Рішення

від 15.11.2021 по справі 903/632/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 листопада 2021 року Справа № 903/632/21

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-Імпекс Плюс", Волинська область, м.Луцьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Білотіна Віктора Васильовича, Волинська область, м.Луцьк

про стягнення 51 330,90 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пилипчук Ірина Юріївна, ордер серія АС №1027441 від 18.10.2021;

від відповідача: Ольховський Микола Вікторович, ордер серія АС №1026844 від 05.10.2021;

в с т а н о в и в: Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія-Імпекс Плюс" звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця Білотіна Віктора Васильовича про стягнення 51 330,90 грн., з них: 44 750,00 грн. - збитки, 1707,60 грн. - 3% річних, 4873,30 грн. - інфляційні нарахування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду про проведення ремонту транспортного засобу, чим спричинено позивачу збитки в розмірі 44 750,00 грн., які на підставі ст. 22 ЦК України, ст. 224 , 225 Господарського кодексу України просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 06.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 30.09.2021 перейдено до розгляду справи №903/632/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 18.10.2021

Ухвалою суду від 30.09.2021 зобов`язано Управління Державної міграційної служби України у Волинській області надати інформацію про місце проживання (перебування) Фізичної особи-підприємця Білотіна Віктора Васильовича (РНОПОУ НОМЕР_1 ).

За інформацією від Управління державної міграційної служби у Волинській області фактичне місце проживання громадянина України Білотіна Віктора Васильовича : АДРЕСА_1 .

Ухвали суду від 06.08.2021, 30.09.2021 були надіслані рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за вказаною адресою.

Ухвалою суду від 18.10.2021 відкладено підготовче засідання на 28.10.2021.

Ухвалою суду від 28.10.2021 закрито підготовче засідання та призначену справу до судового розгляду по суті на 15.11.2021.

Представник позивача просить суд задоволити позов в повному об`ємі.

Представник відповідача просить відмовити в позові, посилаючись на те, що вказаний автомобіль відповідачу за актом передавання-приймання колісного транспортного засобу не передавався, та між ТзОВ Глорія - Імпекс Плюс та ФОП Білотінім В.В. не укладено договір на ремонт спірного автомобіля, яким би було обумовлено та узгоджено перелік та вартість робіт, запчастини, строки виконання робіт, а тому звертає увагу суду на те, що у відповідача відсутні зобов`язання перед позивачем. Акт приймання передачі транспортного засобу та його складових від 25.03.2021 від підписання якого нібито відповідач відмовився, останньому взагалі не вручався. Крім того, відповідач доводить, що позивач не надав доказів, що технічна несправність автомобіля виникла внаслідок неякісного проведеного ФОП Білотінім В.В. ремонту.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

15.12.2019 ТзОВ "Глорія-Імпекс Плюс" (замовник) передав ФОП Білотіну В.В. (виконавець) для здійснення відновлювального ремонту АКПП транспортний засіб автомобіль - Jeep Compass 2012 випуску шасі № НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 для ремонту АКПП.

07.04.2020 відповідно до акту виконаних робіт №РН-0000008 виконавець надав послуги з ремонту даного автомобіля на загальну суму 44 750 грн. та передав транспортний засіб замовнику з гарантією, а саме Гарантія надається на виконанні роботи тривалістю 12 місяців на гідроконвектор без обмеження пробігу. Гарантія не надається на усі електродеталі , на механічні частини АКПП (а.с. 10, оригінал досліджено в судовому засіданні).

07.04.2020 відповідач виставив позивачу рахунок фактуру за №СЧ-0000003 від 07.04.2020 на оплату виконаних робіт в розмірі 44 750,00 грн., які позивач оплатив. (а.с. 11)

10 травня 2020 даний автомобіль позивач повернув ФОП Білотіну В.В. для усунення недоліків проведених ремонтних робіт, оскільки експлуатувати транспортний засіб, було не можливим.

04 січня 2021 на адресу ФОП Білотіна В.В., позивачем було скеровано лист з проханням повідомити де знаходиться автомобіль і в якому він стані, однак відповіді на даний лист позивачу не надійшло. (а.с.12)

18 лютого 2021 позивач звернувся до правоохоронних органів з заявою (повідомленням) про кримінальне правопорушення - шахрайство (викрадення транспортного засобу). Дане повідомлення було зареєстровано в журналі ЄО Луцького РУП 18.02.2021р. за №6297. (а.с. 13, 23-24)

В процесі проведення оперативно-розшукових заходів у виконавця ремонту - Білотіна В.В. було відібрано пояснення, згідно яких останній зазначив, що ремонтом автомобілів займається з 1998 та у квітні 2020 року він дійсно отримав на ремонт транспортний засіб Jeep Compass 2012 року випуску, шасі №1C4NJDCB8CD701213, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , але закінчити ремонтні роботи він не може, оскільки немає певного обладнання, усі умови договору виконав та готовий надати в будь-який час гр. ОСОБА_2 транспортний засіб, претензій ні до кого немає (а.с 23-24).

