Рішення

від 22.11.2021 по справі 917/1464/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2021 0 р. Справа № 917/1464/21

Господарський суд Полтавської області у складі судді Погрібної С.В., секретар судового засідання Мирна-Касян Ю.Л., розглянувши справу № 917/1464/21

За позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, місто Полтава, Полтавська область, 36008

до відповідача Громадська організація "Спортивно-оздоровчий клуб "Спарта", вул. Соборності, 12, Полузір`я, Новосанжарський район, Полтавська область, 39310

про стягнення 30 204,85 грн.

Без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

17.09.2021 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до Громадської організації "Спортивно-оздоровчий клуб "Спарта" про стягнення 30 204,85 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 30.12.2015 р. між сторонами Договору № 4093 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких : 28 355,94 грн. основний борг; 950,08 грн. пені; 221,18 грн. 3% річних та 677,65 грн. інфляційних нарахувань.

Крім того, в тексті позовної заяви позивач заявив клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем умов договору №4093 від 30.12.2015 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, в частині своєчасності оплати спожитої теплової енергії.

Ухвалою суду від 22.09.2021 року було відкрито провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Дана ухвала суду була надіслана відповідачу 23.09.2021 року рекомендованим листом за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (яка співпадає з адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку про невручення даного поштового відправлення - "адресат відсутній".

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд належним чином повідомив відповідача про розгляд справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження суду не надав.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надав.

Частиною 5 статті 12 ГПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки. Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази і письмові пояснення, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Основним напрямком діяльності Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго є забезпечення тепловою енергією на опалення та підігрів води житлового фонду, комунально-побутових та інших об`єктів на території м. Полтави та районів Полтавської області.

Статтею 1 Закону України Про теплопостачання визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до Закону України Про теплопостачання постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго є суб`єктом природної монополії (суміжного ринку) та діє на підставі виданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування і постачання теплової енергії.

Крім того, відповідно до чинного законодавства, Позивач є теплогенеруючою, теплопостачальною та теплотранспортуючою організацією в розумінні ст. 1 Закону України Про теплопостачання (далі - Закон) як суб`єкт господарювання діяльності, який має у власності або у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Відповідно до абзацу 4 ст. 19 Закону України Про теплопостачання теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу за договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 25 цього Закону також визначено, що теплогенеруюча. теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі- продажу теплової енергії зі споживачами.

ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго забезпечує тепловою енергією у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення нежитлового приміщення Відповідача за адресою : вул. Горбанівська, 4 в м. Полтава (нежитлове приміщення площею 222,40 кв.м.) згідно з укладеним Договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за № 4093 від 30.12.2015 р. (далі - Договір № 4093).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про теплопостачання , споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Зважаючи на це, ГО Спортивно-оздоровчий клуб Спарта є споживачем теплової енергії, яку постачає ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго .

Вказане нежитлове приміщення Відповідач використовує на підставі договору оренди 94/4 від 08.11.2013, укладеного з Полтавською міською радою, яка делегувала свої повноваження Управлінню майном комунальної власності міста.

Нежитлове приміщення надано в оренду для використання статутних завдань ГО Спортивно-оздоровчий клуб Спарта . На підставі договору оренди, укладено вищезазначений договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.

Згідно з додатковою угодою № 137/1 від 31.01.2020 строк дії договору оренди продовжено до 30.12.2022 року.

Таким чином, Відповідач використовує вказане приміщення та уклав на виконання умов договору оренди Договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4093 від 30.12.2015 р..

Відповідно до умов укладеного Договору № 4093, на кожну із сторін покладено певні зобов`язання.

Так, за Договором № 4093 Позивач взяв на себе зобов`язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення нежитлового приміщення Відповідача/Споживача до межі розподілу балансової належності теплової мережі будинку № 4 по вул. Горбанівській в м. Полтава.

Цьому обов`язку Позивача кореспондує обов`язок Відповідача сплачувати за фактично отриману теплову енергії.

Так, у зв`язку із встановленням і прийняттям на комерційний облік 07.04.2017 загальнобудинкового вузла обліку теплової енергії в житловому будинку № 4 по вул. Горбанівська та зміною опалювальної площі нежитлового приміщення Відповідача з 01.01.2018 р. обумовлено внесення змін у Договір, зокрема:

пункт 15 Договору № 4093: 15.1. Облік споживання теплової енергії на опалення житлового будинку по вул. Горбанівській, 4, де знаходиться нежитлове приміщення Споживача, проводиться відповідно до показників ВКО Т/Е 8К8-3, зав.№ 019151.

Показники ВКО Т/Е приймаються до розрахунку лише після прийняття його на абонентський облік, що здійснюється ТО у порядку, передбачено діючим законодавством, зі складанням відповідного Акту.

ВКО Т/Е повинен проходити державну метрологічну повірку відповідно до терміну, що зазначений в паспорті приладу.

15.2. Зняття показників ВКО Т/Е проводиться в останню декаду кожного місяця в опалювальний період спільно з представниками ТО та власником (балансоутримувачем) житлового будинку.

При наявності засобів дистанційної передачі параметрів показники ВКО Т/Е, згідно яких проводяться нарахування, знімаються підприємством протягом відповідного розрахункового періоду.

15.4. Кількість Т/Е - ( на опалення житлового будинку щомісяця визначається як різниця показників ВКО Т/Е на дату їх зняття у звітному місці N2 та показників минулого місяця N1:

О = (N2- N1) х К

де: К - коефіцієнт переводу Т/Е в Гкал з одиниць виміру приладу обліку: К = 0,85981 (при вимірюванні в МВт), К - 0,23885 (при вимірюванні в ГДж), К = 1,00 (при вимірюванні в Г кал).

15.5. При відсутності у Споживача ВРО Т/Е розрахунок Т/Е проводиться згідно обсягу, розрахованого за показниками ВКО Т/Е за мінусом обсягів, визначених показниками ВРО Т/Е споживачів (при наявності) та витрат Т/Е місць загального користування споживачів (при наявності), які мають індивідуальні (автономні) ситеми опалення. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають ВРО Т/Е, пропорційно займаної площі кожного споживача.

На момент укладання Договору:

- опалювальна площа житлового будинку по вул. Горбанівська, 4 становить - 3292 м .

- площа нежитлового приміщення, яку займає Споживач в будинку за адресою: вул. Горбанівська, 4 становить - 207,5 м .

Сторони домовились, що у разі зміни опалювальної площі будинку кількісні частки Т/Е, що припадає на Споживача, збільшується (зменшується) пропорційно зміні загальної опалювальної площі будинку. Розподіл загальної кількості Т/Е, визначеної за показниками ВКО Т/Е, в такому випадку змінюється відповідно до зміни частки Споживача без укладання додаткових угод.

15.6. Застосовуються до розрахунку показники виключно того ВКО Т/Е, складові якого мають свідоцтва (або паспорти) про проходження провірки, термін дії яких не скінчився та Акт прийняття. Вихід з ладу хоча б однієї частини ВКО Т/Е, зазначених а Акті, позбавляє права на проведення розрахунків по показникам цього ВО.

Вперше прилад вузол комерційного обліку теплової енергії прийнято на абонентський облік 07.04.2017 р.. Після проведеної провірки 22.01.2021 р. складено акт прийняття на абонентський облік від 28.01.2021 р..

Показники приладу обліку теплової енергії в будинку № 4 по вул. Горбанівській передаються дистанційно, тобто без участі представників теплопостачальної організації та власника/балансоутримувача будинку.

Вказані вище зміни у Договір № 4093 внесено рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.09.2018 по справі № 917/319/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України: Якщо судовим рішенням Договір змінено або розірвано, Договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду .

Зазначене рішення суду набрало законної сили 18.10.2018 р..

Частинами 2 та 3 ст. 4 ( Оснащення вузлами обліку окремих приміщень у будівлях ) Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання визначено, що Власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов`язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п`ятою - сьомою цієї статті.

Власник (співвласники) будівлі, в якій окремі приміщення не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, у разі приєднання такої будівлі до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов`язаний забезпечити оснащення таких приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п`ятою - сьомою цієї статті .

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 10 ( Розподіл обсягів комунальних послуг між споживачами ) вказаного Закону: У будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону,

- за розрахунковим або середнім споживанням, розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті .

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 10 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання : Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному законом .

Так, згідно абз. 1 ч. 2 ст. 11 ( Зняття показань вузлів обліку та приладів - розподілювачів теплової енергії ) вказаного вище Закону: У разі якщо зняття показань вузлів обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, за допомогою систем дистанційного зняття показань, таке зняття може здійснюватися без присутності споживача або його представника .

Згідно з пунктом 16 Договору № 4093: ...Розрахунковим періодом є календарний місяць .

Відповідно до пункту 17 розділу Розрахунки за користування тепловою енергією Договору № 4093, встановлено порядок розрахунків: ...Оплата вартості теплової енергії, спожитої на опалення визначається розрахунковим способом в п. 3 Додатку Розрахунок обсягу теплової енергії проводиться Споживачем плановим платежем до кінця поточного місяця.

Кінцевий розрахунок вартості теплової енергії , визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться Споживачем до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку .

Всі розрахунки по даному Договору проводяться на підставі рахунка, виписаного Теплопостачальною організацією Споживачу з обов`язковим застосуванням діючих тарифів (пункт 16 Договору № 4093).

Факт отримання Споживачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору (пункт 19 Договору № 4093).

У разі неповернення Споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5- денний термін, як це передбачено пунктом 12 Договору, він, підписаний Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання Споживачу теплової енергії (пункт 20).

На виконання умов Договору, Позивачем направлялись Відповідачу акти приймання-передачі теплової енергії, які ним не підписані та відповідно до п. 20 Договору № 4093 вважаються оформленими відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджують факт надання Відповідачу/Споживачу теплової енергії.

Споживач повинен сплачувати за теплову енергію (проводити кінцевий розрахунок) до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку з урахуванням суми планових платежів.

Споживач може проводити попередню оплату за місяць, наступний за розрахунковим. Якщо підстава платежу в платіжних документах не зазначена, Теплопостачальна організація зараховує кошти в погашення заборгованості за спожиту теплову енергію, отриману в минулі періоди (абзац 4 пункту 17 Договору № 4093).

За твердженням Позивача, в порушення умов Договору № 4093 Відповідачем за період з 01.07.2020 р. по 30.04.2021 р. не проведено оплати за теплову енергію на опалення, у зв`язку з чим утворилася заборгованість 28 355,94 грн.

Рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за кожен місяць спірного періоду направлялися поштою, простими листами на адресу, вказану Відповідачем для направлення актів та рахунків при укладанні договору і зазначену в ньому в розділі Юридичні адреси сторін та платіжні реквізити (копії актів, рахунків та докази їх направлення додаються).

Всупереч зазначеному вище, Відповідачем не виконано свого обов`язку щодо оплати вартості отриманої за спірний період теплової енергії. В результаті неправомірних дій Відповідача, за період з 01.07.2020 року по 30.04.2021 року, утворилася заборгованість за отриману теплову енергію в розмірі 28 355,94 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 30 204,85 грн. за Договором № 4093 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 30.12.2015 р., з яких : 28 355,94 грн. - заборгованості за спожиту теплову енергію, 950,08 грн. - пені, 221,18 грн. - 3% річних, та 677,65 грн. - інфляційних втрат.

Позивач, в докази обґрунтованості позовних вимог надав : копію договору № 4093 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 30.12.2017, копію супровідного листа та додаткової угоди № 1, копії рішень Полтавської міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів, копії актів про подачу та припинення подачі теплоносія у систему опалення будинків, копії постанов НКРЕКП про встановлення тарифів ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго , копії актів, рахунків та доказів їх направлення Відповідачу, копії актів прийняття на комерційний облік вузла обліку теплової енергії, копії показників вузла обліку теплової енергії, отримані в дистанційному режимі. Оригінали зазначених документів перебувають у Позивача, окрім постанов НКРЕКП про встановлення тарифів, які взяті з офіційного сайте НКРЕКП, рішення Господарського суду Полтавської області, яке отримано з Єдиного реєстру судових рішень та інформації стосовно Відповідача, яка отримана з ЄДРПОУ.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

За приписами ст. 1 Закону України № 2633-ІV від 02.06.2005 р. "Про теплопостачання" (із змінами та доповненнями, далі Закон України "Про теплопостачання") тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором, надав відповідачу послуги з енергопостачання з 01.07.2020 року по 30.04.2021 року на загальну суму 28 355,94 грн. (копії актів та рахунків залучені до матеріалів справи).

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України оплату отриманих послуг не здійснив.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 28 355,94 грн. основного боргу за період з 01.07.2020 року по 30.04.2021 року підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 21 Договору № 4093: У випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який оплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а також стягується 3% річних з простроченої суми та інфляційних витрат, згідно з ст.625 ЦК України .

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач заявив до стягнення 3% річних, починаючи з серпня 2020 року по травень 2021 року в розмірі 221,18 грн. та інфляційні втрати з вересня 2020 року по квітень 2021 року в розмірі 677,65 грн.

Здійснивши перерахунок річних та інфляційних суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю. Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно з пунктом 21 Договору № 4093, сторони узгодили, що у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який оплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 950,08 грн. пені за період з 15.08.2020 р. по 16.05.2021 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов`язань щодо оплати за отриману теплову енергію за кожний окремий місяць), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

При цьому, судом враховано приписи п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 28 355,94 грн., 950,08 грн. - пені, 221,18 грн. - 3% річних, та 677,65 грн. - інфляційних втрат, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями: 12, 129, 232-233, 237-238, 240, 247-252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Громадської організації Спортивно-оздоровчий клуб Спарта (вул. Соборності, 12, Полузір`я, Новосанжарський район, Полтавська область, 39310, код ЄДРПОУ 38907983) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, буд. 2А, код ЄДРПОУ 03338030, р/рахунок № НОМЕР_1 АК Полтава-банк МФО 331489) 30 204,85 грн. за Договором № 4093 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 30.12.2015 р., з яких : 28 355,94 грн. - заборгованості за спожиту теплову енергію, 950,08 грн. - пені, 221,18 грн. - 3% річних, 677,65 грн. - інфляційних втрат та 2 270,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 22.11.2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).

Суддя Погрібна С.В.