Рішення

від 09.11.2021 по справі 160/12506/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року Справа № 160/12506/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

26.07.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа: Новомосковська міська рада Дніпропетровської області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми Ф за платежем орендна плата з фізичних осіб на ім`я ОСОБА_1 : №20448-5353-0408 від 12.12.2018р., №20449-5353-0408 від 12.12.2018р., №20450-5353-0408 від 12.12.2018р., №68490-5353-0408 від 05.04.2019р., №68491-5353-0408 від 05.04.2019р., №68492-5353-0408 від 05.04.2019р., №1562911-5340-0408 від 08.04.2020р., №1562909-5340-0408 від 08.04.2020р., №1562910-5340-0408 від 08.04.2020р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа: Новомосковська міська рада Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду.

Копію вищевказаної ухвали направлено на електронну адресу представник позивача 10.08.2021, про що свідчать матеріали справи.

18.08.2021 на виконання вимог ухвали суду від позивача до суду надійшов уточнений адміністративний позов до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з аналогічними позовними вимогами із зазначенням відомостей на виконання ухвали суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що відповідачем не було направлено копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на належну адресу ОСОБА_1 , оскільки всі податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу - АДРЕСА_1 , тоді як адреса місця реєстрації ОСОБА_1 з 24.04.2012р. - АДРЕСА_2 . При цьому, раніше, як видно із копії паспорту, вказана інша адрес а - АДРЕСА_3 ; в Договорах оренди земельних ділянок також вказана інша адреса - АДРЕСА_3 . Також ОСОБА_1 є діючим ФОПом, податкова адреса якого АДРЕСА_2 .

Окрім цього, вказана відповідачем інформація щодо існування права оренди земельних ділянок та користування такими земельними ділянками гр. ОСОБА_1 не відповідає дійсності, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об`єкт по АДРЕСА_4 зареєстроване за ОСОБА_2 , а саме, 25.09.2014р. та 26.09.2014р. укладені Договори дарування магазину за адресою: АДРЕСА_4 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Тобто, ОСОБА_1 не є власником об`єкту з 2014 року, відповідно й вказані земельні ділянки під чим об`єктом не знаходяться в користуванні позивача з 2014 року. Позивач вважає, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача.

Водночас, на думку позивача, надані до матеріалів справи Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 01.07.2021р. щодо земельних ділянок 1211900000:03:009:0056, 1211900000:03:009:0267, 1211900000:03:009:0268 підтверджують факт того, що відсутнє належним чином зареєстроване право оренди ОСОБА_1 станом на 2016-2020 року.

Крім того, позивач наголошує, що договори оренди земельних ділянок є такими, що припинились в 2012 році, надалі такі договори не поновлювались, а припинені договори не підлягають розірванню або поновленню. Тобто, зобов`язання за даними договорами також припинились, а вимоги до орендаря, що могли виникнути у орендодавця, не підлягають задоволенню, так як строк позовної давності сплив. На думку позивача, орендна плата сплачується тільки за діючим договором оренди та в разі існування права користування.

Водночас, позивач звертає увагу на неналежності джерела отримання інформації податковим органом для нарахувань, оскільки податковий орган при визначенні податкового зобов`язання зі сплати орендної плати за 2016-2020 роки не керувався інформацією, наданою державним реєстратором речових прав чи органом Держгеокадастру у визначених наведеними вище положеннями формах, а керувався інформацією, отриманою від Виконавчого комітету Новомосковської міської ради, що суперечить чинному законодавству, оскільки така інформація не є належною, яка відображає дійсне зареєстроване право чи відсутність такого станом на час нарахувань.

Разом із тим, позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення не направлялись та не вручались - відповідно юридично податковий орган має право нараховувати плату за землю тільки з 2021 року за 2019-2021 роки (у разі, якщо це нарахування було б законним), а в 2019 році неможливо нараховувати податкові зобов`язання за 2016 рік. Більш того, відповідач не врахував звільнення від орендної плати за 2020 рік згідно Закону (в зв`язку із запровадженням карантину із урахуванням останніх змін, передбачених Законом №540, передбачається звільнення від сплати плати за землю (податку та орендної плати за землі комунальної власності) за період з 01.03.2020р. по 31.03.2020р).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачеві 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідача для залучення до матеріалів справи належним чином завірені копії: оскаржуваних податкових повідомлень-рішень; інформацію чи перебуває ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на обліку як платник орендної плати з фізичних осіб (18010900), а в разі перебування пояснення та документальне підтвердження щодо підстав такого взяття на облік; детальний розрахунок сум орендної плати з фізичних осіб за 2016-2020 роки, нарахованих контролюючим органом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до податкових повідомлень-рішень №20448-5353-0408 від 12.12.2018р., №20449-5353-0408 від 12.12.2018р., №20450-5353-0408 від 12.12.2018р., №68490-5353-0408 від 05.04.2019р., №68491-5353-0408 від 05.04.2019р., №68492-5353-0408 від 05.04.2019р., №1562911-5340-0408 від 08.04.2020р., №1562909-5340-0408 від 08.04.2020р., №1562910-5340-0408 від 08.04.2020р. із зазначенням інформації про об`єкт/об`єкти оподаткування орендної плати з фізичних осіб; пояснення з документальним підтвердженням щодо підстав для нарахування ОСОБА_1 за 2016-2020 рік орендної плати з фізичних осіб; інформацію чи подавалась до територіального органу ДПС інформація, необхідна для обчислення і справляння орендної плати з фізичних осіб щодо ОСОБА_1 , а в разі її подання - документальне підтвердження щодо дати такого подання/надходження до відповідного територіального органу або ДПС.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) учасники справи повідомленні відповідно до приписів КАС України, що підтверджується матеріалами справи.

08.10.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому Головне управління ДПС у Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що згідно даних податкового органу, ОСОБА_1 , як орендар земельних ділянок, обліковується платником орендної плати з фізичних осіб (код бюджетної класифікації 18010900). З метою уникнення втрат надходжень з орендної плати до місцевого бюджету м.Новомосковськ, виконавчим комітетом Новомосковської міської ради направлено податковому органу лист від 22.11.2018 року №2078/0/2-18 з інформацією щодо договорів оренди, укладених між ОСОБА_1 та Новомосковською міською радою, інформацією щодо нормативної грошової оцінки означених земельних ділянок та розрахунками сум орендної плати. Додатками до даного листа направлено витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, наданих в оренду Позивачу. Відповідно до інформації виконавчого комітету Новомосковської міської ради, між Новомосковською міською радою та ОСОБА_1 укладено наступні договори оренди земельних ділянок: від 30.12.2010 року №04:10:111:00181, згідно якого орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0024 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 , кадастровий номер 1211900000:03:009:0056; від 30.12.2010 року №04:10:111:00182, згідно якого орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0057 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 , кадастровий номер 1211900000:03:009:0268; від 30.12.2010 року №04:10:111:00183, згідно якого орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0044 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 , кадастровий номер 1211900000:03:009:0267.

Відповідач посилається на те, що на підставі наведеного та відповідно до п.286.5 ст.286, п.287.10 ст.287, п.288.1, п.288.2, п.288.3 ст.288 ПК України Позивачу, як орендарю означених земельних ділянок визначено податкове зобов`язання з орендної плати та винесено наступні податкові повідомлення-рішення форми Ф .

Поряд із цим, на думку відповідача, обов`язок інформування про зміну податкової адреси покладається на платника податків, у даному випадку на Позивача. Наявність у органах ДПС інформації про реєстрацію Позивача як фізичної особи-підприємця, не звільняє останнього від обов`язку подання заяви №5ДР про зміну своєї податкової адреси. Згідно інформації, наявної в ІТС Податковий блок , станом на 06.10.2021 року адреса Позивача відповідно до даних ДРФО: АДРЕСА_1 . З урахуванням наведених обставин та положень ст.ст. 42, 58 ПК України, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є належним чином врученими Позивачу.

Відповідач звертає увагу, що органом місцевого самоврядування не надавалась інформація, що договори оренди земельних ділянок, укладені між ОСОБА_1 та Новомосковською міською радою розірвані, що є підставою для нарахування грошових зобов`язань з орендної плати відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПКУ. При цьому, листом від 19.02.2021 року №405/0/2-21 виконавчий комітет Новомосковської міської ради повідомив, що угоди щодо припинення договорів оренди з ОСОБА_1 не укладались.

Водночас, відповідач наголошує, що Під час розрахунку грошових зобов`язань з земельного податку контролюючим органом використано Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, сформовані уповноваженим органом державної влади - відділом у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, а отже, їх використання є цілком правомірним, так як зазначені витяги містять відомості про місце розташування, класифікацію, оцінку, кількісну та якісну характеристики земельних ділянок з кадастровим номером 1211900000:03:009:0056, 1211900000:03:009:0268, 1211900000:03:009:0267, необхідну для нарахування плати за землю.

Відповідач також звертає увагу, що суми зобов`язань, визначені в означених рішеннях, нараховано згідно п.287.10 ст.287 ПК України, тобто, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

Відповідач зазначає, що Пунктом 52-4 підрозділу 10 Перехідних положень ПКУ (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) надано право скористатися правом на звільнення від внесення орендної плати в березні 2020 року виключно фізичним особам-підприємцям, які як платники плати за землю (крім фізичних осіб), відповідно до п.286.2 ст.286 ПК України подали податкову декларацію.

Таким чином, на думку відповідача, ГУ ДПС у Дніпропетровській області під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяло у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України.

03.11.2021 від представника позивача - адвоката Дмитрук О.М. засобами поштового зв`язку до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача підтримав заявлені в адміністративному позові позовні вимоги.

Станом на 09.11.2021 відповідач правом на подання до суду заперечень не скористався. Третя особа під час судового розгляду також не використала право на подання пояснень щодо позову або відзиву.

Разом із тим, суд наголошує, що в порушення встановленого ч.2 ст.77 КАС України обов`язку доказування відповідачем на виконання ухвали суду від 09.09.2021 не було надано копії оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, тоді як до матеріалів справи разом із відзивом відповідачем надано лише їх корінці. При цьому, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області не було наведено у відзиві жодних пояснень щодо неможливості надати витребувані судом докази.

Відповідно до ч.9 ст.80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

На підставі наведеної норми, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 22.08.2000 Новомосковським МВ УМВС України в Дніпропетровській області.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії паспорта місцем реєстрації позивача з 20.07.2000 до 24.04.2012 було: АДРЕСА_3 , а з 24.04.2012 позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Між Новомосковською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 , (Орендар) було укладено наступні договори оренди земельної ділянки:

- від 30.12.2010 №04:10:111:00121 на земельну ділянку загальною площею 0,0024 га (забудовані землі), на якій знаходить вбудоване приміщення магазину; земельна ділянка передана в оренду для комерційного використання; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 12360,96 грн.;

- від 30.12.2010 №04:10:111:00122 на земельну ділянку загальною площею 0,0057 га (забудовані землі), на якій знаходить добудоване приміщення магазину; земельна ділянка передана в оренду для комерційного використання; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 29357,28 грн.;

- від 30.12.2010 №04:10:111:00183 на земельну ділянку загальною площею 0,0044 га (забудовані землі), на якій знаходить вхідний вузол до магазину; земельна ділянка передана в оренду для комерційного використання; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 22661,76 грн.

У пунктах 9 вказаних Договорів встановлено, що розмір орендної плати 12% від нормативної грошової оцінки згідно з розрахунком розміру орендної плати, що є обов`язковим додатком до даних договорів.

Договори укладено на термін 2 роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 Договорів оренди).

За положеннями 37 зазначених Договорів підставою для припинення договору, зокрема, є закінчення його строку. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Суд також звертає увагу, положення наведених Договорів оренди не містять зазначення кадастрових номерів зазначених земельних ділянок.

