Ухвала

від 24.11.2021 по справі 908/3366/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.11.2021 Справа № 908/3366/21

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., розглянувши заяву № 20307/70.2 від 16.11.2021 (вх. 218/08-11/21 від 22.11.2021) Акціонерного товариства Таскомбанк про забезпечення позову у справі № 908/3366/21

за позовом Акціонерного товариства Таскомбанк , ідентифікаційний код юридичної особи 09806443 ( вул. С. Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Азовська ливарна компанія , ідентифікаційний код юридичної особи 32273199 (вул. Переможців, буд. 3-з, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100)

до відповідача 2: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача 3: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 )

про стягнення заборгованості за кредитним договором

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Акціонерне товариство Таскомбанк з позовною заявою до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю Азовська ливарна компанія , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ID 7345916.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021 справу № 908/3366/21 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.11.2021 у даній справі позовну заяву залишено без руху.

Разом з позовною заявою, позивач подав заяву про забезпечення позову уданій справі.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.11.2021 заяву про забезпечення позову у справі № 908/3366/21 передано на розгляд судді Науменку А.О.

У заяві про забезпечення позову заявник просить суд в якості забезпечення позову накласти арешт на майно, що належить на праві приватної власності відповідачу 1 - Товариству з обмеженою відповідальністю Азовська ливарна компанія , ідентифікаційний код юридичної особи 32273199 (вул. Переможців, буд. 3-з, м. Бердянськ, Запорізька область, 71122), а саме на: комплекс будівель та споруд, об`єкт житлової нерухомості: основна будівля "А", газобетон личк.цегл., загальна площа 369,6 кв.м.; - ґанок "до А", цегла поцементов.; - ґанок "до А", цегла поцементов.; - сходи "до А", метал; - балкон "до А", бетон з метал.огорожею; - ґанок "до А", цегла поцементов.; - навіс "Ю14", метал, загальна площа 91,8 кв.м.; - основне "ЮЗІ", метал, загальна площа 843,2 кв.м.; - вартова "Б", цегла, загальна площа 17,1 кв.м.; - паркан №2, бетон; - хвіртка №1, метал; - ворота №3, метал; - паркан №4, металопрофіль; - замощення №1, бетон. Адреса: Запорізька обл., м. Бердянськ, вулиця Героїв Сталінграда , будинок З-з, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 113493523104 та постановити відповідну ухвалу.

У заяві заявник посилається на наявність у позичальника у даній справі заборгованості за кредитним договором № ID 7345916 від 27.11.2019 в сумі 792 735 грн 91 коп., що підтверджується виписками, доданими до матеріалів справи; уникнення відповідачів від зобов`язань з повернення кредиту та постійного збільшення заборгованості у зв`язку з цим.

З огляду на розмір заборгованості, що утворилась і зазначена в позові, позивач вважає, що існує обґрунтована ймовірність неможливості виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника за рахунок наявного у нього майна через недобросовісність позичальника, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову та накладення арешту на майно боржника. На думку позивача, невжиття заходів забезпечення істотно ускладнить чи унеможливить ефектичний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся.

До заяви додана інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підтвердження права власності співвідповідача на майно. Інші документи, на які посилається позивач у заві, як зазначено у заяві, долучені до позовної заяви.

Заяву про забезпечення позову подано разом із позовною заявою, на підставі ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.

Заяву підписано представником позивача, адвокатом О.В. Писаренко.

За подання заяви сплачено судовий збір у встановленому порядку та розмірі.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка застосовується судом при розгляді справ (ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України), закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Іншими словами, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

Розглянувши зазначену заяву про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 цієї ж статті кодексу передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.

При цьому вирішуючи питання забезпечення позову на стадії відкриття провадження у справі суд, не вдаючись до оцінки підставності позову та вірогідності його задоволення, має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Таким чином, заявник (позивач) має довести (додати до заяви відповідні докази) наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходи до забезпечення позову, тому питання про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані до заяви.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов`язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою застосування заходів забезпечення позову є створення умов для подальшого виконання рішення суду, а тому при обранні заходів забезпечення позову слід враховувати зміст позовних вимог.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заявник заходів забезпечення позову має обґрунтувати та довести ймовірність утруднення виконання та невиконання судового рішення.

В даному випадку, предметом позовних вимог є стягнення конкретно визначеної суми. Майно, щодо якого позивач просить застосувати заходи забезпечення позову, не є предметом спору. Право власності на майно також не є предметом спору в даній справі. Виконання судового рішення в даній справі не передбачатиме вжиття виконавчих дій, спрямованих на передачу такого майна позивачу. Отже, такі заходи забезпечення позову, як накладення арешту на майно, не пов`язані з предметом спору та не впливають будь-яким чином на виконання судового рішення в даній справі.

Заявником обов`язково повинно бути надано докази наявності таких фактичних обставин, наприклад, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Це може бути продаж майна або підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання та інше. При цьому, якщо заявник буде посилатися тільки на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без відповідного обґрунтування, суд не буде вважати це достатньою підставою для задоволення заяви.

Зазначені заявником обставини є припущеннями позивача та не свідчать про неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позову саме у даній справі, без застосування відповідних заходів забезпечення позову.

Будь-яких належних доказів до заяви на її обґрунтування позивачем не додано.

Заявником документально не підтверджено вжиття відповідачем на даний час будь-яких дій щодо списання грошових коштів з рахунків, що йому належать або реалізацію рухомого та нерухомого майна з метою виведення всіх наявних активів для подальшого не виконання зобов`язань.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

На рівні національної правової системи відповідне положення кореспондується з приписами ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, відповідно до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

З урахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача не може виправдовувати втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном, у зв`язку з поданням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти останнього.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що заявником не обґрунтовано та не подано достатніх доказів на підтвердження того, яким чином не вжиття заходу забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду за позовом заявника за умови його задоволення. У заяві про забезпечення позову викладені лише припущення заявника щодо ймовірності вчинення відповідачем заходів, які ускладнять або унеможливлять виконання судового рішення.

В разі задоволення позову виконання рішення суду може бути здійснено в примусовому порядку із застосуванням заходів примусового виконання рішень, передбачених законом.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що всупереч положенням ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено наявності підстав для забезпечення позову.

Позивачем не обгрунтовано і не доведено розумність, обґрунтованість і адекватність вимог щодо забезпечення позову про стягнення коштів шляхом накладення арешту на майно відповідача 1.

За таких обставин, у господарського суду відсутні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 138, 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви № 20307/70.2 від 16.11.2021 (вх. 218/08-11/21 від 22.11.2021) Акціонерного товариства Таскомбанк про забезпечення позову у справі № 908/3366/21.

Примірник даної ухвали направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 24.11.2021 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду протягом десяти днів.

Ухвалу підписано 24.11.2021.

Суддя А.О. Науменко