Ухвала

від 09.11.2021 по справі 766/21629/21

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/21629/21

н/п 1-кс/766/10405/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року м. Херсон

Слідчий суддя Херсонського міського суд Херсонської області ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 3 відділу (з дислокацією у м.Херсон) Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_3 , погодженого з процесуальним керівником у кримінальному провадженні - начальником відділу прокуратури АР Крим та м.Севастополя ОСОБА_4 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

в с т а н о в и л а :

Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Вірменія, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обґрунтування клопотання:

3 відділом (з дислокацією у м. Херсон) слідчого управління Головного управління здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22021011000000002 від 03.02.2021 за підозрою: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Вірменія, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України (діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України).

В ході досудового слідства встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 не пізніше, ніж з 30.01.2006 по теперішній час обіймає посаду директора ТОВ «Підприємство Вітек» (код ЄДРПОУ 24503541), а також є співзасновником вказаного підприємства, який володіє часткою у його статутному фонді у розмірі 62 460 грн. із 624 600 грн.

20.02.2014 розпочалась збройна агресія Російської Федерації (далі - РФ) проти України, направлена на окупацію півострова Крим.

06.03.2014 в приміщенні Верховної Ради АР Крим у порушення ч. 2 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132, Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума» згідно якої 16.03.2014 мав відбутися так званий «референдум», на який винесли питання входження АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації. 06.03.2014 Севастопольська міська рада на позачерговій сесії прийняла рішення № 7151 з аналогічним змістом.

Відповідно до зазначених постанов 16.03.2014 проведено незаконний референдум із заздалегідь відомим та підконтрольним РФ результатом, який в подальшому став формальною підставою для прийняття незаконного рішення про включення до складу РФ території АР Крим і міста Севастополя на правах суб`єктів федерації.

Конституційний суд України своїм рішенням № 2-рп/2014 у справі № 1 13/2014 16.03.2014 визнав постанову ВР АРК № 1702-6/14 від 06.03.2014 неконституційною.

У подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим, в порушення ч. 2 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132, Конституції України, прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі Декларації незалежності Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».

Рішенням Конституційного суду України № 3-рп/2014 у справі № 1 15/2014 від 20.03.2014 згадану вище «Декларацію про незалежність Республіки Крим і міста Севастополя» визнано неконституційною.

18.03.2014 між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» підписано договір про входження території АР Крим та міста Севастополя до складу Російської Федерації.

20.03.2014 Державною Думою Російської Федерації прийнято Федеральний конституційний закон від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».

Згідно з вказаним законом, АР Крим та м. Севастополь, всупереч Хартії ООН від 26.06.1945, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 01.04.1999, Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 20.04.2004, увійшли до складу РФ.

Таким чином, вчинивши вищезазначені дії 20.03.2014, Російська Федерація здійснила окупацію території України - півострова Крим.

ОСОБА_5 , розуміючи вказані обставини, зокрема факт збройної агресії Російської Федерації проти України, закриття повітряного простору над півостровом Крим та захоплення МА «Сімферополь» представниками окупаційної влади, прийняв рішення продовжити функціонування очолюваного ним ТОВ «Підприємство Вітек» та здійснення ним основного виду діяльності - надання послуг по зберіганню, транспортування авіаційного палива та заправлення ним повітряних суден на території вказаного аеропорту.

При цьому, ОСОБА_5 достовірно усвідомлював, що виконання підконтрольним йому підприємством даного виду діяльності в умовах тимчасової окупації півострова Крим сприятиме описаній вище підривній діяльності Російської Федерації проти України шляхом незаконної експлуатації повітряного простору над півостровом Крим, а також здійснення пасажирського та вантажного авіаційного сполучення м. Сімферополь з аеропортами міст, розташованих на території Російської Федерації.

15.10.2014 ОСОБА_5 , діючи як директор ТОВ «Підприємство Вітек», реалізуючи описаний вище злочинний умисел, направлений на надання Російській Федерації, її організаціям та їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України у вказаний спосіб, діючи з корисливих мотивів та з метою незаконного особистого збагачення, здійснив перереєстрацію даного підприємства на території АР Крим згідно російського законодавства, організувавши внесення відомостей про нього до російського Єдиного реєстру юридичних осіб за номером 1149102057323.

