Ухвала

від 15.11.2021 по справі 372/3054/21

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3054/21

Провадження № 1-кс-1045/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

представника власника майна ОСОБА_4 ,

розглянувши в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області в місті Обухів Київської області клопотання представника власника майна ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні,

В С Т А Н О В И В:

06.09.2021 року адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна, яке обґрунтовує тим, що 20.08.2021 року ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області (справа № 372/3054/21, провадження № 1-кс-972/21) накладено арешт на майно, належне ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), а самена об`єкти нерухомого майна господарську будівлю (баню) та садовий будинок. ОСОБА_5 не є підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальному провадженні, тому не може бути належним цивільним відповідачем у кримінальному провадженні. Цивільний позов надуманий і необґрунтований, базується на недостовірних даних, а подія злочину відсутня. Арешт майна накладено необґрунтовано і незаконно. Між ОСОБА_6 та ініціатором арешту ОСОБА_7 існують цивільно-правові відносини, які вирішуються у різних справах цивільного судочинства. Існування арешту майна без достатніх правових і фактичних підстав порушує його права як власника майна.

В судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_4 вимоги клопотання підтримав в повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість накладення арешту, порушення прав власника.

Прокурор Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечень не представив.

Інші учасники процесу в судове засіданні повторно не з`явились, їх не явка не перешкоджає розгляду клопотання.

Оцінюючи можливість розгляду клопотання за відсутності представника цивільного позивача слід зважити на його процесуальну поведінку, яка оцінюється як зловживання процесуальними правами, направлене на умисне безпідставне затягування розгляду та створення штучних перешкод для вирішення клопотання по його суті. Так, неодноразово представниками цивільного позивача заявлялись безпідставні відводи слідчому судді, які були відхилені іншим складом суду. Також неодноразово представниками цивільного позивача подавались необґрунтовані клопотання про відкладення розгляду справи із різних причин, які не можуть вважатись поважними з огляду на достатню кількість адвокатів, які надають правову допомогу цивільному позивачеві та відсутність поважних причин неявки самого цивільного позивача. Внаслідок такої процесуальної поведінки цивільного позивача справа не знаходить свого вирішення з 06.09.2021 року, тобто більше двох місяців, що призвело до порушення передбаченого ч.2 ст.174 КПК України трьохденного строку розгляду.

Згідно ч.1 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Згідно ч.2 ст.174 КПК України клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду.

Згідно ч.1 ст.321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.

Враховуючи недобросовісну процесуальну поведінку представників цивільного позивача, відсутність у чинному процесуальному законодавстві приписів про обов`язковість їх участі у розгляді цієї категорії справ, порушення розумних строків розгляду справи, вважаю, що чергова неявка без достатньо поважних причин цивільного позивача та його представників не перешкоджає можливості судового розгляду.

Вислухавши представника власника майна, думку прокурора, перевіривши та дослідивши матеріали клопотання, оглянувши надані на запит суду матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Згідно ч. 1,2,6 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Судом встановлено,що СВОбухівського ВПГУ НПв Київськійобласті здійснюєтьсядосудове розслідуванняв кримінальномупровадженні,зареєстрованому вЄдиному реєстрідосудових розслідуваньпід №42021112340000069 від 27.07.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України, в рамках розслідування якого на вказані земельні ділянки було накладено арешт.

Досудове розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні здійснюється слідчим відділенням Обухівського РУП ГУ НП в Київській області.

Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 30 серпня 2021 року (справа № 372/3054/21, провадження № 1-кс-972/21) за клопотанням цивільного позивача ОСОБА_7 було накладено арешт на майно, належне ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), а саме на наступні об`єкти рухомого майна, саме:

- господарська споруда (баня), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 593331332231, загальна площа 77.8 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 ;

- садовий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 6055083, загальна площа - 234,1 кв.м., житлова площа - 42,9 кв.м.

Слідчий суддя не погоджується із доводами клопотання про неправомірність накладення арешту на вказане майно, оскільки це спростовується чинним судовим рішенням - ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 20 серпня 2021 року (справа № 372/3054/21, провадження № 1-кс-972/21), в якій детально, обґрунтовано і вмотивовано законність і обґрунтованість вжиття заходів кримінального провадження накладення арешту на майно цивільного відповідача. Доводи клопотання зводяться до необхідності переоцінки одних і тих же доказів, зміни суті ухвали і потреби у зміні висновків слідчого судді, що не може вказувати на наявність підстав для скасування арешту майна і вказує на суб`єктивне відношення заінтересованої сторони та її незгоду із чинним судовим рішенням. В цій частині доводи клопотання не знайшли об`єктивного підтвердження під час судового розгляду, достатність правових і фактичних підстав для накладення арешту на майно підтверджується матеріалами кримінального провадження, тому такі доводи клопотання слід відхилити.

