Ухвала

від 09.11.2021 по справі 25/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

09.11.2021 Справа №25/24

Суддя - Говорун О.В.

Заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецький завод кольорових сплавів" (83058, м.Донецьк, вул.Майська, б.66).

Орган, дії якого оскаржуються - Вугледарський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (85670, Донецька область, м.Вугледар, вул.Трифонова, б.22).

Боржник - Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (85670, Донецька область, м.Вугледар, вул.Магістральна, 4).

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурсенерготрейд" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" про стягнення 118057,30 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.03.2010 позов задоволено частково.

На виконання рішення від 11.03.2010 Господарським судом Донецької області виданий наказ від 07.04.2010.

04.10.2021 до суду надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод кольорових сплавів" (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсенерготрейд") про:

- визнання постанови начальника Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2019 у виконавчому провадженні №48337230 неправомірною;

- зобов`язання Вугледарського міського віддіул державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконати вимоги статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" від 13.04.2017 №2021-VIII в частині зупинення виконавчого провадження №48337230;

- визнання неправомірною бездіяльність керівника відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції (Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області), що полягає у невчиненні дій, спрямованих на направлення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод кольорових сплавів" коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області у справі №25/24 від 07.04.2010;

- зобов`язання керівника Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) вчинити дії, спрямовані на направлення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод кольорових сплавів" коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області у справі №25/24 від 07.04.2010.

В обґрунтування скарги заявник зазначає, що державним виконавцем порушено норми Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", відповідно до яких державний виконавець зобов`язаний був зупинити виконавче провадження щодо боржника. Однак, державний виконавець без достатніх правових підстав прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Також, скаржник вважає, що у зв`язку з невиконанням рішення суду протягом шести місяців, наявні підстави для переходу до виконання рішення суду у порядку визначеному Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Однак керівником органу ДВС таких дій вчинено не було.

13.10.2021 від Вугледарського відділу державної виконавчої служби у Волноваському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) надійшли заперечення на скаргу в обґрунтування яких зазначено, що постанова про повернення виконавчого документа прийнята на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження". Станом на дату повернення виконавчого документу, статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження" не встановлено підстав для зупинення виконавчих проваджень щодо державних вугледобувних підприємств.

Щодо підстав для застосування порядку, який передбачено Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконавець зазначає, що такі підстави відсутні, оскільки стягувач перешкоджав провадженню виконавчих дій. Перешкоджання було у формі зазначення стягувачем адреси для направлення кореспонденції, вимог про надання документів необхідних для подачі до центрального органу влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів необхідних для перерахування стягувачу, в місті, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м.Донецьк, вул.Майська, 66).

Представники учасників справи та органу ДВС в судове засідання не з`явились.

Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч.1 ст.340 ГПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

За змістом ч.2 ст.342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, розглянувши подану скаргу та додані до неї документи, встановив наступне.

06.08.2015 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №48337230 (а.с.39).

18.02.2016 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції прийнято постанову про заміну сторони виконавчого провадження, постановлено вважати стягувачем Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецький завод кольорових сплавів" (а.с.40).

25.06.2019 начальником відділу Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Бойницькою Ольгою Анатоліївною прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.43 зворотній бік).

Відповідно до акту прийому-передачі виконавчих документів від 21.09.2021 представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод кольорових сплавів" повернуті оригінали судових наказів та постанов про повернення виконавчих документів стягувачу, зокрема, за виконавчим провадженням №48337230 (а.с.41).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Згідно з ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, виконавчі дії мають бути вчинені не лише з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а й відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

За приписами ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання рішення.

В той же час, 24.05.2017 набрав чинності Закон України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" (із змінами від 18.12.2018), відповідно до статті 1 якого тимчасово, до 01.01.2022, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Боржник - Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" є державним вугледобувним підприємством, а Закон України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" є спеціальним Законом щодо вугледобувних підприємств та передбачає саме зупинення виконавчих проваджень щодо таких підприємств.

Отже, підстав для повернення виконавчого документа стягувачу згідно з п. 9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" не було, натомість були наявні підстави для зупинення виконавчого провадження на підставі статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.06.2018 у справі №903/106/14.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законів в України щодо створення умов для забезпечення державної політики у вугільній галузі" 18.12.2018 N2658-VIII, який набрав чинності 19.01.2019, внесені зміни до Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, частину першу статті 34 доповнено пунктом 14, відповідно до якого виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

Таким чином, станом на дату прийняття постанови про повернення виконавчого документа, законодавством було чітко визначено які саме дії має вчинити виконавець у виконавчих провадженнях щодо державних вугледобувних підприємств.

За таких обставин, постанова начальника відділу Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2019 у виконавчому провадженні №48337230 прийнята з порушенням приписів ст.1 Закон України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" та п.14 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження", а отже є неправомірною.

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи встановлено статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", за приписами частини 1 якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч.2 ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень").

Разом з тим, ч.3 ст.4 вказаного Закону передбачено, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених пунктами 2-4, 9 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій), керівник органу державної виконавчої служби протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті (тобто до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Однак, необхідність зупинення вчинення виконавчих дій на підставі приписів ст.1 Закон України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" та п.14 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить, що стягувач через законодавчі обмеження не має можливості домогтися виконання рішення у порядку, який встановлений Законом України "Про виконавче провадження". У цьому випадку таке виконання можливе лише на підставі Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Надсилання центральному органу, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не тільки не є заходом примусового виконання рішення у розумінні статті 10 Закону України "Про виконавче провадження", але й відповідно до п.9 ч.1 ст.34 цього Закону є самостійною підставою для зупинення здійснення виконавчих дій.

Таке тимчасове зупинення державою вчинення виконавчих дій лише захищає саме боржника від примусових дій зі стягнення визначених судовим рішенням грошових коштів, але жодною мірою не звільняє/зупиняє обов`язків самої держави перед стягувачем - особою приватного права, які (обов`язки) зумовлені встановленими Законом державними гарантіями.

У розглядуваній ситуації слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна, як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення, як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №905/2986/16.

Відповідно до п.п. 2-4, 9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Частина 2 ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачає, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Жодних інших умов для застосування, у тому числі визначених частиною 3 статті 4 вказаного Закону, крім спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, вказана частина 2 статті 4 Закону не вимагає та не передбачає. Тобто, ч.2 ст.4 Закону підлягає застосуванню саме після спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Підстави, передбачені пунктами 2-4, 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", свідчать про неможливість виконання судового рішення, у зв`язку з чим положення ч.3 ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" вимагають не чекати спливу вищевказаного шестимісячного строку, оскільки це не має сенсу, рішення все одно не буде виконане, а протягом десяти днів з дня встановлення факту наявності однієї з таких підстав одразу передавати виконавчий документ на виконання до органів державної виконавчої служби, тобто, дана норма направлена на прискорення зміни процедури виконання та отримання реального результату стягувачем, а не на їх сповільнення.

Зазначене свідчить, що підстави, передбачені ч.ч.2, 3 ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а саме:

- ч.2 ст.4 зазначеного Закону передбачає нічим необумовлений перехід до цієї процедури лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто, після закінчення цього строку;

- ч.3 ст.4 вказаного Закону передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених пунктами 2-4, 9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій) керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше, тобто, до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, переходить до вказаної процедури.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 908/2671/13.

Виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду Донецької області №25/23 від 07.04.2010 відкрито 06.08.2015, отже, шестимісячний строк сплинув 06.02.2016 та починаючи з 07.02.2016 керівник органу ДВС мав би вчинити дії, спрямовані на направлення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування на користь стягувача коштів.

Суд відхиляє доводи органу ДВС щодо вчинення стягувачем перешкод у провадженні виконавчих дій, оскільки не може вважатись перешкодою зазначення адреси в місті, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Доказів, що саме у зв`язку з цим, керівник органу ДВС був позбавлений можливості виконати вимоги ч.2 ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", надано не було.

Відповідно до ст.343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод кольорових сплавів".

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, керуючись ст.234, 343 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод кольорових сплавів" задовольнити повністю.

Визнати постанову начальника Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2019 у виконавчому провадженні №48337230 неправомірною.

Зобов`язати Вугледарський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконати вимоги статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" від 13.04.2017 №2021-VIII в частині зупинення виконавчого провадження №48337230.

Визнати неправомірною бездіяльність керівника відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції (Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області), що полягає у невчиненні дій, спрямованих на направлення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод кольорових сплавів" коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області у справі №25/24 від 07.04.2010.

Зобов`язати керівника Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) вчинити дії, спрямовані на направлення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод кольорових сплавів" коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області у справі №25/24 від 07.04.2010.

Ухвала набирає законної сили негайно після оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складений 15.11.2021.

Суддя О.В. Говорун