Постанова

від 23.11.2021 по справі 420/6285/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року

м. Київ

справа №420/6285/20

адміністративне провадження № К/9901/19675/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М.,

за участю секретаря судового засідання: Грабовської Т.О.,

представника позивача Деменчук Д.А.,

представника відповідача Оришака С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу № 420/6285/20

за позовом ОСОБА_1

до Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради Одеської області в особі начальника управління Оришака Сергія Миколайовича,

треті особи - виконавчий комітет Южненської міської ради Одеської області, Южненське комунальне підприємство Муніципальна варта Южненської міської ради Одеської області,

про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради Одеської області в особі начальника управління Оришака Сергія Миколайовича

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради Одеської області в особі начальника управління Оришака Сергія Миколайовича (далі - Управління архітектури та містобудування Южненської МР, відповідач), треті особи: виконавчий комітет Южненської міської ради Одеської області (далі - виконком Южненської МР, третя особа 1), Южненське комунальне підприємство Муніципальна варта Южненської міської ради Одеської області (далі - КП Муніципальна варта , третя особа 2), в якій просила: визнати протиправним та скасувати рішення начальника Управління архітектури та містобудування Южненської МР Оришака Сергія Миколайовича про анулювання паспорту прив`язки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за № 25/21-02-11 від 9 липня 2018 року.

2. В обґрунтування позову вказано, що паспорт прив`язки тимчасової споруди (ТС) анульовано без наявності законодавчо визначеної підстави для такого анулювання. Зазначає, що встановлення тимчасової споруди здійснено відповідно до рішення ради Управління архітектури та містобудування Южненської МР від 11 лютого 2020 року, яким погоджено розміщення прокатного та рятувального пункту біля ТС № 32 за адресою: м. Южне, Одеська область, Приморський парк, та закріплено площу комерційного призначення 80 кв. м. Згідно відповіді начальника Управління архітектури та містобудування Южненської МР від 15 червня 2020 року ТС не потребує додаткового дозволу, оскільки оформлена на ОСОБА_1 згідно паспорта прив`язки. Крім того, під час розгляду питання щодо прийняття рішення про анулювання паспорта прив`язки ТС ОСОБА_1 не була присутня.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 фактично було самовільно встановлено ТС, чим недотриманого вимоги наданого паспорта прив`язки, що стало підставою для його подальшого анулювання на підставі Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21 жовтня 2011 року № 244 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1330/20068 (далі - Порядок № 244).

5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнати протиправними дії Управління архітектури та містобудування Южненської МР в особі начальника управління Оришака С.М. щодо анулювання паспорту прив`язки № 25/21-02-11 від 9 липня 2018 року, виданого ФОП ОСОБА_1 .

6. Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що жодного рішення щодо анулювання паспорту прив`язки групи ТС № 25/21-02-11 від 9 липня 2018 року, виданого ФОП ОСОБА_1 , відповідачем у встановлений нормами чинного законодавства спосіб прийнято не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Управління архітектури та містобудування Южненської МР звернулося із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Касаційну скаргу подано до суду 28 травня 2021 року.

9. Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 420/6285/20, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу Управління архітектури та містобудування Южненської МР.

10. Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2021 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28 вересня 2021 року, під час якого оголошено перерву до 2 листопада та до 23 листопада 2021 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 2, частини першої статті 10, частини першої статті 16, частини першої статті 18, статті 25, пунктів 24, 34, 44 частини першої статті 26, частини першої, десятої, одинадцятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , частини третьої статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , статей 2, 5, частини першої статті 10, пункту 1 частини першої статті 13, частини четвертої статті 20, частини першої статті 34 Закону України Про благоустрій населених пунктів, а також підпунктів 1.4, 2.1-2.4, 2.6-2.13, 2.15-2.23, 2.27, 2.30-2.33 Порядку № 244.

12. У касаційній скарзі скаржник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду у правовідносинах, які виникли у цій справі щодо обов`язковості прийняття уповноваженим органом рішення у разі анулювання паспорту прив`язки тимчасової споруди.

13. Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу Управління архітектури та містобудування Южненської МР не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 9 липня 2018 року начальник Управління архітектури та містобудування Южненської МР Оришак С.М. видав ФОП ОСОБА_1 паспорт прив`язки № 25/21-02-11 стаціонарних споруд для провадження підприємницької діяльності в Приморському парку м. Южного Одеської області № 32 згідно зі Схемою розміщення пересувних та стаціонарних тимчасових споруд в межах Приморського парку м. Южного Одеської області, затвердженою рішенням Южненської МР від 14 червня 2020 року № 534-VI, відповідно до якого надано дозвіл на розміщення дитячого розважального центру на воді (дві водних гірки та батут).

15. 31 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Управління архітектури та містобудування Южненської МР із заявою, в якій просила внести зміни в Комплексну схему розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності в межах Приморського парку: розміщення прокатного та рятувального пункту біля тимчасової споруди № 32.

16. 11 лютого 2020 року на засіданні архітектурно-містобудівної ради Управління архітектури та містобудування Южненської МР розглядалась заява ФОП ОСОБА_1 щодо внесення змін в Комплексну схему розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності в межах Приморського парку: розміщенням прокатного та рятувального пункту біля ТС № 32, за результатами обговорення якої було вирішено погодити розміщення прокатного та рятувального пункту біля ТС № 32.

17. 9 червня 2020 року ОСОБА_1 після розміщення ТС подало до Управління архітектури та містобудування Южненської МР заяву про виконання вимог паспорту прив`язки.

18. У відповідь на вказану заяву листом від 15 червня 2020 року Управління архітектури та містобудування Южненської МР повідомило ФОП ОСОБА_1 , що тимчасова споруда № НОМЕР_1 в Приморському парку міста Южного оформлена на ОСОБА_1 паспортом прив`язки ТС, в даному паспорті відсутня тимчасова прокатна та рятувальна база; внесення змін до комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в межах Приморського парку, що розглядалось на засіданні архітектурно-містобудівної ради 11 лютого 2020 року не було винесено на розгляд Южненської МР, оскільки на засіданні архітектурно-містобудівної ради було озвучено, що ФОП ОСОБА_2 не буде займатись пунктом прокату - 15 квітня 2020 року ФОП ОСОБА_2 подав листа щодо продовження використання прокатної бази; Управління архітектури та містобудування Южненської МР не може порушити пункт 7.8 Правил користування маломірними судами на водних об`єктах в Одеській області, затверджених рішенням сесії Одеської обласної ради від 26 серпня 2011 року № 214-VI - тому ініційоване питання щодо розміщення нової тимчасової прокатної бази не було винесено на розгляд Южненської МР.

19. У зв`язку із зазначеним, листом від 18 червня 2020 року Управління архітектури та містобудування Южненської МР повідомило ФОП ОСОБА_1 , що у зв`язку з самовільним встановленням ТС рятувального пункту на міському пляжі, паспорт прив`язки групи тимчасових стаціонарних споруд за № 25/21-02-11 від 9 липня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , анульовано.

20. Вказаним листом також було попереджено ФОП ОСОБА_1 про необхідність протягом семи днів демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду рятувального пункту, а також розміщені об`єкти дитячого розважального центру за адресою: АДРЕСА_1 .

21. 8 липня 2020 року КП Муніципальна варта отримало лист від Управління архітектури та містобудування Южненської МР щодо анулювання паспорту прив`язки групи тимчасових стаціонарних споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

22. КП Муніципальна варта надало ФОП ОСОБА_1 попередження про необхідність демонтувати рятувальний пункт та об`єкти дитячого розважального центру протягом семи днів з дня його отримання.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

24. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

25. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

26. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

27. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

28. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

29. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

31. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , виходив з того, що відповідачем по факту не приймалось рішення про анулювання паспорту прив`язки, оскільки не виносилось окремого рішення у формі наказу чи будь-якій іншій формі, а тому, виходячи з того, що паспорт прив`язки № 25/21-02-11 від 9 липня 2018 року є чинним, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо анулювання паспорту прив`язки у спосіб, що не встановлений Конституцією та законами України є протиправними, а саме - попередження позивача про необхідність протягом семи днів демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду рятувального пункту, а також розміщені об`єкти дитячого розважального центру, надання доручення КП Южтранс та КП Екосервіс вжити заходи щодо демонтажу групи тимчасових стаціонарних споруд за адресою: м. Южне, Одеська область, Приморський парк, 32.

32. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що такі висновки суду апеляційної інстанції є необґрунтованими, оскільки у положеннях статті 2, частини першої статті 10, частини першої статті 16, частини першої статті 18, статті 25, пунктів 24, 34, 44 частини першої статті 26, частини першої, десятої, одинадцятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , частини третьої статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , статей 2, 5, частини першої статті 10, пункту 1 частини першої статті 13, частини четвертої статті 20, частини першої статті 34 Закону України Про благоустрій населених пунктів, а також підпунктів 1.4, 2.1-2.4, 2.6-2.13, 2.15-2.23, 2.27, 2.30-2.33 Порядку № 244 не визначено вимоги до форми рішення, яким може бути анульовано паспорт прив`язки.

33. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

34. Згідно з частиною другою статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

35. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

36. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

37. Частиною першою статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

38. Згідно з частиною першою статті 18 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

39. Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

40. За змістом пунктів 24, 34, 44 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках.

41. Відповідно до частини першої статті 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

42. Згідно з частиною першою статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

43. Частинами шостою-восьмою цієї ж статті встановлено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

44. У разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради.

45. Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

46. Частиною десятою статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

47. Згідно з приписами частини одинадцятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації . Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України Про доступ до публічної інформації , крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

48. Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України Про доступ до публічної інформації проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

49. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що орган місцевого самоврядування, його посадові особи у межах наданих повноважень приймають нормативні або інші акти у формі рішень. У разі, якщо рішення приймає колегіальний орган - відповідна рада або виконавчий комітет ради, то таке рішення приймається на його засіданні більшістю голосів і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Рішення сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті, районної, обласної ради у межах його повноважень приймається у формі розпорядження. При цьому проекти рішень та рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України Про доступ до публічної інформації .

50. Частиною третьою статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України Про благоустрій населених пунктів .

51. Згідно зі статтею 2 Закону України Про благоустрій населених пунктів (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) благоустрій населених пунктів передбачає:1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів; 2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об`єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення; 3) створення умов для реалізації прав та виконання обов`язків суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів.

52. Відповідно до статті 5 Закону України Про благоустрій населених пунктів управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

53. Частиною першою статті 10 Закону України Про благоустрій населених пунктів передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

54. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 цього Закону до об`єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам`ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування.

55. Частиною четвертою статті 20 Закону України Про благоустрій населених пунктів встановлено, що рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

56. Відповідно до частини першої статті 34 Закону України Про благоустрій населених пунктів правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

57. Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, визначено Порядком № 244 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

58. Пунктом 1.4 Порядку № 244 визначено, що паспорт прив`язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території.

59. Згідно з пунктами 2.1-2.4 Порядку № 244 підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1). Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС. До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним. Відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви. У разі відсутності у складі відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради органу з питань містобудування та архітектури відповідність намірів щодо місця розташування ТС на території сільської, селищної, міської ради визначає орган з питань містобудування та архітектури відповідної районної державної адміністрації за територіальною належністю. У такому випадку строк розгляду заяви становить п`ятнадцять робочих днів.

60. Відповідно до пунктів 2.6-2.13 Порядку № 244 для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб`єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України Про благоустрій населених пунктів України ; технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж. Зазначені документи замовником отримуються самостійно.

60. Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви. Час, витрачений на підготовку та подачу до органу з питань містобудування та архітектури схеми розміщення ТС, ескізів фасадів ТС та отримання технічних умов щодо інженерного забезпечення (за наявності), схеми благоустрою прилеглої території, не входить в строк підготовки паспорта прив`язки ТС.

61. Для підготовки паспорта прив`язки ТС містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не надаються. Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку. Паспорт прив`язки включає: схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500, а також схему благоустрою прилеглої території; ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС); технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним. Паспорт прив`язки підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації. При оформлені паспорта прив`язки ТС забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, непередбачених законом та цим Порядком.

62. Відповідно до пунктів 2.15-2.23 Порядку № 244 паспорт прив`язки видається на безоплатній основі. Паспорт прив`язки підлягає реєстрації в журналі реєстрації паспортів прив`язки або електронному журналі органом, який його видав, з подальшим внесенням інформації про ТС до містобудівного кадастру.

63. Строк дії паспорта прив`язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень.

64. Продовження строку дії паспорта прив`язки здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. У разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж або з ініціативи суб`єкта господарювання, паспорт прив`язки може переоформлюватись на строк дії цього паспорта прив`язки або на новий строк.

65. Встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки. Відхилення від паспорта прив`язки ТС не допускається. Відновлення благоустрою замовником є обов`язковим.

Після розміщення ТС замовник подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив`язки.

66. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що оформлення паспорту прив`язки ТС здійснюється, зокрема, органом з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету міськради та підписується керівником цього органу. При цьому відповідність намірів розміщення тимчасової споруди визначається на підставі відповідності її місця розташування комплексній схемі розміщення ТС, якщо така схема розроблена.

67. Аналогічний висновок у подібних спірних правовідносинах зроблений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 травня 2019 року у справі № 823/687/18, від 17 вересня 2020 року у справі № 823/762/18.

68. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, 9 липня 2018 року начальником управління архітектури та містобудування Южненської міської ради на ім`я ФОП ОСОБА_1 видано паспорт прив`язки № 25/21-02-11 групи тимчасових стаціонарних споруд для провадження підприємницької діяльності в Приморському парку м. Южного Одеської області № 32 строком дії до 1 червня 2023 року. Під час видачі паспорту прив`язки начальником управління було перевірено, що наміри розміщення групи ТС відповідають Схемі розміщення пересувних та стаціонарних тимчасових споруд в межах Приморського парку м. Южного Одеської області, затвердженій рішенням Южненської міської ради від 14 травня 2012 року № 534-VІ.

69. Вказаний паспорт прив`язки слугував дозвільним документом на розміщення позивачем групи тимчасових споруд дитячого розважального центру на воді, до складу якого входять дві водні гірки та батут.

70. У подальшому ФОП ОСОБА_1 з наміром розмістити прокатний та рятувальний пункти звернулась до Управління архітектури та містобудування Южненської МР із заявою щодо внесення змін до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в межах Приморського парку з метою розміщення прокатного та рятувального пункту біля тимчасової споруди № 32.

71. За результатами обговорення на засіданні архітектурно-містобудівної ради було вирішено погодити розміщення прокатного та рятувального пункту біля тимчасової споруди № 32, але на розгляд Южненської МР зазначене рішення винесено не було, оскільки на засіданні ради ФОП ОСОБА_1 надані недостовірні дані щодо ще одного прокатного пункту, а саме те, що інший підприємець не буде здійснювати свою діяльність на пункті прокату.

72. Відповідно до пункту 78 Правил користування маломірними суднами на водних об`єктах в Одеській області, затверджених рішенням сесії Одеської обласної ради від 26 серпня 2011 року № 214-VI, прокатні пункти повинні бути розташовані на відстані не менше 500 метрів один від одного, про що ОСОБА_1 було повідомлено листом від 15 червня 2020 року № 287/21-01-18.

73. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що, прийнявши до уваги рішення ради управління архітектури та містобудування Южненської МР від 11 лютого 2020 року, яким було погоджено розміщення прокатного та рятувального пункту біля тимчасової споруди № 32 та закріплено площу комерційного використання 80 кв. м, ФОП ОСОБА_1 встановила тимчасову споруду рятувального пункту на міському пляжі поруч з тимчасовими спорудами дитячого розважального центру, на які вона мала дозвільний документ - паспорт прив`язки групи тимчасових споруд від 9 липня 2018 року № 25/21-02-11.

74. Однак, листом від 18 червня 2020 року Управління архітектури та містобудування Южненської МР повідомило ФОП ОСОБА_1 , що у зв`язку з самовільним встановленням ТС рятувального пункту на міському пляжі, паспорт прив`язки групи тимчасових стаціонарних споруд за № 25/21-02-11 від 9 липня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , анульовано.

75. Вказаним листом також було попереджено ФОП ОСОБА_1 про необхідність протягом семи днів демонтувати самовільно встановлену ТС рятувального пункту, а також розміщені об`єкти дитячого розважального центру за вказаною адресою.

76. Щодо наявності у відповідача повноважень здійснювати анулювання паспорта прив`язки у формі листа та щодо наявності підстав для такого анулювання колегія суддів зазначає наступне.

77. Згідно з пунктом 2.17 Порядку № 244 дія паспорта прив`язки ТС анулюється за таких умов:

недотримання вимог паспорта прив`язки при її встановленні;

невстановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки;

надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив`язки ТС.

78. Пунктами 3.30-3.33 Порядку № 244 передбачено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.

79. Розміщення ТС самовільно забороняється.

Власники (користувачі) ТС зобов`язані підтримувати належний експлуатаційний стан ТС та відповідного технологічного обладнання, що використовується разом з ТС.

80. У разі коли власник (користувач) має намір змінити її естетичний вигляд, він звертається до відповідного органу з питань містобудування та архітектури з письмовою заявою щодо внесення змін до паспорта прив`язки у частині ескізів фасадів. Орган з питань містобудування та архітектури розглядає нові ескізи фасадів ТС впродовж десяти робочих днів з дня подання такої заяви та за відсутності обґрунтованих заперечень керівник (заступник) органу з питань містобудування та архітектури візує нові ескізи фасадів ТС.

81. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що Порядок № 244 містить вичерпний перелік підстав для анулювання паспорту прив`язки. Крім того, законодавством України забороняється самовільне встановлення ТС, тобто встановлення ТС без наявності паспорта прив`язки, якщо строк дії паспорта прив`язки закінчився або всупереч його вимогам, зокрема щодо місця розташування ТС.

82. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі № 826/9030/17, від 10 липня 2019 року у справі № 826/6063/18, від 26 травня 2020 року у справі № 826/13792/16 та від 5 жовтня 2020 року у справі № 755/12736/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 826/17074/18.

83. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що відповідач у якості підстави для анулювання паспорту прив`язки вказав самовільне розміщення рятувального та прокатного пунктів, проте будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачем не дотримано вимог паспорта прив`язки № 25/21-02-11 від 9 липня 2018 року під час розміщення дитячого розважального центру на воді, відповідачем не надано.

84. Крім того, суд враховує, що будь-якої перевірки чи огляду території зі складанням відповідного акта, у якому було б зафіксовано недотримання при розміщені дитячого розважального центру на воді вимог паспорту прив`язки, Управлінням архітектури та містобудування Южненської МР не проводилось.

85. З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем наявності правової підстави для анулювання паспорту прив`язки групи ТС № 25/21-02-11 від 9 липня 2018 року. При цьому відповідачем не заперечується наявність паспорту прив`язки, виданого ФОП ОСОБА_1 на розміщення дитячого розважального центру на воді, та відсутність будь-яких зауважень до встановлення останнього.

86. Стосовно недотримання відповідачем форми прийняття рішення про анулювання паспорту прив`язки, колегія суддів зазначає наступне.

87. Законами України Про місцеве самоврядування в Україні , Про благоустрій населених пунктів , Про регулювання містобудівної діяльності та Порядком № 244 не визначено конкретної формі, у якій уповноважений орган приймає рішення про анулювання паспорту прив`язки ТС.

88. При цьому відповідно до пункту 44 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та пункту 2 частини першої статті 10 Закону України Про населених пунктів до повноважень сільських, селищних та міських рад у сфері благоустрою належить, зокрема, затвердження правил благоустрою відповідного населеного пункту.

У м. Южне Одеської області правила благоустрою не розроблені, так само не прийнято правила розміщення тимчасових споруд, у зв`язку з чим у цьому населеному пункті не визначена детальна процедура анулювання паспорту прив`язки.

89. Водночас, з огляду на загальні положення статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в України , враховуючи суб`єкта прийняття цього рішення та юридичне значення паспорту прив`язки розміщення ТС як дозвільного документа, колегія суддів зазначає, що рішення про анулювання паспорту прив`язки повинно прийматися у формі окремого документа на засіданні відповідного органу більшістю голосів за підписом селищного, сільського, міського голови. Таке рішення повинно бути опубліковане у встановленому законом порядку. Без дотримання зазначених вимог рішення про анулювання паспорту прив`язки не може вважатися таким, що відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

90. Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено доказами наявними у матеріалах справи, відповідач не приймав рішення у формі окремого документа щодо анулювання паспорту прив`язки групи ТС № 25/21-02-11 від 9 липня 2018 року, виданого ФОП ОСОБА_1 , про що у судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи зазначив начальник Управління архітектури та містобудування Южненської МР. Натомість про таке рішення було повідомлено позивача листом від 18 червня 2020 року № 296/21-01-18.

91. Також відповідач у справі під час апеляційного розгляду пояснив, що існує журнал, в який вносяться відповідні відомості стосовно прийнятих рішень про видачу та анулювання паспортів прив`язки ТС, виданих підприємцям, та зазначив, що у такому журналі наявний запис про видачу позивачу паспорта прив`язки групи ТС від 9 липня 2018 року № 25/21-02-11, однак, запис щодо прийняття рішення про анулювання цього паспорті прив`язки відсутній.

92. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недотримання відповідачем встановленої процедури анулювання паспорту прив`язки, недоведеність наявності правових підстав для анулювання паспорту прив`язки та недотримання встановленої форми прийняття відповідного рішення.

93. При цьому суд першої інстанції не надав належної правової оцінки зазначеним порушенням, що призвело до ухвалення судового рішення, яке не відповідає закону.

94. Колегія суддів у цій справі також враховує, що відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 року, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

95. Таким чином, ця юридична позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади правової процедури , яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи.

96. Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону. Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.

97. Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

98. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

99. Правова процедура ( fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

100. Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

101. Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

102. Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

103. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18, від 8 липня 2021 року у справі № 160/674/19.

104. У справі, що розглядається, допущені відповідачем порушення не забезпечили послідовні дії, спрямовані на додержання балансу інтересів при реалізації повноважень та охорони прав власності на майно, гарантованих статтею 41 Конституції України, а також внаслідок цього були порушені майнові права позивача, який був протиправно позбавлений власності.

105. Колегія суддів наголошує, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

106. У цій справі предметом дослідження є правомірність рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема, у контексті дотримання ним при його прийнятті положень статті 376 Цивільного кодексу України, у тому числі з урахуванням конституційних гарантій права власності (стаття 41 Конституції України).

107. Суд також враховує, що відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Sporrong and Lonnroth v. Sweden , заяви № 7151/75, № 7152/75; James and others v. the United Kingdom , заява № 8793/79; Щокін проти України , заяви № 23759/03 та № 37943/06; Сєрков проти України , заява № 39766/05; Трегубенко проти України , заява № 61333/00; East/West Alliance Limited проти України , заява № 19336/04, Борисов проти України , заява № 2371/11) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

108. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

109. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

110. Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

111. Принцип пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

112. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні у право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

113. У рішенні у справі Рисовський проти України ЄСПЛ вказав на те, що принцип належного урядування , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

114. Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74).

115. У пункті 102 рішення у справі Зеленчук і Цицюра проти України (заяви № 846/16 та № 1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції констатовано, що суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є практичними та ефективними . Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі Броньовський проти Польщі ( Broniowski v. Poland ), заява N 31443/96, пункт 115).

116. У справі Борисов проти України (заява № 2371/11), яка насамперед стосувалася скарги за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо знесення нерухомого майна заявника на підставі судового рішення, яке набрало законної сили і згодом було скасоване як незаконне, Суд встановив, що втручання у мирне володіння майном заявника спрямоване на забезпечення дотримання будівельних норм, тим самим відновлення верховенства права, здійснюється відповідно до загальних інтересів (див. рішення у справі Саліба проти Мальти (Saliba v. Malta), заява № 4251/02, пункт 44). У цій справі суди ухвалили рішення про знесення, оскільки вважали, що заявник не отримав усіх необхідних дозволів від відповідних органів державної влади. Тому цей захід був вжитий відповідно до загальних інтересів (пункт 41).

117. Водночас у цій справі ЄСПЛ визнав, що втручання у майнові права заявника був серйозним і суворим, оскільки повністю позбавив заявника права in rem, а тому є непропорційним (пункт 46), що зумовило констатацію порушення статті 6 Конвенції.

118. На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо анулювання паспорта прив`язки групи ТС № 25/21-02/11 від 9 липня 2018 року, виданого ФОП ОСОБА_1 , про яке позивачку було повідомлено листом від 18 червня 2020 року № 296/21-01-18, а також без прийняття рішення у встановленому порядку та спосіб, позов слід задовольнити частково - визнати протиправними дії відповідача щодо анулювання паспорта прив`язки № 25/21-02/11 від 9 липня 2018 року, виданого ФОП ОСОБА_1 .

119. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення відповідного аргументу.

120. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

121. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

122. Оскільки при ухваленні постанови судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

123. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

124. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

125. Крім того, у пункті 80 рішення у справі Перес проти Франції ( Perez v. France , заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі Артіко проти Італії (Artico v. Italy), заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно заслухані , тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі Ван де Хурк проти Нідерландів (Van de Hurk v. Netherlands), заява № 16034/90, пункт 59).

126. Також у пункті 71 рішення у справі Пелекі проти Греції (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як довільне з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до заперечення справедливості (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

127. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що постанову суду апеляційної інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

128. Оскільки колегія суддів залишає в силі постанову суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради Одеської області в особі начальника управління Оришака Сергія Миколайовича залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

С.М. Чиркін