Разом із цим, у листі Про надання інформації від 19.02.2021 вих.№405/0/2-21, адресованого начальнику управління податкового адміністративного фізичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області Є.Самсоненку, Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради, зокрема повідомлено, що між Новомосковською міською радою та гр. ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) на підставі рішення від 26.02.2010 №881 були укладені договори оренди від 30.12.2010 за №04:10:111:00181, №04:10:111:00182, №04:10:111:00183 на земельні ділянки площею 0,0024 га з кадастровим номером 1211900000:03:009:0056 (вбудоване приміщення магазину), площею 0,0057 га з кадастровим номером 1211900000:03:009:0268 (добудоване приміщення магазину), площею 0.0044 га з кадастровим номером 1211900000:03:009:0267 (вхідний вузол до магазину). Відповідно до даних Державного земельного кадастру на зазначених земельних ділянках є обтяження - інше речове право (оренда) з гр. ОСОБА_1 . Угоди щодо припинення договорів оренди не укладались. Крім того, виконавчим комітетом Новомосковської міської ради гр. ОСОБА_1 було надіслано лист до виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 06.10.2020 року, в якому було повідомлено, що право власності на нерухоме майно, розташоване на вищезазначених земельних ділянках перейшло до іншої особи. За результатами розгляду цього листа відділом земельних відносин виконавчого комітету Новомосковської міської ради було ініційовано винесення на розгляд чергової сесії Новомосковської міської ради питання щодо припинення зазначених договорів оренди. За результатами засідання ІІІ сесії VIII скликання Новомосковської міської рали було прийняте рішення від 24.12.2020 за № 49 Про припинення договорів оренди . Станом на 18.02.2021 виконавчим комітетом Новомосковської міської ради проводяться заходи щодо укладання угод про припинення договорів оренди та укладання актів приймання-передачі земельних ділянок, що знаходились в користуванні у гр. ОСОБА_1

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовані податкові повідомлення-рішення форми Ф , якими позивачеві визначено суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб:

- від 12.12.2018 №20448-5353-0408 на загальну суму 28 742,56 грн., з яких 8111,45 грн. - за 2016 рік; 10315,58 грн. - за 2017 рік, 10315,58 грн. - за 2018 рік;

- від 12.12.2018 №20449-5353-0408 на загальну суму 37 234,75 грн., з яких 10508,01 грн. - за 2016 рік; 13363,37 грн. - за 2017 рік, 13363,37 грн. - за 2018 рік;

- від 12.12.2018 №20450-5353-0408 на загальну суму 15 677,78 грн., з яких 4424,42 грн. - за 2016 рік; 5626,68 грн. - за 2017 рік, 5626,68 грн. - за 2018 рік;

- від 05.04.2019 №68490-5353-0408 на суму 10 315,58 грн. за 2019 рік;

- від 05.04.2019 №68491-5353-0408 на загальну суму 13 363,37 грн. за 2019 рік;

- від 05.04.2019 №68492-5353-0408 на загальну суму 5 626,68 грн. за 2019 рік;

- від 08.04.2020 №1562909-5340-0408 на суму 13 363,37 грн. за 2020 рік;

- від 08.04.2020 №1562910-5340-0408 на суму 5 626,68 грн. за 2020 рік;

- від 08.04.2020 №1562911-5340-0408 на суму 10 315,58 грн. за 2020 рік;

Податкові повідомлення-рішення від 12.12.2018 №20448-5353-0408, №20449-5353-0408, №20450-5353-0408 та від 05.04.2019 №68490-5353-0408, №68491-5353-0408, №68492-5353-0408 направлено відповідачем рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачеві на адресу: АДРЕСА_1 та повернуто відправнику відділенням поштового зв`язку із проставленням відмітки за закінченням терміну зберігання .

Податкові повідомлення-рішення від 08.04.2020 №1562909-5340-0408, №1562910-5340-0408 та №1562911-5340-0408 направлено відповідачем рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачеві на адресу: АДРЕСА_1 та, як свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, вручено 25.06.2020 ОСОБА_3 .

З наданих відповідачем розрахунків розміру орендної плати судом встановлено, що контролюючим органом нараховано ОСОБА_1 по наступним об`єктам оподаткування та в таких розмірах:

1) земельна ділянка загальною площею 0,0057 га (землі житлової та громадської забудови), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (об`єкт: добудоване приміщення магазину):

- за 2016 рік - у сумі 10508,01 грн. із застосуванням прийнятого для розрахунку розміру орендної плати (відсоток від НГО) - 12% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 87 566,82 грн.;

- за 2017 рік - у сумі 13363,37 грн. із застосуванням прийнятого для розрахунку розміру орендної плати (відсоток від НГО) - 12% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 111361,47 грн.;

- за 2018 рік - у сумі 13363,37 грн. із застосуванням прийнятого для розрахунку розміру орендної плати (відсоток від НГО) - 12% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 111361,47 грн.;

- за 2019 рік - у сумі 13363,37 грн. із застосуванням прийнятого для розрахунку розміру орендної плати (відсоток від НГО) - 12% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 111361,47 грн.;

- за 2020 рік - у сумі 13363,37 грн. із застосуванням прийнятого для розрахунку розміру орендної плати (відсоток від НГО) - 12% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 111361,47 грн.;

2) земельна ділянка загальною площею 0,0024 га (землі житлової та громадської забудови), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (об`єкт: вбудоване приміщення магазину):

- за 2016 рік - у сумі 4424,42 грн. із застосуванням прийнятого для розрахунку розміру орендної плати (відсоток від НГО) - 12% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 36870,24 грн.;

- за 2017 рік - у сумі 5626,68 грн. із застосуванням прийнятого для розрахунку розміру орендної плати (відсоток від НГО) - 12% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 46889,04 грн.;

- за 2018 рік - у сумі 5626,68 грн. із застосуванням прийнятого для розрахунку розміру орендної плати (відсоток від НГО) - 12% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 46889,04 грн.;

- за 2019 рік - у сумі 5626,68 грн. із застосуванням прийнятого для розрахунку розміру орендної плати (відсоток від НГО) - 12% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 46889,04 грн.;

- за 2020 рік - у сумі 5626,68 грн. із застосуванням прийнятого для розрахунку розміру орендної плати (відсоток від НГО) - 12% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 46889,04 грн.;

3) земельна ділянка загальною площею 0,0044 га (землі житлової та громадської забудови), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (об`єкт: вхідний вузол до магазину):

- за 2016 рік - у сумі 8111,45 грн. із застосуванням прийнятого для розрахунку розміру орендної плати (відсоток від НГО) - 12% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 67595,44 грн.;

- за 2017 рік - у сумі 10315,58 грн. із застосуванням прийнятого для розрахунку розміру орендної плати (відсоток від НГО) - 12% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 85963,24 грн.;

- за 2018 рік - у сумі 10315,58 грн. із застосуванням прийнятого для розрахунку розміру орендної плати (відсоток від НГО) - 12% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 85963,24 грн.;

- за 2019 рік - у сумі 10315,58 грн. із застосуванням прийнятого для розрахунку розміру орендної плати (відсоток від НГО) - 12% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 85963,24 грн.;

- за 2020 рік - у сумі 10315,58 грн. із застосуванням прийнятого для розрахунку розміру орендної плати (відсоток від НГО) - 12% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 85963,24 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулася за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.

Поряд із цим, матеріалами справи підтверджується, що 25.09.2014 між ОСОБА_1 (Дарувальник) та ОСОБА_2 (Обдаровувана, яка є дружиною ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Жовтневим ВДРАЦС реєстраційної службу Дніпропетровського МУЮ від 04.07.2014, актовий запис №426) укладено Договір дарування 1/2 частини нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_2 прийняла у дар належну Дарувальнику на праві особистої приватної власності 1/2 частину об`єкту нерухомого майна - магазину загальною площею 201,7 кв.м. та основною площею 178,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4 . Право власності у Обдарованої виникає з моменту його прийняття. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Байдук М.М. та зарєстровано в реєстрі №29.

25.09.2014 на підставі вказаного договору приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Байдук М.М. до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень внесений запис про право власності №7121120, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія витягу від 25.09.2014 індексний номер 27280913.

Крім того, 26.09.2014 між ОСОБА_1 (Дарувальник) та ОСОБА_2 (Обдаровувана, яка є дружиною ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Жовтневим ВДРАЦС реєстраційної службу Дніпропетровського МУЮ від 04.07.2014, актовий запис №426) укладено Договір дарування 1/2 частини нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_2 прийняла у дар належну Дарувальнику на праві особистої приватної власності 1/2 частину об`єкту нерухомого майна - магазину загальною площею 201,7 кв.м. та основною площею 178,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4 . Право власності у Обдарованої виникає з моменту його прийняття. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Байдук М.М. та зарєстровано в реєстрі №34.

26.09.2014 на підставі вказаного договору приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Байдук М.М. до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень внесений запис про право власності №7130817 про що свідчить наявна у матеріалах справи копія витягу від 26.09.2014 індексний номер 27318210.

З наявних у матеріалах справи копій договорів дарування нерухомого майна вбачається, що зазначений об`єкт нерухомого майна належав Дарувальнику на праві особистої приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 , виданого 21.06.2005 Виконавчим комітетом Новомосковської міської Ради депутатів рішення виконкому, яке видане взамін Договору дарування від 19.09.03р. р.№3538, Договору дарування від 07.10.03р. р.№3788 та Договору дарування від 07.10.03р. р.№3790.