25 березня 2021, за участю працівників Національної поліції України Транспортний засіб було вилучено у відповідача, автомобіль був у неробочому стані, акт приймання-передачі транспортного засобу та його складових відповідач відмовився підписувати.(а.с.17)

Згідно акту наданих послуг №12 від 25.03.2021, перевезення автомобіля Jeep Compass НОМЕР_3 було здійснено автолаветою за маршрутом Луцьк-Київ. (а.с.60 )

20.04.2021 транспортний засіб Jeep Compass 2012 року випуску, шасі № НОМЕР_4 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 на підставі акту прийому передачі виконаних робіт по ремонту автомобіля було відремонтовано на замовлення ТОВ Глорія-Імпекс Плюс , виконавцем ФОП Андрушенко В.Д. (а.с.61)

Відповідно до акту від 20.04.2021 ФОП Андрушенко В.Д. для відновлення роботи транспортного засобу провів аналогічні ремонтні роботи, які були проведені ФОП Білотіним В.В., згідно акту виконаних робіт за №РН-0000008 від 07.04.2020, а саме: відновлення корпуса АКПП; ремонт гідроконвектора АКПП; відновлення гідроблоку АКПП; ремонтні роботи по АКПП. (а.с. 61)

Вартість відновлювальних , ремонтних робіт транспортного засобу, проведених ФОП Андрушенко В.Д., становила 50 900,00 грн., вартість витратних матеріалів - 39 706,00 грн., що разом становить 90 606,00 грн.

Позивач в обґрунтування підстав позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду про проведення ремонту транспортного засобу, чим спричинено позивачу збитки в розмірі 44 750,00 грн., які на підставі ст. 22 ЦК України, ст. 224 , 225 Господарського кодексу України просить стягнути з відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив із такого.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд зазначає, що частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Так, за приписами пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 205 ЦКУ передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГКУ допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Також згідно з ч. 2 ст. 639 ЦКУ, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через:

- ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними;

- у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).

При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 206 ЦК України визначено, що 1) усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність . 2) Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Як слідує із матеріалів справи у сторін виникли цивільні права та обов`язки на підставі договору підряду укладеного, шляхом підписання приймання акту передачі виконаних робіт (а.с. 10)

У відповідності до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що на виконання частини 2 статті 206 ЦК України, відповідачем було надано послуги по ремонту автомобіля вартість, яких він визначив у сумі 44 750,00 грн., які позивач на виконання умов договору оплатив згідно рахунок-фактуру №СЧ-0000003 від 07.04.2020.

Здійсненні ремонтні роботи не дали можливості позивачу використовувати автомобіль за призначенням, у зв`язку з чим виникла необхідність транспортувати його до іншого підрядника та виконувати ремонтні роботи АКПП повторно, відтак сплачені кошти ТзОВ Глорія-Імпекс Плюс згідно рахунку-фактури №СЧ-0000003 від 07.04.2020 в розмірі 44 750 грн. ФОП Білотіну В.В. є збитками .

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати завдані цим збитки (частини 1 статті 623 зазначеного Кодексу).

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У розумінні наведених положень особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме:

- протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди);

- причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою;

- вини боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків і причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні збитків.

Отже, судом встановлено, що у діях відповідача міститься склад цивільного правопорушення, а саме:

-факт порушення ним зобов`язань в частині неналежного (неякісного та не у строк) ремонту транспортного засобу, що вказує на протиправну поведінку Білотіна В.В., яка підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу та його складових від 25.03.2021, від підписання, якого Білотін В.В. - відмовився та актом виконаних робіт №РН-0000008 від 07.04.2020;

-наявна шкода, оскільки внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань позивачу спричинені збитки у розмірі здійсненої попередньої оплати за ремонт та запчастини в сумі 44750 грн., в результаті не отримання очікуваного результату за витрачені по договору підряду кошти;

-причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою полягає у тому, що неналежне виконання Відповідачем ремонтних робіт транспортного засобу не призвело до очiкуваного позивачем результату, оскільки після проведеного ремонту та неусунення недоліків такого ремонту транспортний засіб експлуатувати неможливо, що підтверджується актом виконаних робіт №РН-0000008 від 07.04.2020 та актом прийому передачі виконаних робіт по ремонту даного автомобіля від 20.04.2021, здійсненого ФОП Андрушенко В.Д.;

-вина відповідача полягає у недбалому ставленні до виконання договірних зобов`язань, що спричинило неможливість експлуатації транспортного засобу.

З урахуванням викладеного збитки в сумі 44 750,00 грн. на підставі статті 22 Цивільного кодексу України, статей 220, 224 Господарського кодексу України підлягають до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення 1707,60 грн. - 3% річних та 4873,30 грн. - інфляційних нарахувань на підставі ст. 625 ЦК України, суд виходив із наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова природа та підстави застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, співвідношення такої відповідальності з суміжними поняттями

Особливості цивільно-правової відповідальності за порушення виконання грошових зобов`язань обумовлені їх специфічними ознаками, до яких належать такі:

1) цей вид зобов`язань включає в себе обов`язок сплатити гроші та має на меті погашення грошового боргу;

2) таке зобов`язання є підставою виникнення як права власності щодо готівки, так і зобов`язального права при безготівкових розрахунках;

3) встановлюються спеціальні правила про відповідальність за порушення грошових зобов`язань у вигляді нарахування процентів річних як плати за безпідставне користування чужими грошовими коштами;

4) спеціальний порядок розподілу ризиків;

5) предметом виконання є грошові кошти у визначеній сумі чи в сумі, що може бути визначена;

6) специфічним є вплив прострочення на зміст грошового зобов`язання, оскільки грошове зобов`язання у разі прострочення все одно залишається грошовим, на відміну від інших видів зобов`язань, які в результаті їх порушення (у тому числі й прострочення), можуть бути трансформовані у грошове зобов`язання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. З ст. 549 ЦК України).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов`язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10-74/0/4-13 від 16 січня 2013 p .).

Таким чином, дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11.

Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави для стягнення 1707,60 грн. - 3% річних, 4873,30 грн. - інфляційні нарахування з відповідача.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Білотіна Віктора Васильовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-Імпекс Плюс" (ЄДРПОУ 34572365, вул. Вахтангова, 16, м. Луцьк) 44 750 грн. збитків та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення

складено 23 .11.2021.

Суддя В. М. Дем`як