Ухвала

від 23.11.2021 по справі 440/4548/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

23 листопада 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4548/20

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Канигіна Т.С., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСНАБ" про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №440/4548/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСНАБ" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

21.10.2021 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСНАБ" про встановлення судового контролю за виконанням рішення від 28.12.2020 у справі №440/4548/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСНАБ" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- зобов`язати Державну податкову службу (код ЄДРПОУ 43005393) подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №440/4548/20, яким було зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 01.07.2020; №1 від 08.05.2020; №3 від 27.04.2020; №4 від 28.04.2020; №5 від 29.04.2020 виписані та подані на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОСНАБ".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСНАБ" про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №440/4548/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСНАБ" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії до розгляду у порядку письмового провадження; витребувано від відповідача докази виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №440/4548/20.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 повторно витребувано від Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області докази виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №440/4548/20; надано строк для надання до суду вказаних документів до 16.11.2021.

19.11.2021 на адресу суду від Державної податкової служби України (далі - ДПС України) надійшли письмові пояснення на заяву про встановлення судового контролю. У поясненнях зазначено, що судові рішення з питань реєстрації або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які набрали законної сили, виконуються з дотриманням норм Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України та проводяться з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" (зі змінами), постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" (зі змінами), наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" (зі змінами), у зв`язку із чим механізм виконання судових рішень такої категорії потребує певного часу для його реалізації. Також зазначено відповідачем, що наразі вживаються невідкладні заходи, спрямовані на виконання судового рішення від 28.12.2020 у справі №440/4548/20 щодо здійснення реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСНАБ" в Єдиному реєстрі податкових накладних. За доводами ДПС України, встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може виключно під час прийняття рішення у справі.

З огляду на положення пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд процесуальних питань здійснено судом у порядку письмового провадження.

Розглянувши зазначену заяву та матеріали справи, суд зазначає таке.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №440/4548/20, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСНАБ" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправними та скасовані рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1775405/42178301 від 28.07.2020; №1567896/42178301 від 15.05.2020; №1607902/42178301, №1607911/42178301; №1607920/42178301 від 03.06.2020; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних подані на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОСНАБ" податкові накладні №1 від 01.07.2020; №1 від 08.05.2020; № 3 від 27.04.2020; № 4 від 28.04.2020; № 5 від 29.04.2020. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСНАБ" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 10510 (десять тисяч п`ятсот десять) грн.

На виконання цього судового рішення судом 06.05.2021 видано виконавчі листи.

21.10.2021 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСНАБ" про встановлення судового контролю за виконанням рішення від 28.12.2020 у справі №440/4548/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСНАБ" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Заява мотивована тим, що на виконання рішення суду від 28.12.2020 у справі №440/4548/21 Полтавським окружним адміністративним судом 06.05.2021 видано виконавчий лист. У подальшому відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції за даним виконавчим листом відкрито виконавче провадження №65651809. Однак, як зазначає представник позивача, на момент подання заяви, рішення суду так і не виконано. За доводами заявника, необхідність звернення до суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України зумовлена невиконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від у справі від 28.12.2020 у справі №440/4548/20.

Оцінюючи наявність підстав для встановлення судового контролю, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України визначено загальні та спеціальні способи судового контролю.

Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому статтями 287 та 382 Кодексу адміністративного судочинства України, а спеціальний - закріплений у статті 383 цього Кодексу.

Так, згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, від 20.07.2004 зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Таким чином, законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 800/320/17, який відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню судом першої інстанції.

Водночас, норми КАС України не містять обмеження щодо стадій процесу, на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених частиною першою статті 382 КАС України. Отже, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.

Аналогічна правова позиція узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі №206/3911/17.

У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 4.)

Таким чином, суд не погоджується з доводами відповідача, що суд може встановити судовий контроль за виконанням рішення суду лише під час прийняття рішення у справі.

Судом встановлено, що 03.06.2021 на підставі виконавчого листа, виданого 06.05.2021, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №65651809.

Суд зазначає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №440/4548/20 та станом на момент подання позивачем заяви про встановлення судового контролю не виконано ДПС України.

Відповідач стверджує, що ним вживаються невідкладні заходи, спрямовані на виконання судового рішення у справі №440/4548/20 щодо здійснення реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСНАБ" в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте не надає жодних доказів вжиття таких заходів, тобто вчинення дій з метою виконання судового рішення.

Крім того, суд звертає увагу, що наразі відповідач навіть орієнтовно не надає можливості визначити тривалість виконання судового рішення і чи буде такий час розумним та відповідати принципу юридичної визначеності.

Формальний підхід до виконання судового рішення, як-то ведення переписки між державними органами та/або іншими юридичними та/або фізичними особами, яка не забезпечує реальне виконання рішення суду, не можуть вважатися достатніми та вичерпними заходами для його повного та фактичного виконання.

З огляду на викладене, суд вважає, що тривале невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, є підставою для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. При цьому суд враховує, що оскільки положенням частини першої статті 382 КАС України надано суду право власного розсуду щодо визначення тривалості встановленого строку для подання звіту суд вважає, що необхідним і достатнім буде встановлення відповідачу строку для подання звіту протягом тридцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСНАБ" про встановлення судового контролю у справі №440/4548/20 задовольнити.

Зобов`язати Державну податкову службу України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 43005393) протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №440/4548/20.

Попередити Державну податкову службу України, що у разі неподання звіту суд розгляне питання про накладення штрафу (у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, у порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Cуддя Т.С. Канигіна