Рішення

від 23.11.2021 по справі 467/1180/20

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/1180/20

Провадження № 2/467/44/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Багдасаряна А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Арбузинської селищної ради Миколаївської області, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, встановлення факту прийняття спадщини

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою до Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, встановлення факту прийняття спадщини, посилаючись на те, що після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина, до складу якої входять житловий будинок АДРЕСА_1 , грошові кошти на рахунку АТ Державний ощадний банк України та земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 7,0806 га, розташована на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.

У травні 2020 року він звернувся до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , проте той відмовив йому у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на недостатнє підтвердження факту його постійного проживання із спадкодавцем.

Однак, як вказав позивач, із квітня 1991 року по день своєї смерті ОСОБА_6 , хоча й була зареєстрована за адресою належного їй на праві власності житлового будинку АДРЕСА_1 , проте, фактично проживала разом із ним та його сім`єю по АДРЕСА_2 в цьому ж селі, була членом його сім`ї, вони були пов`язані спільним побутом і мали взаємні права та обов`язки. Зокрема, він піклувався про неї, забезпечував усім необхідним та здійснив її поховання після смерті.

З огляду на роз`яснення нотаріуса та постійне проживання разом із ОСОБА_6 більш ніж протягом п`яти років, позивач заяви про прийняття спадщини після її смерті у встановлений законом строк не подав, однак, з`ясував, що рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2011 року належна їй за життя земельна ділянка була визнана відумерлою спадщиною через навмисне неповідомлення Новоселівською сільською радою суду про наявність у ОСОБА_6 спадкоємців.

Вважаючи свої права за таких обставин порушеними, позивач просив суд встановити факт його постійного проживання однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити факт прийняття ним спадщини, що відкрилась після її смерті.

Загальне позовне провадження у справі було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2020 року.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2020 року за клопотанням позивача витребувано докази.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2021 року до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 .

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 02 березня 2021 року провадження у справі було зупинено на підставі п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України та поновлене ухвалою цього суду від 05 травня 2021 року.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 07 червня 2021 року до участі у справі залучено Арбузинську селищну раду - правонаступника первісного відповідача - Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області та співвідповідача - ОСОБА_4 .

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 02 серпня 2021 року підготовче провадження було закрите та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засідання позивач позов підтримав з підстав, що викладені у поданій ним позовній заяві, та пояснив, що померла ОСОБА_6 проживала навпроти його будинку у с.Новоселівка, була одинокою жінкою. З 1991 року він почав надавати її допомогу і вона стала проживати, то в нього вдома, то в себе. До складу його сім`ї на той час входили - його співмешканка ОСОБА_7 , їхні діти - син та донька 1991 року та 1995 року народження та теща ОСОБА_8 , яка померла у 2019 році. Господарство (птицю) вони разом тримали біля його будинку. Він на власному автомобілі померлу возив на базар з метою, що вона там собі купляла одяг. Померла допомагала їм доглядати за дітьми, обідали вони всі разом. Померла ночувала то в них, то в себе вдома. Взимку обігрівали обидва будинки. Померла отримувала пенсію, з якої половину віддавала їм на продукти харчування, а другу половину забирала собі. Померла до своєї смерті з с.Новоселівка нікуди не виїжджала, після її смерті він здійснив її поховання.

Представник позивача підтримала заявлений позов, прохала суд його задовольнити.

