Рішення

від 24.11.2021 по справі 927/971/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

24 листопада 2021 року м. Чернігівсправа № 927/971/21

Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури, вул. Овдіївська, буд.2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код 02910114, e-mail: nizhin.prok@gmail.com,

в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, вул. Малясова, буд. 12, м. Чернігів, 14017, код 38053846, e-mail: chernigiv@dei.gov.ua

до відповідача: Приватного підприємства Форест Груп Компані , вул. Любецька, буд. 80, м. Чернігів, 14021, код 38510187

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Вертіївська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області, 16624, Ніжинський район, с. Вертіївка, Миру, буд.126, код 04414313

про стягнення 453 461,17 грн

без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)

Заступником керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, подано позов про стягнення з відповідача - Приватного підприємства Форест Груп Компані шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, в сумі 64 168,09 грн, шляхом перерахування коштів одержувачам: 19250,43 грн до спеціального фонду Державного бюджету України; 12833,69 грн до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 32084,05 грн на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021 справу № 927/971/21 передано на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою господарського суду від 16.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Вертіївську сільську раду Ніжинського району Чернігівської області, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання) та встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив на позов, пояснень, заперечень тощо.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 16.09.2021, направлену на адресу відповідача, вказану у позовній заяві (вул. Любецька, буд. 80, м. Чернігів, 14021) повернуто без вручення адресату поштовим відділенням зв`язку з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Повторно направлена 19.11.2021 на адресу відповідача ухвала про відкриття провадження у справі повернута відправнику без вручення адресату поштовим відділенням зв`язку з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, яку суд з дотриманням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися неналежним повідомленням сторони про час та місце розгляду справи, оскільки такі обставини зумовлені не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, від 23.11.2018 у справі №10/17-3639-2011, від 22.08.2019 у справі № 922/85/18.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем не подано відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію: "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної , екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства , захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 стверджує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (п.54 рішення).

Додержання вимог закону є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами. У той же час псування та засмічення земель не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення. Ненадходження таких коштів до Державного та місцевого бюджетів перешкоджає державі у здійсненні нею зобов`язань щодо відновлення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки держави.

Засмічення та псування земель порушує інтереси держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини.

Таким чином, у справі наявний як державний, так і суспільний інтерес, а наявні в матеріалах справи листи звернення до компетентного органу підтверджують бездіяльність останнього та дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру .

На підставі наказу Державної екологічної інспекції у Чернігівській області №555 від 21.09.2020 та направлення на перевірку у період з 22.09.2020 - 02.10.2020 здійснено заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на території Ніжинського району Чернігівської області.

Актом перевірки №93/08 від 22-29.09.2020 установлено, що ПП Форест груп компані у порушення ст. ст. 35, 46 Закону України Про охорону земель , ст. ст. 17, 33 Закону України Про відходи , ст. 20 Закону України Про охорону атмосферного повітря на території колишнього агрокомплексу біля с. Мала Кошелівка на земельній ділянці з кадастровим номером 7423386700:03:001:0039, яка перебуває у комунальній власності Вертіївської ОТГ, несанкціоновано розмістило тверді побутові відходи, що призвело до забруднення навколишнього природного середовища. Загальна площа засміченої ділянки становить 1023,56 м2. Зауважень щодо виявлених порушень вказаний акт не містить (а.с.21-31).

За вищевказані порушення директора відповідача - Хоменка Ю.М. 29.09.2020 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 82 КУпАП України - порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення, яким допущено розміщення твердих побутових відходів у несанкціонованому місці (на земельній ділянці з кадастровим номером 7423386700:03:001:0039) та на останнього накладено штраф в сумі 1700 грн., який було сплачено.

Крім цього, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області винесено припис щодо вжиття заходів з ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища № 93/08 від 30.09.2020 терміном виконання до 01.11.2020 (а.с. 41) та від 13.11.2020 № 106/08 терміном виконання до 01.01.2021 щодо (а.с. 63).

За результатами повторної перевірки виконання припису № 106/08, 22.04.2021 установлено факт невиконання припису та здійснено відбір проб грунту, про що 22.04.2021 складено акт №05/09-21 (а.с. 80-82).

Протоколом вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 30.04.2021 № 05/09-21 установлено, що показники нітратів на шістьох місцях відбору проб ґрунту (графа 8 протоколу від 30.04.2021 № 05/09-21) суттєво перевищують цей показник на місці відбору фонової проби (а.с. 83-84).

Таким чином, внаслідок несанкціонованого розміщення ПП Форест Груп Компані відходів на земельній ділянці з кадастровим номером 7423386700:03:001:0039 відбулося забруднення земельної ділянки із суттєвим перевищенням допустимих показників нітратів у ґрунті.

За результатами проведених перевірок Державною екологічною інспекцією в області здійснено розрахунок шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, внаслідок засмічення земельної ділянки та її забруднення.

Під час проведення перевірки інспекцією проведено вимірювання площ частини земельної ділянки з кадастровим номером 7423386700:03:001:0039, на яких розміщено побутові відходи та їх обсяг.

Так, виявлено 6 ділянок, на яких розміщено побутові відходи, а саме: 1) Довжина -3 5 м, ширина - 5 м, висота - 1,4 м, площа - 175 м2; 2) Довжина - 60 м, ширина - 7,4 м, висота - 1,5 м, площа - 444 м2; 3) Довжина - 23,5 м, ширина - 7 м, висота - 1,8 м, площа - 164,5 м2; 4) Ділянка трикутної форми: сторона а - 10,5 м, сторона в - 5,5 м, сторона с - 12,8 м, площа - 28,3 м2; 5) Ділянка трикутної форми: сторона а - 20,5 м, сторона в - 21,5 м, сторона с -15 м, площа - 146,8 м2; 6) Довжина -11,6м , ширина -5,6 м, висота - 2 м, площа - 64,96 м2; Загальна площа засмічених земельних ділянок становить 1023,56 м2.

Розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначено за формулою: Ршз = А х Б х Гоз х Пдз х Кзз х Кнв х Кег, де: Ршз - розмір шкоди від засмічення земель (грн.); А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100.

Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./кв.м; Пдз - площа засміченої земельної ділянки кв.м; Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами; Кнв - коефіцієнт небезпеки відходів; Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель.

Так, за вказаною формулою розмір шкоди заподіяної внаслідок засмічення земельних ділянок становить: - земельна ділянка №1 - 7210,00 грн.; - земельна ділянка №2 - 18 292,20 грн.; - земельна ділянка №3 - 6777,40 грн.; - земельна ділянка №4 - 728,73 грн.; - земельна ділянка №5 - 6048,16 грн.; - земельна ділянка №6 - 2676,35 грн.

Загальна сума шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки, відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 № 171, становить 41 733,44 грн.

Розмір шкоди за забруднення земель визначено за формулою методики:

Рш = А х Гоз х Пд х Кз х Кн х Кег де: Рш - розмір шкоди від забруднення земель, грн; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала забруднення, грн/м2; Пд - площа забрудненої земельної ділянки, м2; Кз - коефіцієнт забруднення земельної ділянки, що характеризує кількість забруднюючої речовини в об`ємі забрудненої землі залежно від глибини просочування; Кн - коефіцієнт небезпечності забруднюючої речовини; Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за формулою:

Рш.заг = Рш.макс + 0,5 X (Рш1 + Рш2 + Рш3 + Рш4), де:

Рш.заг. - загальний розмір шкоди від забруднення земельної ділянки декількома забруднюючими речовинами, грн; Рш.макс - максимальний з усіх розрахованих окремо для кожної забруднюючої речовини розмірів шкоди від забруднення земельної ділянки, грн; Рш1, Рш.2, Рш.3, Рш4 - розраховані розміри шкоди від забруднення земельної ділянки іншими забруднюючими речовинами, грн.

За вказаними формулами розмір шкоди заподіяної внаслідок забруднення:

- земельної ділянки №1: амонієм обмінним у перерахунку на азот амонійний - 811,13 грн., нітратами - 1802,50 грн., хлоридами - 1081,5 грн., фосфором (рухомі форми) у перерахунку на п`ятиоксид фосфору - 1081,5 грн., органічними речовинами, що екстрагуються петролейним ефіром - 1081,50 грн. Рш.заг.1 = 1802,50+0,5 х (811,13+1081,50+1081,50+1081,50) = 3830,31 грн.

- земельної ділянки №2: амонієм обмінним у перерахунку на азот амонійний - 2057,94 грн., нітратами - 4537,20 грн., хлоридами - 2743,92 грн., фосфором (рухомі форми) у перерахунку на п`ятиоксид фосфору - 2743,92 грн., органічними речовинами, що екстрагуються петролейним ефіром - 2743,92 грн. (Рш.заг.2 = 4537,20+0,5 х (2057,94+2743,92+2743,92+2743,92) = 9682,05 грн.);

- земельної ділянки №3: амонієм обмінним у перерахунку на азот амонійний - 762,46 грн., нітратами - 1694,35 грн., хлоридами - 1061,61 грн., фосфором (рухомі форми) у перерахунку на п`ятиоксид фосфору - 1061,61 грн., органічними речовинами, що екстрагуються петролейним ефіром - 1061,61 грн. (Рш.заг.3 = 1694,35+0,5 х (762,46+1061,61+1061,61+1061,61) = 3667,99 грн.;

- земельної ділянки №4: амонієм обмінним у перерахунку на азот амонійний - 131,17 грн., нітратами - 291,49 грн., хлоридами - 174,89 грн., фосфором (рухомі форми) у перерахунку на п`ятиоксид фосфору - 174,89 грн., органічними речовинами, що екстрагуються петролейним ефіром - 174,89 грн. (Рш.заг.4 - 291,49+0,5 х (131,17+174,89+174,89+174,89) = 619,41 грн.;

- земельної ділянки №5: амонієм обмінним у перерахунку на азот амонійний - 680,42 грн., нітратами - 1512,04 грн., хлоридами - 907,22 грн., фосфором (рухомі форми) у перерахунку на п`ятиоксид фосфору - 907,22 грн., органічними речовинами, що екстрагуються петролейним ефіром - 907,22 грн. (Рш.заг.5 = 1512,04+0,5 х (680,42+907,22+907,22+907,22) = 3213,08 грн.;

- земельної ділянки №6: амонієм обмінним у перерахунку на азот амонійний - 301,09 грн., нітратами - 669,09 грн., хлоридами - 401,45 грн., фосфором (рухомі форми) у перерахунку на п`ятиоксид фосфору (Р2О 5) - 401,45 грн., органічними речовинами, що екстрагуються петролейним ефіром - 401,45 грн. (Рш.заг.6 = 669,09+0,5 х (301,09+401,45+401,45+401,45) = 1421,81 грн).

Загальний розмір збитків за забруднення земельної ділянки у межах Вертіївської ОТГ Чернігівської області на землях комунальної власності (кадастровий номер 7423386700:03:001:0039) складає 22434,65 грн.

Таким чином, внаслідок засмічення земельної ділянки розмір шкоди становить 41 733,44 грн., збитків внаслідок забруднення - 22 434,65 грн. Всього 64 168,09 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища , Законом України Про відходи , Законом України Про охорону земель , Земельним кодексом України, Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , а також іншим спеціальним законодавством.

Згідно з приписами ст. 35, ч.2 ст.46 Закону України Про охорону земель власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов`язана з накопиченням відходів, зобов`язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Згідно з п.б ч.1 ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами (п.в ч.1 ст211 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 56 Закону України Про охорону земель юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Приписами ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (ч.1). Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч.4).

Частиною 1 статті 69 названого Закону визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ч.6 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Згідно з п.п. 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.5.1 Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища; факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель; визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об`єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення; при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди; об`єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням.

Отже, за змістом приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини. При виявленні засмічення його обсяги визначаються на місці.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів здійснення на земельній ділянці відповідачем діяльності з переробки твердих побутових відходів, виконання відповідачем приписів щодо вжиття заходів з ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища, відшкодування шкоди та збитків внаслідок забруднення земельної ділянки матеріали справи не містять.

Таким чином суд приходить до висноску про обгрунтованість позовних вимог прокурора про стягнення з Приватного підприємства Форест Груп Компані 64 168,09 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Приписами ст. 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища та вимоги п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином суд погоджується із твердженням прокурора щодо наступного розподілу заявленої до стягнення шкоди наступним чином: - 30% від суми (19 250,43 грн) із стягненням до спеціального фонду Державного бюджету України; - 20% від суми (12 833,69 грн) до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; - 50 % від суми (32 084,05 грн) на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури підлягає стягненню 2270,00 грн судового збору.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Форест Груп Компані (14021, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Любецька, буд. 80, код ЄДРПОУ 38510187) на користь держави 64 168,09 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, шляхом їх перерахування:

- 30% від суми, що становить 19 250,43 грн до спеціального фонду Державного бюджету України;

- 20% від суми, що становить 12 833,69 грн. до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету;

- 50 % від суми, що становить 32 084,05 грн. на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

3. Стягнути з Приватного підприємства Форест Груп Компані (14021, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Любецька, буд. 80, код ЄДРПОУ 38510187) на користь Чернігівської обласної прокуратури (рахунок UA248201720343140001000006008, МФО 820172, Державна казначейська служба України м. Київ, одержувач - Чернігівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910114) 2270,00 грн судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.11.2021

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/