Рішення

від 24.11.2021 по справі 600/3097/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/3097/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства Крок до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Мале приватне підприємство Крок звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення регіональної комісії Головного управління ДПС у Чернівецькій області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2494655/25077185 від 24 березня 2021 року; №2519726/25077185 від 31 березня 2021 року; №2491329/25077185 від 23 березня 2021 року; №2494654/25077185 від 24 березня 2021 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних: №1 від 06 жовтня 2020 року; №12 від 04 грудня 2020 року; №14 від 09 листопада 2020 року; №9 від 09 жовтня 2020 року.

В обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень позивач посилався на те, що перед їх прийняттям контролюючим органом було порушено порядок зупинення реєстрації спірних податкових накладних. Зокрема, у відповідних квитанціях про зупинення не було вказано вичерпного переліку документів, які потрібно було надати позивачу для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Водночас, реальність господарських операцій з постачання товарів, стосовно яких і були виписані спірні податкові накладні, підтверджуються первинними документами, які надсилались на адресу контролюючого органу, зокрема, бухгалтерськими документами з фактів придбання, реалізації та наявності відповідних трудових ресурсів для здійснення господарських операцій.

Проте, надавши пояснення та копії документів на підтвердження реальності здійснених господарських операцій щодо надання послуг, постачання товару, зазначених у податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, комісією Головного управління ДПС у Чернівецькій області прийняті рішення про відмову в реєстрації спірних податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані рішення позивач вважає протиправними, оскільки такі не містять чітких підстав їх прийняття. При цьому, на його думку, відсутність певного документа чи ненадання його контролюючому органу не може бути підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, за умови, якщо інші документи підтверджують проведення господарської операції. Водночас, як наголосив позивач, ним були надані всі необхідні документи, достатні для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних.

Обґрунтовуючи вимогу про зобов`язання ДПС України зареєструвати спірні податкові накладні, позивач вказав, що задоволення такої призведене до ефективного захисту та поновлення його порушених прав.

Ухвалою суду від 18 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Відповідачі - Головне управління ДПС у Чернівецькій області та Державна податкова служба України заперечували проти позову. У поданому до суду відзиві зазначено, що до повідомлень та письмових пояснень позивачем не надано первинних документів щодо походження товару (договори з постачальниками, видаткові накладні, відомості щодо транспортування товару та його оплату), а також первинних розрахункових документів (платіжні доручення, виписки банку), наявність та обов`язковість виписки яких передбачена договірними умовами між сторонами згідно Договору-заявки №03/12/20. Зазначені обставини унеможливили підтвердження реальності проведених господарських операцій між позивачем та контрагентами-покупцями відповідно до податкових накладних, реєстрацію яких зупинено. Разом з тим, надання позивачем до повідомлення первинних документів не підтверджує і не розкриває внутрішню сторону господарської операції, яка відбулась між його позивачем та його контрагентом. Таким чином, оскільки позивачем не надано всіх необхідних документів для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, а відомості, які містяться у наданих документах, суперечать, відмова в реєстрації податкових накладних відбулась по фактичним даним, то рішення регіональної комісії прийняті у відповідності до порядку, встановленого законом. Враховуючи наведене, підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою суду від 13 вересня 2021 року у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Чернівецькій області про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Мале приватне підприємство Крок (МПП Крок ), керівником якого є Шелудько Григорій Володимирович. зареєстроване як юридична особа з 19 травня 1998 року із здійсненням видів діяльності за кодами КВЕД: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний); 30.11 Будування суден і плавучих конструкцій; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 16.24 Виробництво дерев`яної тари; 22.11 Виробництво гумових шин, покришок і камер; відновлення протектора гумових шин і покришок; 22.22 Виробництво тари з пластмас; 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; 23.69 Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 25.12 Виробництво металевих дверей і вікон; 25.21 Виробництво радіаторів і котлів центрального опалення; 25.29 Виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів; 43.91 Покрівельні роботи; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 41.10 Організація будівництва будівель; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

З 20 травня 1998 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області як платник податків.

З 19 червня 1998 року позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з реєстру платників податку на додану вартість №1524504500010 від 08 грудня 2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Граніт 01 вересня 2020 року укладено договір поставки №28, згідно з умовами якого позивач зобов`язався поставити Покупцю будматеріали в асортименті.

Позивач здійснив поставку будматеріалів згідно із видатковою накладною №1335 від 06 жовтня 2020 року на суму 20408,53 грн з ПДВ. Вказані у видатковій накладній товари МПП Крок придбало у ТОВ КТ УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 37682336) згідно з видатковою накладною №ТЧ-ХМ0000769 від 02 липня 2019 року та товарно-транспортною накладною №ХМ0000769 від 02 липня 2019 року.