Поряд із тим, заслуговують на увагу доводи клопотання та представника власника майна у судовому засіданні щодо недоцільності подальшого збереження арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження з огляду на додатково повідомлені слідчому судді істотні обставини, а також додаткові фактичні обставини, встановлені в межах досудового розслідування.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п.п.10,15,16 ч.1 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення доведеності вини, безпосередність дослідження показань, речей і документів.

Згідно ч.1 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. ч. 1,2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

З пояснень учасників кримінального провадження та матеріалів кримінального провадження вбачається, що за заявою ОСОБА_7 було внесено відомості до ЄРДР про вчинений відносно неї злочин у цьому кримінальному провадженні, вона має процесуальний статус потерпілої, у кримінальному провадженні пред`явила цивільний позов до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2746500 доларів США та моральної шкоди в розмірі 1000000 грн. Заява про вчинення злочину містить відомості про можливу причетність власника майна до вчинення злочину відносно потерпілої, а цивільний позов пред`явлений саме до власника майна, що вказувало на можливість вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна саме стосовно належного цивільного відповідачеві майна.

На підставі вказаних вище повідомлених слідчому судді на той час відомостей і в межах досліджених на той час доказів слідчий суддя прийшов до висновку про доцільність накладення арешту на майно в межах кримінального провадження, про що було постановлено ухвалу від 20.08.2021 року.

Однак, в межах цього клопотання слідчому судді подано додаткові докази, а представником власника майна повідомлено додаткові відомості, які вказують на існування іншого кримінального провадження, де розслідується по суті обставини щодо аналогічної заяви ОСОБА_5 щодо вчинення відносно нього ОСОБА_7 аналогічного злочину. Крім того, виявилось, що між тими ж сторонами тривають цивільно-правові спори, які вирішуються іншими суддями в межах цілого рядку цивільних справ. Такі додатково встановлені обставини породжують обґрунтовані сумніви у тому, що накладення арешту на майно у цьому кримінальному провадженні переслідує саме мету досудового розслідування саме у цьому кримінальному провадженні, а подальше існування заходів забезпечення кримінального провадження відповідає потребам досудового розслідування саме у цьому кримінальному провадженні.

Так, істотним для вирішення цього клопотання є те, що після винесення ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно (20.08.2021 року), будь-яких слідчих чи процесуальних дій за участю сторін цивільного позову органом досудового розслідування у кримінальному провадженні взагалі не вживалось, що вказує на те, що подальше досудове розслідування обставин, зазначених у заяві потерпілої ОСОБА_7 фактично не здійснюється.

З доводів учасників процесу, автоматизованої системи документообігу Обухівського районного суду Київської області, Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається наявність ряду інших судових справ, що узгоджується із доводами клопотання про наявність між сторонами цивільного позову у кримінальному провадженні цивільно-правових спорів.

Слідчим відділом Обухівського РУП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021111230000867 від 11.08.2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України відповідно до заяви ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_7 разом з невстановленими особами, шляхом обману, заволоділа домоволодінням ОСОБА_6 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , та на даний час останнього не допускають до належного йому майна, а саме до домоволодіння АДРЕСА_3 .

Між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тривають судові цивільно-правові спори в межах розгляду Обухівським районним судом Київської області цивільних справ №№ 372/2162/21, 372/2505/21, 372/2506/21, 372/3396/21, по яким неодноразово вирішувались клопотання обох вказаних осіб щодо вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно.

Вказані додатково встановлені обставини свідчать про наявність між сторонами цивільного позову у цьому кримінальному провадженні цивільних правовідносин, які вже вирішуються у порядку цивільного судочинства за позовами обох сторін цивільного спору.

Слідчий повторно в судове засідання не з`явився, заперечень щодо клопотання не подавав, доводів клопотання не спростував, прокурор під час розгляду клопотання про скасування арешту заперечень не представив, щодо скасування арешту майна поклався на розгляду суду, що вказує на відсутність потреби арешту для досягнення мети досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Натомість сторона цивільного позивача під час розгляду клопотання допустила зловживання процесуальними правами, заявляла безпідставні відводи слідчому судді, процесуальна поведінка представників цивільного позивача призвела до порушення встановленого КПК України триденного строку розгляду відповідної категорії справ, оскільки клопотання не вирішувалось з 06.09.2021 року. По суті клопотання аргументованих пояснень не надано, заперечень по суті не представлено. Слід також звернути увагу, що ухвала про арешт майна виносилась на підставі наданих слідчому судді неповних відомостей. Слідчий суддя оцінює процесуальну поведінку представників цивільного позивача як таку, що вказує на відсутність правових аргументів по суті клопотання та створення штучних перешкод у своєчасному вирішенні клопотання.

Таким чином, доводи скарги щодо відсутності об`єктивної потреби у подальшому існування вжитих заходів кримінального провадження у виді арешту майна знайшли підтвердження під час розгляду клопотання.

Поряд із тим, достатніх підстав для обмеження прав ОСОБА_5 як власника арештованого майна не вбачається, він не має у цьому кримінальному провадженні процесуального статусу обвинуваченого чи підозрюваного, тому обмеження його права власності не може вважатись обґрунтованим для потреб кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Є доцільним зверненнядо основоположних принципів законності, верховенства права та недоторканності права власності, які вимагають вирішення питання про скасування арешту майна і поновлення права власності особи, яке обмежується в даному випадку без достатніх підстав.

