Ухвала

від 23.11.2021 по справі зп/260/112/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

23 листопада 2021 рокум. Ужгород№ ЗП/260/112/21

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Гаврилко С.Є. розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду заяву Приватного підприємства "РБ-Трейд" про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, що подана до пред`явлення позову, -

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство "РБ-Трейд" (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, пров. Університетський, буд. 4 кв. 36 код ЄДРПОУ 31266877), із заявою про забезпечення адміністративного позову, яка подана до пред`явлення позову, в якій просив: "1. Прийняти заяву про забезпечення позову до розгляду; 2. Задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі; 3. Зупинити дії п.2.11 рішення VII сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 08 липня 2021 року № 279 щодо надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки з подальшою передачею в оренду гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 ; 4. Заборонити Ужгородській міській раді та її структурним підрозділам, вчиняти будь які дії, дозвільного, погоджувального та іншого управлінського характеру, направлених на формування та зміну цільового призначення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 під та для обслуговування адміністративної будівлі, яка на праві власності належить ОСОБА_1 ; 5. Заборонити гр. ОСОБА_1 , як замовнику землевпорядної документації та ФОП ОСОБА_2 , як розробнику проекту землеустрою відведення земельної ділянки, проводити будь які дії, щодо внесення відомостей щодо земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 до Державного земельного кадастру та присвоєння, наведеній ділянці кадастрового номеру".

Заява мотивована тим, що ПП "РБ-Трейд" є власником земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:44:002:0041 по АДРЕСА_1 , з 07 липня 2008 року. ОСОБА_1 являється власником адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 з 30 квітня 2013 року. У липні 2021 року ОСОБА_1 розпочала процес оформлення землекористування під належним її майном та прилеглою територією. Ужгородською міською радою прийнято рішення щодо розробки проекту відведення земельної ділянки під належною гр. ОСОБА_1 майном, в розмірі, яким порушуються права ПП "РБ-Трейд". Заявник вказує, що площа земельної ділянки, яка зазначена в оскаржуваному рішенні не відповідає фактичному розміру площі земельної ділянки, якою користується гр. ОСОБА_1 , оскільки її розмір значно більше фактичного використання. Фактичне користування внутрішнім двором по АДРЕСА_1 на сьогоднішній день надає можливість ПП "РБ-Трейд" не тільки безперешкодно здійснювати свою діяльність, а і підтримувати режим протипожежної безпеки, як належного ПП "РБ-Трейд" нерухомому майну, так і будівель, які тильною стороною прилягають до пожежного проїзду, який межує з земельною ділянкою ПП "РБ-Трейд", кадастровий номер 2110100000:44:002:0041 за даною адресою, з правої сторони. А відтак, заявник вказує, що у випадку затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:44:002:0041 рішенням Ужгородської міської ради гр. ОСОБА_1 матиме змогу укласти договір оренди на сформовану земельну ділянку. Зазначає, що застосування забезпечення позову є гарантією виконання можливого рішення суду та врегулювання режиму землекористування в цілому.

Статтею 154 частиною 1 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 154 частини 1 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Приписами статті 154 частин 2, 3 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

У зв`язку із наведеним, на підставі статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву, дослідивши необхідні для розгляду заяви, матеріали адміністративної справи, суд вважає, що у задоволенні такої необхідно відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 150 частини 1 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно зі статтею 150 КАС України, її частиною 2, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заву, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.

Рішенням Ужгородської міської ради від 08 липня 2021 № 279 вирішено надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею в оренду гр. ОСОБА_1 площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по АДРЕСА_1 .

При цьому, як зазначає заявник, рішення Ужгородської міської ради від 08 липня 2021 № 279 зачіпає також його права як власника земельної ділянки з кадастровими номерами 2110100000:44:002:0041, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Суд зазначає, що виходячи з аналізу приписів статей 116, 118 Земельного кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16), у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №463/3375/15-а.

Також, слід зазначити, що відсутні докази, які б свідчили, зокрема, про внесення проекту землеустрою на розгляд міської ради, що в свою чергу не свідчить про те, що відповідний проект буде затверджено, а земельна ділянка буде передана у власність чи оренду такій особі.

Більш того, суду не надано доказів на підтвердження того, що на даний час, по спливу чотирьох місяців від дня прийняття рішення міською радою, вживаються будь-які дії щодо вищезазначеної земельної ділянки.

Подання в майбутньому адміністративного позову, не може бути єдиним та беззаперечним доказом очевидної ознаки протиправності таких дій чи рішень суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що звернувшись до суду з адміністративним позовом про скасування спірного рішення, заявник реалізує своє право на судовий захист.

Статтею 151 частинами 1, 2 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За таких підстав та враховуючи, що заявником не доведено існування обставин, вказаних у статті 150 частині 2 КАС України, на час вирішення заяви про забезпечення позову відсутні підстави стверджувати про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, оскільки вирішення вказаного питання на даній стадії фактично є розглядом справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Більш того, забезпечуючи позов у спосіб, яким просить позивач, тобто шляхом заборони Ужгородській міській раді вчиняти будь які дії, дозвільного, погоджувального та іншого управлінського характеру, направлених на формування та зміну цільового призначення земельної ділянки, суд фактично даним забезпеченням позову позбавить Ужгородську міську раду здійснювати свої функції, які надані такій згідно Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування" при виконанні ним своїх обов`язків.

Суддя вважає, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №826/15718/16).

Вимога заборонити суб`єкту владних повноважень вчиняти певні дії в майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки порушене право (постанова Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-951цс16).

Крім того, суд вважає відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_1 , та ФОП ОСОБА_2 , як розробнику проекту землеустрою відведення земельної ділянки, проводити будь які дії, щодо внесення відомостей щодо земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 до Державного земельного кадастру та присвоєння, наведеній ділянці кадастрового номеру, оскільки заявником не було наведено жодних обставин, які б свідчили про намір вказаних осіб або будь-яких інших осіб вчинити відповідні дії, які він просить заборонити. У суду відсутні доказі, які б свідчили про реалізацію можливими учасниками справи рішення щодо спірної земельної ділянки

Також заявником не надано доказів та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову, який він просить суд вжити, якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У зв`язку з наведеним, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, суддя дійшов висновку про її необґрунтованість, а тому не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Приватному підприємству "РБ-Трейд" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.Є. Гаврилко