Ухвала

від 19.11.2021 по справі 367/8729/21

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/8729/21

Провадження №2-з/367/688/2021

УХВАЛА

Іменем України

про забезпечення позову

19 листопада 2021 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Шестопалова Я.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю, -

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю.

Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить наступне.

Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить наступне.

1. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборонити вчиняти правочини щодо його передачі в оренду, яке на праві власності належить ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер: 3210800000:01:064:0106, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; земельну ділянку кадастровий номер: 3210900000:01:041:0107, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку кадастровий номер: 3210900000:01:041:0119, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку кадастровий номер: 3210900000:01:079:0037, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_5 ; земельну ділянку кадастровий номер: 3210900000:01:079:0041, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_5 ; земельна ділянка кадастровий номер: 3210800000:01:064:0108, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 ; земельна ділянка кадастровий номер: 3210800000:01:064:0101, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_6 ; земельна ділянка кадастровий номер: 3210900000:01:041:0118; земельна ділянка кадастровий номер: 3210900000:01:041:0250; земельна ділянка кадастровий номер: 3210900000:04:001:3005, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_7 ; автомобіль марки Ауді КЬЮ 8 , (AUDI Q8) 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) вчиняти перешкоди ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) у користуванні, доступі (можливість проживати та користуватися) до усіх об`єктів майна куплених під час шлюбу, зокрема: житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер: 3210800000:01:064:0106, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; земельну ділянку кадастровий номер: 3210900000:01:041:0107, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку кадастровий номер: 3210900000:01:041:0119, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку кадастровий номер: 3210900000:01:079:0037, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_5 ; земельну ділянку кадастровий номер: 3210900000:01:079:0041, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_5 ; земельна ділянка кадастровий номер: 3210800000:01:064:0108, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 ; земельна ділянка кадастровий номер: 3210800000:01:064:0101, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_6 ; земельна ділянка кадастровий номер: 3210900000:01:041:0118; земельна ділянка кадастровий номер: 3210900000:01:041:0250; земельна ділянка кадастровий номер: 3210900000:04:001:3005, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_7 ; автомобіль марки Ауді КЬЮ 8 , (AUDI Q8) 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

3. Вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) надати доступ та право користування ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на усі об`єкти майна куплені під час шлюбу, зокрема: житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер: 3210800000:01:064:0106, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; земельну ділянку кадастровий номер: 3210900000:01:041:0107, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку кадастровий номер: 3210900000:01:041:0119, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку кадастровий номер: 3210900000:01:079:0037, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_5 ; земельну ділянку кадастровий номер: 3210900000:01:079:0041, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_5 ; земельна ділянка кадастровий номер: 3210800000:01:064:0108, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 ; земельна ділянка кадастровий номер: 3210800000:01:064:0101, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_6 ; земельна ділянка кадастровий номер: 3210900000:01:041:0118; земельна ділянка кадастровий номер: 3210900000:01:041:0250; земельна ділянка кадастровий номер: 3210900000:04:001:3005, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_7 ; автомобіль марки Ауді КЬЮ 8 , (AUDI Q8) 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, позивач вказує, що 11 червня 2011 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, який був зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Ірпінського міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 171 та видано Свідоцтво серія НОМЕР_4 від 11.06.2011 р. Позивач зазначає, що за час перебування у шлюбі за особисті кошти ОСОБА_1 придбано нерухоме майно та автомобіль, які є предметом спору, однак, державну реєстрацію вищевказаного майна було здійснено на відповідача.

Як стверджує позивач, після погіршення відносин з відповідачем, на даний час остання не надає можливості користуватися позивачу будинками та земельними ділянками, які були придбані позивачем у шлюбі за особисті кошти. Через фіктивно надані заяви про особисті кошти відповідача та реєстрацію на останню майна, позивач не має жодного житла та змушений проживати в готелі. На час укладення договорів купівлі продажу майна та реєстрації його на відповідача позивач не усвідомлював що відбудеться грубе порушення його прав та інтересів, які ставлять його у вкрай невигідне положення та суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема положенням Сімейного кодексу України. Позивач вказує, що відповідач вважає все набуте майно своєю власністю та погрожує продати майно. Окрім того, відповідач може передати спірне майно в довгострокову оренду третім особам, що може значно погіршити якість і знизити його вартість, а у разі ухвалення судом рішення на користь позивача, ускладнить в подальшому реалізацію його права власності.

Як зазначає позивач, вищевказані твердження спонукають до забезпечення позову щодо арешту майна, адже предметом спору є визнання особистою приватною власністю позивача. У випадку задоволення позову, усі 16 об`єктів нерухомого майна та автомобіль набудуть статусу особистого майна позивача. А тому, на переконання позивача, можливе відчуження відповідачем нерухомого майна, належність якого виключно останній оспорює позивач, за умови задоволення його вимог, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення прав позивача за захистом яких він звернувся до суду, адже майно буде належати іншій особі, право якої позивачу доведеться оспорювати, звертаючись із новими позовами.

Також, як вказує позивач, передача в оренду вказаного майна без згоди позивача у випадку задоволення його вимог буде суперечити закону. Окрім того, у випадку передачі будинків та земельної ділянки в оренду, і заперечень орендарів цього майна проти користування ним з боку позивача, потягне для позивача необхідність вжиття додаткових заходів для поновлення своїх прав, зокрема оспорення договорів оренди, виселення орендарів тощо.

Таким чином, позивач переконаний, що невжиття заходів щодо арешту майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до приписів ч.1 ст.153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи позивача, суд приходить до висновку про те, що вимоги заяви підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

В статті 57 СК України закріплено, що майно є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, якщо майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.. Таке ж положення містить і стаття 325 ЦК України.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію особистою приватною власністю подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Зміст та форма заяви відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, до заяви додано документ, що підтверджує сплату судового збору відповідно до пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір .

Згідно із ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом першим ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов може забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 (провадження №61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників справи.

Як видно із матеріалів справи, 11 червня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ірпінського міського управління юстиції у Київській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , про що в Книзі реєстрації шлюбів 11 червня 2011 року зроблено відповідний актовий запис за №171.

Відомості щодо розірвання даного шлюбу в матеріалах справи відсутні.

ОСОБА_2 є власником: - земельної ділянки кадастровий номер 3210900000:04:001:3005, площею 0, 3381 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 24.02.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2043511232109; - земельної ділянки кадастровий номер 3210900000:01:041:0250, площею 0, 1 га, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 20.03.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2026695632109; - земельної ділянки кадастровий номер 3210900000:01:041:0118, площею 0, 1 га, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 17.12.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1900039832109; - житлового будинку, загальною площею 295кв.м, житловою площею 35,4кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_2 17.12.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1699160932109; - земельної ділянки кадастровий номер 3210800000:01:064:0101, площею 0, 1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 10.03.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1384033932108; -домоволодіння, загальною площею 705,7кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 26.03.2018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1231120732109; - житлового будинку, загальною площею 271,6кв.м, житловою площею 158, 9кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 22.10.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1119274232108; - земельної ділянки кадастровий номер 3210800000:01:064:0108, площею 0, 1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 22.10.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1097430932108 - земельної ділянки кадастровий номер 3210900000:01:079:0041, площею 0, 1016 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 26.03.2018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 934305032109; - земельної ділянки кадастровий номер 3210900000:01:079:0037, площею 0, 1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 26.03.2018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 934252832109; - земельної ділянки кадастровий номер 3210900000:01:041:0119, площею 0,02 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 17.12.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 444398932109; -нежитлового приміщення, загальною площею 115,8кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 21.02.2014, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 298156932108; -житлового будинку, загальною площею 480,6кв.м, житловою площею 165, 7кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 17.12.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 206210332109; -земельної ділянки кадастровий номер 3210900000:01:041:0107, площею 0,08 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 17.12.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 206209432109; -земельної ділянки кадастровий номер 3210800000:01:064:0106, площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 22.10.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 74906432108; -житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_2 07.08.2011, реєстраційний номер майна 34327078; -автомобіля марки AUDI Q8, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Враховуючи, що заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог (визнання майна особистою приватною власністю), суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно існує спір щодо права власності на вказане майно і невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Спосіб забезпечення позову, про застосування якого просить заявник, є співмірним, забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинки, земельні ділянки, нежитлове приміщення та автомобіль жодним чином не позбавляє власника права користування ними.

Крім того, згідно п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Згідно із положенням ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком, лише, збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті, а у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 у справі № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 ЦПК України: "З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Отже, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності, наслідки арешту майна, правову підставу для арешту майна, характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів, виходячи із заявлених заявником предмету та підстав позову, суд приходить до висновку про те, що між сторонами дійсно існує спір, спірне нерухоме та рухоме майно належить відповідачу, і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача. У цій частині вимоги позивача є співмірними із предметом позову, а вид такого забезпечення як арешт майна відповідає позовним вимогам повністю.

Вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно є достатнім, розумним, співмірним та адекватним заходом і не порушує збалансованості інтересів сторін, створить належні умови для виконання в подальшому можливого рішення суду у справі, а також ефективного захисту і поновлення порушених прав заявника.

При цьому, суд вважає, що вимоги заяви про забезпечення позову про заборону ОСОБА_2 вчиняти правочини щодо передачі майна в оренду, вчиняти перешкоди ОСОБА_1 у користуванні, доступі (можливість проживати та користуватися) до усіх об`єктів майна куплених під час шлюбу, а також шляхом зобов`язання ОСОБА_2 надати доступ та право користування ОСОБА_1 на усі об`єкти майна куплені під час шлюбу, не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149-153, 157, 260-261 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Демчук Людмила Василівна, приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Лагода Олександр Сергійович, приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легка Галина Іванівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Назарчук Оксана Миколаївна про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю - задовольнити частково.

До набрання рішенням суду законної сили у цивільній справі №367/8729/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю:

- накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:04:001:3005, площею 0, 3381 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2043511232109;

- накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:041:0250, площею 0, 1 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2026695632109;

- накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:041:0118, площею 0, 1 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1900039832109;

- накласти арешт на житловий будинок, загальною площею 295кв.м, житловою площею 35,4кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_6 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1699160932109;

- накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3210800000:01:064:0101, площею 0, 1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1384033932108;

- накласти арешт на житловий будинок, загальною площею 271,6кв.м, житловою площею 158, 9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1119274232108;

- накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3210800000:01:064:0108, площею 0, 1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1097430932108;

- накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:079:0041, площею 0, 1016 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 934305032109;

- накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:079:0037, площею 0, 1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 934252832109;

- накласти арешт на житловий будинок, загальною площею 705,7кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 26.03.2018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1231120732109;

- накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:041:0119, площею 0,02 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 444398932109;

- накласти арешт на нежитлове приміщення, загальною площею 115,8 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 298156932108;

- накласти арешт на житловий будинок, загальною площею 480,6 кв.м, житловою площею 165, 7 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 206210332109;

- накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:041:0107, площею 0,08 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 206209432109;

- накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3210800000:01:064:0106, площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 74906432108;

- накласти арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер майна 34327078;

- накласти арешт на автомобіль марки AUDI Q8, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

В іншій частині заяви про забезпечення позову - відмовити.

Дані стягувача: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Дані боржника: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Копію ухвали суду направити до відома учасникам справи, державному реєстратору для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів із дня її складення до Київського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Я.В. Шестопалова