На виконання договору-заявки №03/12/20 від 03 грудня 2020 року між МПП Крок та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 МПП Крок здійснено перевезення вантажу (вапнякове борошно в біг бегах) автотранспортом згідно із актом приймання-здавання виконаних робіт №1486 від 04 грудня 2020 року на загальну суму 7000,00 грн з ПДВ. Вказане в акті приймання-здавання виконаних робіт №1486 від 04 грудня 2020 року перевезення також підтверджується товарно-транспортною накладною №2020/12/03 від 03 грудня 2020 року та актом звірки взаємний розрахунків від 31 березня 2021 року.

На виконання договору поставки №027 від 01 вересня 2020 року між МПП Крок та приватним підприємством Мітакс позивачем здійснено поставку будматеріалів згідно з видатковою накладною №1410 від 16 листопада 2020 року на загальну суму 57295,20 грн з ПДВ. Вказані у видатковій накладній товари позивач придбав у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 згідно з договором поставки №ОВ-24 від 16 січня 2020 року, видатковою накладною №КС-20108 від 16 листопада 2020 року та товарно-транспортною накладною №РКС-20108 від 16 листопада 2020 року.

Також на виконання договору поставки №29 від 01 вересня 2020 року між МПП Крок та Товариством з обмеженою відповідальністю СПЕЦПІДЗЕМІНЖБУД МПП Крок здійснено поставку будматеріалів згідно з видатковою накладною №1347 від 09 жовтня 2020 року на загальну суму 14366,20 грн з ПДВ. Вказані у видатковій накладній №1347 від 09 жовтня 2020 року товари МПП Крок придбало у ТОВ КТ УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 37682336) згідно із договором поставки №МХ0001368/1 від 18 травня 2017 року, видатковою накладною №ТЧ-ХМ0000166 від 20 лютого 2018 року та товарно-транспортною накладною №ХМ0000166 від 20 лютого 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за результатами здійснених господарських операцій сформовано та направлено до ДПС України податкові накладні для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних:

- №1 від 06 жовтня 2020 року за товар на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 20408,53 грн, в т.ч. сума податку на додану вартість - 3401,42 грн. Всього обсяги постачання за основною ставкою - 17007,11 грн;

- №12 від 04 грудня 2020 року за товар на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 7000,00 грн, в т.ч. сума податку на додану вартість - 1166,67 грн. Всього обсяги постачання за основною ставкою - 5833,33 грн;

- №14 від 09 листопада 2020 року за товар на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 57295,20 грн, в т.ч. сума податку на додану вартість - 9549,20 грн. Всього обсяги постачання за основною ставкою - 47746,00 грн;

- №9 від 09 жовтня 2020 року за товар на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 14366,20 грн, в т.ч. сума податку на додану вартість - 2394,37 грн. Всього обсяги постачання за основною ставкою - 11971,83 грн.

За результатами перевірок зазначених вказаних вище податкових накладних податковим органом сформовано квитанції, у яких зазначено, що податкові накладні, прийнято, однак їх реєстрацію зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

У вказаних квитанціях зазначено наступне: "Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подавались до контролюючого органу повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено: від 23 березня 2021 року №2 по податковій накладній №1 від 06 жовтня 2020 року, від 30 березня 2021 року №1 по податковій накладній №12 від 04 грудня 2020 року; від 22 березня 2021 року №3 по податковій накладній №14 від 09 листопада 2020 року; від 23 березня 2021 року №1 по податковій накладній №9 від 09 жовтня 2020 року.

До вказаних повідомлень позивачем на підтвердження реальності проведених господарських операцій з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Граніт , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , приватним підприємством Мітакс та Товариством з обмеженою відповідальністю СПЕЦПІДЗЕМІНЖБУД також були надані такі документи: договір поставки №28 від 01 вересня 2020 року, видаткову накладну №1335 від 06 жовтня 2020 року, №ТЧ-ХМ0000769 від 02 липня 2019 року та товарно-транспортну накладну №ХМ0000769 від 02 липня 2019 року; договір-заявка перевезення вантажу автотранспортом №03/12/20 від 03 грудня 2020 року, акт приймання-здавання виконаних робіт №1486 від 04 грудня 2020 року, товарно-транспортна накладна №2020/12/03 від 03 грудня 2020 року, акт звірки взаємних розрахунків від 31 березня 2021 року, договір поставки №027 від 01 вересня 2020 року та №ОВ-24 від 16 січня 2020 року, видаткові накладні №1410 від 16 листопада 2020 року, №КС-20108 від 16 листопада 2020 року, товарно-транспортна накладна №РКС-20108 від 16 листопада 2020 року, договір поставки №29 від 01 вересня 2020 року, №МХ0001368/1 від 18 травня 2017 року, видаткові накладні №1347 від 09 жовтня 2020 року, №ТЧ-ХМ0000166 від 20 лютого 2018 року, товарно-транспортна накладна №ХМ0000166 від 20 лютого 2018 року.

Проте комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрації податкових накладних прийнято рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- від 24 березня 2021 року №2494655/25077185 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 06 жовтня 2020 року;

- від 31 березня 2021 року №2519726/25077185 про відмову в реєстрації податкової накладної №12 від 04 грудня 2020 року;

- від 23 березня 2021 року №2491329/25077185 про відмову в реєстрації податкової накладної №14 від 09 листопада 2020 року;

- від 24 березня 2021 року №2494654/25077185 про відмову в реєстрації податкової накладної №9 від 09 жовтня 2020 року.

Підставами прийняття рішень від 24 березня 2021 року №2494655/25077185, від 23 березня 2021 року №2491329/25077185 та від 24 березня 2021 року №2494654/25077185 зазначено - ненадання платником податку копій документів: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити). Додаткова інформація - не надано первинні документи щодо походження товару (відсутні відомості щодо походження товару).

Підставою прийняття рішення від 31 березня 2021 року №2519726/25077185 зазначено - ненадання платником податку копій документів: розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Додаткова інформація - не надано первинні розрахункові документи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подавалися скарги до ДПС України на зазначені вище рішення, за результатами розгляду яких прийняті рішення про залишення скарг без задоволення, а рішень комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін. Підстава: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси.

За таких обставин, не погоджуючись із рішеннями суб`єкта владних повноважень про відмову в реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За правилами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як зазначено у пункті 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" №1246 від 29 грудня 2010 року, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №204 (далі - Порядок №1246 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165 (набула чинності з 01 лютого 2020 року), якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з вимогами пункту 4 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165) у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

При цьому під ризиком порушення норм податкового законодавства розуміється ймовірність складання та надання податкової накладної / розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а"/"б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а"/"б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній / розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку.

У відповідності до пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктом 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Таким чином, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є відповідність: 1) платника податку критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування критеріям ризиковості здійснення операції.

Пунктом 10 Порядку №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2)критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку № 1165).

Згідно наявних у цій справі матеріалів судом встановлено, що зупинення реєстрації податкових накладних відбулось на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

У зв`язку з цим варто зазначити, що на момент формування квитанції, якою зупинено реєстрацію податкової накладної, такі Критерії визначені додатком 3 до Порядку №1165.

Так, пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій визначено: Відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Водночас пункт 11 Порядку №1165 передбачає зазначення у квитанції пропозиції щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації

Аналізуючи зазначене, суд приходить до висновку, що підставою для відмови в реєстрації податкової накладної є наявність об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку. Тобто, господарська операція має бути реальною, впливати на активи підприємства та породжувати податкові зобов`язання.

Водночас податкове законодавство України, чинне на час формування у цій справі квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних, містило вимоги до змісту квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, які є конкретними та не можуть носити абстрактний характер.

Однак з матеріалів справи убачається, що при зупиненні реєстрації податкових накладних у квитанціях не зазначено конкретні критерії ризиковості платника податку, на підставі яких зупинено реєстрацію податкових накладних в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, а також відсутній конкретний перелік необхідних документів, що має бути наданий платником для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Між тим, наявні лише посилання на п.201.16. ст. 201 ПК України, що унеможливлює встановити, конкретно яким критеріям ризиковості, переліченим в зазначеному вище пункті 1 Критеріїв ризиковості платника податку, відповідає позивач.

Вказане свідчить про невідповідність сформованих податковим органом квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних вимогам пункту 11 Порядку №1165.

Про відсутність обґрунтованих підстав для зупинення спірних податкових накладних та про не зазначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів, що має бути наданий платником для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, наголошувалось позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Однак, усупереч визначеному частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку суб`єкта владних повноважень доводити правомірність оскаржуваних дій (рішень) відповідачами не спростовані указані вище доводи позивача та не доведено обґрунтованість зупинення реєстрації зазначених вище податкових накладних, що в подальшому призвело прийняттю оскаржуваних рішень про відмову в їх реєстрації.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що законних та обґрунтованих підстав для зупинення реєстрації названих податкових накладних у контролюючого органу не було.

За таких обставин, прийняті відповідачем - Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області після незаконних та необґрунтованих рішень про зупинення реєстрації податкових накладних оскаржувані рішення про відмову в реєстрації цих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є незаконними, а тому підлягають скасуванню.

Поряд з цим судом встановлено, що після отримання рішень про зупинення реєстрації податкових накладних позивачем були направлені контролюючому органу матеріали на підтвердження вчинення господарських операцій зі своїм контрагентами, про що зазначено вище.

Між тим, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області були прийняті оскаржувані позивачем рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №2494655/25077185 від 24 березня 2021 року; №2519726/25077185 від 31 березня 2021 року; №2491329/25077185 від 23 березня 2021 року; №2494654/25077185 від 24 березня 2021 року.

Як вбачається із рішень №2494655/25077185 від 24 березня 2021 року; №2491329/25077185 від 23 березня 2021 року; №2494654/25077185 від 24 березня 2021 року, підставами для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено, зокрема договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити) .

Водночас варто зазначити, що оскаржувані позивачем рішення регіональної комісії по своїй правовій природі є актами індивідуальної дії.

Так, згідно пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення не відповідають критеріям чіткості й зрозумілості акту індивідуальної дії та породжують їх неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

У названих рішеннях не зазначено, яких саме документів не надано, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

З оскаржуваних рішень убачається, що вони не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для їх прийняття, а лише містять загальні фрази про те, що причиною їх прийняття є ненадання платником податку копій документів: 1) договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; 2) первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

При цьому стосовно ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних , то суд звертає увагу, що в приписах до вказаних пунктів у дужках, зазначено про те, що документи, які не надано платником, необхідно підкреслити.

Між тим, оскаржувані рішення контролюючого органу №2494655/25077185 від 24 березня 2021 року; №2491329/25077185 від 23 березня 2021 року; №2494654/25077185 від 24 березня 2021 року не містять жодних підкреслень.

Зазначене свідчить про не надання комісією належної оцінки вирішенню питання, які ж саме документи позивачем-платником податку не було подано, і яким чином це унеможливило реєстрацію спірних податкових накладних.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18.

У ході судового розгляду справи позивачем на підставі наданих копій письмових доказів між ним та його контрагентами доведено продаж їм товарів з проведенням відповідних оплат на користь позивача.

При цьому, відповідачами, згідно змісту поданого відзиву, не заперечувався факт продажу позивачем товарів його контрагентам та, відповідно, сплату останніми коштів за придбаний товар.

Стосовно посилань у відзиві та оскаржуваних рішеннях №2494655/25077185 від 24 березня 2021 року; №2491329/25077185 від 23 березня 2021 року; №2494654/25077185 від 24 березня 2021 року про ненадання первинних документів щодо походження товару (відсутність відомостей щодо походження товару), то такі суд оцінює критично, оскільки, як свідчать матеріали справи, джерело походження товарів, які були реалізовані позивачем його контрагентам ТОВ Інвестиційно-будівельна компанія Граніт , ПП Мітакс , ТОВ СПЕЦПІДЗЕМІНЖБУД , підтверджуються видатковими та товарно-транспортними накладними, які були виписані в ході придбання позивачем товарів у ТОВ КТ УКРАЇНА та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

Разом з цим, відповідачами ні в оскаржуваних рішеннях, ні у відзиві не спростовано доводів позивача та наданих на їх підтвердження доказів щодо здійснених господарських операцій з придбання ним товарів саме у контрагентів ТОВ КТ УКРАЇНА та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , які в подальшому були реалізовані ТОВ Інвестиційно-будівельна компанія Граніт , ПП Мітакс , ТОВ СПЕЦПІДЗЕМІНЖБУД , за результатами здійснення господарських операцій з якими й були створені спірні податкові накладні і подані на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо тверджень відповідачів в оскаржуваному рішенні від 31 березня 2021 року №2519726/25077185 про те, що позивачем не надано розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків (первинних розрахункових документів), то такі суд вважає безпідставними, оскільки здійснення господарської операції з перевезення вантажу та оплати за її виконання на підставі договору-заявки на перевезення вантажу автотранспортом №03/12/20 від 03 грудня 2020 року підтверджується відповідним актом приймання-здавання виконаних робіт, в якому вказано про відсутність у замовника (контрагента) претензій до якості робіт, виконаних перевізником (позивачем), товарно-транспортною накладною та актом звірки взаємних розрахунків.

У ході судового розгляду справи позивачем на підставі наданих названих вище письмових доказів доведено факт надання позивачем послуг з перевезення товару ФОП ОСОБА_1 та здійснення останнім оплати за ці послуги.

Поряд з цим суд також звертає увагу, що поданий представником відповідачів відзив на позов не містить обґрунтованих доводів та спростувань відносно наданих позивачем тверджень та доказів щодо саме реальності господарської операції з контрагентом ФОП ОСОБА_1 . Обґрунтованих доводів щодо нереальності досліджуваної господарської операції на підставі аналізу наданих позивачем первинних документів відзив відповідачів не містить, а його позиція щодо не надання позивачем розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків як підстава прийняття оскаржуваних рішень є необґрунтованою та безпідставною.

Суд вважає, що позивачем доведені факти проведення господарських операцій з указаними вище контрагентами та отримання ним коштів за надані послуги з продажу (перевезення) товару.

Натомість, обґрунтованих доводів щодо нереальності господарських операцій з названими вище контрагентами на підставі аналізу наданих позивачем первинних документів відзив відповідачів не містить.

Як свідчать встановлені судом обставини, після зупинення реєстрації спірних податкових накладних позивачем направлялось податковому органу повідомлення разом з указаними вище документами. Проте суб`єктом владних повноважень не було надано їм належну оцінку.

Враховуючи усе вищевикладене, перевіряючи оскаржувані рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області на відповідність їх критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що вони прийняті не на підставі закону та є необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Отже, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 19, пункту 20 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому що втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Обрана ж форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів. В даному випадку задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність у Комісії ГУ ДПС правових підстав для відмови у реєстрації спірних податкових накладних шляхом прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача та гарантією того, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, будуть відновлені, є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні у день подання їх на реєстрацію.

Таким чином, позовна вимога зобов`язального характеру також підлягає задоволенню.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність письмових та електронних доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позову, а відповідачі як суб`єкти владних повноважень не довели правомірність оскаржуваних рішень. Відтак, позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У позовній заяві позивач просить суд стягнути на його користь судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання даного позову було сплачено судовий збір за чотири позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 9080,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №732 від 29 липня 2021 року.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача - Головного управління ДПС у Чернівецькій області, який прийняв оскаржувані рішення, на користь позивача судових витрат у виді судового збору в розмірі 9080 грн 00 коп.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, за надання якої, як стверджує позивач, ним було сплачено 12485,00 грн, то суд звертає увагу на те, що відповідно до частин першої-п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною другою статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність визначено, що ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

У зв`язку із наведеним суд звертає увагу на норми Кодексу адміністративного судочинства України, якими визначено, зокрема, порядок підтвердження повноважень адвоката в адміністративному судочинстві.

Так, згідно із частиною першою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно із частиною четвертою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Однак, усупереч наведеним положенням, в матеріалах справи відсутній визначений частиною четвертою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України документ (ордер або довіреність) на підтвердження повноважень адвоката Батракова М.Ю. здійснювати представництво інтересів Малого приватного підприємства Крок .

Стосовно доданого до позову договору про надання правової допомоги від 22 червня 2021 року №22/06-01, пунктом 1.2 якого Клієнт (Мале приватне підприємство Крок ) надав право Адвокату (Батракову Ю.М.) на представництво його інтересів, зокрема, у судах усіх інстанцій, суд зазначає, що згідно приписів частини четвертої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України такий не є документом, який надає адвокату Батракову Ю.М. право представляти інтереси Малого приватного підприємства Крок в суді.

Вказане, враховуючи також і те, що позовна заява в даній справі підписана безпосередньо керівником Малого приватного підприємства Крок Шелудько Г.В., а не особою, яка, згідно тверджень у позові, надавала позивачу правову допомогу у цій справі, дає підстави для висновку про відсутність правових підстав для розподілу судових витрат у виді витрат на правничу допомогу.

Приходячи до такого висновку, судом також враховано і те, що всупереч вимогам частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України до матеріалів позову не було надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом саме у цій адміністративній справі.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Малого приватного підприємства Крок до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №2494655/25077185 від 24 березня 2021 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №2519726/25077185 від 31 березня 2021 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №2491329/25077185 від 23 березня 2021 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №2494654/25077185 від 24 березня 2021 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 06 жовтня 2020 року; №12 від 04 грудня 2020 року; №14 від 09 листопада 2020 року; №9 від 09 жовтня 2020 року днем подання їх на реєстрацію.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь Малого приватного підприємства Крок судовий збір у розмірі 9080,00 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 листопада 2021 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - Мале приватне підприємство Крок (Чернівецька область, місто Новодністровськ, Мікрорайон Індустріальний , будинок 37, код ЄДРПОУ 25077185), відповідачі - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ 43143196), Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393).

Суддя О.П. Лелюк