ОСОБА_5 , реалізовуючи описаний вище злочинний умисел, направлений на надання Російській Федерації, її організаціям та їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України шляхом незаконної експлуатації повітряного простору над півостровом Крим, а також здійснення пасажирського та вантажного авіаційного сполучення м. Сімферополь з аеропортами міст, розташованих на території Російської Федерації, діючи як директор ТОВ «Підприємство Вітек» з корисливих мотивів та з метою незаконного особистого збагачення, уклав від імені останнього контракти з незаконно діючими на території півострова Крим російськими організаціями: «Південний регіональний центр у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій та ліквідації стихійних лих» («Південний регіональний центр МНС Росії», Російська Федерація), «Федеральний казенний заклад «Центр господарського та сервісного забезпечення МВС по Республіці Крим» («ФКЗ «ЦГСЗ по Республіці Крим»), «Федеральний державний казенний заклад «Управління позавідомчої охорони військ національної гвардії Російської Федерації по Республіці Крим» («ФДКЗ «УПО ВНГ Росії по Республіці Крим»), «Федеральне державне унітарне підприємство «Державна корпорація з організації повітряного руху в Російській Федерації» («ФДУП «Держкорпорація з ОрПР»), «Федеральний державний бюджетний заклад «Державна авіакомпанія «223 льотний загін» Міністерства оборони Російської Федерації» («ФДБЗ ДАК «223 льотний загін» МО РФ») на постачання авіаційних паливо-мастильних матеріалів на території МА «Сімферополь» для заправки належних замовникам повітряних суден.

При цьому, ОСОБА_5 усвідомлював, що вказані організації здійснюють підривну діяльність проти України шляхом підтримання режиму окупації Кримського півострову, а надання їм послуг забезпечить можливість експлуатації військових повітряних суден країни-окупанта з території захопленого у України та закритого для польотів МА «Сімферополь», що явно шкодитиме суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

З огляду на викладене, 13.01.2021 у вказному кримінальному провадженнi складено письмове повiдомлення про пiдозру громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

Таким чином, за вищевикладених обставин ОСОБА_5 підозрюється в державній зраді, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду сувернететові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України , а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Викладені обставини та повідомлена ОСОБА_5 підозра підтверджується сукупністю доказів, отриманих в ході даного провадження.

05.02.2021 у зв`язку з тим, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме ОСОБА_5 оголошено у розшук.

З метою вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 було вжито всіх необхідних заходів, а саме направлено повідомлення на мобільний номер, який належить ОСОБА_5 та здійснено вручення даного повідомлення його сину ОСОБА_6 .

На виконання вимог ст. 135 КПК України у зв`язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуває на ТОТ АР Крим повістки про виклик його до прокуратури АР Крим та слідчого управління ГУ СБУ в АР Крим опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, також повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_5 опубліковані на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

На даний час встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території АР Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що підтверджується матеріалами оперативного підрозділу, вказане свідчить про існування ризиків, передбачених п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки він переховується від органів досудового розслідування та суду, а також продовжує вчиняти кримінальне правопорушення .

Разом із тим, у випадку притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , останній, перебуваючи на волі, буде перешкоджати встановленню істини, ухилятиметься від явки, переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду, здійснюватиме вплив на свідків.

За таких обставин підозрюваний ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню, а також продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, у якому підозрюється, що свідчить про існування ризиків, передбачених п.п.4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти указаним ризикам, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності переховується від органів досудового розслідування на ТОТ АР Крим, може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також продовжує вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також те, що існують підстави для тримання підозрюваного під вартою.

Доводи сторін:

Слідчий надав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, зазначивши, що клопотання підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.

Підозрюваний до суду не доставлений. Але згідно доданих до клопотання документів він оголошений у міжнародний розшук, а тому відповідно до ч.6 ст.193КПК України слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід без участі підозрюваного.

Мотивація суду:

Дослідивши надані до клопотання документи, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст.12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п.9 ч.2 ст.131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою обрання запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В даному випадку сторона обвинувачення поставила перед слідчим суддею питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Це можна вважати особливим порядком попереднього вирішення питання про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Отже, у разі оголошення особи у міжнародний розшук, КПК України встановлює процедуру, за якою спочатку може бути розглянуте за відсутності підозрюваного клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. А наступним етапом - після затримання підозрюваного (не пізніш як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження) - слідчий суддя розглядає за його участю клопотання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід. Використані формулювання свідчать про те, що в умовах переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та оголошення у зв`язку з цим його у міжнародний розшук, КПК України розрізняє процедури обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою від процедури застосування такого обраного запобіжного заходу.

На відміну від процедури застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при вирішенні питання про його обрання не досліджується можливість застосування менш суворого запобіжного заходу, оскільки тримання під вартою - це єдиний запобіжний захід, передбачений в порядку ч.6 ст.193 КПК України. Питання про більш м`який запобіжний захід відносно підозрюваного стає предметом дослідження при застосуванні запобіжного заходу після його затримання і доставлення до слідчого судді. За такої нормативної регламентації при вирішенні питання про обрання щодо особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчому судді належить дослідити такі обставини:

-чи повідомлено особі про підозру у встановленому законом порядку;

-чи наявна обґрунтована підозра;

-чи наявні ризики кримінального провадження;

-чи оголошена особа в міжнародний розшук або виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

Щодо наявності у ОСОБА_5 статусу підозрюваного

З поданого клопотання, вбачається, що сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного як особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок місцезнаходження особи на ТОТ АР Крим, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Згідно з ч.1 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. В свою чергу, порядок здійснення повідомлень передбачений ст.135 КПК України.

За змістом ч.1 ст.135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч.2 ст.135 КПК України).

Частина 8 вказаної статті визначає, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Із матеріалів клопотання вбачається, що 13.01.2021року було складено та підписано повідомлення про підозру ОСОБА_5 .

У зв`язку із перебуванням (проживає та зареєстрований АДРЕСА_1 ) на ТОТ АР Крим та неможливістю вручення йому повідомлення про підозру особисто у день його складення органом досудового розслідування у порядку, передбаченому ч.1 ст.42 та ч.2 ст.135 КПК України, вжито передбачених заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

З метою вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 було вжито всіх необхідних заходів, а саме направлено повідомлення на мобільний номер, який належить ОСОБА_5 та здійснено вручення даного повідомлення його сину ОСОБА_6 .

На виконання вимог ст. 135 КПК України у зв`язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуває на ТОТ АР Крим, повістки про виклик його до прокуратури АР Крим та слідчого управління ГУ СБУ в АР Крим опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, також повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_5 опубліковані на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Будь-які інші відомості щодо наявності у ОСОБА_5 нерухомого майна, електронної пошти у слідчого відсутні.

Вказане дає підстави для висновку, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру від 13.01.2021 року у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, чим виконав вимоги ч.1 ст.278, ч.ч.2, 8 ст.135 КПК України.

До цього слід додати, що зважаючи на приписи ст.ст. 42, 135 КПК України, дотримання прав особи, яка тимчасово не проживає за місцем реєстрації або переховується від органів досудового розслідування, полягає не в обов`язку інших осіб, якими отримано процесуальний документ, призначений для неї, повідомити про надходження процесуального документу, а в тому, що про наявність таких документів особа може дізнатися не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел. Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що набуття процесуального статусу підозрюваного пов`язується не з самим фактом обізнаності особи про наявне щодо неї досудове розслідування, а з діями, які відповідно до кримінального процесуального закону має вчинити слідчий, прокурор. В даному випадку вжитих представниками сторони обвинувачення заходів достатньо для того, щоб приписи закону стосовно належного повідомлення особі про підозру вважалися такими, що виконані з достатньою ретельністю.

Наведені обставини у сукупності дають підстави для висновку, що ОСОБА_5 має у кримінальному провадженні № 22021011000000002 процесуальний статус підозрюваного, і тому слідчий суддя може вирішувати питання про обрання запобіжного заходу.

Щодо наявності обґрунтованої підозри

Відповідно до ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Санкція ч.1 ст.111 КК України передбачає позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої. Отже, виходячи із кваліфікації кримінального правопорушення - ч.1 ст.111 КК України, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.

Згідно зі ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст.8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п.55).