До того ж, інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (наявні у матеріалах справи витяги від 01.07.2021) свідчить про таке:

- за кадастровим номером 1211900000:03:009:0056 значиться земельна ділянка, що знаходиться в комунальній власності Новомосковської міської ради, площею 0,0876 га (а не 0,0024 га, як вказано в Договорі оренди та Відповіді ДПС від 11.02.2021р.), право оренди зареєстроване за ОСОБА_5 з 04.12.2019 (запис №34561117; орган реєстрації: виконавчий комітет Новомосковської міської ради);

- за кадастровим номером 1211900000:03:009:0267 значиться земельна ділянка площею 0,0044 га, яка знаходиться в державній власності, відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку - Новомосковська міська рада, код ЄДРПОУ 04052206; відомості про суб`єкта речового права, вид речового права та дата державної реєстрації права: інформація відсутня;

- за кадастровим номером 1211900000:03:009:0268 значиться земельна ділянка площею 0,0057 га, яка знаходиться в державній власності, відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку - Новомосковська міська рада, код ЄДРПОУ 04052206; відомості про суб`єкта речового права, вид речового права та дата державної реєстрації права: інформація відсутня.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Зі змісту Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України від 06.10.1998 року №161-XIV Про оренду землі (далі - Закон №161-XIV; тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегулювано Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлений обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

До місцевих податків належить податок на майно (пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України).

За положеннями пп. 265.1.3 п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається, в тому числі з плати за землю. Порядок сплати податку на майно визначений у Розділі ХІІ ПК України (статті 265-289 ПК України)

Разом із тим, у статті 14 ПК України надано визначення таким поняттям, як:

- плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147);

- орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата; пп. 14.1.136).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Згідно з частиною 2 статті 21 Закону №161-XIV розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, підпунктом 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню та верхню граничні межі річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Отже, річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була неодноразово висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах 24 квітня 2015 року (справа №131а15), 14 березня 2017 року (справа №21-2246а16), та підтримана колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07 березня 2018 року у справі №813/6875/14, від 01 жовтня 2019 року у справі №824/2644/14-а, від 03 грудня 2020 у справі № 820/626/17.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Водночас, суд звертає увагу, що правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Так, за частиною 1 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. З моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України.

Суд також звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому, договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 922/510/19.

Судом в ході судового розгляду встановлено, що право власності на об`єкт нерухомого майна - магазин загальною площею 201,7 кв.м. та основною площею 178,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4 перейшло до ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідчених Договорів дарування 1/2 частини нерухомого майна від 25.09.2014 (реєстровий №29) та від 26.09.2014 (реєстровий №34), про що до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень внесені відповідні записи.

Таким чином, на підставі наведених норм та обставин справи та з урахуванням правових позицій Верховного Суду, можна дійти висновку, що ОСОБА_2 фактично стала орендарем земельної ділянки, на якій розміщене вказане нерухоме майно, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника, тобто у позивача.

Разом із тим, щодо посилань позивача на те, договори оренди на земельні ділянки від 30.12.2010 №04:10:111:00121, №04:10:111:00122 та №04:10:111:00183 припинені ще в 2012 року у зв`язку із закінчення строку їх дії, суд звертає увагу на таке.

Питання стосовно припинення договору оренди землі і наслідків припинення або розірвання такого договору унормовані положеннями статей 31 та 34 Закону №161-XIV (в редакції, чинній на час укладення Договорів оренди земельних ділянок), за змістом яких договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

В той же час, за правилами частин 1 та 2 статті 33 Закону №161-XIV по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Частиною 6 вказаної статті Закону №161-XIV визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Наведеної правової позиції неодноразово дотримувався Верховний Суд, зокрема, у постанові від 11.02.2021 у справі № 816/1840/16.

Суд зазначає, що під час судового розгляду позивачем не спростовано жодним доказом того факту, що після закінчення строку договорів оренди на земельні ділянки від 30.12.2010 №04:10:111:00121, №04:10:111:00122 та №04:10:111:00183 і до відчуження об`єкту нерухомого майна (магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ) позивач не продовжував використовувати вказані земельні ділянки поза межами строку дії таких договорів.

