Ухвала

від 22.11.2021 по справі 397/962/21

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Справа № 397/962/21

н/п : 2-з/397/19/21

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

22.11.2021 смт. Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області, суддя Івченко П.О., перевіривши заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Коротченка Олександра Олександровича про забезпечення позову,

УСТАНОВИВ:

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Коротченко О.О. звернувся до суду з заявою про забезпечення позову (до подання позовної заяви) в якій просить заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права власності та/або інших речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 3520586000:02:000:5272, цільове призначення: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га, місце розташування згідно відомостей ДЗК: Кіровоградська область, Олександрівський район, Родниківська сільська рада (на даний час Кіровоградська область, Кропивницький район, Олександрівська селищна рада), до ухвалення судом рішення по суті спору.

Заява обґрунтована тим, що, зазначена земельна ділянка є тією самою, на яку ОСОБА_1 як учаснику АТО, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, заяву про затвердження якого та питання про передачу у власність даної земельної ділянки в той же час не розглядає Олександрівська селищна рада. Якщо державними реєстраторами буде проведено реєстрацію права власності та інших речових прав на спірну земельну ділянку, то захист порушених прав та інтересів позивача буде неефективним без додаткового звернення до суду щодо скасування прийнятих державними реєстраторами рішень. Наявність судового спору, без вжиття заходів зебезпечення позову, не позбавляє державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права та можливості зареєстрвати право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 , що унеможливить відновлення порушених прав заявника, за захистом яких заявник має намір звернутися до суду, оскільки реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 зумовить необхідність для повторного звернення до суду та унеможливить виконання рішення суду по справі, яке може бути прийняте на користь позивача, оскільки зареєстроване право ОСОБА_2 або будь-якої третьої особи унеможливить виконання вимоги щодо визнання права власності на спірну земельну ділянку без додаткового скасування в судовому порядку такого зареєстрованого права.

Відтак, без вжиття заходів забезпечення позову, які просить вжити заявник, буде неможливо здійснити захист його прав та інтересів. Для відновлення порушених прав та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, оскільки у разі реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 державними реєстраторами речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, всупереч наявному дозволу на розроблення проекту землеустрою заявником, розробленню такого проекту та подання його на розгляд Олександрівської селищної ради, з дотриманням усіх вимог законодавства, буде порушено легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення процедури отримання земельної ділянки у власність - прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою та надання заявнику спірної земельної ділянки у власність, а також законний інтерес заявника щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки, що суперечить вимогам землеустрою та свідчить про очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі.

Додатково наголосив, що Олександрівською селищною радою по даний час не прийнято рішення щодо заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та надання спірної земельної ділянки у власність, протягом двотижневого строку встановленого ч. 9 ст. 118 ЗК України з дня отримання проекту землеустрою.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 2, 4, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: 2) забороною вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з пунктами 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Крім того, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, при обрані заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Як зазначає представник ОСОБА_1 , останнім подано до Олександрівської селищної ради заяву про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3520586000:02:000:5272. До даної заяви було додано розроблений та затверджений проект землеустрою на дану земельну ділянку.

Разом з тим, стало відомо, що Олександрівською селищною радою розглядалося питання про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером: 3520586000:02:000:5272 для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 .

Земельна ділянка, зазначена у вищевказаному проекті, є тією самою, на яку ОСОБА_1 як учаснику АТО, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

30 липня 2021 року на засіданні п`ятнадцятої сесії Олександрівської селищної ради восьмого скликання було прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 ..

На цьому ж пленарному засіданні п`ятнадцятої сесії Олександрівської селищної ради восьмого скликання було розглянуто проект рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства учаснику АТО ОСОБА_1 , за результатами голосування якого рішення не прийнято.

Надалі, розпорядженням Олександрівського селищного голови від 04 серпня 2021 року № 177-осн дію рішення п`ятнадцятої сесії Олександрівської селищної ради восьмого скликання від 30 липня 2021 року № 1381 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 було зупинено, у зв`язку з відкриттям кримінального провадження № 1202112114000459.

Вказане розпорядження не було відхилено Радою, а тому рішення п`ятнадцятої сесії Олександрівської селищної ради восьмого скликання від 30 липня 2021 року № 1381 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 вважається таким, що не набрало законної сили.

29 жовтня 2021 року на засіданні дев`ятнадцятої сесії Олександрівської селищної ради восьмого скликання було прийнято рішення від 29.20.2021 року №2399 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 .

На цьому ж пленарному засіданні вносився проект рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства учаснику АТО ОСОБА_1 , рішення не прийнято у зв`язку з тим, що не набрало достатньої кількості голосів від загального складу ради.

Згідно Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 16.11.2021 року щодо форми власності земельної ділянки з кадастровим номером 3520586000:02:000:5272 інформація відсутня.

Розпорядженням Олександрівського селищного голови від 03 листопада 2021 року № 274-осн дію рішення дев`ятнадцятої сесії Олександрівської селищної ради восьмого скликання від 29 жовтня 2021 року № 2399 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 було зупинено, враховуючи зауваження, у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1202112114000459.

15 листопада 2021 року на позачерговому пленарному засіданні двадцятої сесії Олександрівської селищної ради восьмого скликання розглянуто питання про зупинення дії рішень дев`ятнадцятої сесії Олександрівської селищної ради восьмого скликання від 29 жовтня 2021 року № 2311, № 2314, № 2399.

Рішення № 2311 та № 2399 двома третинами голосів депутатів подолано вето голови.

Таким чином, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рішення від 29.10.2021 року №2399 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 набуло законної сили, а відтак спірна земельна ділянка передана у власність, що вказує наявність на момент звернення до суду із даною заявою предмету спору між сторонами.

Тобто, на переконання ОСОБА_1 невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може унеможливити виконання рішення суду, у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог, та істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

У відповідності до вимог ст. 116, 118 Земельного кодексу України, набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку.

Суд зазначає, що виходячи з аналізу приписів статей 116, 118 Земельного кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Відповідно до ч. 9-11 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду . У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Таким чином, рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є підставою для набуття особою права власності на земельну ділянку.

У спірних правовідносинах Олександрівська селищна рада діє як орган місцевого самоврядування, до повноважень якого згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України належить передача земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Відтак, Олександрівська селищна рада, реалізуючи право розпорядження земельними ділянками комунальної власності сільськогосподарського призначення, відповідно до Земельного кодексу України є рівноправним суб`єктом земельних відносин і має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно із приписами ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону, державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; 2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов`язань); інші речові права відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 вказаного Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п. 81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

Аналізуючи норми вищевказаного закону, суд приходить до висновку, що державним реєстратором лише посвідчується факт набуття речового права на нерухоме майно (права власності на земельну ділянку).

Заявник стверджує, що з метою захисту порушених прав він має намір звернутись до суду з позовом до Олександрівської селищної ради та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради про передачу земельної ділянки у власність відповідача. Фактично доводи (причини забезпечення позову) заявника зводяться до того, що оформлення права власності на земельну ділянку за відповідачем змусить його в майбутньому повторно звертатись до суду з позовною вимогою про скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

З огляду на вищенаведене, вжиття заходів забезпечення позову, яких просить вжити заявник, не буде належним способом забезпечення виконання рішення суду.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів особи у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Всупереч викладеному, заявник не обгрунтував та не надав суду доказів, в чому полягає реальна загроза, що може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення, а тому у забезпеченні позову належить відмовити.

При цьому, суддя зауважує, що особа не позбавлена можливості у подальшому повторно ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.

Керуючись ст. 151, 153, 154, 260-261, 353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Коротченка Олександра Олександровича про забезпечення позову.

Копію ухвали суду невідкладно надіслати заявнику.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: /підпис/ П.О.Івченко

Згідно з оригіналом.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Оригінал ухвали знаходиться у матеріалах справи №397/962/21

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області П.О.Івченко

Копію засвідчено ___