Ухвала

від 18.11.2021 по справі 758/16072/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/16072/21

У Х В А Л А

18 листопада 2021 року слідчий суддя Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі адвоката ОСОБА_3 розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

До Подільськогорайонного судум.Києва надійшлоклопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Подільського районного суду від 27.10.2021 у кримінальному провадженні №12021100070000593.

Клопотання обґрунтовується тим, що 27 жовтня 2021 слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_4 виніс ухвалу по справі №758/13709/21, якою задовольнив клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 та накладення арешту на газовий модуль за адресою: м. Київ, пр. Правди, 39-А, яким користується ТОВ «Євро Смарт Пауер», розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:066:0011, що на праві власності належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, із забороною розпорядження та використання.

Вказує, що ухвала винесена у кримінальному провадженні №12021100070000593, відкритому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 275 Кримінального кодексу України.

За твердженням прокурора досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи на території Подільського району міста Києва розмістили автозаправні станції з явними ознаками порушень правил безпечної експлуатації будівель та споруд.

Зокрема, на думку прокурора встановлено, шо на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:066:0011 розміщено автозаправну станцію в межах червоних ліній без дотримання вимог земельного та містобудівного законодавства.

Саме такі обставини, на думку процесуального керівника, становлять об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 275 Кримінального кодексу України, яке є предметом досудового розслідування №12021100070000593.

Арешт у даному кримінальному провадженні було застосовано з метою збереження речових доказів, якими було визнано земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:066:0011 та розміщені на ній будівлі та споруди (газовий модуль), на підставі відповідної постанови слідчого від 29.09.2021 року.

На думку заявника, такий арешт є необгрунтованим, оскільки прокурором не надано жодного документу, що свідчить про необхідність застосування даного виду заходу кримінального провадження на безпідставно визнаний речовий доказ та не містить відомостей і доводів щодо кваліфікування таких дій як діяння, що містять ознаки кримінального правопорушення. Також, прокурором не було наведено жодного факту чи надано документу, які б свідчили про наявність будь якої загрози приховування, знищення або псування майна.

Крім того, власник майна ТОВ «Вімоіл» чи його посадові особи та законний володілець газового модуля ТОВ «Євро Смарт Пауер» чи його посадові особи не мають процесуального статусу в рамках кримінального провадження.

Адвокат в судовому засіданні підтримав подане клопотання і просив його задовольнити.

Уповноважена особа Подільської окружної прокуратури м. Києва у судове засідання не з`явилася.

Слідчий суддя, заслухавши адвоката, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено, 27 жовтня 2021 слідчим суддею Подільського районного суду м. Києва в рамках кримінального провадження №12021100070000593 було накладено арешт на газовий модуль за адресою: м. Київ, пр. Правди, 39-А, яким користується ТОВ «Євро Смарт Пауер», розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:066:0011, що на праві власності належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, із забороною розпорядження та використання.

Відповідно до ч. 1ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями174,539 Кримінального процесуального кодексу України(далі -КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Таким чином, розглядаючи клопотання про скасування арешту, слідчий суддя встановлює обґрунтованість/необґрунтованість накладеного арешту та наявність/відсутність підстав для його подальшого застосування в залежності від того, на яку підставу вказує заявник. В даному випадку заявник вказує на необґрунтованість накладення арешту, що обумовлює межі дослідження слідчим суддею.

Обґрунтованість накладення арешту обумовлюється наявністю підстав для накладення арешту; дотриманням законодавчих приписів при вирішенні питання про арешт; співвідношенням майна, на яке накладено арешт, з заявленою у клопотанні метою; зв`язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди); обґрунтованістю належності майна певній особі (особливо після обшуку); належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі слідчого судді про накладенні арешту; розумністю і співмірністю арешту.

Частиною 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).

Правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів відсутні відомості вважати, що майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення, що розслідується, і прокурором не доведено зворотнього, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, на думку слідчого судді, є необгрунтованим та таким, що не відповідає вимогам кримінально процесуального законодавства.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Таким чином, правова підстава для арешту рахунків заявника спростовується наданими заявником доказами, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, враховуючи при цьому співмірність обмеження права власності, яке тягне за собою фактичне припинення діяльності товариства, завданням кримінального судочинства, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого обмеження прав власності.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 2, 170-174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27.10.2021 на газовий модуль за адресою: м. Київ, пр. Правди, 39-А, яким користується ТОВ «Євро Смарт Пауер», розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:066:0011, що на праві власності належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Cлідчий суддя

Подільськогорайонного суду м. Києва ОСОБА_1