Вирок

від 22.11.2021 по справі 759/14499/17

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/14499/17 пр. № 1-кп/759/52/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарях: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження (внесене до ЄДРДР за № 42015100080000024 від 03 березня 2015 року) за обвинувальним актом стосовно

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Пироговичі Іванківського району Київської області, українець, гр-н України, вища освіта, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей та батьків пенсіонерів 1949 та 1950 року народження, директор ТОВ «Білтек буд», проживає: АДРЕСА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , не судимий, -

який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України,

сторони: прокурори ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , обвинувачений ОСОБА_12 , його захисник ОСОБА_13 , інші учасники: потерпілий Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація (ЄДРПОУ 37395418) (далі Святошинська РДА) та представник потерпілого ОСОБА_14 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_12 пред`явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, такого змісту.

ОСОБА_12 , будучи директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтек буд» (ЄДРПОУ 38690877) (далі ТОВ), діючи на підставі Статуту ТОВ, маючи умисел на заволодіння чужим майном, а саме, бюджетними коштами в особливо великому розмірі, шляхом зловживання як службова особа своїм службовим становищем, переслідуючи при цьому корисливий мотив і мету незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив злочин за таких обставин.

Так, перелік службових обов`язків директора ТОВ свідчить про те, що у період з 01 квітня 2013 року до 26 грудня 2014 року ОСОБА_12 виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а тому відповідно до примітки до ст. 364 КК України являвся службовою особою.

14 серпня 2014 року між Управлінням освіти Святошинського РДА «Замовник», в особі його начальника ОСОБА_15 , та ТОВ «Виконавець», в особі директора ТОВ ОСОБА_12 , був укладений Договір № 194/14 від 14 серпня 2014 року (далі Договір № 194/14), предметом якого є «Проведення капітального ремонту фасаду Загальноосвітнього навчального закладу № 297, розташованого в м. Київ по вул. Жолудева, 3-Г (далі ЗНЗ № 297)». Вартість робіт за Договором № 194/14 визначалася локальним кошторисом і становила 1195000 грн. 00 коп., а термін його дії серпень-вересень 2014 року (п. 5.1). Кінцеві розрахунки за цим Договором № 194/14 проводяться Замовником після підписання сторонами акта виконаних робіт (п. 4.2).

01 грудня 2014 року ШЕЙКО, реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном бюджетними коштами в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем службової особи ТОВ та службового підроблення через складання та видачу ним, як службовою особою, завідомо неправдивих офіційних документів, достовірно знаючи, що роботи за Договором № 194/14 виконані не в повному обсязі, маючи на меті отримати за рахунок ТОВ бюджетні кошти, передбачені умовами цього Договору в розмірі 1195000 грн. 00 коп. без виконання всіх зазначених у договорі № 194/14 робіт, перебуваючи у невстановленому місці, зловживаючи своїм службовим становищем як директор ТОВ склав та видав завідомо неправдиві офіційні документи два акти форми КБ-2в, а саме, Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 01 грудня 2014 року на суму 742280 грн. 40 коп. та Акт приймання таких робіт № 2 від 01 грудня 2014 року на суму 398957 грн. 60 коп., після чого затвердив їх шляхом внесення до графи «Генпідрядник (підрядник)» свого особистого підпису та проставленням на цих документах відтиску круглої печатки ТОВ.

Продовжуючи реалізовувати вказаний злочинний умисел, ОСОБА_12 подав замовнику - Управлінню освіти Святошинського РДА, яке розташоване в м. Києві по вул. Якуба Колоса, 6-А, як підставу для здійснення оплати за Договором № 194/14 складені ним особисто вказані завідомо неправдиві офіційні документи - два акти форми КБ-2, достовірно знаючи, що роботи вказані в них не виконані в повному обсязі. На підставі цих складених та виданих ОСОБА_12 завідомо неправдивих документів бухгалтерією Управління освіти Святошинського РДА були підготовлені та надані до УДКСУ у Святошинському районі платіжні доручення №№ 4150, 4153, 3973, 3972, 4146, 4145, 4148, 4149, 4151, 4152 та 3971 від 25 грудня 2014 року, що у свою чергу стало підставою для перерахування 26 грудня 2014 року на розрахунковий рахунок ТОВ № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ «АВАНТ-БАНК», бюджетних коштів на загальну суму 1141238 грн. 00 коп.

Як далі підсумовується в обвинувальному акті, 26 грудня 2014 року ОСОБА_12 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем службової особи ТОВ, отримавши на розрахунковий рахунок ТОВ № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ «АВАНТ-БАНК», бюджетні кошти у сумі 1141238 грн. 00 коп. При цьому, як уточнюється в обвинувальному акті, будівельні роботи, які були включені до кошторисної звітної документації з ремонту фасадів будівлі ЗНЗ № 297 - Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 01 грудня 2014 року на суму 742280 грн. 40 коп. та Акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 01 грудня 2014 року на суму 398957 грн. 60 коп., фактично були не виконані на суму 895427 грн. 00 коп., що більше ніж в 600 разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений на 01 січня 2014 року, тобто становило особливо великий розмір.

За таких обставин, ОСОБА_12 було пред`явлено обвинувачення у службовому підробленні, що виразилося у складанні та видачі ним як службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу (два акти форми КБ-2в №№ 1 та 2 від 01 грудня 2014 року), що спричинило тяжкі наслідки у виді заподіяння державі збитків в особливо великому розмірі на 895427 грн. 00 коп., а також у заволодінні чужим майном, а саме бюджетними коштами на вказану суму, тобто в особливо великому розмірі, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а тому всі ці дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 2 ст. 366 та ч. 5 ст. 191 КК України відповідно.

Позиція сторони захисту.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 свою винуватість за висунутим обвинуваченням не визнав і показав таке. До незаконного заволодіння коштів на суму 895427 грн. 00 коп., а також заподіяння державі збитків на цю суму він не причетний. Так, приблизно у березні-квітні 2013 року до нього звернувся знайомий на ім`я «ВАЛЕРІЙ» із міста Запоріжжя, який займався ліквідацією юридичних осіб та продажем суб`єктів господарювання. «ВАЛЕРІЙ» запропонував йому за винагороду у 200 доларів США на місяць бути номінальним (фіктивним) директором підприємства ТОВ «Білтек-Буд». На що, він, обвинувачений, перебуваючи на той час у скрутному матеріальному становищі, погодився. Зустрічі з «ВАЛЕРІЄМ» проходили в м. Києві на станціях метро «Оболонь», «Мінська» та інколи в центрі міста. У суть господарської діяльності вказаного ТОВ він не вдавався, йому не була відома інформація щодо штату працівників, контрагентів ТОВ, відкритих банківських рахунків ТОВ та обороту коштів на них, жодну податкову звітність ТОВ він особисто не подавав та не зовсім цікавився, хто цим займається. Влітку 2016 року під час чергової зустрічі із «ВАЛЕРІЄМ» той повідомив, що завершує діяльність ТОВ, виплатив кінцеву винагороду у розмірі 1000 доларів США та передав реєстраційні, статутні документи та печатку ТОВ, порадивши його ліквідувати. Він залишив вказані документи та печатку ТОВ у себе вдома, для ліквідації ТОВ він не мав ані часу, ані коштів. Після цієї зустрічі він «ВАЛЕРІЯ» більше не бачив, зв`язатись з ним телефоном також не міг.

Як далі показав обвинувачений, наприкінці 2016 року працівниками податкової міліції в нього був проведений обшук за місцем проживання: АДРЕСА_1 , під час якого слідчий вилучив реєстраційні, статутні документи та печатку ТОВ. Одночасно прибули працівники Святошинського УП та затримали його, повідомивши, що той перебуває у розшуку у кримінальній справі про розтрату бюджетних коштів при ремонті ЗНЗ № 297. Провівши добу в ІТТ, він був звільнений з-під варти ухвалою слідчого судді, що була залишена в силі Апеляційним судом м. Києва. У лютому-серпні 2017 року він неодноразово викликався до слідчих, які звертались із клопотанням до суду про його взяття під домашній арешт, повторно був проведений обшук за місцем його проживання. Після вказаних подій він звертався до слідчого з клопотанням про проведення почеркознавчої експертизи, наполягаючи на своєї непричетності до злочинної оборудки, проте слідчий направив матеріали на експертизу, не відібравши у нього зразки підпису, надавши експерту недостовірні документи, які він, обвинувачений, також не підписував.

Обвинувачений під час судового розгляду категорично наполягав на тому, що він не причетний до складання та не підписував жодних документів, на підставі яких виникли, існували та змінювалися договірні відносини ТОВ з Управлінням освіти Святошинського РДА з приводу капітального ремонту фасаду будівлі ЗНЗ № 297 та якими супроводжувалося оформлення та фіксація результатів виконання у зв`язку з цим зобов`язань ТОВ, а також заперечив наявність свого підпису в місцях фактичної наявності підписів нібито від його імені на таких документах:

- договір №194/14 від 14.08.2014р. (т. 3 а. 76-77);

- додаткова угода №1 від 09.09.2014р. (т. 2 а. 189; т. 3 а. 78);

- додаткова угода №2 від 24.12.2014р. (т. 3 а. 124);

- акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 01.12.2014р. на суму 742280 грн. 40 коп. (т. 3 а. 79-83);

- акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 01.12.2014р. на суму 398957 грн. 60 коп. (т. 3 а. 84-88);

- рахунок на оплату № 18 від 01.12.2014р. (т. 3 а. 126);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2014р. на суму 742280 грн. 40 коп. (т. 2 а. 183);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2014р. на суму 398957 грн. 60 коп. (т. 2 а. 184);

- підсумкова відомість ресурсів (т. 2 а. 185-188);

- договірна ціна (т. 2 а. 190 - 191);

- зведений кошторисний розрахунок (т. 2 а. 205-206);

- підсумкова відомість ресурсів (т. 2 а. 207 - 210);

- дефектний акт (т. 2 а. 211-212);

- підсумкова відомість ресурсів (т. 2 а. 213 - 216);

- локальний кошторис (т. 2 а. 217 - 220);

- договірна ціна (т. 2 а. 221 - 222);

- зведений кошторисний розрахунок (т. 2 а. 223-224);

- календарний план (т. 3 а. с. 78).

Як також уточнив обвинувачений: - фактично справами ТОВ він не займався, підписував лише надані «ВАЛЕРІЄМ» документи; - жодного відношення до ремонту фасаду ЗНЗ № 297, укладення та виконання з цього приводу договорів, звітної та бухгалтерської документації він не мав, до складених невідомою особою двох актів форми КБ-2в №№ 1 та 2 від 01 грудня 2014 року, які стали підставою для перерахування вказаних в обвинувальному акті коштів, він ніякого відношення не має, їх не складав, не посвідчував і не видавав, у руках взагалі не тримав; - коло осіб, що мало доступ до документів ТОВ, йому невідоме; - жодні документи від ТОВ, що є в матеріалах справи, він не складав та не підписував, печатки на них не ставив, оскільки її не мав при собі, поки її не надав «ВАЛЕРІЙ» для ліквідації ТОВ; - особи, що фігурують в обвинувальному акті, йому невідомі, з ними він не зустрічався, до Управління освіти Святошинського РДА ніколи не прибував і не звертався до нього; - коштами, що виділялись на ремонт фасаду ЗНЗ № 297, він не розпоряджався, їх не отримував, їх доля йому не відома; - із липня 2016 року він користується телефоном …22-19.

Сторона захисту наполягала на тому, що стороною обвинувачення не здобуто і не надано суду допустимих доказів винуватості ШЕЙКО у вчиненні поставлених йому у провину діянь, останній не був службовою особою ТОВ, оскільки на цю посаду був призначений номінально, а фіктивне підприємництво декриміналізоване, збиток державі не міг бути завданим, оскільки зайво виплачені кошти належали територіальній громаді м. Києва. Захист вважає пред`явлене обвинувачення безпідставним і таким, що ґрунтується виключно на припущеннях, до того ж внаслідок безпідставного зупинення досудового розслідування через нібито розшук обвинуваченого повідомлення про зміну підозри від 09 серпня 2017 року, як власне і складання обвинувального акту від 26 вересня 2017 року, відбулося поза межами строку досудового розслідування, до того ж саме обвинувачення є неконкретизованим, оскільки так і не відомо, в чиїх інтересах за версією сторони обвинувачення діяв ОСОБА_12 задля обернення чужого майна на свою чи інших осіб користь. Враховуючи все це, сторона захисту просила ухвалити виправдувальний вирок.

Позиція сторони обвинувачення.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України, сторона обвинувачення подала докази, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду і містилися у: показаннях представника потерпілого; документованих даних щодо діяльності ТОВ та службового статусу ОСОБА_12 як його директора, а відтак і службової особи до примітки до ст. 364 КК України; документованих даних щодо планування та здійснення ремонту фасаду ЗНЗ № 297, договірних відносин з цього приводу з ТОВ та розрахунків з ним, аудиторського звіту; висновках експертів -4/1670 від 04 вересня 2017 року та у показаннях останніх під час допиту в суді щодо причетності ОСОБА_12 до складання та підпису фальсифікованих первинних документів; висновках судової комісійної будівельно-технічної експертизи № 7639/7340/15-43 від 07 жовтня 2015 року судово-економічної експертизи № 14684/15-45 від 21 жовтня 2015 року, за якими виявлено заподіяні державі збитки.Під час виступу в судових дебатах прокурор вважав подані докази достатніми для того, щоб критично оцінити захисну версію обвинуваченого, відхилити сумнівні висновки експертиз № 96/1 від 22 березня 2018 року, № 211-213/19-32 від 12 липня 2019 року та поза розумним сумнівом довести винуватість ОСОБА_16 .

Оцінка поданих сторонами доказів судом.

Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ, у тому числі з дотриманням правил ч. 11 ст. 290 КПК України, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов наступних висновків.

Допитана в судовому засіданні представник потерпілого - ОСОБА_17 показала, що вона не була очевидцем чи учасником подій викладених у обвинувальному акті. Святошинська РДА в м. Києві є головним розпорядником коштів, що надаються із місцевого бюджету. Дійсно, у 2014 році було виділено кошти Управлінню освіти даного РДА на ремонт фасаду ЗНЗ № 297, хід даних робіт вона не контролювала і не мала таких повноважень. Пізніше до управління надходили листи СБУ про можливі шахрайські дії ТОВ «Білтек-Буд», яке проводило ремонтні роботи за вказаним об`єктом. На запити органу досудового розслідування були надані всі наявні документи за даним фактом. Їй не відомо, чи були порушення при укладенні договору на проведення таких робіт та під час його виконання та закриття, оскільки Управління освіти є самостійною юридичною особою і самостійно відповідає за приймання робіт, бо має у своєму складі технічну комісію, що займається цими питаннями. Представник потерпілого підтримала заявлений прокурором цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої злочином у повному обсязі.

Факти легітимного існування ТОВ як зареєстрованого у встановленому порядку суб`єкта господарської діяльності, статус ОСОБА_12 у період з 01 квітня 2013 року до 26 грудня 2014 року, а фактично і до 2017 року як директора ТОВ, а відтак і службової особи, підтверджені об`єктивними даними, які містять безпосередньо досліджені судом:

- витяг з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, Статут ТОВ, за якими як засновником, так і керівником ТОВ є ОСОБА_12 , який як директор ТОВ виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, відтак являється службовою особою (п. 7.3.2) (т. 1 а. 136-138; т. 3 а. 20-35);

- протокол №2від 29березня 2013року загальнихзборів учасниківТОВ та наказ ТОВ № 1-К від 01 квітня 2013 року, за якими ОСОБА_12 обіймав посаду директора ТОВ (т. 3 а. 36-37);

- довідка ТОВ про службовий статус ОСОБА_12 як директора ТОВ, та його службова характеристика на цій посаді (т. 1 а. 140, 141).

Оцінюючи застереження сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_12 , виходячи зі сформульованого обвинувачення, не міг бути службовою особою ТОВ, оскільки посаду директора ТОВ обіймав виключно формально на підставі домовленості з невстановленими особами та за винагороду, суд виходить з такого.

Визначені у п. 7.3.2 Статуту ТОВ повноваження директора ТОВ з усією очевидністю, яка сторонами не оспорювалася, передбачають виконанням директором ТОВ організаційно-розпорядчих (видає доручення, приймає та звільняє працівників, здійснює керівництво ТОВ та ін.) та адміністративно-господарських функцій (організація господарської діяльності, фінансування, ведення обліку та складання звітності ТОВ тощо).

Суд бере до уваги тривалість та незмінність обіймання з боку ОСОБА_12 посади директора ТОВ. До того ж, підпис на Статуті ТОВ під час дослідження в суді цього документа, обвинувачений ОСОБА_12 ідентифікував як свій.

Відповідно до правил ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які, зокрема, постійно чи тимчасово обіймають на підприємствах посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. При цьому закон у даному випадку не розрізняє підприємства за їх формою власності, маючи на увазі і державні з комунальними, і приватні. Також, для визнання за особою статусу службової особи не має значення, у якій саме спосіб така особа користувалася своїм правом здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції і чи скористалася ним взагалі, принциповим є належність їй такого права.

З огляду на організаційно-правову форму, ТОВ у даному випадку належить до приватного підприємства (товариства) або юридичної особи приватного права.

Отже, суд на підставі аналізу вказаних документів вважає доведеним, що Ш ОСОБА_18 , будучи директором ТОВ та діючи на підставі Статуту ТОВ, у період з 01 квітня 2013 року до 26 грудня 2014 року, а фактично і до 2017 року являвся службовою особою ТОВ згідно з правилами ст. 18 КК України, відтак заперечення захисут з цього приводу оцінює критично.

Водночас, виходячи зі сформульованого обвинувачення за поданим до суду обвинувальним актом, ОСОБА_12 не являвся службовою особою на підставі критеріїв, які вказані у примітці до ст. 364 КК України і за якими такий статус надається лише службовим особам державних чи комунальних підприємств, а також прирівняних до них, якими ТОВ, як юридична особа приватного права явно не являється.

Таким чином, твердження в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_12 відповідно до примітки до ст. 364 КК України являвся службовою особою, не тільки не доведено, а й безсумнівно спростовано за результатами судового розгляду. Визначення статусу службової особи за правовою конструкцією складів поставлених ОСОБА_12 у провину злочинів, є одним з ключових питань для формування обсягу обвинувачення, змінювати який суд, зберігаючи неупередженість та суворо дотримуючись правил ст. 337 КПК України, не вправі. Не доведені під час судового розгляду обставини судом не можуть бути покладеним в основу свого вироку.

Факти планування ремонту фасаду ЗНЗ № 297 в межах асигнувань місцевого бюджету м. Києва на суму 1141238 грн. 00 коп. в контексті підготовки закладів освіти Святошинського району м. Києва з до нового 2014-2015 навчального року із залученням ТОВ до капітального ремонту фасаду ЗНЗ № 297 сторонами не оспорювався та підтверджений безспірними даними, які містять досліджені судом:

- розпорядження ГоловиСвятошинської РДА№ 251від 25квітня 2014 «Про підготовку закладів освіти Святошинського району міста Києва до нового 2014-2015 навчального року та осінньо-зимового періоду» з додатками з урахуванням внесених до них змін розпорядженням № 809 від 26 грудня 2014 року, за якими заплановано розподіл бюджетних асигнувань, передбачених на підготовку закладів освіти, зокрема, на ремонт фасаду ЗНЗ № 297 на суму 1141238 грн. 00 коп. (т. 2 а. 84-92, 94-102);

- наказ Управлінняосвіти СвятошинськогоРДА №148від 23травня 2014 «Про призначення відповідальних осіб за здійснення контролю щодо виконання ремонтних робіт до початку нового навчального року в закладах освіти Святошинського району», зокрема такими визначено начальника групи ОСОБА_19 та спеціаліста ОСОБА_20 (т. 2 а. 93);

- внутрішня кошторисна документація Управління освіти Святошинського РДА дефектний акт від 14 серпня 2014 року, відомість ресурсів до зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва, підсумкова відомістьресурсів та локальний кошторис № 2-1-1 капітального ремонту фасаду ЗНЗ № 297, за якими заплановано розподіл бюджетних асигнувань на ремонт фасаду ЗНЗ № 297 (т. 2 а. 192-204);

- погоджена з ТОВ аналогічна кошторисна документація, а саме: остаточний та первісний зведений кошториснийрозрахунок вартостівказаного об`єктабудівництва (т. 2 а. 205-206, 223-224) та підсумкова відомістьресурсів (т. 2 а. 207-210, 213-216); дефектний акт (т. 2 а. 211-212) та локальний кошторис№ 2-1-1капітального ремонтуфасаду ЗНЗ№ 297 (т. 2 а. 217-220), за якими заплановано розподіл бюджетних асигнувань на ремонт фасаду ЗНЗ № 297 на суму 1141238 грн. 00 коп.;

- експертний звіт щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом «Капітальний ремонт фасаду ЗНЗ № 297…» на суму 1141238 грн. 00 коп. (т. 3 а. 58, 125);

- реєстр бюджетнихзобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 24 жовтня 2014 року №№ 579 та 711, в яких зафіксовано остаточно погоджене за Договором № 194/14 бюджетне зобов`язання Управління освіти Святошинського РДА на суму остаточно 1141238 грн. 00 коп. (т. 2 а. 225-230).

Вказані факти суд вважає доведеними, а тому кладе ці дані в основу свого вироку, разом з тим всі вони як окремо, так і у свій сукупності не доводять висунутого обвинувачення ШЕЙКО у службовому підробленні, що спричинило тяжкі наслідки, тим більше державі, та у заволодінні чужим майном в особливо великому розмірі шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Як видно з досліджених судом Договору №194/14 (т. 3 а. 76-77), додаткових угод№ 1та №2 до нього (т. 2 а. 189; т. 3 а. 124), договірної ціни (т. 2 а. 190-191, 221-222) та календарного плану (т. 3 а. 78), 14 серпня 2014 року між Управлінням освіти Святошинського РДА «Замовник», в особі його начальника ОСОБА_21 (а не ОСОБА_15 , як про це помилково вказано в обвинувальному акті), та ТОВ «Виконавець», в особі директора ТОВ ОСОБА_12 , був укладений Договір № 194/14, предметом якого є «Проведення капітального ремонту фасаду ЗНЗ № 297» (м. Київ, вул. Жолудєва, 3-Г, а не Жолудева, як про це помилково вказано в обвинувальному акті), первинна вартість робіт становила 1195000 грн., яка була за погодженням сторін зменшена до 1141238 грн., термін виконання робіт серпень-вересень 2014 року (п. 5.1). Кінцеві розрахунки за Договором № 194/14 проводяться Замовником після підписання сторонами акта виконаних робіт (п. 4.2). Крім того, Замовник зобов`язаний приймати виконані роботи згідно з актом та має право відмовитися від прийняття закінчених робіт у разі виявлення недоліків чи вимагати їх усунення за рахунок Підрядника (п. 6.1 та 6.2).

Виходячи вже з цих даних, твердження в обвинувальному акті про те, що 01 грудня 2014 року ОСОБА_12 , реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, мав на меті отримати за рахунок ТОВ кошти в розмірі 1195000 грн. 00 коп., є вочевидь надуманим, а тому не може бути покладеним в основу вироку.

Згідно з дослідженими судом актами прийманнявиконаних будівельнихробіт №1 та № 2від 01грудня 2014року (т. 3 а. 79-88) вартість виконаних за Договором № 194/14 робіт з капітального ремонту фасадів будівлі ЗНЗ № 297 становить відповідно 742280 грн. 40 коп. та 398957 грн. 60 коп., а всього - 1141238 грн. Аналогічну інформацію щодо вартості цих робіт містять і довідки провартість виконанихбудівельних робіт за грудень 2014 року (т. 2 а. 183-184). Понесені витрати ТОВ на виконання за Договором № 194/14 робіт з капітального ремонту фасадів будівлі ЗНЗ № 297 документально підтверджуються і підсумковою відомістю ресурсів (т. 2 а. 185-188).

Вказані документи підписані від імені представника «Замовника» - ОСОБА_21 та представника «Генпідрядника» або «Виконавця» - ОСОБА_12 , засвідчені печатками Управління освіти Святошинського РДА та ТОВ відповідно.

Натомість, під час дослідження цих документів в судовому засіданні обвинувачений послідовно заперечував свою причетність до їх складання та посвідчення своїм підписом, тому ці показання ОСОБА_12 були ретельно перевірені під час судового розгляду.

Так, як вбачається з висновку експерта№ 662/тддвід 05листопада 2015року (т.2а.142-145) на актах приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 01 грудня 2014 року на суму 742280 грн. 40 коп. та № 2 від 01 грудня 2014 року на суму 398957 грн. 60 коп. підпис від імені ОСОБА_21 виконаний не ОСОБА_22 , а іншою особою начальником відділу Управління освіти Святошинського РДА ОСОБА_23 .

Згідно з висновком експерта№ 8-4/1670від 04вересня 2017року (т. 3 а. 129-134) на актах приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 01 грудня 2014 року на суму 742280 грн. 40 коп. та № 2 від 01 грудня 2014 року на суму 398957 грн. 60 коп. підписи від імені ОСОБА_12 виконані ОСОБА_16 . При цьому, як умовно-вільні зразки підпису ОСОБА_12 експертом були використані підписи на протоколах затримання та допиту підозрюваного, повідомленні про підозру та розписках ОСОБА_12 під час досудового розслідування, а вільні подані слідчим за запитом експерта окремі документи господарської діяльності ТОВ (договір №203/14 від 14.08.2014р. (т. 2 а. 245-246); рахунок на оплату №16 від 20.11.2014р. (т. 2 а. 247-248); договір №198/14 від 22.07.2014 (т. 2 а. 248-249); довідка про вартість виконаних робіт (т. 2 а. 250); акт виконаних робіт по договору №198/14 від 22.07.2014р. (т. 3 а. 1-7).

Сторона захисту поставила під сумнів достовірність експертного дослідження № 8-4/1670 від 04 вересня 2017 року через використання експертом зразків підпису нібито від імені ОСОБА_12 на перелічених документах господарської діяльності ТОВ, належність яких собі ОСОБА_12 оспорював (т. 1 а. 163-166 відповідне клопотання) та оспорює.

Згідно з висновком експерта№ 96/1від 22березня 2018року (т.2а.65-68) зображення підписів від імені ОСОБА_12 на копіях документах (акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 01.12.2014р. на суму 742280 грн. 40 коп.; акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 01.12.2014р. на суму 398957 грн. 60 коп.; договір № 194/14 від 14.08.2014р.; додаткова угода № 1 від 09.09.2014р.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2014р. на суму 742280 грн. 40 коп.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2014р. на суму 398957 грн. 60 коп.; договірна ціна; зведений кошторисний розрахунок; підсумкова відомість ресурсів; договірна ціна; зведений кошторисний розрахунок; календарний план) за технічними параметрами не відповідають підписам ОСОБА_12 , які наявні у наданих ним документах для порівняння. Зображення підписів від імені ОСОБА_12 на копіях документах (дві підсумкові відомості ресурсів, дефектний акт та локальний кошторис) або нечітке для цілей дослідження, або відсутнє.

Допитаний судом експерт ОСОБА_24 підтвердив висновки своєї експертизи № 96/1 від 22 березня 2018 року та уточнив, що даний вид експертизи дозволяє працювати з копіями документів, при цьому предметом експертного дослідження був не сам підпис, а його зображення, оригінали документів йому не подавалися і він їх не запитував, оскільки проведення даного виду експертизи цього не потребувало.

Під час судового провадження, враховуючи виявлені суперечності та наявність двох протилежних висновків експертів, ухвалою суду від 13 грудня 2018 року (т. 4 а. 14-16) було призначено повторну почеркознавчу експертизу як документів, що є безпосереднім предметом дослідження у межах даного провадження і згадуються в обвинувальному акті як підроблені ОСОБА_12 , так і тих документів, які були подані як вільні зразки підпису ОСОБА_12 та використані експертом для висновку № 8-4/1670 від 04 вересня 2017 року (договір №203/14 від 14.08.2014р. (т. 2 а. 245-246); рахунок на оплату №16 від 20.11.2014р. (т. 2 а. 247-248); договір №198/14 від 22.07.2014 (т. 2 а. 248-249); довідка про вартість виконаних робіт (т. 2 а. 250); акт виконаних робіт по договору №198/14 від 22.07.2014р. (т. 3 а. 1-7). Судом вживалися заходи щодо витребування від сторони обвинувачення оригіналів вказаних документів, які були подані експерту як вільні зразки підпису ОСОБА_12 , однак такі документи стороною обвинувачення надані не були (т. 4 а. 18, 20 та 26)

За висновком комісіїекспертів №211-213/19-32від 12липня 2019року (т.4а.50-79) підписи від імені ОСОБА_12 у наданих на дослідження документах виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_12 , які містяться на таких документах:

- договір №194/14 від 14.08.2014р. (т. 3 а. 76-77);

- додаткова угода №1 від 09.09.2014р. (т. 2 а. 189; т. 3 а. 78);

- додаткова угода №2 від 24.12.2014р. (т. 3 а. 124);

- акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 01.12.2014р. на суму 742280 грн. 40 коп. (т. 3 а. 79-83);

- акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 01.12.2014р. на суму 398957 грн. 60 коп. (т. 3 а. 84-88);

- рахунок на оплату № 18 від 01.12.2014р. (т. 3 а. 126);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2014р. на суму 742280 грн. 40 коп. (т. 2 а. 183);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2014р. на суму 398957 грн. 60 коп. (т. 2 а. 184);

- договірна ціна (т. 2 а. 190 - 191);

- зведений кошторисний розрахунок (т. 2 а. 205-206);

- підсумкова відомість ресурсів (т. 2 а. 207 - 210);

- договірна ціна (т. 2 а. 221 - 222);

- зведений кошторисний розрахунок (т. 2 а. 223-224);

- календарний план (т. 3 а. с. 78), - виконані не ОСОБА_12 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_16 .

Вирішити питання щодо підписів, виконаних від імені ОСОБА_12 на таких документах: - підсумкова відомість ресурсів (т. 2 а. 185-188); - дефектний акт (т. 2 а. 211-212); - підсумкова відомість ресурсів (т. 2 а. 213 - 216); - локальний кошторис (т. 2 а. 217 - 220), - для експертів не виявилося можливим у зв`язку з тим, що при порівняні їх із наданими на дослідження зразками підписів ОСОБА_12 встановлено, що вони не співпадають за транскрипцією, що не дає змоги провести порівняльне дослідження підписів та виділити ознаки, необхідні для отримання висновку як позитивного, так і негативного характеру.

Питання щодо підписів, виконаних від імені ОСОБА_12 на документах договір №203/14 від 14.08.2014р. (т. 2 а. 245-246); рахунок на оплату №16 від 20.11.2014р. (т. 2 а. 247-248); договір №198/14 від 22.07.2014 (т. 2 а. 248-249); довідка про вартість виконаних робіт (т. 2 а. 250); акт виконаних робіт по договору №198/14 від 22.07.2014р. (т. 3 а. 1-7) експертами не вирішувалось через не надання оригіналів вказаних документів.

Вказаний висновок № 211-213/19-32 від 12 липня 2019 року є належно мотивованим, науково обґрунтованим, складений комісією висококваліфікованих експертів, що мають достатній досвід і стаж експертної роботи, на підставі ретельного дослідження всіх матеріалів кримінального провадження, яким не суперечить, відповіді та висновки експертів повні та вичерпні, не допускають подвійного тлумачення і суперечностей, які потребували б роз`яснення, а тому суд кладе його в основу свого вироку. При цьому, підтвердити чи спростувати експертним шляхом належність поданих експерту та використаних ним у висновку № 8-4/1670 від 04 вересня 2017 року документів господарської діяльності ТОВ як нібито вільних зразків підписів ОСОБА_12 (договір №203/14 від 14.08.2014р. (т. 2 а. 245-246); рахунок на оплату №16 від 20.11.2014р. (т. 2 а. 247-248); договір №198/14 від 22.07.2014 (т. 2 а. 248-249); довідка про вартість виконаних робіт (т. 2 а. 250); акт виконаних робіт по договору №198/14 від 22.07.2014р. (т. 3 а. 1-7) виявилося не можливим з незалежних від суду та сторін судового провадження причин і така можливість втрачена.

Допитані судом експерти ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , кожний окремо, повністю підтвердили висновки своєї експертизи № 211-213/19-32 від 12 липня 2019 року та уточнили, що ними були досліджені оригінали документів, відступіть оригіналів окремих документів позбавила можливості провести експертне дослідження, з цього приводу подане ними клопотання перед судом залишилося не вирішеним, вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки підписів обвинуваченого для категоричності результатів експертизи було достатньо.

Допитаний судом експерт ОСОБА_27 хоча і підтвердив висновки своєї експертизи, проте визнав, що неналежність підписів підекспертного на документах, які були подані слідчим як умовно-вільні, дійсно могла б змінити його висновок по суті.

Таким чином, суд поклавши в основу свого вироку висновок експертизи № 211-213/19-32 від 12 липня 2019 року як найбільш достовірний, вважає, що за результатами судового розгляду не було доведено того, що ОСОБА_12 підписав, як про це вказано в обвинувальному акті, договір №194/14 від 14.08.2014р., додаткові угоди до нього №1 від 09.09.2014р. та № 2 від 24.12.2014р., а також акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 01.12.2014р. на суму 742280 грн. 40 коп. та акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 01.12.2014р. на суму 398957 грн. 60 коп.

Згідно з даними дослідженої судом виписки по рахунку ТОВ № НОМЕР_1 , відкритому у ПАТ «АВАНТ-БАНК» (т. 1 а. 207-245), описаний в обвинувальному акті та поставлений обвинуваченому в у провину факт здійснення Управлінням освіти Святошинського РДА розрахунку з ТОВ за проведений останнім ремонт фасаду ЗНЗ № 297 в межах бюджетних асигнувань за Договором № 194/14 шляхом перерахування 26 грудня 2014 року бюджетних коштів на загальну суму 1141238 грн. 00 коп. з розрахункового рахунку в УДКС України в Святошинському районі м. Києва № 35420102077862 на розрахунковий рахунок ТОВ № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ «АВАНТ-БАНК» - свого підтвердження абсолютно не знайшов.

Отже, твердження в обвинувальному акті про те, що складені та подані нібито ОСОБА_12 завідомо неправдиві офіційні документи - два акти форми КБ-2, стали за підсумком підставою для перерахування 26 грудня 2014 року на розрахунковий рахунок ТОВ № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ «АВАНТ-БАНК», бюджетних коштів на загальну суму 1141238 грн. 00 коп. та фактичного їх перерахування на цій рахунок ТОВ як складової реалізації злочинного умислу ОСОБА_12 на заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем службової особи ТОВ та службового підроблення через складання та видачу ним, як службовою особою, завідомо неправдивих офіційних документів, свого підтвердження не знайшло, більш того спростовано наявними та дослідженими судом доказами.

Так, згідно з даними дослідженої судом виписки поіншому рахункуТОВ №37129001006039,відкритому уГУ ДКСУкраїни вм.Києві (т. 1 а. 179-206, зокрема, а. 187-189), саме на вказаний рахунок Управлінням освіти Святошинського РДА розрахувалося з ТОВ за проведений останнім ремонт фасаду ЗНЗ № 297 в межах бюджетних асигнувань за Договором № 194/14 шляхом перерахування 26 грудня 2014 року бюджетних коштів на загальну суму 1141238 грн. 00 коп. з розрахункового рахунку в УДКС України в Святошинському районі м. Києва № 35420102077862.

Ці дані щодо здійснення зарахування Управлінням освіти Святошинського РДА вказаних коштів на рахунок ТОВ № 37129001006039, відкритий у ГУ ДКС України в м. Києві, як розрахунку з ТОВ за проведений ремонт фасаду ЗНЗ № 297 за Договором № 194/14, узгоджуються і з даними, які містять також досліджені судом рахунок напередоплату від01грудня 2014року (т. 3 а. 126), реєстр бюджетних фінансових зобов`язань Управління освіти Святошинського РДА від 25 грудня 2014 року № 826 перед ТОВ на суму 1141238 грн. 00 коп., що випливають з умов виконання Договору № 194/14 (т. 2 а. 229-230), реєстр платіжнихдоручень №№ 4150, 4153, 3973, 3972, 4146, 4145, 4148, 4149, 4151, 4152, 3971 та 4147 від 25 грудня 2014 року на загальну суму 1141238 грн. та оригінали самих цих платіжних доручень (т. 2 а. 231-243), виписка зрахунку УДКСУ у Святошинському районі м. Києва № 35420102077862 (т. 3 а. 48-55).

Звертає на себе увагу, що перерахування Управлінням освіти Святошинського РДА коштів в інтересах ТОВ за проведений ремонт фасаду ЗНЗ № 297 за Договором № 194/14 на підставі платіжного доручення № 4147 від 25 грудня 2014 року на суму 58500 грн. (т. 2 а. 232) взагалі не згадується у межах висунутого обвинувачення за обвинувальним актом.

Згідно з дослідженим судом за клопотанням сторони захисту з дотриманням процедури, передбаченої ч. 11 ст. 290 КПК України,листом СвятошинськоїРДА №107-37-154від 22січня 2018року (т. 2 а. 3) згідно із журналом особистого прийому громадян за період з 01 січня 2014 року по 01 січня 2018 року гр-н ОСОБА_12 не прибував до Управління освіти Святошинського РДА, відтак дані його перемовин з працівниками цього Управління не здобуто.

Дійсно, згідно з дослідженими під час судового розгляду даними аудиторського звіту Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу КМР (КМДА) № 070-5-07/3 від 29 січня 2016 року, проведеного стосовно Управління освіти Святошинського РДА щодо дотримання актів законодавства, планів, процедур, контрактів під час виконання робіт з капітального ремонту фасаду ЗНЗ № 297 по вул. Жолудєва, 3-г (т. 2 а. 103-116, 121-134) та використаного при цьому висновку КП«Київекспертиза» від12жовтня 2015року №09/105-588 (т.2а.117-120,135-138),внаслідок завищеннявартості робіт,виконаних ТОВяк підрядноюорганізацією заДоговором №194/14під часкапітального ремонтуфасаду ЗНЗ№ 297-акти формиКБ-2вприймання виконанихбудівельних робіт№ 1та №2від 01грудня 2014року,Управлінням освітиСвятошинського РДА,яке незабезпечило технічнийнагляд підчас виконаннятаких робітта здійснилоїх оплатув повномуобсязі нарахунки ТОВна підставіплатіжних доручень№№ 4150,4153,3973,3972,4146(двічі),4145,4148, 4151, 4152, 3971 та 4147 від 25 грудня 2014 року на загальну суму 1141238 грн. 00 коп., в порушення ст. 1 п. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік…», Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013 та п. 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24 травня 1995 року № 88, зайво перераховані ТОВ кошти спеціального фонду міського бюджету на загальну суму 742429 грн. 00 коп., що призвело до оціночних фінансових втрат.

За даними тимчасового доступу до документів (т. 3 а. 38-43), а саме журналу контролю за станом будівлі школи, пришкільної території, комунікацій, який розпочато 18 лютого 2008 року, відсутні будь-які дані про здійснення ремонту фасаду силами ТОВ у 2014 році, натомість наявна інформація про системне використання ресурсу батьків учнів школи для здійснення різного поточного ремонту, в тому числі фасаду будівлі школи.

Однак, суд не може залишити поза увагою певні невідповідності вказаних документів та відсутність необхідних реквізитів їх офіційності. Зокрема, аудиторський звіт не містить даних про ознайомлення з ним відповідальної особи, не містить підписів всіх учасників перевірки залучених спеціалістів, а окремі дані цього звіту не відповідають об`єктивним відомостям, що містять оригінали вже досліджених судом первинних документів це стосується відсутності у звіті відомостей про платіжне доручення № 4149, яке фактично було судом досліджено, і, навпаки, даних про два доручення за № 4146, хоча доручення за таким номером було виявлено одне. Журнал контролю за станом будівлі школи, пришкільної території, комунікацій не прошитий і не пронумерований аркушами, ведеться неохайно і не системно, не всі записи в ньому не мають належне посвідчення особами, що їх здійснювали.

Не зважаючи на ці недоліки, сумніви щодо повноти та якості виконаних за Договором № 194/14 робіт з боку «Підрядника» - ТОВ знайшли своє підтвердження за результатами дослідження судом інших доказів, які суд визнає достовірними.

Так, з досліджених судом висновку судовоїкомісійної будівельно-технічноїекспертизи №7639/7340/15-43від 07жовтня 2015року здодатками (т. 2 а. 153-182) та узгоджених з ним протоколів огляду з додатками у виді фото таблиць фасаду ЗНЗ № 297 від 18 березня 2015 року (т. 3 а. 9-19) та від 06 квітня 2015 року за участю інженера технічного нагляду (т. 3 а. 64-75, 96-123), вбачається таке. Станом на момент проведення обстеження будівлі ЗНЗ № 297 на ній виконані будівельні роботи із застосуванням будівельних матеріалів з ремонту фасадів, зокрема, штукатурення цементно-вапняним розчином, розшивання поштукатуреної поверхні під шви плитки, фарбування тощо, які відносяться до виду поточних робіт. Перелік та обсяги таких робіт, які можливо було перевірити, значно не відповідають даним, що внесені до складеного дефектного акту та кошторисної і звітної (акти форми КБ-2в) документації з ремонту фасадів, самі такі роботи мають ряд недоліків та дефектів щодо їх якості (відпадання місцями штукатурного шару, нерівності та тріщини по площині штукатурного стану, лущення фарбувального шару, потьоки фарби тощо), що свідчить про неналежне (неякісне) виконання будівельних робіт, ділянки фасадів цієї будівлі, зокрема, їх нижня частина (поверхня ґанків, терас тощо) перебуває у незадовільному та ветхому (аварійному) стані та потребують ремонту. Вартість фактично виконаних будівельних робіт та застосованих матеріалів, в тому числі робіт, виконання яких в межах проведеного дослідження перевірити не можливо, з ремонту фасаду будівлі ЗНЗ № 297 становить 245811 грн. 00 коп. Вартість будівельних робіт та застосованих матеріалів, які були включені до кошторисної та звітної документації (акти форми КБ-2в) з ремонту фасадів будівлі ЗНЗ № 297, але фактично не виконані становить 895427 грн. 00 коп., в т.ч. разом витрати 767509 грн. 00 коп. та нараховане на них ПДВ 127918 грн. 00 коп.

У той же час вказаним висновком також встановлено, що через відсутність в наданих на експертизу матеріалах проектної документації з капітального ремонту фасаду будівлі ЗНЗ № 297 надати висновок щодо її відповідності вимогам у галузі будівництва не можливо, встановити за результатами проведеного обстеження, в якому технічному стані перебував об`єкт - будівля ЗНЗ № 297 та його фасади до початку виконання будівельних робіт з ремонту ту фасадів, також не можливо, а подані на дослідження дефектні акти, кошторисна документація з капітального ремонту фасадів будівлі ЗНЗ № 297, звітна документація (акти форми КБ-2в) за порядком оформлення та проведеними розрахунками виконані у відповідності до встановлених норм.

Як вбачається з висновку судово-економічноїекспертизи №14684/15-45від 21жовтня 2015року (т. 2 а. 146-151), враховуючи те, що Управління освіти Святошинської РДА перерахувало на користь ТОВ згідно з Договором № 194/14 бюджетні кошти на загальну суму 1141238 грн. 00 коп. (в т.ч. ПДВ 20% - 190206 грн. 33 коп.), з урахуванням висновку судової комісійної будівельно-технічної експертизи № 7639/7340/15-43 від 07 жовтня 2015 року, розрахунково вбачається нанесення матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 895427 грн. 00 коп. внаслідок втрати активів Управління освіти Святошинської РДА.

Отже, дані щодо нанесення за результатами виконання Договору № 194/14 матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 895427 грн. 00 коп. внаслідок втрати активів Управління освіти Святошинської РДА суд хоча і вважає доведеними, а тому кладе їх в основу свого вироку, разом з тим всі вони як окремо, так і у свій сукупності не доводять висунутого обвинувачення ШЕЙКО у службовому підробленні, що спричинило тяжкі наслідки, та у заволодінні чужим майном в особливо великому розмірі шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Під час дослідження судом документованих даних щодо залучення ТОВ до виконання робіт у інших закладах освіти (капітальний ремонт ДНЗ № 284 за Договором № 226/14 на суму 3599952 грн.; ремонт НВК «Сузір`я» за Договором № 198/14 на суму 266822 грн. 40 коп. - т. 2 а. 244-250; т. 3 а. 1-7, розрахунок за ці роботи за даними УДКСУ у Святошинському районі т. 3 а. 47-51, 52-55; експертні звіти щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за іншими робочими проектами (т. 3 а. 59-63)) ОСОБА_12 також не підтвердив свої підписи на цих документах.

Хоча вказані документи і не є належними доказами у даній справі, проте звертає на себе увагу системне залучення ТОВ до виконання робіт у закладах освіти і не тільки по Святошинському району м. Києва, а відтак наявність відповідної тривалої схеми, що залишилося без відповідного реагування з боку правоохоронних органів, принаймні, дані з цього приводу суд не подані.

Іншихдоказів, які могли б бути покладені в основу обвинувачення ОСОБА_12 , прокурором надано не було.

Сторона обвинувачення понад розумний строк не забезпечила явку до суду свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , а вжиті судом заходи щодо судового виклику цих осіб залишилися не реалізованими (т. 4 а. 105-107, 126-131, 152-157).

За результатами судового розгляду для сторін провадження та суду так і залишився незрозумілим зміст незавершеного речення в обвинувальному акті про те, що 26 грудня 2014 року ОСОБА_12 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, отримавши на розрахунковий рахунок ТОВ № 26000010010725 бюджетні кошти у сумі 1141238 грн. 00 коп., очевидно щось мав зробити. Ці дані, які були зрозумілими для прокурора, а суд апеляційної інстанції назвав питанням синтаксису, так і не були висвітлені останнім, відтак стали питанням права. Уява та творчість з цього приводу з боку суду виключається.

Підсумовуючи всенаведене,суд вважає,що пред`явлене ОСОБА_12 обвинувачення не знайшло свого безспірного підтвердження у судовому засіданні для того, щоб вважати поза розумним сумнівом доведеним його причетність до вчинення злочинів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч. 2 ст. 9 КПК України покладає обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Ст. 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вказане встановлено ів ст. 17 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням (постанова Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к (джерело: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75286445).

За такихобставин,суд,виходячи іззагальних засадкримінального судочинства,а саме,верховенства права,презумпції невинуватостіта забезпеченнядоведеності вини,змагальність сторінтощо,створивши необхідніумови,навіть,понад розумністроки,для реалізаціїсторонами провадженняїхніх процесуальнихправ тавиконання обов`язків,в томучислі іщодо збирання,подання таоцінки доказівобвинувачення,дослідивши всіобставини кримінальногопровадження таоцінивши кожнийподаний сторонамидоказ таїх сукупність,вважає,що зарезультатами даногосудового розглядуне булодоведено поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами, що за вказаних в обвинувальному акті обставин ОСОБА_12 , будучи директором ТОВ та відповідно до примітки до ст. 364 КК України службовою особою, маючи умисел на заволодіння бюджетними коштами в особливо великому розмірі шляхом зловживання своїм службовим становищем та службового підроблення, переслідуючи корисливий мотив, 14 серпня 2014 року уклав від імені ТОВ з Управлінням освіти Святошинського РДА Договір № 194/14, а 01 грудня 2014 року, перебуваючи у невстановленому місці, склав особисто та видав завідомо неправдиві офіційні документи Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 01 грудня 2014 року на суму 742280 грн. 40 коп. та Акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 01 грудня 2014 року на суму 398957 грн. 60 коп., після чого затвердив їх шляхом внесення свого особистого підпису та проставлення на цих документах відтиску круглої печатки ТОВ та подав їх Управлінню освіти Святошинського РДА як підставу для здійснення оплати за Договором № 194/14, що у свою чергу стало підставою для перерахування 26 грудня 2014 року на розрахунковий рахунок ТОВ № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ «АВАНТ-БАНК», бюджетних коштів на загальну суму 1141238 грн. 00 коп., з яких 895427 грн. 00 коп. були перераховані безпідставно, а тому за цим обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України, належить виправдати та ухвалити щодо нього виправдувальний вирок з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що злочини вчинено саме ним.

Судом на стадії підготовчого провадження даний обвинувальний акт повертався прокурору для усунення недоліків (ухвала від 08 листопада 2017 року - т. 1 а. 53-54), проте прокурор з цим рішенням суду не погодився, а під час судового розгляду його проігнорував. Суд, керуючись правилами ч. 1 ст. 337 КПК України, суворо дотримався визначених обвинувальним актом меж судового розгляду, який проводиться тільки стосовно обвинуваченого ОСОБА_12 і виключно в межах висунутого йому обвинувачення за обвинувальним актом. На неприпустимість перебирання судом на себе функцій обвинувачення щодо зміни чи уточнення обсягу обвинувачення, якщо це не має наслідком покращення становища обвинуваченого (ч. 3 ст. 337 КПК України), вказував і Верховний Суд (ухвала у справі ун. № 759/11690/19).

Вирішення поданих стороною захисту скарг.

Захисник обвинуваченого подав скаргу (т. 2 а. 7-10) на постанови слідчого від 12 та 18 лютого, 02 березня, 18 квітня, 04 та 16 серпня, 04 грудня 2016 року, 10 січня та 03 серпня 2017 року про зупинення досудового розслідування у межах даного кримінального провадження та оголошення у розшук ОСОБА_12 , які просив скасувати, посилаючись на те, що на момент ухвалення цих постанов він набув статусу підозрюваного лише з 01 грудня 2016 року (день вручення підозри), а покладені в їх основу висновки про не встановлення його місцезнаходження та переховування від слідчого не відповідають дійсності. Також захист просив визнати протиправними дії слідчого, прокурора, які ухвалили такі постанови, фактично не здійснювали розшуку, фальсифікували обставини нібито його ухилення від слідства та не надіслали копії оскаржуваних постанов стороні захисту.

Колегія суддів вважає цю скаргу прийнятною, оскільки вона напряму стосується вирішення питання пор допустимість зібраних досудовим розслідуванням доказів.

Рішення суду від 13 лютого 2018 року за результатами підготовчого судового засідання щодо надання стороною обвинувачення для дослідження судом даних з ЄРДР про зупинення даного провадження, надання копій самих процесуальних рішень про таке зупинення та доказів на обґрунтованість їх прийняття, стороною обвинувачення виконане не було, як і не було подано доказів виконання слідчим вимог ч. 4 ст. 280 КПК України щодо обов`язкового направлення постанови про зупинення кримінального провадження стороні захисту.

Суд за таких умов обмежився дослідженням копій постанов слідчого про зупинення досудового розслідування, які надала сторона захисту ознайомившись зі справою, і достовірність яких прокурором не оспорювалася (т. 2 а. 11-29).

З огляду на досліджені судом оскаржувані постанови слідчого, у межах даного провадження слідчим дійсно приймалися рішення про зупинення досудового розслідування та оголошення ОСОБА_12 у розшук.

Доводи скарги з приводу дотримання слідчим вимог ч. 4 ст. 280 КПК України щодо обов`язкового направлення постанови про зупинення кримінального провадження стороні захисту суд визнає не спростованими, а тому вважає, що мало місце порушення право на захист ОСОБА_16 .

Крім того, як вбачається із досліджених судом за клопотанням сторони захисту протоколу затримання ОСОБА_12 (т. 1 а. 117-119), повідомлення про підозру (т. 1 а. 142-146), судових рішень, які набрали законної сили (т. 1 а. 120-127), станом на 01 грудня 2016 року визнано незаконним оголошення ШЕЙКО в розшук, оскільки він набув статус підозрюваного лише з цієї дати дата вручення підозри, а орган досудового розслідування отримав інформацію про місце його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що власне знайшло своє підтвердження і під час судового розгляду.

Дослідженням за клопотанням сторони захисту закордонного паспорту ОСОБА_12 , довідjк Державної прикордонної служби України від 03 жовтня 2017 року, 12 лютого 2018 року встановлено факти безперешкодного перетинання ним державного кордону у період час з 04 грудня 2016 року по 09 серпня 2017 року, а саме у грудні 2016 року, у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні та серпні 2017 року (т. 1 а. 154-157, 167-168; т. 2 а. 63), у цей період часу ДПС України розшук гр-на ОСОБА_12 не здійснювало, що додатково вказує на формальний характер розшуку підозрюваного ОСОБА_16 .

Як видно з ували Апеляційного суду міста Києві від 02 лютого 2017 року, журналів судових засідань вказаної судової інстанції (т. 1 а. 125-127, 169-178), ШЕЙКО разом з прокурором брав участь в судових засіданнях 29 грудня 2016 року, 17 січня та 02 лютого 2017 року, а згідно з даними повістки (т. 1 а. 135) та протоколу допиту ОСОБА_30 (т. 1 а. 148-151) вчасно і за першим викликом прибував до слідчого 15 та 31 серпня 2017 року, відтак його перебування у розшуку в цей період часу (з 04 грудня 2016 року по 10 січня 2017 року, з 10 січня по 03 серпня і з 03 по 9 серпня 2017 року п.п. 21-28 Розділу ІІ Реєстру матеріалів досудового розслідування) є вочевидь незаконним.

Отже, подана скарга захисту на всі вказані постанови слідчого про зупинення досудового розслідування у межах даного кримінального провадження та оголошення у розшук ОСОБА_12 , є обґрунтованою, а винесені постанови слідчого незаконними і такими, що порушували право на захист ОСОБА_16 .

Вирішуючи питання про порядок обчислення строків досудового розслідування у межах даного кримінального провадження, суд повинен керуватися і керується положеннями ст. 219 КПК України в редакції до Закону України № 2147-VIIIвід 03жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України…» (далі Закон № 2147-VIII). Згідно з п. 4 § 2 «Прикінцеві положення» розділу 4 Закону № 2147-VIII його положення вводяться в дію лише через три місяці після набрання ним чинності, не мають зворотної дії в часі та застосовуються виключно до справ, по яким відомості про злочин внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін. Враховуючи те, що Закон № 2147-VIII набув чинності 29 листопада 2017 року (публікація в газеті Голос України від28 листопада 2017 року № 221-222), його положення введені в дію лише з 28 лютого 2018 року, тобто через три місяці після набрання чинності Законом № 2147-VIII, а тому не можуть бути застосовані до справ, за якими відомості про злочин, внесені в ЄРДР до 28 лютого 2018 року, як це має місце у даному випадку.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України в редакції до Закону 2147-VIII, яка діяла на час звернення до суду з обвинувальним актом, досудове розслідування у даному провадженні за відсутності даних про його продовження мало б бути закінченим протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру, тобто 01 лютого 2017 року.

Натомість, оскаржувані постанови слідчого від 04 грудня 2016 року та 10 січня 2017 року зупиняли строк досудового розслідування, принаймні, на періоди з 04 грудня 2016 року до 10 січня 2017 року та з 10 січня 2017 року до 03 серпня 2017 року відповідно. Отже, обвинувальний акт в межах даного провадження направлений до суду 27 вересня 2017 року (т. 1 а. 19), тобто через менш ніж два місяці з дня повідомлення особі про підозру, враховуючи зупинений строк досудового розслідування вказаними постановами слідчого.

Прохання захисника виключити зі строку досудового розслідування період часу, на який воно було незаконно, як встановлено судом, зупинено оскаржуваними постановами слідчого, не ґрунтується на процесуальному законі, який діяв на час виникнення цих правовідносин. Так, за приписами ч. 3 ст. 219 КПК України в редакції до Закону № 2147-VIII строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування не включався у строки досудового розслідування.

Таким чином, прийняте судом рішення про задоволення скарг сторони захисту та визнання постанов слідчого про зупинення досудового розслідування незаконними не надає правових підстав при обчисленні строку досудового розслідування за правилами ст. 219 КПК України в редакції до Закону № 2147-VIII для визнання доведеним фактів повідомлення про зміну підозри від 09 серпня 2017 року, складання обвинувального акту від 26 вересня 2017 року та його направлення до суду поза межами строку досудового розслідування.

Вирішення цивільного позову.

Враховуючи необґрунтованість висунутого обвинувачення, суд вважає з підстав ч. 3 ст. 129 КПК України за необхідне залишити без розгляду заявлений прокурором в інтересах Святошинської районної в м. Києва державної адміністрації цивільний позов про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди в розмірі 895 427 грн. 00 коп. та її стягнення з ОСОБА_16 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5 та 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, ч. 3 ст. 129, ст. ст. 368, 370, 371, п. 2 ч. 1 ст. 373, 374-376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України, та виправдати його за цим обвинуваченням з підстав не доведення того, що злочини вчинено обвинуваченим ОСОБА_31 .

Цивільний позов прокурора в інтересах Святошинської районної в м. Києва державної адміністрації про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди в розмірі 895 427 грн. 00 коп. та її стягнення з ОСОБА_12 залишити без розгляду.

Судові витрати, пов`язані з проведенням експертиз, віднести на рахунок держави.

Заходи забезпечення - скасувати.

Речові докази після набрання вироком законної сили: - оригінали фінансових та господарських документів повернути належному володільцю за його заявою; - інші документовані докази зберігати при матеріалах провадження.

Вирок можебути оскарженийв апеляційномупорядку доКиївського апеляційногосуду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДІ ОСОБА_32

ОСОБА_33

ОСОБА_34