Рішення

від 23.11.2021 по справі 922/3009/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3009/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЛІЯ" про стягнення безпідставно збережених коштів за участю представників:

позивача - Пантелей В.В.

відповідача - Шевченко Д.С.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернулася Харківська міська рада з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЛІЯ" та просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЛІЛІЯ (Нетіченська Набережна, 8-Б, м. Харків, 61125, ідентифікаційний код 25613577) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 04059243; за реквізитами: код класифікації доходів бюджету - 24062200, номер рахунку (IBAN) -UA698999980314090611000020649, код отримувача (ЄДРПОУ) -37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач -ГУК Харків обл/МТГ Харків) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 763 893,43 грн за використання земельної ділянки по вул. Мироносицькій, 72 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136600:02:014:0020 за період з 01.01.2020 по 30.06.2021.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЛІЛІЯ (Нетіченська Набережна, 8-Б, м. Харків, 61125, ідентифікаційний код 25613577) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код 04059243, р/р UA518201720344240012000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати зі сплати судового збору у розмірі 11 458,40 грн.

Ухвалою суду від 29.07.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 26.10.2021 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 08.11.2021 р. о 11:30. В засіданні оголошувалася перерва з 08.11.2021 по 23.11.2021.

Представник позивача у судовому засіданні 23.11.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу докази і заяви по суті справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Харківська міська рада звернулася із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лілія і просить стягнути 763 893,43 грн. в якості безпідставно збережених коштів. Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги фактом, того, що відповідачу на праві приватної власності належать нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька 72, за цією ж адресою за Харківською міською радою зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:02:014:0020. Також, позивач обґрунтовує позовні вимоги витягом з ДЗК, в якому визначено, що земельна ділянка кадастровий номер 6310136600:02:014:0020 має категорію: житлова та громадська забудова, цільове призначення: 1.11.6., графічним матеріалом, який є складовою звіту з геодезичної зйомки, витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 26.04.2021 року, договором про добровільне відшкодування до місцевого бюджету безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки по вул. Мироносицький 72, актом обстеження від 26.07.2021 року, яким встановлено використання земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі Ж-7.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує зазначаючи, що позивач не доводить доказами використання саме земельної ділянки 6310136600:02:014:0020, за адресою м. Харків, вул. Мироносицька 72 також розташована земельна ділянка 6310136600:02:014:0021 (обидві свого часу передавалися в оренду відповідачу), не погоджується відповідач із значенням нормативної грошової оцінки у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 26.04.2021 року з підстав неправильного визначення коефіцієнтів, відповідач вказує, що не є власником будівлі Ж-7, і саме з цих підстав позивач ухиляється від укладання договору оренди спірної земельної ділянки, а площа приміщень першого поверху, які належать відповідачу, складає 513,3 кв.м., тому позивач не обґрунтовано визначає використання саме земельної ділянки 739 кв. м.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.07.2021 № 267579024, 26.07.2019 до за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 1 - го поверху № 1,2,6,7,8,10; 2-го поверху № 1-:-11, 3 поверху № 1-:-13, 4 поверху № 1-:-23, 5 поверху № 1-:-16; 6 поверху № 1-:-21, 7 поверху № 1-:23, мезоніну № 1-9 в літ Ж-7 загальною площею 3834,6 кв.м. по вул. Мироносицькій 72 у м. Харкові, нежитлові приміщення підвалу № 1-:-6, 1 поверх № 3,4,5,9 площею 206,3 кв.м. в Реєстру прав власності на нерухоме майно внесений запис № 17532614, згідно з яким власником нежитлової, літ. А-2 загальною площею 204,0 кв. м, що знаходиться в літ Ж-7 загальною площею 3834,6 кв.м. по вул. Мироносицькій 72 у м. Харкові.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.07.2021 № 267652669 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:02:014:0020 зареєстровано за Харківською міською радою.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.07.2021 № 267652669 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:02:014:0021 зареєстровано за Харківською міською радою.

Відповідно до витягу з ДЗК про земельну ділянку від 22.04.2021 № НВ-0006702302021 земельна ділянка по вул. Мироносицькій 72 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136600:02:014:0020 площею 0.0754 Га має категорію земель - землі житлової та громадської забудови, форма власності комунальна, цільове призначення 1.11.6, вид використання земельної ділянки - для будівництва 4-х поверхового офісного центру з відділення банку та кафе (але пізніше прийняття об`єкту до експлуатації).

Відповідно до витягу з ДЗК про земельну ділянку від 01.09.2021 року за № НВ-9901456552021 земельна ділянка по вул. Мироносицькій 72 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136600:02:014:0021 площею 0.0444 Га має категорію земель - землі житлової та громадської забудови, форма власності комунальна, цільове призначення 1.11.6, вид використання земельної ділянки - для будівництва 4-х поверхового офісного центру з відділення банку та кафе (але пізніше прийняття об`єкту до експлуатації).

Згідно договору оренди від 10.07.2007 року Харківською міською радою передано ТОВ Лілія в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6310136600:02:014:0020 площею 0.0754 Га. Відповідно до п.2 договору під забудовою 0,0439 Га. Цільове призначення -землі житлово та громадської забудови.

Згідно договору оренди від оренди від 10.07.2007 року Харківською міською радою передано ТОВ Лілія в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6310136600:02:014:0021 площею 0.0444 Га. Цільове призначення - землі транспорту.

Згідно технічного паспорту на групу нежитлових приміщень № 1-:-6, 1 поверх № 3,4,5,9 площа першого поверху складає 206,3 кв.м.. Згідно технічного паспорту на групу нежитлових приміщень 1 - го поверху № 1,2,6,7,8,10; 2-го поверху № 1-:-11, 3 поверху № 1-:-13, 4 поверху № 1-:-23, 5 поверху № 1-:-16; 6 поверху № 1-:-21, 7 поверху № 1-:23, мезоніну № 1-9 площа першого поверху складає 307,6 кв.м. Разом по першому поверху 513,9 кв.м.

До матеріалів справи позивачем надано акт обстеження земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:02:014:0020, який складено 26.07.2021 р. одноособово головним спеціалістом відділу інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради. Обстеженням встановлено, що на сформованій земельній ділянці розташована нежитлова будівля літ. Ж-7, право власності на яку по приміщенням зареєстроване за ТОВ Лілія та частина сторонньої житлової будівлі. Земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Вказаний акт складено 26 липня 2021 року на підставі витягу з Державного земельного кадастру від 22 квітня 2021 року. В той же час, згідно п. 178 Постанови КМУ від 17.10.2012 року № 1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру витяг з Державного земельного кадастру є дійсним протягом трьох місяців з моменту його видачі, крім витягу для оформлення спадщини, що видається спадкоємцям, та витягу з Державного земельного кадастру, що видається для підтвердження державної земельної ділянки або внесення інших відомостей до Державного земельного кадастру, що є безстроковими. Отже, задля складання акту обстеження використано не дійсний витяг з Державного земельного кадастру. Окрім того, іншим джерелом акту обстеження є технічний звіт з геодезичної зйомки виконаний за договором від 16.12.2019 року, тобто у той час, який не входить до спірного періоду.

Згідно Листа Харківської міської ради від 26.08.2021 року № 6499/0/553-21 стосовно передання в оренду земельної ділянки 6310136600:02:014:0020 ТОВ Лілія повідомлено, що відповідно до акту обстеження № 811/21 від 09.07.2021 встановлено, що на земельній ділянці знаходиться частина нежитлової будівлі стороннього користувача, за межами земельної ділянки знаходиться частина нежитлових приміщень літ. Ж-7 та на підставі Постанови Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 по справі № 922/1406/19 скасовано рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. Ж-7 по вул. Мироносицькій 72. За таких обставин питання надання в оренду зазначеної земельної ділянки може бути розглянуто після усунення вказаних зауважень. Згідно Постанови Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 по справі № 922/1406/19, що оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень з матеріалів справи також вбачається, що у 2008 році Товариство з обмеженою відповідальністю Лілія звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю торгівельно-офісного центру літ. Ж-7 загальною площею 4128,9 кв.м, розташовану по вул. Мироносицькій, 72 в м. Харкові.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 квітня 2008 року у справі № 29/194-08 позов задоволено повністю. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Лілія право власності на нежитлову будівлю торгівельно-офісного центру літ. Ж-7 загальною площею 4128,9 кв.м, розташовану по вул. Мироносицькій, 72 в м. Харкові. Разом з цим, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2011 року рішення господарського суду Харківської області від 23 квітня 2008 року у справі № 29/194-08 скасовано та прийнято нове рішення. У задоволенні позову відмовлено. Зазначену постанову мотивовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю Лілія не надано суду ані доказів укладення з Харківською міською радою Договору оренди землі для будівництва 7-ми поверхового офісного центру з відділенням банку та кафе, ані доказів прийняття в експлуатацію спірних приміщень, ані доказів оформлення земельної ділянки під самочинно побудований 7-ми поверховий об`єкт. Зазначено, що у матеріалах справи відсутні та особами, які беруть участь у справі, суду не надані докази прийняття спірного об`єкту до експлуатації, в установленому законом порядку. Не містять матеріали справи також і довідки TOB Амара Груп від 29.05.2018 № 44, на підставі якої було проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. Ж-7 по вул. Мироносицькій, 72 у м. Харкові.

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону. В силу вимог статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проведенню державної реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна має передувати прийняття його до експлуатації. Порядок прийняття об`єктів будівництва до експлуатації визначений статтею 39 вказаного Закону.

Із зазначених підстав скасовано рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області (індексний номер рішення 41480803) про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. Ж-7 по вул. Мироносицькій, 72 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта 1570623463101).

Згідно договору № 3 про добровільне відшкодування до місцевого бюджету безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства від 29 січня 2020 року ТОВ Лілія погодилася відшкодувати 99 270,15 грн. Харківській міській раді за користування земельною ділянкою площею 0,0739 Га за адресою: м. Зарків вул. Мироносицька 72 за період з 1.10.2019 по 31.12.2019 р. Кадастровий номер земельної ділянки не визначено. Згідно розрахунку до зазначеного договору кадастровий номер земельної ділянки не зазначено, нормативна грошова оцінка складає 4 963 508 грн. Згідно розрахунків сум безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Харкова нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер зазначено: 6310136600:02:014:0020, площею 754 кв.м. становить 7 595 118 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що договір № 3 про добровільне відшкодування до місцевого бюджету безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства від 29 січня 2020 року не має відношення до предмету спору, а отже не є належним доказом.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.04.2021 № 1986 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:02:014:0020, площею 754 кв.м. становить 7750302 грн. Номер економіко - планувальної зони 6620, коефіцієнт функціонального призначення 3,00, сукупний коефіцієнт Кс3 - 1,50, коефіцієнт Км2 - 3,57. Зазначено, що витяг створено за допомогою програмного забезпечення для автоматизації процесів, пов`язаних з використанням нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.02.21 № 371/14 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:02:014:0020, площею 754 кв.м. становить 2224436 грн. Визначено функціональне використання земельної ділянки - землі комерційного використання, коефіцієнт функціонального призначення 2,5 Економіка - планувальна зона визначена 6621, сукупний коефіцієнт Км3 - 1,26253, коефіцієнт Км2 - 3,21.

Докази зміни економіко планувальної зони земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:02:014:0020 чи відношення до економіко - планувальної зони 6621 позивачем не надано.

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 17.08.2021 № 29-20-0-6711/0/19-21 за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:02:014:0020 має код цільового призначення 1.11.6.

Звіт з геодезичної зйомки суд визнає неналежним доказом з підстав того, що згідно ч.2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Даний документ подано у копії, яка не завірена належним чином жодною стороно. Крім цього, даний документ не містить зазначень кадастрового номеру відносно якої земельної ділянки його складено.

Предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати, що становить 763 893,43 грн, за користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів на неї, на підставі статей 1212-1214 ЦК України.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Отже, за змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

За змістом глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Згідно із частиною 1 статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Пунктом 14.1.147 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Приписами частини 1 статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (частина 1 статті 123 ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина 1 статті 124 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

28 жовтня 2021 року набули чинності зміни до Земельного кодексу України, а саме: згідно ч. 9 ст. 120 Земельного кодексу України якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або оренду набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Згідно ч. 12 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття частки у праві власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, набувач має право використовувати таку земельну ділянку для доступу та обслуговування такого об`єкта. Порядок користування земельною ділянкою набувачем визначається договором між ним та землекористувачем.

У разі недосягнення згоди між набувачем та землекористувачем щодо порядку користування відповідною земельною ділянкою такий порядок визначається органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Отже, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Набуття і початок використання земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно не є безпідставним, а виникає в силу дії прямих норм закону.

Судом встановлено, що відповідач є власником нежитлових приміщень, матеріали справи містять докази звернення до позивача щодо оформлення договору оренди, однак позивач від укладання договору оренди ухиляється у тому числі з підстав того, що відповідача не є власником будівлі, що підтверджується Листом Харківської міської ради від 26.08.2021 року № 6499/0/553-21 стосовно передання в оренду земельної ділянки 6310136600:02:014:0020 ТОВ Лілія . Крім цього, зі змісту зазначеного листа стає зрозумілим, що на спірній земельній ділянці знаходиться стороння будівля.

З аналізу зазначених обставин суд приходить до висновку, що вина відповідача в тому, що позивач не отримує орендну платню відсутня.

Згідно п. 38 Постанови Верховного Суду від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17 дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними з підстав того, що за змістом приписів статті 120 Земельного кодексу України виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

У той же час, згідно чинного законодавства власник нерухомого майна зобов`язаний звернутися щодо укладання договору оренди землі. Отже, ухилення від укладання договору оренди власника нерухомого майна буде утворювати делікт.

Таким чином, застосування у даному випадку висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17, у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 року у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справі № 922/207/15 є безпідставним.

Згідно висновку викладеного у Постанові Верховного Суду від 29.01.2019 року по справі № 922/3780/17 та по справі № 922/536/18, зазначено, що необхідно встановлювати, чи користується відповідач земельними ділянками лише у межах належних йому об`єктів нерухомого майна або більшою площею, а отже чи не ґрунтується на припущеннях розмір площі, яку покладено в основу обрахунку спірної суми неотриманої орендної плати.

Позивачем не надано жодного належного і допустимого доказу, що відповідач використовує земельну ділянку площею 739 кв.м Земельна ділянка кадастровий номер 6310136600:02:014:0020 має іншу площу - 754 кв.м. Про існування сторонньої будівлі на спірній ділянці зазначає і позивач, однак доказів дійсної площі сторонньої будівлі не надано.

З підстав того, що право власності на будівлю Ж -7 у відповідача відсутнє, обсяг використання земельної ділянки підтверджується змістом технічних паспортів. Згідно технічних паспортів підтверджується інша площа земельною ділянки, яка зайнята нежитловими приміщеннями першого поверху, а саме 513,9 кв.м.

Крім цього, позивач просить стягнути плату за землю, яка повинна була надійти до місцевого бюджету за період з 01.01.2020 року по 30.06.2021 року.

Відповідно до Закону України від 17 березня 2020 року № 533 Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності за період з 01 березня по 30 квітня 2020 року.

02.04.2020 року набрав чинності Закон України № 540 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) яким звільнення від плати за землю не нараховується та не сплачуютьється за період з 1 березня по 31 березня 2020 року.

Таким чином, період за який стягується плата міг бути тільки з 01.01.2020 - 01.03.2020р, з 1.04.2020-30.06.2021.

Згідно із частиною 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Приписами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З приписів наведеної норми права вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі, а об`єктом цивільних прав виступає з моменту державної реєстрації права власності на неї.

В матеріалах справи відсутні докази сформованості земельної ділянки за адресою: вул. Мироносицька 72, м. Харків загальною площею 513,9 кв.м, з якою безпосередньо нерозривно пов`язані нежитлові приміщення відповідача. У той же час, суд позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки площею 513,9 кв.м. у зв`язку із відсутністю витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 513,9 кв.м.

Зі змісту статей 14, 288 ПК України вбачається, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Таким чином, предметом доказування у цій справі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки: її площа, межі, кадастровий номер та її нормативна грошова оцінка, яка є необхідною для визначення розміру позовних вимог та їх обґрунтованості.

Частинами 1, 2 статті 20 Закону України Про оцінку земель за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 5 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (стаття 13 Закону України Про оцінку земель ).

Статтею 18 Закону України Про оцінку земель встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій .

Частиною 2 статті 26 Закону України Про землеустрій встановлено, що розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 3 статті 23 Закону України Про оцінку земель ).

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель визначає Закону України Про оцінку землі від 11.12.2003 № 1378-IV.

Відповідно до статті 5 Закону України Про оцінку землі залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів; економічна оцінка земель; грошова оцінка земельних ділянок.

Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно зі статтею 13 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 18 Закону України Про оцінку землі нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій . Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина друга статті 20 Закону № 1378). Статтею 23 цього Закону передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки відповідно до першої та третьої статі 23 Закону України Про оцінку землі оформлюються як витяг з технічної про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначає Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 № 489, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777 (далі Порядок). Згідно з пунктами 2-4 розділу І Загальні положення цього Порядку нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 (із змінами).

Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.

Позивачем не надано доказів на підтвердження знаходження земельної ділянки в будь-якій економіко - планувальні зоні, чи зоні дії локальних коефіцієнтів з найвищими значеннями.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій . Цей Порядок передбачає, що під час розрахунку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів ураховується коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, та коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:02:014:0020 станом на 26.04.2021. Згідно даного витягу від 26.04.2021 застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки Кф на рівні 3,00, з підстав того, що у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель. У той же час згідно витягу з Державного земельного кадастру, згідно листа ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 17.08.2021 № 29-20-0-6711/0/19-21 за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:02:014:0020 має код цільового призначення 1.11.6.

Отже, не можна стверджувати, що вид цільового використання не визначено для земельної ділянки. Таким чином, витяг з технічної документації про нормативу грошову оцінку за даних обставин суд не може визнати достовірним.

Оскільки розмір позовних вимог визначений позивачем саме з розрахунку орендної плати за користування земельною ділянкою відповідачем, необхідною умовою його визначення відповідно до Закону України Про оренду землі , Податкового кодексу України та Земельного кодексу України є встановлення дійсного розміру нормативної грошової оцінки землі, на підставі якої визначається розмір орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2019 у справі № 922/587/18, від 13.02.2019 у справі № 922/392/18, висновки яких, відповідно до вимог статті 236 ГПК України та статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховані судом апеляційної інстанції при прийнятті судового рішення.

Судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 6310136600:02:014:0020 не використовується відповідачем задля експлуатації нежитлової будівлі Ж-7. Відповідач використовує іншу земельну ділянку, яка знаходиться в межах земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:02:014:0020. Суд позбавлений можливості самостійно визначити дійсне використання земельної ділянки 6310136600:02:014:0020, так само і площу, яку займають нежитлові приміщення на території земельної ділянки 6310136600:02:014:0020 та встановити місце розташування нежитлових приміщень відповідача відносно земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:02:014:0020. Так само суд позбавлений можливості самостійно визначити розмір нормативної грошової оцінки шляхом арифметичного розрахунку пропорційно площі земельних ділянок від розміру нормативної грошової оцінки встановленої для земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:02:014:0020. Землевпорядна експертиза сторонами не заявлялася, клопотання про проведення відповідних геодезичних робіт (експертиз) так само не заявлялися жодною із сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не обґрунтований розмір земельної ділянки, яку використовував протягом спірного періоду відповідач та не доведений розмір заявлених до стягнення позовних вимог.

Враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість.

З урахуванням відмови в задоволенні позову та приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі не підлягають покладенню на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "25" листопада 2021 р.

Суддя Л.С. Лаврова