Представник відповідача - Арбузинської селищної ради Багдасарян А.Ю. у судовому засіданні пояснень не надавав, надав письмове пояснення, в якому прохав провести розгляд справи у його відсутність та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не доведено факт проживання позивача однією сім`єю із спадкодавцем, норма статті 315 ЦПК України щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки застосовується до правовідносин, які виникли з 01 січня 2004 року.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про його дату, час та місце повідомлялась належно, письмовою заявою від 20 вересня 2021 року просила розглядати справу за її відсутності та аналогічними за своїм змістом і суттю заявами від 26 лютого 2021 року та від 06 серпня 2021 року висловила свою позицію щодо пред`явленого ОСОБА_1 позову. Зокрема, просила у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що спадкодавець ОСОБА_6 не проживала однією сім`єю із позивачем і жодної потреби у цьому не мала. Так, ОСОБА_6 мала власне житло більшого розміру і кращого стану, аніж житло позивача та його сім`ї, у якому, крім нього та його дружини, проживали ще троє дітей та матір його дружини. При цьому, ОСОБА_6 не мала ніяких проблем із здоров`ям, повністю забезпечувала себе усім необхідним, так як отримувала пенсію, орендну плату, доглядала великий город та птицю. ОСОБА_6 по господарству допомагали батьки її чоловіка - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які проживали в с. Новоселівка. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 сестри ОСОБА_11 - ОСОБА_9 їй допомагала племінниця ОСОБА_12 , яка також померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, ще у 2004 року ОСОБА_12 за станом свого здоров`я не мала можливості доглядати ОСОБА_6 , у зв`язку із чим вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_13 взяли її на постійне проживання до свого будинку, де ІНФОРМАЦІЯ_1 вона й померла. Факт постійного проживання її чоловіка ОСОБА_13 разом із ОСОБА_6 на день її смерті підтверджено рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 січня 2021 року. Тож, на день смерті спадкодавець ОСОБА_6 проживала у в смт. Баштанка, а не разом із позивачем.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, свідків, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Новоселівської сільської ради Арбузинського району 04 січня 2005 року.

За життя ОСОБА_6 на праві власності належали: житловий будинок АДРЕСА_1 та грошові вклади на рахунках № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , що вбачається із технічного паспорта на житловий будинок, виписки з погосподарської книги №8 Новоселівської сільської ради за 2002 - 2005 роки, довідки Новоселівської сільської ради Арузинського району Миколаївської області від 21 вересня 2020 року № 224 та відомостей про відкриті рахунки в ВАТ Державний ощадний банк України .

Спадкова справа після смерті ОСОБА_6 щодо належного їй за життя майна, згідно листа завідувача Арбузинською державною нотаріальною конторою № 512/01-16 від 07 грудня 2020 року, не заводилась.

Однак, рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2011 року належна ОСОБА_6 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-МК №019200 земельна ділянка площею 7,08 га, розташована на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району, визнана відумерлою спадщиною після її смерті.

Право власності на вказану земельну ділянку із кадастровим № 4820382600:10:000:0001 зареєстроване за територіальною громадою села Нововселівка в особі Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, що слідує із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На час розгляду справи земельна ділянка перебуває в оренді ОСОБА_14 на підставі договору оренди від 27 січня 2015 року та додаткового договору до нього від 25 листопада 2018 року.

Влітку 2020 року позивач звернувся до Арбузинської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 , на що державним нотаріусом позивачу було запропоновано надати нотаріально засвідчену заяву про прийняття спадщини, оригінали правовстановлюючих документів на майно спадкодавця та оригінали усіх документів, що підтверджують родинні стосунки із спадкодавцем.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 січня 2021 року заяву ОСОБА_4 (відповідач у цій справі) про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживав разом із ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті останньої.

Проте, постановою Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2021 року вказане судове рішення було скасоване, а заява ОСОБА_4 залишена без розгляду.

Тож, вважаючи себе таким, що фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 позивач на підставі положень ст. 1264 ЦК України подав до суду цей позов, посилаючись на те, що з 1991 року по 03 січня 2005 року спільно проживав із спадкодавцем однією сім`єю, маючи із нею спільний побут та взаємні права і обов`язки.

Факт проживання ОСОБА_6 за адресою позивача по АДРЕСА_2 з квітня 1991 року, здійснення за нею догляду та поховання померлої у січні 2005 року позивач підтверджує довідкою Новоселівської сільської ради від 26 січня 2010 року №31.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У свою чергу, згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Тлумачення вказаних норм права дає підстави для висновку, що для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме:

1) проживання однією сім`єю із спадкодавцем;

2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18).

Допитаний у ході судового засідання свідок ОСОБА_15 надав пояснення про те, що померла та позивач проживали окремо один від одного, дружина позивача допомагала їй по господарству - зварити їсти, попрати. Померла постійно проживала в с.Новоселівка, після її смерті поховання здійснив позивач за свої кошти. Також свідок ОСОБА_16 підтвердила у судовому засіданні факт надання допомоги позивачем по господарству померлій тещею позивача ОСОБА_8 і самим позивачем (рубав дрова, допомагав на присадибній ділянці, надавав транспортні послуги).

Свідок ОСОБА_17 показала, що померла ночувала то в себе вдома, то у позивача. Їй відомо, що був випадок, коли вона захворіла, то позивач купляв ліки та привозив медсестру. Померла ОСОБА_6 в с.Новоселівка, організував її поховання позивач.

За показаннями свідка ОСОБА_18 . ОСОБА_6 перейшла проживати до позивача, коли не пам`ятає. Він здійснював за нею догляд як чоловік.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Проте, належних та допустимих доказів у достатньому обсязі на підтвердження ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків ні позивачем, ні його представником до суду надано не було. Надання допомоги по господарству позивачем та членами його сім`ї не є саме по собі доказом спільного побуту.

Доводи позивача і його представника не містять посилання на конкретні обставини та факти, які б вказували б на характер та обсяг взаємних прав та обов`язків, які, за їх же твердженнями, мали між собою позивач та спадкодавець ОСОБА_6 .

На факт спільного проживання ОСОБА_6 разом із позивачем у с.Новоселівка у цій справі вказують лише самі пояснення позивача та довідка Новоселівської сільської ради №31 від 26 січня 2010 року. Слід зазначити, що вказана довідка видана без посилання на документи, на підставі яких вона складена.

Разом з тим, з копії з погосподарської книги Новоселівської сільської ради № 8 за 2001-2005 роки вбачається, що у вказаний період ОСОБА_6 проживала у с.Новоселівка разом зі своєю племінницею ОСОБА_12 , яка у вересні 2003 року виїхала до м.Баштанка.

Доводи відповідача ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_6 з 2004 року до день смерті проживала у смт. Баштанка спростовуються свідоцтвом про смерть останнього, з якого вбачається, що ОСОБА_6 померла в с.Новоселівка Арбузинського району Миколаївської області.

За такого, надані відповідачем докази - довідка з Баштанської центральної лікарні від 03 січня 2005 року про те, що ОСОБА_6 на протязі 2004 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 надавалась у вказаній лікарні медична допомога, а також акт від 25 серпня 2021 року, складений жителями смт. Баштанка, про те, що ОСОБА_6 проживала до дня своєї смерті в смт. Баштанка, не підтверджують факт проживання ОСОБА_6 у смт. Баштанка у період з 2001 по 2005 роки.

Крім цього, жодних інших об`єктивних даних, які б вказували на реальність сімейних відносин позивача та спадкодавця ОСОБА_6 протягом не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини матеріали справи не містять.

Позивачем не доведено наявність у нього і ОСОБА_6 спільного бюджету, спільного харчування, фактів купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, надання взаємної допомоги, будь - яких домовленостей про порядок користування житлом.

Оскільки позивачем не надано належних, допустимих і достовірних доказів, які підтверджують факт ведення позивачем із ОСОБА_6 спільного господарства, наявності спільних витрат, спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків у період з квітня 1991 року по день смерті останньої, то вимога про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підлягає задоволенню.

Вимога про встановлення факту прийняття спадщини взагалі є зайвою, такою, що висунута безпідставно, оскільки ЦК України 2004 року не передбачає такого способу захисту права як встановлення факту прийняття спадщини.

Адже згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тому спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вже в силу вказаної правової норми вважається таким, що прийняв спадщину.

Отже, у разі встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем, чого у цій справі позивач разом із своїм представником не довели, встановлення факту прийняття спадщини закон не вимагає.

Як наслідок, така вимога також не може бути задоволена.

Крім цього, суд звертає увагу, що право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 вже зареєстроване за територіальною громадою села Новоселівка, тому вона не входить до спадкової маси.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що права позивача не порушені, тому у задоволенні позовної заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Арбузинської селищної ради Миколаївської області, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, встановлення факту прийняття спадщини відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 24 листопада 2021 року.

Суддя Т.М.Кологрива