Отже, в ході розгляду справи судом встановлено, що договори оренди земельних ділянок щодо ОСОБА_1 припинені з 25.09.2014 та 26.09.2021 відповідно на підставі договорів дарування 1/2 частини нерухомого майна від 25.09.2014 (реєстровий №29) та від 26.09.2014 (реєстровий №34).

Тобто, позивач у 2016-2020 роках не був платником орендної плати за вищенаведені земельні ділянки, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом з порушенням принципу належного урядування як складової принципу верховенства права.

За приписами статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У частинах 1 та 2 статті 6 КАС України також встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Так, у пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (29979/04) ЄСПЛ, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), №48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), №36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Суд також враховує, що Конституційний Суд України в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 дійшов висновку про те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Таким чином, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв не на підставі, не у межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством України.

Водночас, щодо посилань позивача про направлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на неналежну адресу позивачеві, у зв`язку з чим останній не отримував копії вказаних податкових повідомлень-рішень, суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що відповідач направив податкові повідомлення-рішення від 12.12.2018 №20448-5353-0408, №20449-5353-0408, №20450-5353-0408 та від 05.04.2019 №68490-5353-0408, №68491-5353-0408, №68492-5353-0408, від 08.04.2020 №1562909-5340-0408, №1562910-5340-0408 та №1562911-5340-0408 на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 . У відзиві на позов відповідач посилався на те, що згідно інформації в ІТС Податковий блок станом на 06.10.2021 року адреса Позивача відповідно до даних ДРФО: АДРЕСА_1 .

Податковим законодавством встановлено правила направлення та вручення податковим органом рішень, повідомлень про проведення перевірки та інших документів.

Згідно із приписами статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу (п.42.1).

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2).

Суд зазначає, що дійсно на відповідача покладається обов`язок належного повідомлення платника податків про призначення та проведення перевірки. При цьому платник податків також має обов`язок повідомляти податковий орган про зміну податкової адреси або місцезнаходження.

Відповідно до пунктів 70.2. та 70.7 статті 7 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків … вноситься така інформація: місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство (пп. 70.2.4). Фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки … протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із пунктами 1 та 2 Розділу ІХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 (далі - Положення№ 822), фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою №5ДР (додаток 12) або Заяви за формою №5ДРП (додаток 13) відповідно.

Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання. Фізичні особи, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, подають зазначені заяви особисто або через представника до будь-якого контролюючого органу.

Наведений правовий висновок сформований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.08.2021 у справі № 640/3605/19.

При цьому, суд звертає увагу, що до 21.11.2017 (дня набрання чинності Положенням №822) аналогічні положення містилися Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.12.2013 №779.

Судом також встановлено, що з 24.04.2012 позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 22.08.2000 Новомосковським МВ УМВС України в Дніпропетровській області.

Проте, до матеріалів справи позивачем не було надано будь-яких доказів, що ОСОБА_1 повідомляв податковий орган в установленому законом порядку про зміну податкової адреси або місця проживання шляхом подання Заяви за формою № 5ДР.

Разом із тим, направлення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на податкову адресу ОСОБА_1 не спростовує висновків суду про їх протиправність.

При цьому, суд наголошує, що факт ненадання відповідачем ані на адвокатський запит позивачу, ані на ухвалу суду від 09.09.2021 копій оскаржуваних податкових повідомлень-рішень додатково свідчить про недоведеність відповідачем правомірності прийнятих ним, як суб`єктом владних повноважень, податкових повідомлень-рішень.

Пунктом 2 частини 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З огляду на вищевикладене, оскільки суд дійшов до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з чим з метою ефективного захисту порушених прав позивача суд приходить до необхідності їх скасування.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 1402,67 грн, сплачений ОСОБА_1 при поданні до суду адміністративного позову відповідно до квитанції про сплату №48918821 від 06.07.2021, підлягає стягненню з Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.12.2018 №20448-5353-0408, №20449-5353-0408, №20450-5353-0408, від 05.04.2019 №68490-5353-0408, №68491-5353-0408, №68492-5353-0408, від 08.04.2020 №1562909-5340-0408, №1562910-5340-0408 №1562911-5340-0408.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1402,67 грн. (одна тисяча чотириста дві гривні шістдесят сім копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно