

1. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). …

Стаття 627. Свобода договору

1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

2. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Стаття 628. Зміст договору

1. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

2. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Стаття 837. Договір підряду

1. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. …

Стаття 838. Генеральний підрядник і субпідрядник

1. Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Стаття 843. Ціна роботи

1. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. …

Стаття 846. Строки виконання роботи

1. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. …

Стаття 875. Договір будівельного підряду

1. За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Стаття 1130. Договір про спільну діяльність

1. За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

2. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Стаття 1133. Вклади учасників

1. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

2. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Стаття 1134. Спільне майно учасників

1. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

2. Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників.

3. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду.

4. Обов`язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов`язаних із виконанням цих обов`язків, встановлюються договором простого товариства.

Стаття 1135. Ведення спільних справ учасників

1. Під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.

У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників.

2. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства.

3. У відносинах із третіми особами учасники не можуть посилатися на обмеження прав учасника, який вчинив правочин, щодо ведення спільних справ учасників, крім випадків, коли вони доведуть, що на момент вчинення правочину третя особа знала або могла знати про наявність таких обмежень.

4. Учасник, який вчинив від імені всіх учасників правочин, щодо якого його право на ведення спільних справ учасників було обмежене, або вчинив в інтересах усіх учасників правочин від свого імені, може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, якщо вчинення цього правочину було необхідним в інтересах усіх учасників. Учасники, яким внаслідок таких правочинів було завдано збитків, мають право вимагати їх відшкодування.

5. Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено договором простого товариства.

36. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) №5-рп/2005 від 22.09.2005

5.6. … Суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені …

37. Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. № 296 (далі - Порядок № 296)

1. Цей Порядок визначає механізм укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків (далі - суб`єкт господарювання), договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном (далі - договір).

38. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України)

Стаття 73. Докази

1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів; …

Стаття 74. Обов`язок доказування і подання доказів

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. …

3. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. …

Стаття 77. Допустимість доказів

1. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

2. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Стаття 86. Оцінка доказів

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. …

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

39. Виходячи з положень статті 300 ГПК України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Суд зазначає, що відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 16.05.2018 у справі №910/24257/16, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

41. Водночас під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).

42. Таким чином, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, що переглядається.

43. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається Академія у касаційній скарзі, Суд вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі, з огляду на таке:

- у справі №908/852/17 предмет позову стосувався визнання недійсним договору про спільну діяльність, за яким частину земельної ділянки державної форми власності передано як внесок у таку діяльність. Крім цього, будівництво офісно-торгівельних будівель не узгоджувалось із метою діяльності ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації . У справі, яка розглядається, Академія передала Товариству будівельний майданчик (п. 2.1.2. Договору), обмежила свої права із користування земельною ділянкою (п. 2.1.4 та п. 2.1.8 Договору), делегувала частину функцій замовника, окрім права постійного користування земельною ділянкою (п. 1.3. Договору);

- у справі №920/22/18 предмет позову стосувався визнання недійсним договору про спільну діяльність та зобов`язання звільнити земельні ділянки. Позовні вимоги обґрунтовані удаваністю договору, спрямованого на приховання договору оренди землі;

- у справі №923/241/18 досліджувалось питання про визнання недійсним договору про сумісний обробіток земельної ділянки. Обставини справи вказували що до спірного правочину підлягали застосуванню правила, передбачені для договору оренди землі;

- у справі №925/550/18 предмет позову стосувався визнання недійсним договору про спільний обробіток землі та зобов`язання звільнити земельну ділянку;

- у справі № 910/10673/18 Верховним Судом досліджувалося питання про визнання недійсним договору про інвестування в реалізацію проекту будівництва комплексу у складі об`єктів житлового та громадського призначення. Підставою позову стала відсутність погодження на укладення договору від органу до сфери управління якого належало державне підприємство як сторона договору.

44. Верховний Суд неодноразово наголошував на обмежену дію Закону України Про управління об`єктами державної власності . Зокрема, в постанові від 08.05.2018 у справі №908/852/17 Верховний Суд зазначив таке.

45. Частиною 2 ст. 3 Закону України Про управління об`єктами державної власності передбачено, що дія цього Закону не поширюється на управління об`єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України, а також на здійснення прав інтелектуальної власності.

46. Частиною першою статті 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

47. Постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року №296, якою затверджено Порядок укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном прийнята на підставі Закону України Про управління об`єктами державної власності .

48. Враховуючи, що внеском у спільну діяльність є саме частина земельної ділянки державної форми власності, право розпорядження якою належить обласній державній адміністрації, до укладення цього договору не може бути застосований Закон України Про управління об`єктами державної власності та Постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року №296, якою затверджено Порядок укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

49. З огляду на зазначене, в справі що розглядається, також не підлягають застосуванню до спірних правовідносин положення Закону України Про управління об`єктами державної власності та Постанови №296, враховуючи предмет Договору та вищевказані висновки Верховного Суду.

50. Отже, наведені Академією у касаційній скарзі постанови Верховного Суду прийнято за іншого матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, ніж у справі, яка підлягає перегляду та за інших обставин справи.

51. Тобто, спірні правовідносини у даній справі та у справах №908/852/17, №920/22/18, №923/241/18, №925/550/18 та № 910/10673/18 є очевидно неподібними.

52. З огляду на викладене, Суд зазначає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Академії, відкрите з підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

53. Обґрунтовуючи касаційну скаргу в частині необхідності відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.05.2020 у справі №910/15250/18 в якій досліджувалося питання можливості існування договору змішаної інвестиційно-підрядної форми, Суд зазначає таке.

54. Відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

55. Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини 1 статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

56. Зважаючи на це, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

57. Проте, пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України передбачає відступ від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні лише у подібних правовідносинах.

58. У справі №910/15250/18 предмет позову стосувався зобов`язання відповідача виконати свої зобов`язання за договором, а саме зобов`язання затвердити проект будівництва. Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного господарського суду в межах перегляду справи в касаційному порядку, рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, якими було задоволено позовні вимоги, а саме: зобов`язано відповідача виконати свої зобов`язання, визначені пунктом 2.1.7 договору та затвердити проект "Будівництво житлового комплексу з підземним автопаркінгом, офісними приміщеннями та закладами по обслуговуванню населення по вул. Леоніда Первомайського, 5-Б у Печерському районі м. Києва", залишив без змін. Верховний Суд виходив із презумпції правомірності правочину, оскільки заяви про визнання договору недійсним під час розгляду справи не надходило.

59. Отже, наведена Скаржником у касаційній скарзі постанова Верховного Суду прийнята за іншого матеріально-правового або процесуально-правового регулювання спірних правовідносин, а також іншого предмета або підстав заявлених позовних вимог та іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), ніж у справі, яка розглядається.

60. Окрім того, Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема, 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

61. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 зі справи №823/2042/16).

62. Проте, Скаржником при обґрунтуванні касаційної скарги не зазначено жодних підстав у підтвердження необхідності для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду.

63. За таких обставин, враховуючи все викладене вище, наведена Скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження. Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у вищезгаданій постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/15250/18.

64. Обґрунтовуючи касаційну скаргу в частині пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України Скаржник також посилається на необґрунтоване відхилення клопотання про витребування доказів (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

65. Однак, такі доводи касаційної скарги є безпідставними з огляду на таке.

66. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, є порушення вимог процесуального права, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

67. Пунктом 3 частини 3 статті 310 ГПК України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

68. Відповідно до частин першої та другої статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, в якому повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

69. Як вбачається із матеріалів справи у вересні 2020 року Академія звернулася до господарського суду з клопотанням про витребування доказів, у якому просила витребувати: договори, за якими було відчужено майнові права на квартири в об`єкті будівництва Комплекс житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення на вулиці Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга; м.Київ, Дарницький, вул. Бориспільська, 18-26 , а саме в будинку за будівельною адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 18; документи, що підтверджують проведення розрахунків за майнові права на квартири в об`єкті будівництва Комплекс житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення на вулиці Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга; м.Київ, Дарницький, вул. Бориспільська, 18-26 , а саме в будинку за будівельною адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 18; плани 5, 6, 8, 10, 11, 13, 15, 16 та 17 поверхів із затвердженої проектної документації стадії Робоча документація або Робочий проект в об`єкті будівництва Комплекс житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення на вулиці Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга; м.Київ, Дарницький, вул. Бориспільська, 18-26 ; звіт та Висновок про оцінку земельної ділянки площею 1,7233 га, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8, кадастровий номер: 8000000000:91:088:0076, які підготовлено ПП Габ`яно за Договором № 1087-1/09/18 на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки від 28 вересня 2018 року; звіт щодо експертизи проекту будівництва Будівництво житлово-громадського комплексу на вул. Сім`ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі міста Києва , підготовленого за договором № 3-069-19-ЕП/КО про надання послуг з проведення експертизи проекту будівництва від 15 квітня 2019 року.

70. Розглянувши вказане клопотання про витребування доказів, що вбачається із протоколу судового засідання від 08.12.2020, суд першої інстанції встановив відсутність підстав для його задоволення з огляду на необґрунтованість цього клопотання.

71. Переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні клопотання Академії про витребування вказаних доказів, в мотивування чого зазначив, що враховуючи предмет і підстави первісного та зустрічного позовів, в частинах, що оскаржуються, суд не вбачає підстав для витребування додаткових доказів, оскільки зазначені документи не входять в предмет доказування.

72. З огляду на наведене, доводи касаційної скарги про те, що суди необґрунтовано відхилили клопотання Скаржника про витребування доказів у справі, відхиляються Судом, оскільки висновки судів попередніх інстанцій відповідають матеріалам цієї справи, обставинам спору та нормам процесуального законодавства.

73. Крім того, як вбачається з апеляційної скарги Академія не оскаржувала в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині необґрунтованої відмови судом першої інстанції в задоволенні зазначеного клопотання про витребування доказів.

74. Наявні в матеріалах справи докази, які були оцінені судами згідно зі статтею 86 ГПК України, були достатніми для прийняття законних і обґрунтованих судових рішень у справі відповідно до вимог статті 236 ГПК України.

75. Таким чином, не вбачається, що судами порушено норми процесуального права, на які посилається Академія у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

76. З урахуванням зазначеного, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд згідно з частиною 3 статті 310 ГПК України.

77. Суд відхиляє аргументи Академії, викладені у касаційній скарзі, оскільки такі не спростовують висновків суду та не свідчать про наявність підстав для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд, та зводяться до переоцінки доказів, тоді як Суд, в силу частини 2 статті 300 ГПК України наголошує, що переоцінка вже оцінених судомами доказів виходить за межі повноважень касаційного суду. Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на порушення судами приписів пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України є лише намаганням домогтися повторного розгляду цієї справи, з огляду на незгоду Академії із висновками судів, покладених в основу судових рішень про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

78. Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій з`ясували істотні обставини із застосуванням передбачених статтею 86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому та забезпечили дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом. Дотримання вимог статті 86 ГПК України свідчить про прийняття законних і обґрунтованих судових рішень у справі відповідно до вимог статті 236 ГПК України, а незгода Академії з рішенням судів за результатом розгляду справи не свідчить про прийняття судових рішень з порушенням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, Академія не спростувала висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не довела неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

80. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

81. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, а касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закриттю.

Судові витрати

82. Понесені Академією у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Академію, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись пунктом 5 статті 296, статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Національної академії прокуратури України на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №910/8979/20, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

2. В іншій частині касаційну скаргу Національної академії прокуратури України на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №910/8979/20 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №910/8979/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

В. Студенець