За змістом положень ст. 2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Крім того, право власності підлягає захисту, що закріплено міжнародними стандартами та усталеною практикою, яка закріплена в численних Рішеннях Європейського суду з прав людини з цих підстав.

Так, у відповідності до норм КПК України учасникам кримінального провадження, власникам тимчасово вилученого майна та іншим особам надано право на звернення до слідчого судді у відповідності до вимог ст.174 КПК України, яким передбачено право на звернення з клопотанням про скасування арешту майна, у відповідності до ст.303 КПК України на дії та бездіяльність слідчих, прокурорів.

При цьому зазначеними нормами визначені підстави та право на звернення до слідчого судді. З іншими видами скарг сторони можуть звернутись у підготовчому судовому засіданні при розгляді кримінального провадження.

Такий спосіб захисту як звернення до суду зі скаргою під час підготовчого судового засідання є тривалим у часі, з огляду на те, що дані про пред`явлення підозр у цьому кримінальному провадженні відсутні, після накладення арешту досудове розслідування фактично не проводиться, отже перспектива надходження у найближчий час такої справи з обвинувальним актом є сумнівною.

Закріплення у КПК права потерпілого та інших осіб на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені КПК втілює міжнародно-правовий стандарт, на необхідність якого неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини.

Зокрема, у справі «Кудла проти Польщі» від 26.10.2000 суд сформулював принцип, згідно з яким внутрішній суд зобов`язаний гарантувати введення окремої судової процедури, яка стане ефективним засобом правового захисту при подачі скарги на тривалий розгляд справи, а неможливість внутрішнього законодавства забезпечити подібний засіб правового захисту прирівнюється до порушення ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимогами якої передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Ураховуючи практику ЕСПЛ, положення КПК, можна визначити, що під розумним строком доцільно розуміти найкоротший строк розгляду і вирішення кримінальної справи, проведення процесуальної дії або винесення процесуального рішення, який достатній для надання своєчасного судового захисту порушених прав, свобод і інтересів, досягнення мети процесуальної дії та взагалі завдань кримінального провадження.

Право особи на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Стаття 55 Конституції України зазначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Із цього приводу Конституційний Суд України у рішенні від 25.12.1997 №9-зп у справі за зверненням жителів м. Жовті Води зазначив, що суд не може відмовити у правосудді, якщо ущемляються права і свободи громадян, інакше це було б порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст.64 Конституції України не може бути обмежене.

Положеннями ч.2 ст.8 КПК України визначено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як вбачається зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «Bellet v. France» ЄСПЛ зазначив, що ст.6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд із огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, зазначене гарантується ст.41 Конституцією України.

Достатніх правових і фактичних підстав для подальшого втручання у права власника саме в межах і для потреб цього кримінального провадження не вбачається.

Згідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч.2 ст.131 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду клопотання слідчим, дізнавачем чи прокурором, а також і представником цивільного позивача не було доведено достатності підстав для подальшого існування арешту як заходу забезпечення кримінального провадження. Натомість протилежні доводи щодо потреби цього арешту для досягнення інших цілей, не пов`язаних із межами цього кримінального провадження заслуговують на увагу.

Враховуючи вищевикладене, вважаю доводи клопотання обґрунтованими в частині відсутності потреби у збереженні заходів забезпечення кримінального провадження та такими, що підлягають задоволенню. Зокрема під час розгляду клопотання було доведено необхідність скасування арешту, арештоване майно не є предметом злочинних посягань, не здобуто злочинним шляхом, не є речовим доказом, не має доказового значення для цього кримінального провадження, не є знаряддям злочину, арештоване лише з метою забезпечення цивільного позову, будь-яких інших слідчих чи процесуальних дій відносно арештованого майна, окрім арешту, не проводилось.

Вважаю, що під час розгляду справи власником арештованого майна доведено, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба, що вказує на можливість скасування арешту.

Достатніх правових та фактичних підстав для відмови у задоволенні клопотання не вбачається.

За таких обставин, клопотання слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 7-9, 98, 131, 167, 170, 173, 174, 376 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Скасувати накладенийу кримінальномупровадженні №42021112340000069 від 27.07.2021 року ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 20 серпня 2021 року (справа № 372/3054/21, провадження № 1-кс-972/21) арешт майна, належного ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), а саме щодо наступних об`єктів нерухомого майна:

-господарська споруда (баня), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 593331332231, загальна площа 77.8 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 ;

-садовий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 6055083, загальна площа - 234,1 кв.м., житлова площа - 42,9 кв.м.

Виконання ухвалита здійсненняінформування заінтересованихосіб доручитислідчому,який здійснювавдосудове розслідуванняу кримінальномупровадженні № 42021112340000069 від 27.07.2021 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1