В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, а саме надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, а саме: - витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого ОСОБА_5 являється одним із засновників та керівником ТОВ «Підприємство Вітек»; протоколом огляду речей і документів від 21.12.18, відповідно до якого між ТОВ «Підприємство Вітек» та Південним регіональним центром у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій та ліквідації стихійних лих» («Південний регіональний центр МНС Росії», Російська Федерація), «Федеральним казенним закладом «Центр господарського та сервісного забезпечення МВС по Республіці Крим» («ФКЗ «ЦГСЗ по Республіці Крим»), «Федеральним державним казенним закладом «Управління позавідомчої охорони військ національної гвардії Російської Федерації по Республіці Крим» («ФДКЗ «УПО ВНГ Росії по Республіці Крим»), «Федеральним державним унітарним підприємством «Державна корпорація з організації повітряного руху в Російській Федерації» («ФДУП «Держкорпорація з ОрПР»), «Федеральним державним бюджетним закладом «Державна авіакомпанія «223 льотний загін» Міністерства оборони Російської Федерації» («ФДБЗ ДАК «223 льотний загін» МО РФ») були укладенні контракти на постачання авіаційних паливо-мастильних матеріалів на території МА «Сімферополь» для заправки належних замовникам повітряних суден; листом з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України № 1-26.6.-5021 від 23.10.2018, щодо виконання польотів повітряними суднами, що належать Російській Федерації, у межах забороненої зони, яка встановлена Україною над АР Крим; протоколом огляду речей і документів від 13.03.20, відповідно до якого між ТОВ «Підприємство Вітек» та Південним регіональним центром у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій та ліквідації стихійних лих» («Південний регіональний центр МНС Росії», Російська Федерація), «Федеральним казенним закладом «Центр господарського та сервісного забезпечення МВС по Республіці Крим» («ФКЗ «ЦГСЗ по Республіці Крим»), «Федеральним державним казенним закладом «Управління позавідомчої охорони військ національної гвардії Російської Федерації по Республіці Крим» («ФДКЗ «УПО ВНГ Росії по Республіці Крим»), «Федеральним державним унітарним підприємством «Державна корпорація з організації повітряного руху в Російській Федерації» («ФДУП «Держкорпорація з ОрПР»), «Федеральним державним бюджетним закладом «Державна авіакомпанія «223 льотний загін» Міністерства оборони Російської Федерації» («ФДБЗ ДАК «223 льотний загін» МО РФ») були укладенні контракти на постачання авіаційних паливо-мастильних матеріалів на території МА «Сімферополь» для заправки належних замовникам повітряних суден; протоколом огляду речей і документів від 31.07.20, відповідно до якого встановлено контактний номер мобільного телефону ОСОБА_5 ; протоколом огляду від 13.01.21, відповідно до якого на мобільний телефон, який належить ОСОБА_5 у мессенджері «WhatsApp» було скеровано повідомлення про підозру; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , відповідно до якого ОСОБА_5 являється директором ТОВ «Підприємство Вітек» та продовжував займати дану посаду у 2014-15 роки; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , відповідно до якого ОСОБА_5 близько 15 років здійснює поставки паливно-мастильних матеріалів до аеропорту «Сімферополь» та продовжує свою діяльність на ТОТ АР Крим; протоколом огляду речей і документів від 05.08.20, відповідно до якого між ТОВ «Підприємство Вітек» та «Федеральним казенним закладом «Центр господарського та сервісного забезпечення МВС по Республіці Крим» («ФКЗ «ЦГСЗ по Республіці Крим») укладено контракт на постачання авіаційних паливо-мастильних матеріалів на території МА «Сімферополь» для заправки належних замовникам повітряних суден.

Відповідно до ч.4 ст.193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування (обрання) запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про обрання запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри. Підозра є обґрунтованою, вона ґрунтується на відомостях, що об`єктивно пов`язують підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням. Так, за версією досудового розслідування, яка узгоджується з дослідженими матеріалами, ОСОБА_5 міг надавати іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для обрання щодо нього запобіжного заходу.

Щодо ризиків кримінального провадження

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:

-переховуватися від органів досудового розслідування та суду,

-продовжити вчиняти кримінальні правопорушення;

-незаконно впливати на свідків.

Заявлені ризики заслуговують на увагу.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України. Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до особливо тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є:

-характер злочину в якому підозрюється ОСОБА_5 (злочин проти основ національної безпеки України);

-наявність доказів вказують на причетність ОСОБА_5 до вказаного злочину;

-наявність у підозрюваного документів для виїзду за кордон;

-соціальні зв`язки на території України (відсутні, рідні проживають на ТОТ АР Крим).

Крім того, зважаючи на таке довготривале перебування підозрюваного в розумінні КПК України за межами України, слідчий суддя приходить до висновку, що він має достатні фінансові ресурси для того, щоб забезпечити таке своє перебування. Отже, співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув`язнення у невизначеному майбутньому після затримання, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, обрання до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим.

Ризик продовження вчинення кримінального правопорушення, є необґрунтованим.

Слідчий суддя також доходить висновку про наявність ризику впливу на свідків. Досліджені під час розгляду клопотання показання свідчать про їх значущість для доведення обставин, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні. Слідчим суддею береться до уваги що частина свідків, на яких посилається сторона обвинувачення, у даному кримінальному провадженні є знайомими, працювали разом. Сформовані дружні, приятельські стосунки, або відносини, які випливають із почуття поваги та авторитету, мають зазвичай тривалий характер і формують сталі соціальні зв`язки. Такі зв`язки свідчать про вірогідність у випадку необхідності використання ним цих відносин з метою впливу на показання свідків у цьому кримінальному провадженні.

Ризик незаконного впливу на інших осіб об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що частина ризиків (переховування, вплив на свідків), на яких наголошує сторона обвинувачення, наявні в цьому кримінальному провадженні. Отже, на даному етапі кримінального провадження обрання запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.

Щодо перебування підозрюваного на тимчасово окупованій території України.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 проживає на тимчасово окупованій території АР Крим (АР Крим, м.Сімферопольський район, с.Укромне, вул.Вишнева, 19).

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшла до висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 . Окремо слід зауважити, що згідно зі ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 193-196, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и л а :

Клопотання - задовольнити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після його затримання не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала слідчого судді протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1