Ухвала

від 19.11.2021 по справі 161/20047/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/20047/21 Провадження №11-сс/802/577/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:арешт майна Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2021 року про часткове задоволення клопотання про накладення арешту на майно,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні прокурором Волинської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 0710400000:42:012:0216 площа 0.004 (га); земельну ділянку кадастровий номер 0722183600:04:005:0813 площа 0.0987(га); земельну ділянку кадастровий номер 0722181400:04:002:0644 площа 2(га); земельну ділянку кадастровий номер 0722182400:04:003:0568 площа 0.1164 (га); квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (належить на приватній сумісні власності).

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.11.2021 зазначене клопотання задоволене частково. Накладений арешт на квартири за адресою: АДРЕСА_1 . В решті вимог клопотання відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі прокурор зазначає, що рішення слідчого судді незаконне та необґрунтоване. Вказує, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ч.3ст.368КК України. Посилається на те, що витяги з Державного реєстру з речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності свідчать про те, що власником земельних ділянок є ОСОБА_7 . Однак 09.11.2021 підозрюваний передав право власності на земельні ділянки ОСОБА_9 . Вважає, що ухвалу слідчого судді слід скасувати і накласти арешт на усе зазначене у клопотанні майно.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив скасувати ухвалу слідчого судді і накласти арешт на усе вилучене майно, власника майна, який заперечив апеляційну скаргу прокурора та просив рішення слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з приписами п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Апеляційний суд доходить висновку, що слідчим суддею при винесенні оскаржуваного рішення вказані вимоги закону були дотримані.

Матеріалами провадження стверджується, що 21.10.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості № 42021031220000027 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Санкція даної норми закону передбачає покарання у виді конфіскації майна.

Згідно вимог п.3 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

А положеннями ч.5 ст.170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

На думку апеляційного суду, накладаючи арешт на квартири за адресою: АДРЕСА_1 , слідчим суддею враховано, що вказане майно належить підозрюваному, і що в даному кримінальному провадженні суд може призначити підозрюваному ОСОБА_7 покарання у виді конфіскації майна.

Решта частин вказаної квартири підозрюваному не належать, а належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , а тому слідчий суддя правильно наклав арешт лише на квартири з урахуванням положень ч.5 ст.170 КПК України.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про необхідність накладення арешту на земельні ділянки, то такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки суперечать положенням ч.5 ст.170 КПК України.

Так, як убачається із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.11.2021 земельні ділянки, на які прокурор просить накласти арешт, підозрюваному не належать, а належать на праві власності ОСОБА_9 (а.п.15-18).

З урахуванням вказаних обставин слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в накладенні арешту на земельні ділянки.

Отже, підстави для скасування судового рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а істотних порушеньнорм КПК України, які могли б стати підставою для скасування рішення слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2021 року про часткове задоволення клопотання про накладення арешту на майно без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді