Постанова

від 16.11.2021 по справі 329/449/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 329/449/21 Суддя І інстанції - Максименко Л.Я.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі за заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - СТОВ ТОКМАЧАНИ про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом, в якому просили:

- зобов`язати Чернігівську селищну раду Бердянського району Запорізької області прийняти рішення щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер 2325555100:06:004:0027) в натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю) колишнього КСП БІЛЬШОВИК за рахунок земель, що підлягали паюванню на території Чернігівської селищної ради;

- зобов`язати Чернігівську селищну раду Бердянського району Запорізької області прийняти рішення щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер 2325555100:06:004:0027) в натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю) колишнього КСП БІЛЬШОВИК за рахунок земель, що підлягали паюванню на території Чернігівської селищної ради;

- зобов`язати Чернігівську селищну раду Бердянського району Запорізької області прийняти рішення щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер 2325555100:06:004:0028) в натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю) колишнього КСП БІЛЬШОВИК за рахунок земель, що підлягали паюванню на території Чернігівської селищної ради;

- зобов`язати Чернігівську селищну раду Бердянського району Запорізької області прийняти рішення щодо виділення ОСОБА_2 земельної ділянки (кадастровий номер 2325555100:06:004:0025) в натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю) колишнього КСП БІЛЬШОВИК за рахунок земель, що підлягали паюванню на території Чернігівської селищної ради;

- зобов`язати Чернігівську селищну раду Бердянського району Запорізької області прийняти рішення щодо виділення ОСОБА_3 земельної ділянки (кадастровий номер 2325555100:06:004:0021) в натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю) колишнього КСП БІЛЬШОВИК за рахунок земель, що підлягали паюванню на території Чернігівської селищної ради;

- зобов`язати Чернігівську селищну раду Бердянського району Запорізької області прийняти рішення щодо виділення ОСОБА_5 земельної ділянки (кадастровий номер 2325555100:06:004:0022) в натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю) колишнього КСП БІЛЬШОВИК за рахунок земель, що підлягали паюванню на території Чернігівської селищної ради;

- зобов`язати Чернігівську селищну раду Бердянського району Запорізької області прийняти рішення щодо виділення ОСОБА_4 земельної ділянки (кадастровий номер 2325555100:06:004:0023) в натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю) колишнього КСП БІЛЬШОВИК за рахунок земель, що підлягали паюванню на території Чернігівської селищної ради.

23 липня 2021 року позивачі звернулись із заявою про забезпечення позову, в якій просили:

- заборонити до закінчення розгляду справи по суті відповідачу приймати рішення щодо передачі у власність земельних ділянок за наступними кадастровими номерами 2325555100:06:004:0027, 2325555100:06:004:0028, 2325555100:06:004:0025, 2325555100:06:004:0021, 2325555100:06:004:0022, 2325555100:06:004:0023;

- заборонити до закінчення розгляду справи по суті державним реєстраторам реєстру речових прав, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні ді в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок за наступними кадастровими номерами: 2325555100:06:004:0027, 2325555100:06:004:0028, 2325555100:06:004:0025, 2325555100:06:004:0021, 2325555100:06:004:0022, 2325555100:06:004:0023.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять її скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою повністю задовольнити заяву про забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може, бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Саме таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 року у справі № 826/10936/18.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.

Метою його запровадження та гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за умови існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав (або однієї з них), з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

З цього випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для такого забезпечення позову.

При цьому, аналізу положень п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України надає підстави для висновку, що особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову повинна довести, яким чином оскаржуваним нормативно-правовим актом порушуються її права, тобто вказати на безпосередні, конкретні права, які мають бути реальними та індивідуально вираженими.

При цьому, посилання особи на можливе порушення її прав в майбутньому, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову за викладених позивачем доводів та обставин цієї справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 826/14303/18.

Так, предметом спору у даній справі є:

- зобов`язання Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області прийняти рішення щодо виділення позивачам земельних ділянок в натурі (на місцевості) як власникам земельної частки (паю) колишнього КСП БІЛЬШОВИК за рахунок земель, що підлягали паюванню на території Чернігівської селищної ради.

Враховуючи зміст позовних вимог, та підстави звернення позивачів до суду з адміністративним позовом, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заявлений спосіб забезпечення адміністративного позову не відповідає критеріям забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та може призвести до порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, заборона відповідачу приймати рішення щодо передачі у власність земельних ділянок за наступними кадастровими номерами 2325555100:06:004:0027, 2325555100:06:004:0028, 2325555100:06:004:0025, 2325555100:06:004:0021, 2325555100:06:004:0022, 2325555100:06:004:0023 без відповідного рішення суду матиме наслідком втручання в його дискреційні повноваження та покладення на нього надмірного тягаря, у вигляді обмежень, не пов`язаних з рішенням суду.

При цьому, заборона до закінчення розгляду справи по суті державним реєстраторам реєстру речових прав, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо названих земельних ділянок на даному етапі призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу і до яких не заявлено позовних вимог.

Окрім цього, позивачами не було зазначено обставин, з посиланням на відповідні доказі, з яких можливо дійти висновку, що без застосування заходів забезпечення позов до винесення рішення по суті позовних вимог відповідачем може бути вчинено дії, які призведуть до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції діяв в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано відмовив у вжитті заходів забезпечення позову, а тому, в межах даної справи, передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 312, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 16 листопада 2021 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Мельник