Постанова

від 23.11.2021 по справі 420/14419/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2021 р. Категорія 109010000м.ОдесаСправа № 420/14419/21 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюка Г.В.

суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року по справі за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю СТ Кепітал про визнання протиправним та скасування рішення, припинення права на виконання будівельних робіт, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії дозволу на виконання робіт, виданого Управлінням ДАБК ОМР 11.02.10 за № ОД 112190422174 та заборони ТОВ СТ Кепітал та будь-яким іншим юридичним особам або фізичним особам здійснювати будь-які роботи в м. Одесі по вул. Рєпіна, 1-Б, до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року в задоволенні заяви заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України про забезпечення його позову до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю СТ Кепітал про визнання протиправним та скасування рішення, припинення права на виконання будівельних робіт відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що у разі задоволення позову прокурора та припинення права ТОВ СК КЕПІТАЛ на виконання будівельних робіт в місті Одесі по вул. Рєпіна, 1-Б будуть суттєво порушені інтереси осіб, які придбали чи можуть придбати квартири у вказаному будинку та яким в тому числі державою гарантовано дотримання вимог містобудівного законодавства усіма суб`єктами права, що викличе значний суспільний резонанс.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Інститут забезпечення позову регламентовано статтями 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також вид та способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

За правилами статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1, 2 статті 151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено шляхом:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів необхідних для створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Зазначені в статті 150 КАС України підстави забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ , при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу .

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/5233/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.

Разом з цим, відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У справі Беєлер проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім цього, у рішенні від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Враховуючи наведене, інститут забезпечення адміністративного позову стосується вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Позивач свою заяву про забезпечення позову, обґрунтовує тим, що проектна документація, подана ТОВ СТ Кепітал для отримання спірного дозволу, не відповідає вихідним даним на проектування, містобудівній документації на місцевому рівні та державним будівельним нормам, а відтак не може вважатися розробленою та затвердженою у встановленому законом порядку. З мережі Інтернет встановлено, що змовником будівництва проводиться продаж квартир у спірному багатоквартирному будинку, в т.ч. на поверхах, які за своєю висотою не можуть бути збудовані в зоні забудови будинків садибного типу Ж-1. У разі задоволення позову будуть порушені інтереси невизначеного кола осіб, які придбали квартири у вказаному будинку та яким державою гарантовано дотримання вимог містобудівного законодавства усіма суб`єктами, що викличе значний суспільний резонанс.

Колегія суддів зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе, виключно, за наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Дослідивши подану позивачем заяву про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів звертає увагу на те, що всупереч вимогам ст. ст. 73, 74 КАС України позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів, для підтвердження обґрунтованості поданої нею заяви.

Позивачем не обґрунтовано того, що продовження будівельних робіт на об`єкті будівництва призведе до неможливості виконання робіт по знесенню такого об`єкту станом на момент винесення рішення, у разі задоволення позовних вимог.

Крім того, вимоги позивача направлені на позбавлення права ТОВ "СТ Кепітал" на будівництво, що, в будь-якому випадку, незалежно від етапу будівництва (зокрема, кількості поверхів будівлі), не призведе до збільшення витрат позивача чи будь-якого іншої особи, пов`язаних із виконанням рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Водночас, в іншому випадку, заборона здійснення підготовчих та/або будівельних робіт ТОВ "СТ Кепітал", основним видом економічної діяльності якого є організація будівництва будівель, у разі відмови у задоволенні позовних вимог, може призвести до зупинення господарської діяльності товариства та завдання збитків, що не відповідає критерію збалансованості інтересів сторін. При цьому заявлене забезпечення позову жодним чином не гарантує відповідачу відшкодування збитків, завданих зупиненням проведення будівельних робіт.

До того ж, забезпечення позову в такий спосіб, на який вказує позивач, з підстав на які вона посилається, фактично є вирішенням спору по суті заявлених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №826/9263/17.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 дійшла до подібного висновку, зазначаючи, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

В питанні вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному:

"Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі".

Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

Колегія суддів зазначає, що вказані апелянтом наявні ознаки протиправності оскаржуваного рішення є передчасними, та не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог.

Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховним Судом від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 26.03.2020 року у справі № 340/2179/19, від 26 березня 2020 року у справі № 340/2179/19, від 07.05.2020 року у справі № 640/6315/19.

З огляду на зазначені обставини та вказані правові норми, суд апеляційної інстанції зазначає, що з поданої до суду заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не вбачається правових підстав для її задоволення.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури, - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року по справі № 420/14419/21, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

суддя-доповідач Семенюк Г.В. судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.