Рішення

від 22.11.2021 по справі 640/14146/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2021 року м. Київ № 640/14146/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Декатлон Україна про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі також - позивач, Київське міське відділення Фонду) до Товариства з обмеженою відповідальністю Декатлон Україна (далі також - відповідач, ТОВ Декатлон Україна , Товариство), в якому позивач просив суд: стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 2 211 084 грн. та пеню в сумі 13 465,28 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач у 2020 році не виконав визначений ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю. А саме за даними поданого Товариством звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми №10-ПОІ за 2020 рік з необхідного нормативу кількості осіб з інвалідністю, що мають бути працевлаштовані (4 особи), - не було працевлаштовано жодної із таких осіб. Крім того, позивач вважає, що відповідачем не було виконано в повній мірі обов`язку щодо працевлаштування у себе на наявні вільні вакансії осіб з інвалідністю, оскільки товариство не використало для цього всіх способів та не вжило всіх заходів, передбачених чинним законодавством. А саме, Товариство лише подавало звіти форми №3-ПН до територіальних органів державно служби зайнятості, однак самостійно пошук вказаної категорії працівників не здійснювало. У зв`язку з наведеним до відповідача на підставі ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні були застосовані адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу (2 211 084 грн.). Проте вказана сума штрафу ТОВ Декатлон Україна добровільно та у строк до 15.04.2021 не сплатило, що стало підставою для нарахування йому сум пені за період з 16.04.2021 по 14.05.2021 (всього у розмірі 13 465,28 грн.). Позивач вважає, що вказані суми штрафу та пені підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі №640/14146/21 за вказаним позовом Київського міського відділення Фонду та дану справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем до канцелярії суду поданий відзив на позовну заяву та додаткові матеріали, разом з доказами направлення копій таких на поштову адресу позивача. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував відсутністю Київського міського відділення Фонду правових підстав для застосування до Товариства адміністративно-господарських санкцій в силу того, що Товариство вжило всіх залежних від нього заходів з метою недопущення порушення вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щодо забезпечення можливості працевлаштування осіб з інвалідністю. Так, ТОВ Декатлон Україна на виконання вимог зазначеної норми Закону створило у себе в 2019 році робочі місця для осіб з інвалідністю, про що у встановлені строки повідомило Оболонську районну філію Київського міського центру зайнятості, шляхом подання звітності форми 3-ПН з відомостями про наявні вакансії для осіб з інвалідністю. Окрім того, Товариство самостійно вживало заходи з метою пошуку кандидатів на відповідні відкриті вакансії, шляхом розміщення оголошень на сайті rabota.ua . За наслідком таких вжитих заходів Товариством було працевлаштовано 2 осіб з інвалідністю за основним місцем роботи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В обґрунтування наведених у тексті відзиву доводів та пояснень представник відповідача подав до суду, зокрема: копії звітності форми №3-ПН ( Інформація про попит на робочу силу (вакансії) ), поданої товариством до районної філії Київського міського центру зайнятості у періоди 2020 року; копію листа Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості від 15.02.2021 вих. №278.2-670/21, що містить письмове підтвердження обставин отримання від ТОВ Декатлон Україна звітів форми №3-ПН з відомостями про 4 відкритих вакансії для осіб з інвалідністю; копії наказів ТОВ Декатлон Україна від 07.08.2020 та від 09.11.2020 про прийняття на роботу осіб з інвалідністю ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , разом з копіями документів, що підтверджують наявність у вказаних фізичних осіб відповідного статусу; роздруківок оголошень з сайту rabota.ua ; копію листа ТОВ Робота Інтернешнл від 01.03.2021, що містить інформацію про дати розміщення (опублікування) на сайті https://rabota.ua/ відповідних оголошень ТОВ Декатлон Україна .

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подання письмових заперечень на відзив відповідача та додаткових доказів не скористався.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та прийняття рішення у справі по суті з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в лютому 2021 року ТОВ Декатлон Україна (код ЄДРПОУ 42166998) подало до Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік за формою №10-ПОІ (річна), затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики від 27.08.2020 №591. Відповідно до цього Звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) на Товаристві складала 105 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , - становила 4 особи.

Київським міським відділенням Фонду за результатами дослідження даних зазначеного звіту форми №10-ПОІ, з урахуванням отриманої Київського міського центру зайнятості інформації про подання ТОВ Декатлон Україна 13.01.2020, 14.07.2020, 07.09.2020, 12.10.2020 та 21.12.2020 звітності форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , було зроблено висновок, що відповідач не вжив всіх залежних від себе заходів для працевлаштування на Товаристві особи з інвалідністю на створену спеціально для цього вакантну посаду. А саме, на переконання позивача, відповідач мав вжити заходи щодо пошуку відповідного працівника самостійно, шляхом отримання інформації на офіційному веб-порталі Державної служби зайнятості (dcz.gov.ua) та скористатися послугами суб`єктів господарювання, задіяних у посередництві у працевлаштуванні працівників.

За наведених обставин Київське міське відділення Фонду розрахувало суму адміністративно-господарської санкції за незайняте упродовж 2020 року робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, та звернулося до суду із позовом про стягнення такої санкції (штрафу) разом із нарахованою пенею за прострочення сплати штрафу за період з 16.04.2021 по 14.05.2021.

За наданим позивачем розрахунком розмір адміністративно-господарських санкцій (штрафу), що підлягає стягненню з відповідача становить 2 211 084 грн., а сума пені, що також підлягає стягненню у судовому порядку, - 13 465,28 грн.

Розглядаючи спір по суті суд дійшов висновків про наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129, передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

За змістом норм ч. 1 - 3 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в України від 21.03.1991 №875-ХІІ у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (ч. 5 ст. 19 Закону №875-XII).

Статтею 18 Закону №875-XII передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у них професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, нормою ч. 3 ст. 181 Закону №875-XII визначено, що Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, ч. 2 ст. 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною першою ст. 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Так, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України Про зайнятість населення від 05.07.2012 №5067-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено Форму звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, про те, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом Про зайнятість населення та Наказом № 316; звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом №875-ХІІ та Порядком №70; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Водночас обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону №875-XII.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №П/811/693/17, від 13.06.2018 у справі №819/639/17, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 20.05.2019 у справі №820/1889/17, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 13.05.2021 у справі №260/554/19, від 03.11.2021 у справі №360/1849/19.

Зокрема, у своїй постанові від 03.11.2021 Верховний Суд відзначив, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Дослідивши та проаналізувавши надані представниками сторін документи суд дійшов висновку, що відповідачем були виконані вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щодо вжиття зі своєї сторони всіх необхідних заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для особи з інвалідністю у відповідній кількості, відмовив будь-якій із таких осіб у прийнятті їх на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності відкритих вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, та/або несвоєчасно звітував до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб інвалідністю у встановленому чинним законодавством порядку, позивачем не надано. Більш того в ході судового розгляду позивач не подав до суду жодні документальні докази, які б підтверджували обставини направлення осіб з інвалідністю до Товариства в якості кандидатів на роботу.

Таким чином, позивач не надав суду документальних доказів на підтвердження того, що працевлаштування осіб з інвалідністю на вакантні посади на ТОВ Декатлон Україна у 2020 році не відбулося з вини самого роботодавця (відповідача), що у свою чергу спростовує обгрунтованість висновку позивача про недотримання відповідачем вимог ст. 19 Закону №875-XII. У взаємозв`язку з наведеним суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для сплати адміністративно-господарської санкції у розмірі 2 211 084 грн. та відповідно нарахованої за прострочення сплати зазначеної санкції суми пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 5 - 11, 12, 72 - 77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 22869098, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 104) до Товариства з обмеженою відповідальністю Декатлон Україна (код ЄДРПОУ 42166998, адреса місцезнаходження: 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 15-Г) про стягнення коштів відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Суддя Т.О. Скочок