Рішення

від 24.11.2021 по справі 120/9292/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 листопада 2021 р. Справа № 120/9292/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Томашпільської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Томашпільської селищної ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Томашпільської селищної ради №248 від 28.01.2021 про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, що розташована за межами населеного пункту с. Комаргород Тульчинського району Вінницької області.

Ухвалою від 25.08.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, відноситься до нерозподілених та не витребуваних земельних часток (паїв) (земельна ділянка № НОМЕР_1 ) та належала покійній ОСОБА_2 відповідно до сертифікату на право на земельну частку серії ВН №0200652, а тому не може бути передана у власність іншій особі.

21.09.2021 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано правомірність прийняття оскаржуваного у даній справі рішення. Додатково зазначив, що відповідачем не додано жодного доказу на підтвердження того, що ділянка площею 2,2974 га під №791 закріплювалась саме за померлою ОСОБА_2 . Також вказав, що відповідачем не надано доказів того, що державні акти на право власності на земельну ділянку площею 2,2974 га під №791 були виготовлені спадкоємцями після оформлення спадщини.

24.09.2021 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зазначає, що для зручності в Схемі розподілу паю (у викопіюванні) одиниця перед номером паю не проставлялась, тому запис « 1791» слід вважати записом « 791» . Крім того, дані землі також ідентифікуються за прізвищем, ім`ям та по-батькові власників, які померли. Також вказав, що сертифікати на право на земельну частку (пай) видавались при розпаюванні в одному екземплярі, а тому не можуть бути надані Томашпільською селищною радою. Представник відповідача також вказав, що на даний момент спадкоємці померлих власників вчиняють дії щодо оформлення права власності на земельні частки (паї), а тому і не виключено, що такі дії вчиняють спадкоємці ОСОБА_2 , адже вони мають повне право здійснити це до 2025 року.

04.10.2021 представником позивача подано заяву про стягнення судових витрат у даній справі. В поданій заяві представник позивача просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу в сумі 27500 грн., а також судовий збір в сумі 908 грн.

06.10.2021 представником відповідача подано заперечення щодо стягнення судових витрат, в який останні зазначає, що заявлених до стягнення розмір витрат на правову допомогу є значно завищеним, адже дана справа не є складною. Також вказав, що представником позивача - адвокатом Ковальчуком О.М. одночасно подано 13 ідентичних позовів до Вінницького окружного адміністративного суду, які є ідентичними за змістом, а тому їх підготовка не потребувала значного обсягу робіт та часу.

Ухвалою від 24.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача щодо розгляду даної справи з викликом сторін.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 22.12.2020 позивач звернувся до Томашпільської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,00 га, що знаходиться поруч із земельними ділянками з кадастровими номерами 0523982200:05:000:0147 та 0523982200:05:000:0146, з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства на території Комаргородської сільської ради.

Разом із тим, рішенням Томашпільської селищної ради №248 від 28.01.2021 відмовлено у наданні позивачу відповідного дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, що розташована за межами населеного пункту с. Комаргород Тульчинського району Вінницької області. Відмова мотивована тим, що бажана позивачем земельна ділянка відноситься до нерозподілених та не витребуваних земельних часток (паїв), а тому не може бути передана у власність іншій особі.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно положень ст.79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Судом встановлено, що Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 р. № 720/95 було передбачено порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям. Відповідно до положень вказаного нормативно-правового акту паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектар сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.

З огляду на зазначене, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах, а місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.

Так, статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Враховуючи викладене, власнику документа, що посвідчує право на земельну частку (пай) або його спадкоємцю встановлюється кінцевий строк для оформлення права власності на таку земельну ділянку - до 01.01.2025.

Таким чином, органи місцевого самоврядування мають право тимчасово розпоряджатися землями колективної власності шляхом передачі їх в оренду до моменту державної реєстрації права власності на них, а з 2025 року звертатись до суду із заявою про передачу до комунальної власності земельних ділянок колективної власності в порядку визнання майна безхазяйним (із встановленням права власників не витребуваних (нерозподілених) земельних ділянок, які з поважних причин пропустили строк виділення їх в натурі (на місцевості) та безоплатно одержати земельні ділянки із земель комунальної власності.

Згідно ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

З матеріалів справи встановлено, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, відноситься до колишніх земель колективної власності СТОВ «Кормаргородське» с. Комаргород Томашпільського району Вінницької області.

При цьому, із долучених відповідачем доказів слідує, що спірна земельна ділянка дійсно відноситься до нерозподілених та не витребуваних земельних часток (паїв) (земельна ділянка № НОМЕР_1 ) та належала покійній ОСОБА_2 відповідно до сертифікату на право на земельну частку серії ВН №0200652.

Відповідні обставини підтверджуються викопіюванням зі Схеми поділу земельних часток (паїв) на території Комаргородської сільської ради, Розпорядженням Томашпільської районної державної адміністрації №126 від 27.03.2003 «Про затвердження технічної документації та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам Комаргородської сільської ради» (із додатком до нього), листом Управління у Тульчинському районні Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 09.09.2021 із долученими до нього викопіюваннями із схеми поділу земельних ділянок СТОВ «Кормаргородське» .

Отже, спірна земельна ділянка не відноситься до земель, які на підставі Земельного кодексу України вважаються власністю територіальної громади

Суд зазначає, що сформовані та нерозподілені (не витребувані) частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, перебувають лише у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Аналогічного висновку в подібних правовідносинах дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд в поставі від 07 вересня 2021 року по справі №560/6202/20.

Враховуючи вище викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем цілком обґрунтовано прийнято рішення №248 від 28.01.2021, яким відмовлено у наданні позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, адже бажана позивачем земельна ділянка відноситься до нерозподілених та не витребуваних земельних часток (паїв), а тому не може бути передана у власність іншій особі.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.

Водночас, у пункті 23 цього рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини суд не зобов`язаний детально вивчати всі аргументи, якщо такі аргументи не стосуються предмету спору.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір, а також понесені витрати на правову допомогу адвоката позивачу не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 );

Томашпільська селищна рада (площа Т. Шевченка, 1, смт. Томашпіль, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04326218).

Повний текст рішення складено 24.11.2021.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна