Постанова

від 24.11.2021 по справі 160/12264/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа №160/12264/19

адміністративне провадження № К/9901/9998/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О. О.,

суддів: Дашутіна І. В., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лан до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Ясенової Т. І., суддів: Головко О. В., Суховарова А. В.),

УСТАНОВИВ:

Рух справи

1. У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Лан звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 серпня 2019 року:

- № 0024061417, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 522 675 грн;

- № 0024021417, яким застосовано штраф в розмір 50% за платежем податок на додану вартість у розмірі 499 373 грн;

- № 0024011417, яким установлено порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 86 291 грн.

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2019 року № 0024061417 у частині нарахування ПДВ на загальну суму 1501139,25 грн, з них за основним платежем на суму 1201113 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 300278,25 грн, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15 серпня 2019 року № 0024021417, № 0024011417, прийняті Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині сплати судового збору.

5. Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено.

6. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

7. 05 січня 2021 року відповідач повторно подав апеляційну скаргу.

7.1 До апеляційної скарги скаржником було додано платіжне доручення від 24 грудня 2020 року № 4547 про сплату судового збору в розмірі 28815 грн.

8. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 295 КАС України.

9. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

10. Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

11. Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

12. 20 травня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, у якому, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

13. Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

Висновки суду апеляційної інстанції

14. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що у встановлений строк недоліки апеляційної скарги скаржником не усунуто, поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження не наведено.

14.1 Апеляційний суд зауважив, що нормами КАС України визначено обов`язок скаржника подати документ про сплату судового збору одночасно з поданням апеляційної скарги до суду. У цій справі такий обов`язок скаржник мав би виконати під час звернення з первинною апеляційною скаргою, а саме 14 травня 2020 року, однак останнім це зроблено не було. Сплата судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі здійснена відповідачем лише 24 грудня 2020 року, про що свідчить надане ним платіжне доручення, тобто більш ніж через сім місяців з дня реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення.

14.2 Крім того, заявляючи клопотання про поновлення процесуального строку, скаржник не наводить будь-яких обґрунтувань неможливості подання повторної апеляційної скарги після її повернення судом, не надає доказів наявності об`єктивних причин, що перешкоджали цьому.

14.3 Також апеляційний суд визнав безпідставним посилання скаржника на те, що апеляційну скаргу було подано в межах річного строку з дня складення повного тексту рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

15. У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та, як наслідок, незаконність прийняття рішення про відмови у відкритті апеляційного провадження.

15.1 Скаржник зазначає, що неодноразово повідомляв суд апеляційної інстанції про неможливість здійснити сплату судового збору у відповідні проміжки часу та про вчинення Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області дій, направлених на забезпечення можливості здійснення такої сплати.

15.2 Також скаржник зауважує, що апеляційну скаргу було подано в межах процесуального строку, оскільки з дня складення повного тексту рішення суду першої інстанції не пройшов рік.

15.3 Крім того, у касаційній скарзі скаржник посилається на судову проктику Верховного Суду щодо оцінки мотивів для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Оцінка Верховного Суду

16. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

17. Частинами першою та другою статті 295 КАС України установлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

18. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

19. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).

20. Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

21. Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

22. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

23. Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29 січня 2016 року у справі Устименко проти України зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

24. При цьому, судом також ураховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Лелас проти Хорватії , відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

25. У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

26. Таким чином, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

27. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

28. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

29. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

30. Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

31. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

32. При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

33. Як убачається з матеріалів справи, первинну апеляційну скаргу відповідачу було повернуто ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року.

34. З повторною апеляційною скаргою скаржник звернувся лише 05 січня 2021 року, що свідчить про необґрунтоване зволікання з боку відповідача щодо чергового звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

35. Колегія суддів зазначає, що тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, установлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

36. Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

37. Та обставина, що податковий орган звернувся з первинною апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

38. Водночас повернення раніше поданої апеляційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду апеляційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

39. Верховний Суд зауважує, що доводи скаржника стосовно передбаченої процесуальним законом можливості подання апеляційної скарги упродовж річного строку, визначеного у частині другій статті 299 КАС України, засновані на помилковому розумінні цієї правової норми, оскільки предмет її регулювання не охоплює питання, пов`язані з визначенням часових меж, обчисленням і поновленням строку на апеляційне оскарження.

40. Крім того, посилання скаржника у касаційній скарзі на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження до уваги не приймається, оскільки висновки щодо строків звернення з апеляційними скаргами, які містяться у наведених скаржником рішеннях Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у конкретній справі.

41. Верховний Суд також уважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

42. Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що апеляційну скаргу у цій справі було подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, а тому апеляційний суд обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження. Доводи касаційної скарги зазначених висновків апеляційного суду не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

44. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

45. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

46. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

47. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко