Окрема ухвала

від 23.11.2021 по справі 240/7050/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А У Х В А Л А

23 листопада 2021 року м. Житомир справа № 240/7050/21

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Коростенської міської ради Житомирської області про визнання протиправними рішень,

встановив:

Рішенням суду від 04.08.2021 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Коростенської міської ради Житомирської області (вул. Грушевського, 22, м.Коростень, Житомирська область, 11503, ЄДРПОУ 13576977) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Коростенської міської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.01.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею: 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована: Житомирська область, Коростенський район, с. Барди, з кадастровим номером 1822383402:07:003:0002.

Зобов`язано Коростенську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею: 2.0000 га до для ведення особистого селянського господарства, яка розташована: Житомирська область, Коростенський район, с. Барди, з кадастровим номером 1822383402:07:003:0002 та прийняти рішення в порядку передбаченому частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України.

Рішення набрало законної сили 04.09.2021.

На виконання судового рішення видано виконавчий лист від 23.09.2021 про зобов`язання Коростенську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею: 2.0000 га до для ведення особистого селянського господарства, яка розташована: Житомирська область, Коростенський район, с. Барди, з кадастровим номером 1822383402:07:003:0002 та прийняти рішення в порядку передбаченому частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України.

На підставі виконавчого листа, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Хмельницький) відкрито виконавче провадження АСВП №66931899 від 23.09.2021.

10.11.2021 ОСОБА_1 , в порядку статті 383 КАС України, звернувся із заявою про визнання протиправними дій Коростенської міської ради Житомирської області на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду, в якій просить:

- постановити окрему ухвалу, якою визнати протиправними дії Коростенської міської ради по виконанню рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 у справі №240/7050/21.

- зобов`язати Коростенську міську раду вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню прав та законних інтересів ОСОБА_1 , та виконати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 у справі №240/7050/21 у повному обсязі.

Заява обґрунтована тим, що після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження встановлено, що проект рішення "Про розгляд питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та безоплатну передачу її у власність ОСОБА_1 " було винесено на розгляд 9 сесії VIII скликання Коростенської міської ради від 23.09.2021 року. За результатами голосування, дане рішення не підтримано більшістю голосів депутатів. Відповідно рішення не прийнято. Вказане свідчить про неналежне виконання рішення суду .

Розгляд заяви здійснюється у порядку письмового провадження.

Заперечень від відповідача на заяву до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Із положень статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частинами першою, другою, четвертою статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Статтею 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Згідно із ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Водночас, частиною 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, вказаною нормою визначено особливий порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду, який здійснюється судом в процесі контролю за виконанням судових рішень.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду від 04.08.2021 на 9 сесії VIII скликання Коростенської міської ради від 23.09.2021 депутатами Коростенської міської ради розглядався проект рішення Про розгляд питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та безоплатну передачу її у власність ОСОБА_1 ". Проект вищевказаного рішення розглядався на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду 04.08.2021 у справі №240/7050/21.

Рішення про затвердження проекту землеустрою не прийнято, оскільки не набрало відповідної кількості голосів. Вказане підтверджується витягом з системи електронного голосування "Голос" .

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Положеннями ст.59 цього ж Закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.

Таким чином, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено порядок прийняття рішень органами місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що законодавцем покладено обов`язок на відповідні органи виконавчої влади або орган місцевого самоврядування прийняти рішення (про затвердження проекту або про відмову у затвердженні) за наслідками розгляду проекту.

Тобто, наслідком розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою є прийняття рішення.

Виконуючи судове рішення, міська рада включила заяву позивача до порядку денного, однак не прийняла жодного рішення за наслідками її обговорення та голосування.

Отже, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 не виконане, оскільки в ході останньої чергової сесії ради, яка відбулась 23.09.2021 року за наслідками розгляду питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки, висновки суду не прийняті до уваги, рішення міською радою не прийнято.

Слід зауважити, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.

Як видно зі змісту статті 2 КАС України, метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява №18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.

Крім того, слід зазначити, що Конституційний Суд України у рішенні від 15.05.2019 у справі № 3-368/2018(5259/18) зазначив, що держава, виконуючи свій головний обов`язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3 Конституції України) - повинна не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією. З цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне правове регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Конституційний Суд України вказував, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України (абзац п`ятнадцятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац восьмий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого статтею 55 Конституції України права кожного на судовий захист.

Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013).

Конституційний Суд України наголошує, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

За приписами частин 1,4 -7 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Таким чином, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Відтак, оскільки на даний час рішення Житомирського окружного адміністративного суду належним чином не виконано, чим порушенні вимоги статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 КАС України, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви шляхом постановлення окремої ухвали, якою також у порядку частин першої, п`ятої статті 249 КАС України необхідно зобов`язати відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та встановити йому строк для надання відповіді.

Керуючись статтями 243, 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Заяву задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Коростенської міської ради щодо невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 у справі №240/7050/21.

Зобов`язати Коростенську міську раду вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - невиконанню рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 у справі №240/7050/21.

Встановити строк для надання відповіді щодо вжитих заходів 30 днів з дня отримання ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.В. Капинос